апеляційне провадження №22-ц/824/690/2022
справа № 754/5713/20
2 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:
Судді - доповідача: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Нетребенко Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року постановлене суддею Саламон О.Б. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
У травні 2020 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просить:
- усунути перешкоди у спілкуванні, побаченнях та вихованні дитини, ОСОБА_6 , шляхом зобов'язання відповідачів не вчиняти дій щодо перешкоджання у спілкуванні, побаченнях та вихованні дитини, надаючи можливість підтримувати на регулярній основі особисті відносини та прямі контакти з дитиною, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини;
- встановити способи та порядок участі в спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6 за наступним графіком побачень:
- 1 та 3 тижня місяця з понеділка 12:00 год. поточного тижня по понеділок 12:00 год. наступного тижня без присутності матері;
- в день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_4, на Новий рік, Різдво Христове, Великдень щорічно з 14:00 до 18:00 год. без присутності матері за місцем проживання позивача;
- день народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_5 щороку, місце зустрічі за погодженням між батьками;
- канікулярний період: тривалість один календарний місяць з 01 серпня у непарний рік та з 01 липня у парний рік щороку без присутності матері, в тому числі з можливістю виїзду за межі Києва та/або України на відпочинок для оздоровлення;
- в день побачення з сином має право забирати його з дому (школи), спортивної секції, гуртка особисто;
- необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку.
Позов мотивовано тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва у 2020 році. З 2019 року проживають окремо у зв'язку з іншими поглядами відповідача ОСОБА_3 на сімейне життя. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7 , 2010 року народження, однак відповідачі чинять перешкоди, а саме перешкоджають у спілкуванні, вихованні та в побаченнях з дитиною. При цьому перешкоди, які чиняться відповідачами, обмежують належну участь батька в житті дитини та її вихованні, у зв'язку з чим позивач вимушений звертатись до суду з вказаним позовом. Черговим перешкоджанням позивачу у спілкуванні та побаченні з дитиною стало невиконання Розпорядження № 147 від 27.03.2020, виданого Деснянською районною м. Києва державною адміністрацією. Дитина не може пояснити, чому він не хоче бачитись з батьком, оскільки виконує все під диктовку матері. У користуванні позивача є квартира, належна його батьку, та земельна ділянка, на якій знаходиться приватний будинок, що має статус незавершеного будівництва, при цьому позивач має самостійний дохід, гнучкий графік роботи та має можливість проводити час з дитиною, допомагати у навчанні, відпочивати разом з ним, іншим чином піклуватися про його загальний розвиток. Дії відповідачів створюють неблагонадійне середовище для дитини, у якому права та інтереси позивача і дитини є порушеними та не відповідають найкращим інтересам дитини.
У липні 2020 року відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічний позов до ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини, ОСОБА_6 , з матір'ю - ОСОБА_3 , обґрунтований тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 14 квiтня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбi, від якого народився син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2020 року шлюб розірвано. Син, ОСОБА_8 , проживає разом зі своєю матір'ю за місцем її постійного проживання, а саме - АДРЕСА_1 , та зареєстрований за цією ж адресою. Зазначена квартира належить позивачу на праві приватної власності. Позивач офіційно працює на посаді менеджера з туризму в «Турагенція» (ФОП ОСОБА_9 ), приділяє дитині максимум свого часу, уваги та любові в силу гнучкого графіку роботи, має із сином гарні стосунки, засновані на довірі та взаємній повазі та може гарантувати стабільне проживання дитини, забезпечити сину почуття любові та безпеки. Зазначає, що до моменту припинення сімейних відносин подружжя ОСОБА_10 проживало в належній на праві власності ОСОБА_3 житловій квартирі, тому місце проживання матері є звичним для дитини. Тут знаходиться поруч шкільний навчальний заклад, спортивна секція, друзі хлопчика. Батько, ОСОБА_2 , не має власного житла, фактично проживає в незавершеному будівництві житловому будинку разом зі своїми батьками. Син повідомляє, що хоче проживати з матір'ю за її місцем проживання та проявляє більшу прихильність до своєї матері, що є свідченням того, що позивач за зустрічним позовом бере лідируючу участь у вихованні та житті сина. Численні безпідставні звернення ОСОБА_2 до виконавчих органів влади, в т.