Справа № 755/5518/21
"06" червня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження № 12020100000000993, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 12 листопада 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бровари, громадянина України, одруженого, працюючого механіком КП «КиївКомунСервіс», який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
Судом визнано доведеним, що 12.11.2020, приблизно о 07 год. 45 хв., ОСОБА_8 , керуючи технічно справним спеціальним вантажним автомобілем марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в межах другої (крайньої лівої) смуги проїзної частини вул. Березняківської у м. Києві зі сторони вул. Павла Тичини в напрямку вул. Шумського, зупинився на червоний (забороняючий рух) сигнал світлофору, за межами дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), перед дорожньою розміткою 1.14.3, яка позначає пішохідний перехід, де рух регулюється світлофором.
В цей час, проїзну частину вул. Березняківської, поза межами регульованого пішохідного переходу, в безпосередній близькості від передньої частини вищезазначеного транспортного засобу, почав перетинати пішохід ОСОБА_9 , наближаючись справа до смуги руху вказаного транспортного засобу.
Перед початком руху та під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, підпунктів «б» та «д» п. 2.3, підпункту «є» п. 8.7.3, п.п. 8.10 та 10.1 Правил дорожнього руху України:
-п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 1.7 водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності;
-п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
-підпункт «б» бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
-підпункт «д» не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
-підпункт «є» п. 8.7.3 поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу;
-п. 8.10 у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів;
-10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним спеціальним вантажним автомобілем марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в межах другої (крайньої лівої) смуги проїзної частини вул. Березняківської у м. Києві, зупинився на червоний (забороняючий рух) сигнал світлофору за межами наявної дорожньої розмітки 1.12 (стоп-лінія), чим обмежив собі оглядовість вперед з робочого місця водія. Усвідомлюючи, що він перебуває в безпосередній близькості від регульованого пішохідного переходу і на даній ділянці дороги найбільш вірогідна поява пішоходів, передбачаючи, що в будь-який момент дорожня обстановка може змінитися, маючи об'єктивну змогу дочекатися увімкнення зеленого (дозволяючого рух в його напрямку) сигналу світлофору, будучи обізнаним, що рух при горінні поєднаного червоного та жовтого сигналів світлофору категорично заборонений, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що початок руху транспортного засобу буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам, відновив рух керованого ним автомобіля, внаслідок чого, навпроти будинку № 24 по вул. Березняківській в м. Києві, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , спричинивши йому тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.
Так, смерть ОСОБА_9 настала внаслідок руйнування тіла.
Порушення вимог п.п. 1.5, 1.7, підпунктів «б» та «д» п. 2.3, підпункту «є» п. 8.7.3, п.п. 8.10 та 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винуватим себе не визнав. Зазначив, що досить тривалий час працював водієм сміттєвоза та добре знав свій маршрут. Так, 12.11.2020 року о 07 годині 40 хвилин він переїжджав по вулиці Соборності та не доїжджаючи до будинку 24 побачив червоний сигнал тому зменшив швидкість та зупинився. Пішоходів не було. Коли увімкнувся червоножовтий сигнал світлофору почав підготовчі дії, але рух почав на зелений сигнал світлофору. Потім він почув сигнал, але не зрозумів причину. Після цього зупинився зустрічний автомобіль та дівчина стала йому жестикулювати, тоді він зупинився та побачив, що переїхав пішохода, який загинув на місці. Впевнений, що зупинився перед стоп-лінією, а рух почав на зелений сигнал світлофора.
