23 лютого 2022 р.Справа № 520/8513/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 14.07.21 по справі № 520/8513/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Черкаській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Брент+" (далі-позивач, ТОВ "Брент+") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі-відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), третя особа: Головне управління ДПС у Черкаській області (далі- ГУ ДПС у Черкаській області), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0006060901 від 25.01.2021 на суму 20000,00 грн.
Позовні вимоги ТОВ "Брент+" обгрунтовував тим, що відповідачем порушені процедура призначення та проведення перевірки, а встановлені порушення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у позивача зареєстроване в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального в резервуарі та подаються електронні документи до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизних складах.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.
В доводах апеляційної скарги позивач вказує, що наказ на проведення перевірки керівнику товариства не вручався, з його суттю керівник ТОВ "Брент+" не був ознайомлений в установленому законом порядку. Перевірка призначена за відсутності підстав для її призначення, а висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими та безпідставними.
Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення.
Представники позивача і третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток.
Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі підпунктів 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8-20.1.11 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу (далі-ПК) України, частини 1 статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" 07.12.2020 в.о. начальника ГУ ДПС у Черкаській області винесено наказ № 2237-П, яким призначено фактичну перевірку ТОВ "Брент+" за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: Черкаська обл., Уманський р-н, с. Ладижанка, траса Київ - Одеса, км. 229+490, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Ладижанка, траса Київ - Одеса, 231+250 км. (праворуч) та Черкаська область, Черкаський район, с. Геронимівка, вул. Руставі, 4, з 08.12.2020 тривалістю десять діб.
На підставі вказаного наказу працівниками податкового органу проведену перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 2366/23-00-09-0122/41423131 від 18.12.2020.
У висновках вказаного акту перевірки зазначено про встановлення порушення позивачем вимог підпунктів 230.1.2 та 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України.
На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДПС України у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0006060901 від 25.01.2021, яким підприємству на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 128-1.1 статті 128 ПК України нараховано штраф в розмірі 20000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав скаргу до ДПС України.
Рішенням ДПС України від 29.04.2021 скаргу ТОВ "Брент+" залишено без задоволення, а податкове повідомлення - рішення № 0006060901 від 25.01.2021 - без змін.
ТОВ «БРЕНТ+», не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що у податкового органу були наявні підстави для проведення фактичної перевірки, виходячи з того, що у наказі про проведення перевірки № 2237-П від 07.12.2020 зазначено, що він винесений, зокрема, на підставі підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 82 ПК України. Процедура проведення перевірки відповідачем дотримана, а порушення встановлені при її проведенні підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.
Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Позивач вказує, що як підставу для проведення фактичної перевірки підприємства у наказі ГУ ДПС у Черкаській області від 07.12.2020 №2237-п зазначено підпункти 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.
Так, за приписами пункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився лише посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.
У наказі також зазначено, що перевірка призначена з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального.
При цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення.
Доводи відповідача про те, що перевірка призначена для здійснення відповідних функцій податкового органу, не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.
Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 120/5229/20-а.
У наказі від 07.12.2020 №2237-п податковий орган жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.
У наказі, який слугував підставою проведення перевірки, в результаті якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача. Наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктами 80.2.2. та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
При цьому, суд звертає також увагу на те, що згідно з умовою, визначеною у пункті 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, умовою, яка надає право реалізувати контролюючому органу право на проведення фактичної перевірки є, зокрема, обставина наявності у наказі інформації щодо підстави призначення перевірки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами позивача про відсутність у наказі підстав для проведення фактичної перевірки, що свідчить про неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.
Окрім того, колегія судді звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пункт 81.1. статті 81 ПК України визначає перелік документів за умови пред'явлення або надіслання посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом.
Цією ж нормою визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відтак аналіз зазначених норм свідчить про те, що податковим законодавством передбачений обов'язок вручення оформленого наказу перед проведенням перевірки уповноваженим особам, а саме: безпосередньо платнику податків; уповноваженому представнику; або особам, які фактично проводять розрахункові операції.
З матеріалів справи встановлоено, що фактична перевірка проведена у присутності оператора АЗС Лимарченка О.О., який відмовився від підписання акта та отримання його примірника, а також від підпису на направленні на перевірку.
Контролюючим органом складений акт про відмову підписати акт та направлення на проведення перевірки, а також отримання копії наказу. Водночас, колегія суддів зазначає, що перевіряючими не встановлювалась обставина наявності у оператора АЗС на вчинення таких дій. За таких обставин, оператор АЗС за посадою не може вважатися ані уповноваженим представником товариства, ані особою, яка фактично проводила розрахункові операції, без покладення на нього розпорядчим документом відповідних повноважень.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на тому, що уповноваженою особою товариства може бути особа, уповноважена платником податків представляти його інтереси у контролюючих органах на підставі статутних документів, договору та виданої на виконання договору довіреності, посадових інструкцій працівників цього товариства.
Відповідно до висновку, сформульованого Верховним Судом в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в наказі будь-яких посилань на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, в наказі не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності або ж сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом та відповідачем не дотримано процедуру проведення перевірки, через те, що не виконано вимоги статті 81 ПК України.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що такі порушення при призначенні та проведенні перевірки не є формальними, а отже є самостійною підставою для скасування оспорюваноого податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 по справі № 520/8513/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області № 0006060901 від 25.01.2021 року на суму 20000,00 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брент+" судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2270,0 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3405,0 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Харківській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 07.06.2022 року