ч. правоохоронних зруйнували й до того не дуже дружні стосунки між батьком та сином. Батько дитини немає зареєстрованої за ним на праві приватної власності нерухомості, відсутні джерела доходу, а відтак в нього відсутні достатні можливості забезпечення сина та забезпечення його гармонійного розвитку згідно інтересів та вподобань дитини. Батько не доводить жодними належними та допустимими доказами, яким саме чином він виконуватиме свої батьківські обов'язки, коли дитина проживатиме в нього, не доводить наявність в нього будь-яких можливостей опікуватися дитиною протягом періоду її проживання з ним в спосіб, визначений в прохальній частині його позовної заяви. Визначивши місце проживання дитини з матір'ю, в жодному разі не порушується право батька, оскільки батько не обмежується у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за судовим рішенням. Дитина проживає разом з матір'ю, яка проводить з сином весь свій вільний час, маючи на це можливість, приділяє йому належну увагу та повноцінно займається розвитком дитини. З батьком дитини не спостерігаються усталені батьківські зв'язки, оскільки його поведінка до членів сім'ї характеризується грубістю. Він є емоційним, не врівноваженим та схильним до фізичних та моральних образ по відношенню до власного сина. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що на даний час проживання малолітнього сина з матір'ю, який фактично проживає з нею, буде відповідати саме інтересам дитини, який потребує постійного догляду та турботи, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному. При цьому, просить суд врахувати соціальне оточення дитини, якість контакту матері з сином, який є стабільним та сприятливо впливає на розвиток дитини. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що проживання дитини з матір'ю не призведе до порушення прав батька, оскільки відповідно до закону той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на безперешкодне спілкування з дітьми і зобов'язаний брати участь у їх вихованні.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі в спілкуванні та вихованні дитини батьком задоволено частково.
Встановлено наступний графік зустрічей ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без присутності матері ОСОБА_3 :
- перша і третя субота щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год.;
- перша і третя неділя щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год.
Зустрічі проводити з урахуванням інтересів та бажання дитини.
- у дні народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька ІНФОРМАЦІЯ_5 щороку, Новий рік - 01 січня, Різдво - 07 січня, Великдень, за погодженням з матір'ю місця та часу зустрічі та за бажанням дитини;
- протягом 2 (двох) тижнів підряд у період літніх шкільних канікул щорічно для оздоровлення дитини за бажанням дитини та погодженням періоду з матір'ю.
У задоволенні інших вимог позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_8 разом з матір'ю ОСОБА_3 .
Не погодившись з рішенням суду, 26.11.2021 року Нетребенко Олександр Сергійович в інтересах ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги в повному обсязі, провадження по справі щодо визначення місця проживання дитини закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору, мотивуючи тим, що вирішуючи справу, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Представник ОСОБА_11 , що діє в інтересах ОСОБА_3 , в режимі відео конференції просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Представник Нетребенко О.С. , що діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що в країні введено військовий стан, ОСОБА_3 з дитиною перебувають за межами України, а за їх відсутності неможливо об'єктивно і повно розглянути справу.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися, оскільки позивач та його представник належно повідомлені про час та місце розгляду справи, не зазначили поважності причин своєї неявки в судове засідання, представник відповідача за основним позовом приймає участь у розгляді справи в режимі відео конференції, а тому колегія суддів вважає, що права сторін при розгляді справи за відсутності позивача та його представника не порушені.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги та задовольняючи зустрічні позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та із найкращих інтересів дитини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 14 квiтня 2010 року перебували в зареєстрованому шлюбi.
За час перебування у шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 березня 2020 року рішенням Деснянського районного суду м. Києва шлюб розірвано.
Після розірвання шлюбу між сторонами (батьками дитини) виникають непорозуміння стосовно спілкування сина з батьком та його участі у вихованні дитини.
Встановлено, що ОСОБА_8 проживає разом зі своєю матір'ю за місцем її постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 , та зареєстрований за цією ж адресою. Зазначена квартира належить позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 на праві приватної власності. В зазначеній вище квартирі створені всі необхідні матеріально-побутові умови для проживання та нормального розвитку дитини, для розвитку та навчання створено необхідні умови.
Позивач за зустрічним позовом, а саме мати дитини, ОСОБА_3 , офіційно працює на посаді менеджера з туризму в ТУІ « Турагенція » (ФОП ОСОБА_9 ). Згідно з довідкою з місця роботи від 02.06.2020 дохід з листопада 2019 року по травень 2020 року склав 93 000 грн.