Просив суд його виправдати, оскільки саме пішохід порушив ПДР та переходив не по пішохідному переходу та на заборонений сигнал світлофору.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що загиблий є її батьком. Свідком ДТП вона не була та про його загибель дізналась на четвертий день від представника страхової компанії. Чому тривалий час ні вона, ні мама не цікавились долею батька повідомила, що думали що батько поїхав на дачу та можливо, у нього просто проблеми зі зв'язком. Зазначила, що смерть батька стала непоправним ударом і для неї, і для її мами.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав суду, що 12.11.2020 року, вранці він під'їхав до пішохідного переходу, горів червоний, а навпроти нього стояв сміттєвоз. Він побачив дідуся, якому мигав зелений та він вирішив перейти, у той час сміттєвоз розпочав свій рух та відбувся наїзд на пішохода. Зазначив, що на його думку сміттєвоз зупинився до стоп-лінії та просто не бачив пішохода. Також підтвердив суду, що за його участі проводився слідчий експеримент, проводились заміри.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав суду, що також працює на сміттєвозі та був запрошений до проведення слідчого експерименту 10 березня 2021 року, підтвердив свої підписи у протоколі, а також зазначив, що під час проведення слідчого експерименту перебував за кермом та не спостерігав за замірами, на місці проведення бачив лише обвинуваченого, його захисника та слідчого.
Так, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об'єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12 листопада 2020 року, складеного старшим слідчим в ОВС СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_12 , в присутності водія та понятих, та ілюстративної таблиці до протоколу огляду, в м. Києві по вулиці Березняківській, навпроти будинку 24, зафіксовано що водій ОСОБА_8 , керуючи спеціальним вантажним автомобілем марки «СБМ 308-1» р.н. НОМЕР_1 скоїв наїзд на пішохода, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, зазначено розташування транспортного засобу (т.2 а.с. 5- 36).
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 022-98-2577-2020 від 05.01.2021 року, смерть ОСОБА_9 , 1938 року народження настала внаслідок руйнування тіла.
Тілесних ушкоджень, які-б не могли виникнути під час дорожньо-транспортної пригоди на тілі ОСОБА_9 не виявлено.
Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок травми і будь- які захворювання не можуть мати до цього відношення (т. 2 а.с. 38- 47).
Відповідно до протоколу перегляду відеозапису від 12 листопада 2019 року, який складений старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_13 , з камер відеоспостереження «В 15а», яка належить ТОВ «БЕРЛАЙН», зафіксовано рух транспортних засобів по проїзній частині вулиці Березняківської зі сторони пр-ту П. Тичини у напрямку вул. Шумського. Зокрема, на скріншоті №6 камера фіксує, що вантажний автомобіль здійснює наїзд на пішохода, який в цей час знаходився перед передньою його частиною (т.2 а.с. 51-55).
Згідно висновку судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/111-20/62282-ІТ від 28.12.2020 року встановлено, що відповідно до відеофайлу «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4» спеціальний вантажний автомобіль марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 розпочинає рух, коли на зображеному в кадрі світлофорному об'єкті ввімкнений жовтий з червоним сигнал світлофору.
Відповідно до відеофайлу «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4» пішохід ОСОБА_9 розпочинає рух, коли на зображеному в кадрі світлофорному об'єкті ввімкнутий червоний сигнал світлофору.
Наданий на експертизу диск в кількості 1 шт. упаковано в спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 5245686 (т.2 а.с. 56-66).
Згідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 20 січня 2021 року за участі свідка ОСОБА_10 , останній на місці показав та розказав про обставини ДТП (т.2 а.с. 67 -74). Зокрема, встановлено, що сміттєнавантажувач розташований на відстані 4.7 м від передньої частини автомобіля до ближньої межі розмітки 1.12 (стоп-лінія). Пішохід рухався з права наліво за межами розмітки пішохідного переходу, на відстані 0.6 м. від передньої частини кузову.
Відео до вказаного слідчого експерименту було переглянуто у судовому засіданні (флеш-накопичувач «MicroSD» (т. 2 а.с. 99).
Також, в судовому засіданні було досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 10 березня 2021 року, який було проведено старшим слідчим СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_13 та переглянуто відео до нього (т.2 а.с. 99).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-20/55908-ІТ від 25.11.2020 року встановлено, що на момент огляду автомобіля марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані (т. 2 а.с. 75-81).
Згідно висновку комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи №КСЕ - 19/111-21/3021 від 23.03.2021 року:
1.Виходячи з даних відеофайлів «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4» та «D9_S20210310104500_E20210310105201.mp4» місце зупинки автомобіля марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 перед регульованим пішохідним переходом відповідає четвертому положенню автомобіля під час слідчого експерименту, тобто через 2,0 метри після «стоп-лінії» на даній ділянці дороги.
2.Виходячи з даних відеофайлів «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4» та «D9_S20210310104500_E20210310105201.mp4» місце наїзду автомобіля марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 на пішохода розташовується за четвертим положенням автомобіля під час слідчого експерименту, тобто далі ніж 2,0 метри після «стоп-лінії» на даній ділянці дороги, але не в межах розмітки регульованого пішохідного переходу.
3.Виходячи з даних відеофайлу «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4» та циклограми роботи світлофорних об'єктів на даній ділянці дороги (по вул. Березняківській, 24) автомобіль марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 починає рух з місця зупинки при горінні поєднання червоного та жовтого сигналу світлофору.
4.Виходячи з даних відеофайлу «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4» та циклограми роботи світлофорних об'єктів на регульованому пішохідному переході пішохід ОСОБА_9 розпочинає рух на зелений сигнал світлофору для пішоходів та червоний сигнал світлофору для автомобілів.
5.В ситуації, що склалась на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був керуватись вимогами пунктів: 10.1; 8.7.3. (є); 8.10 ПДР України.
6.В даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом виконання вимог пункту 8.7.3. (є) ПДР України.
7.В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів 8.7.3. (є); 8.10 ПДР України.
9.Причиною виникнення даної дорожньо-транспортною пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 вимогам пунктів 8.7.3. (є) ПДР України (т. 2 а.с. 82-99).
За результатами досліджених у судовому засіданні письмових доказів захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_7 було подано ряд клопотань щодо визнання доказів недопустимими.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, та у журналі судового засідання.
Частиною 1 ст. 104 КПК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.
Частиною 1 ст. 105 КПК передбачено, що особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.
Судом встановлено, що усупереч ст. 105 КК, фототаблицю до вказаного протоколу не засвідчено підписами ні слідчого, ні інших осіб, які брали участь під час огляду місця події. У зв'язку з вищевикладеним фототаблицю до протоколу огляду суд визнає недопустимим доказом.
Щодо доводів сторони захисту про недопустимість як доказу досліджених в судовому провадженні відеозаписів, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Отже, сторона захисту безпідставно виходить із того, що отримані слідчим відеозаписи було отримано поза процесуальним порядком. Наведеними кримінальними процесуальними нормами встановлено порядок отримання стороною обвинувачення від підприємств, установ та організацій за його ініціативою і доброю волею, дисків і флеш-накопичувачів з відеозаписом із камери відеоспостереження.
За результатами судового засідання стороною захисту не було спростовано добровільності надання електронних документів стороні обвинувачення.
Крім того, судом були досліджені надані стороною захисту запит старшого слідчого з ОВС ОСОБА_12 до ТОВ «Берлайн» від 12.11. 2020 року та відповідь ТОВ «Берлайн» від 16.11.2020 року (т. 1 а.с. 165-166), тому суд вважає що дата складання протоколу перегляду відеозапису - 12.11.2019 року є очевидною опискою, а не недопустимим доказом.
Також захисник просив визнати недопустимим доказом висновки комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи №КСЕ - 19/111-21/3021 від 23.03.2021 року, оскільки відеофайл «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4» не досліджувався експертом, про що свідчить досліджений спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 5245686.
Доводи захисника, що диск для лазерних систем зчитування, який містить відеофайл «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4», який після проведення фототехнічної експертизи був упакований в спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 5245686 та вперше відкритий та у подальшому переглянутий лише під час судового засідання саме судом підтверджено у судовому засіданні (т. 2 а.с. 66).
Прокурор жодних заперечень чи пояснень з приводу вказаного клопотання, як і з приводу інших клопотань захисника не надав.
Проте, суд не може погодитись із доводами захисника, що саме цей диск направлявся для комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи, а отже не відкривався експертом, з наступних міркувань.
Згідно Висновку на експертизу було надано: матеріали кримінального провадження, флеш-накопичувач та два диски для лазерних систем зчитування (т. 2 а.с. 84), в спеціальному пакеті Експертної служби МВС України № 4030351, який так само було відкрито та досліджено у судовому засіданні. Зокрема, в спеціальному пакеті № 4030351 знаходились: флеш-накопичувач, один диск для лазерних систем зчитування та протокол проведення слідчого експерименту від 10 березня 2021 року.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення, тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорстокої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Судом встановлено, що досліджений інформаційний вміст наданого на експертизу ДЛСЗ №2 (який дійсно був відсутній у в спеціальному пакеті Експертної служби МВС України № 4030351) детально описаний експертом та його інформаційний вміст повністю збігається із дослідженим у судовому засіданні відеофайлом «DTP-2020-11-12_Ber24-perehod-orig-.mp4», який був переглянутий у судовому засіданні та знаходився у спеціальному пакеті Експертної служби МВС України № 5245686.
Щодо доводів захисника, що під час слідчого експерименту був присутній лише понятий ОСОБА_11 , а іншого понятого не було. Крім того ОСОБА_11 виконував функції водія сміттєвоза «СБМ 6312» р.н. НОМЕР_2 , а тому не міг бути понятим суд зазначає наступне.
За змістом ч. 7 ст. 223 КПК слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для проведення таких слідчих дій: пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий прокурор вважатиме це за доцільне.
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані у результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Понятий - це незаінтересована в результатах кримінального провадження особа, яку запрошує слідчий або прокурор для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 514/662/14-к, від 16 березня 2020 року у справі № 203/232/17.
Отже, наявність вимоги про незаінтересованість понятого у справі свідчить про те, що законодавець із самого початку розглядає понятого не тільки як виконувача виключно посвідчувальної функції, але й як суб'єкта пізнавальної діяльності, оскільки його заінтересованість може призвести до необ'єктивного результату проведення слідчих дій.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердив суду свої підписи у протоколі проведення слідчого експерименту, підтвердив свою незаінтересованість.
Свідок ОСОБА_11 зазначив, що не бачив іншого понятого, про це також вказував суду й адвокат ОСОБА_7 .
Судом було досліджено зазначений протокол, який не містить жодних заперечень щодо відсутності другого понятого від захисника, який був присутнім під час його проведення (т. 1 а.с. 217-218) та, навпаки, містить підпис понятого, зазначені його анкетні дані.
Суд зазначає, що прокурор під час судового засідання так і не повідомив суд щодо джерела походження відеофайлу під назвою « відеозапис слідчого експерименту з камери №42, що встановлена по АДРЕСА_2 », оскільки дійсно у протоколі проведення слідчого експерименту не зазначено про фіксацію на відеокамеру. Проте судом враховано, що вказаний слідчий експеримент проводився у відповідності до ч.1 ст. 240 КПК України та його проведення фіксувалось не на відеокамеру, а за допомогою камери спостереження (накладалось), що встановлена по АДРЕСА_2 , що обумовлено необхідністю проведення саме комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи.
Як вже вище зазначав суд, стороною захисту не було спростовано добровільності надання електронних документів стороні обвинувачення.
Крім того, сторона захисту не порушувала питання перед судом про невідповідність змісту відеозапису до вказаного слідчого експерименту обставинам його проведення, про наявність ознак монтажу, не клопотала про призначення технічної експертизи, хоча не була позбавлена такої процесуальної можливості. За відсутності такого клопотання, з урахуванням вимог ст. 22, 332 КПК слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію не вважала за доцільне наполягати на проведенні такої експертизи.
Підсумовуючи наведене щодо клопотань захисника - адвоката ОСОБА_7 щодо визнання недопустимими досліджених у судовому засіданні доказів, суд зазначає, що відповідно до висновків, що викладені у Постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, частина 1 статті 87 КПК передбачає, що «Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини».
Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.
Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.
Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.
А отже, під час розгляду цього кримінального провадження судом не встановлено порушення фундаментального права або свободи обвинуваченого, які можуть тягнути за собою визнання досліджених у судовому засіданні доказів недопустими.
В судовому засіданні встановлено, що пішохід здійснював перехід проїзної частини поза межами регульованого пішохідного переходу, в безпосередній близькості від передньої частини вищезазначеного транспортного засобу, проте це не звільняє водія від виконання вимог зазначених вище пунктів ПДР.
Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Обираючи покарання ОСОБА_8 суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 286 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, особу винуватого, який раніше несудимий, має місце реєстрації та постійне місце проживання, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, які пом'якшують та які обтяжують покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; конкретні обставини справи, вищезазначені дані про особу обвинуваченого, який у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, працює, його поведінку під час та після вчинення вказаного необережного злочину та вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання у мінімальних межах, установлених санкцією ст. 286 ч. 2 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі.
Згідно досудової доповіді фахівця Броварського міськрайонного відділу філії ДУ «Центр пробації у м. Києві та Київській області» відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , визначено рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, як низькій та його виправлення можливе у громаді без позбавлення волі.
А отже, беручи до уваги вказану досудову доповідь, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , відсутність обтяжуючих обставин, наявність міцних соціальних зав'язків, родини, двох малолітніх дітей, враховуючи позицію прокурора у судовому засіданні та потерпілої, викладеної через свого представника, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, зі здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
В той же час, судом враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілого щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.
При вирішенні питання щодо доцільності призначення додаткового покарання обвинуваченому, суд враховує характер і обсяг допущених ОСОБА_8 порушень Правил дорожнього руху України, що виразилось у скоєнні кримінального правопорушення перед пішохідним переходом, наслідком якого стала смерть пішохода.
В судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 з 17 листопада 2020 року був переведений на посаду механіка де продовжує працювати, а отже позбавлення його права керування транспортними засобами не призведе до втрати ним роботи.
З урахуванням вказаних обставин, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, поведінки після вчинення злочину, конкретних обставин вказаного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 має бути призначене покарання із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідатиме його особі та обставинам вчиненого ним злочину.
Потерпілою ОСОБА_14 у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов.
Так, потерпіла просить стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київкомунсервіс» моральну шкоду в розмірі 800 000 грн., оскільки після смерті чоловіка залишилась без підтримки, турботи та спілкування. Смерть чоловіка спричинила відчуття безпорадності, втрачений сенс життя, тощо.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, направив до суду відзив на позовну заяву із додатками (т. 1 а.с. 199-209).
При вирішенні заявленого позову, суд дійшов висновку щодо необхідності його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП, з вини водія, який виконував трудові обов'язки та керував автомобілем, що належить роботодавцю, на відповідній правовій підставі, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_8 на момент заподіяння шкоди перебував у трудових відносинах із Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київкомунсервіс» із 04 лютого 2019 року, а саме на посаді водія автотранспортних засобів від 7 до 10 тон сектору спецмашин для перевезення побутових відходів відділу спецмашин та обладнання по роботі з відходами, згідно наказу № 12-к від 01 лютого 2019 року (т. 1 а.с. 35-40), 17 листопада 2020 року був переведений на посаду механіка де продовжує працювати.
Спеціальний вантажний автомобіль марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 на праві власності належить Комунальному підприємству виконавчого органу Київради «Київкомунсервіс», згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 34).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Виходячи з положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
А тому, виходячи з вимог розумності, справедливості доходить висновку, що злочином потерпілій ОСОБА_14 було завдано моральної шкоди, яку суд оцінює в розмірі 200 000 грн., яка підлягає стягненню з цивільного відповідача.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити згідно положень ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта у розмірі в розмірі 7845,60 належать стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 7845,60 (сім тисяч вісімсот сорок п'ять гривень шістдесят копійок).
Цивільний позов ОСОБА_14 задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради «Київкомунсервіс», код ЄДРПОУ 33745659 на користь ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) моральну шкоду в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.
Речові докази:
- автомобіль марки «СБМ 308-1», р.н. НОМЕР_1 - повернути власнику Комунальному підприємству виконавчого органу Київради «Київкомунсервіс» (т. 2 а.с. 48).
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_15