Єдиний унікальний номер справи: 2-508/09 Головуючий у суді першої інстанції: Борець Є.О.
Номер провадження: 22-ц/824/4004/2022 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Матвієнко Ю.О.
03 червня 2022 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Матвієнко Ю.О., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного Київської області від 11 лютого 2009 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,
Рішенням Бориспільського міськрайонного Київської області від 11 лютого 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, особа, що не брала участі у справі, ОСОБА_3 , 03 листопада 2021 року подалаапеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Разом з апеляційною скаргою, апелятом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без руху, з підстав визначених, ч. 3 ст. 357 ЦПК України, враховуючи наступне.
Розгляд справи судом першої інстанції відбувся до набуття чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № № 2147-VIII).
Відповідно до підпункту 13 розділу XIII"Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIIIсудові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 294 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (частина четверта статті 295 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції).
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані не поважними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Так, з матеріалів справи 2-508/09 та приєднаної до неї справи №359/3919/20 вбачається, що копію оскаржуваного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2009 року, представником апелянта за адвокатським запитом від 10.03.2020 року отримано 13.03.2020 року.
Обгрунтовуючи заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначила, що вона участі у розгляді справи не брала, але оскаржуване рішення безпосередньо впливає на її права та законні інтереси.
Крім цього, у клопотанні апелянтом зазначено, що копію оскаржуваного рішення отримано відповідно до адвокатського запиту 10.03.2020 року, а на момент розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 була неповнолітньою та не володіла інформацією відносно звернення ОСОБА_2 до суду з вказаним позовом.
Окрім зазначеного, клопотання не містить жодних посилань та обґрунтувань поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
При цьому, у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянтом не наведено жодних обставин та поважних підстав звернення з апеляційною скаргою лише 03 листопада 2021 року, враховуючи дату отримання копії оскаржуваного рішення суду 13.03.2020 року.
Разом з тим, подання апеляційної скарги особою не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, не звільняє її від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження у загальному порядку, передбаченому ЦПК України, оскільки якщо звичайний строк оскарження поновляється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України від 21 жовтня 2010 року).
Подібний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" (заява N 3236/03). У цьому рішенні ЄСПЛ також зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).
Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/39), а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95) судом встановлено, що існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Тобто, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Таким чином, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі "Нешев проти Болгарії"). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
В даному випадку, сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу більш ніж 12років особою, не залученою до участі у справі, за відсутності інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатися беззаперечною підставою для поновлення процесуального строку, передбаченого на апеляційне оскарження.
Враховуючи викладене, наведені в заяві апелянта підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можна визнати поважними.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно звернутись до Київського апеляційного суду з обґрунтованим заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, навівши поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2009 року.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши скаржнику строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 357, 358 ЦПК України, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2009 року залишити без руху та надати строк 10 днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення вказаних недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Матвієнко Ю.О.