Батько, ОСОБА_2 , власного житла немає, фактично проживає в незавершеному будівництвом житловому будинку разом зі своїми батьками в с. Зазим'я, Броварського району Київської області.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
У разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина перша та друга статті 159 СК України).
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів наявності у ОСОБА_2 створених відповідачами перешкод в його спілкуванні із сином, ОСОБА_12 .
Служба у справах дітей та сім'ї листом від 17.04.2020 щодо невиконання Розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації повідомила ОСОБА_2 , що підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.184 КУпАП не виявлено, в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Згідно з довідкою Деснянського УП ГУНП у місті Києві від 18.03.2020 на заяву позивача за первісним позовом від 15.03.20 року зазначено, що саме «син не бажає спілкуватися із батьком», а спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відноситься до цивільно-правових відносин, тобто відсутні підстави для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Попри численні звернення та з'ясування ситуації всіма компетентними органами, жодних (належних та допустимих) доказів наявності в діях відповідачів ознак правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність, у вчиненні перешкод в спілкуванні батька із сином матеріали справи не містять.
Листом Деснянського управління поліції від 28.05.2020 адвокату Нетребенко О.С. повідомлено, що «підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КУпАП не виявлено, у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Листом від 26.06.2020 Служба у справах дітей та сім'ї повідомила ОСОБА_2 , що «За результатами опрацювання документів, підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 184 КУпАП не виявлено».
З Висновку щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини 27.08.2020 вбачається, що ОСОБА_2 не надав згоду заслухати думку дитини на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної державної адміністрації, що свідчить про небажання батька заслухати дитину та з'ясувати її дійсне відношення до ситуації в цілому та щодо побачень з батьком в присутності членів комісії. Така позиція батька підтверджується і поясненнями самого ОСОБА_7 . Так, хлопчик повідомив суду, що головний аргумент батька, цитую «будеш робити те, що я скажу, поки тобі не виповниться 18 років».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом не надав жодних належних та допустимих доказів наявності в нього стабільного доходу, наявності в нього законних джерел доходів. Так, в своїх поясненнях ОСОБА_2 зазначає, що він є самозайнятою особою, однак ним не надано жодних належних та допустимих доказів цього факту.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Станом на день розгляду справ ОСОБА_8 є малолітньою дитиною.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
10 серпня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва призначено у справі судово-психологічну експертизу, провадження якої доручено Київському міському центру судово-психіатричної експертизи.
23 вересня 2021 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва провадження у справі поновлено, оскільки Київським міським центром судово-психіатричної експертизи повернуто матеріали справи з повідомленням про неможливість виконання експертизи. У повідомлені про неможливість проведення експертизи, Київським міським центром судово-психіатричної експертизи зазначено, що експертиза такого роду потребує володіння спеціальними знаннями, а також довготривалого спостереження за батьками та дитиною в звичайних для них умовах, а тому не проводиться експертами.
Правовою позицією Верховного Суду щодо заслуховування думки дитини судом у присутності психолога є Постанова Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 752/22028/16-ц щодо визначення місця проживання малолітніх дітей. Так, ВС вказав, що з метою виконання норм матеріального права, думку малолітнього 2008 року народження, та малолітнього 2010 року народження щодо того, з ким із батьків вони бажають проживати, в судовому засіданні було вислухано, в тому числі, в присутності психолога.
Інша Постанова Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 215/4452/16-ц вказує, що опитування дитини в присутності психолога в суді належним чином забезпечує встановлення прихильності дитини до проживання з одним із батьків у сукупності з іншими встановленими даними причин такої прихільності для забезпечення принципу «найкращих інтересів дитини» при вирішенні справи.
Малолітній ОСОБА_7 в порядку реалізації права на висловлення своєї думки, у присутності педагога - класного керівника ОСОБА_14 , психолога з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 Служби у справах дітей та сім'ї Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - ОСОБА_15 та представника третьої особи - Органу опіки та піклування Кухарської Ю.М. в судовому засіданні в суді першої інстанції висловив свою думку щодо його відносин з батьками, при цьому зазначив, що бажає проживати з матір'ю і лише з нею за місцем свого проживання, проявляє велику прихильність до своєї матері, з повагою до неї відноситься. З батьком конфліктні ситуації, який «постійно мені читає лекції».... «батько зазначає, що я постійно поганий»…принижує словами «мудак…дебіл…безмозглий…безрукий ідіот…до 18 років ти не маєш своєї думки і ти будеш робити те, що я накажу». ….» дзвінки я блокую, тому що він тероризує». В школу тато не приходить після жовтня 2019 року. «Коли батько перестав з нами жити - життя стало краще.» «Коли мама ходила на роботу, щодня знущався…доводив до сліз…, при цьому знімав на камеру і геготав»….. «Бабусю і всю їх сім'ю теж не бажаю бачити…старший брат мого батька також постійно «хамить…скотобазой обзиває». Останні роки навіть не було бажання їздити в с. Зазим'є. Мама намагалась, щоб було добре, але не виходило. …»Я вважаю, що батьку не потрібний, тому що якби він хотів бачити мене, то поводився б інакше.» «З батьком проводити вільний час не бажаю…. Намагався виїхати з мамою в іншу країну на відпочинок, однак батько не надає дозволу. Його відповідь ніколи не зміниться. Щоразу «ні»»…. «Коли бачу батька, то це для мене стрес»…» Бабуся намагається здаватися дуже хорошою, але вона не усвідомлює, що я все розумію, що вона інша». «Батько приходив дуже давно. ….Коли були на Комісії, він з мене сміявся. Коли я сказав, що по математиці все ідеально, він відразу зненацька почав задавати приклади 8х8, 9х9 і я відповів не 81, а 91…і він почав сміятися…» »Коли мама приїхала і привезла подарунки, він їх викинув за поріг» «Просив вибачення, однак через тиждень все те ж саме… ті ж образи…Ми з мамою давали багато шансів. Не стало батька - життя стало кращим».
Згідно з наданим Висновком про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 27.08.2021 та щодо визначення місця проживання дитини від 01.03.2021, Деснянська РДА в м. Києві вважає за доцільне визначити способи участі у вихованні та спілкуванні батька, ОСОБА_2 , з малолітним сином ОСОБА_7 : перша і третя субота місяця з 10-00 год. до 15-00 год., перша і третя неділя місяця з 10-00 год. до 15-00 год., при цьому зустрічі проводити враховуючи інтереси та бажання дитини; вважають за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_7 , разом з матір'ю, ОСОБА_13 (т.1 а.с.202-204, т.2 а.с.109-111).
Разом з тим, запропонований органом опіки та піклування графік зустрічей батька з сином, суд першої інстанції вважав недостатнім для спілкування дитини з батьком та не буде сприяти повноцінному відновленню взаємовідносин між ними. За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись інтересами дитини, вважав за можливе встановити наступний графік зустрічей: перша і третя субота щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год.; перша і третя неділя щомісяця з 10-00 год. до 15-00 год. Зустрічі проводити з урахуванням інтересів та бажання дитини. У дні народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 та батька ІНФОРМАЦІЯ_5 щороку, Новий рік - 01 січня, Різдво - 07 січня, Великдень, за погодженням з матір'ю місця та часу зустрічі та за бажанням дитини; протягом 2 (двох) тижнів підряд у період літніх шкільних канікул щорічно для оздоровлення дитини за бажанням дитини та погодженням періоду з матір'ю.
Колегія суддів погоджується з висновками районного суду щодо встановленого способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки судом визначено, що таке спілкування має здійснюватися за згодою дитини, такого ж висновку дійшов орган опіки та піклування, тому доводи апеляційної скарги, що встановлений порядок не відповідає інтересам дитини, не може бути взятий судом до уваги, так як він нічим не обґрунтований.
Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ураховуючи сталість соціальних зв'язків дитини з матір'ю, добросовісне виконання нею батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення його усім необхідним, а також відсутність з боку матері перешкод у спілкуванні батька з дитиною, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, що за встановлених судом обставин найбільш відповідає інтересам дитини, що має першочергове значення при вирішенні зазначеного спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що судове рішення місцевого суду є незаконним, оскільки ним не враховано насамперед найкраще забезпечення інтересів дитини, є безпідставними, оскільки судом взято до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них та інші обставини, що мають істотне значення, зокрема тривале проживання сина з матір'ю за вищевказаною адресою та відсутність перешкод у спілкуванні позивача з дитиною, в тому числі висновок Органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про участь батька у вихованні малолітньої дитини від 27.08.2021 та щодо визначення місця проживання дитини від 01.03.2021. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постійні переїзди дитини не сприятимуть його нормальному психологічному стану, у дитини не буде відчуття стабільності, захищеності, що не відповідає ні інтересам, ні бажанням дитини, тощо.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Нетребенко Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2022 року.
Суддя - доповідач:
Судді: