Справа № 752/26260/19
Провадження № 2/752/718/22
Іменем України
02 травня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
17 грудня 2019 року представник позивача Національного університету біоресурсів і природокористування України (далі - НУБіП України, Університет) - Котух К.А. звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку у розмірі 29 823 грн та судовий збір у сумі 2102 грн. з ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду уточнив, позивач зазначає, що відповідачка, доцент кафедри загальної екології та безпеки життєдіяльності, на підставі її заяви та наказу про поселення від 29.07.2016 р. № 729, була поселена у кімнату НОМЕР_2 гуртожитку № 12 Університету до 31.07.2017 року, у відповідності до умов Положення про порядок поселення (переселення, виселення) молодих спеціалістів, працівників університету (в тому числі працівників гуртожитку) сторонніх осіб, які співпрацюють із підрозділами університету, в гуртожитки студентського містечка Національного університету біоресурсів і природокористування України, затвердженого наказом НУБіП України від 26.03.2015 року. Разом із відповідачкою тимчасово були поселені й члени її сім'ї - дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 .
Договір найму житла від 01.08.2016 на 2016-2017 н.р. відповідачка підписувати відмовилася. Для подальшого проживання у гуртожитку у 2017-2018 н.р. ОСОБА_1 не подала заяву на поселення, як того вимагають вимоги п. 2.1 Положення, а 30 червня 2017 року припинила трудові відносини з Університетом у зв'язку з закінченням строку трудового договору. Проте, відповідачка продовжує проживати в кімнаті НОМЕР_2 , тобто фактично користуватися наданими послугами.
Оскільки трудові відносини ОСОБА_1 з позивачем припинені, наказ на поселення від 29.07.2016 діяв до 31 липня 2017 року, то вже з 1 серпня 2017 року відповідач має здійснювати оплату за проживання в гуртожитку як стороння особа.
Позивач, як балансоутримувач гуртожитку № 12, добросовісно виконує взяті на себе зобов'язання, а відповідачка не розраховується за проживання в гуртожитку в повному обсязі, а тому станом на 09.12.2019 р. має борг за період з серпня 2017 року по жовтень 2019 року, який позивач просить стягнути з відповідача на його користь.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 16 березня 2020 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 45-46).
У травні 2020 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала до суду заперечення щодо призначення справи до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Також відповідачкою надіслано клопотання про залучення у якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
У своїх поясненнях відповідачка зазначила, що вона має постійну реєстрацію за вказаною вище адресою, а тому не є тимчасовою мешканкою гуртожитку. Та обставина, що її дочка ОСОБА_2 зареєстрована і проживає з нею і є працівником Університету, не дозволяє позивачу застосовувати до них тариф за проживання в гуртожитку як для сторонніх осіб. Наголосила на тому, що у неї відсутній борг за проживання і надала контррозрахунок заборгованості та засвідчені копії дублікатів квитанцій про оплату.
Ухвалою від 22 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження залишено без задоволення (а.с. 59).
У судовому засіданні 17 червня 2021 року до участі у справі в якості третьої особи судом залучено ОСОБА_2 ..
Будучи присутньою у судовому засіданні, представник позивача підтримала заявлені до ОСОБА_1 позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві підтримала у повному обсязі. Зазначила, що адміністрація гуртожитку повідомляла відповідачку про те, що після припинення трудових відносин вона повинна сплачувати послуги за проживання на загальних підставах.
Представник відповідачки і відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнали, просили відмовити в позові. Відповідачка ОСОБА_1 пояснила, що з 2011 року зареєстрована в кімнаті гуртожитку № 12 на постійній основі. Фактично проживала там по грудень 2019 року. Про своє виселення з кімнати адміністрацію гуртожитку не повідомляла.
Представник третьої особи ОСОБА_2 повідомив, що остання не зверталась із заявою про оплату кімнати на пільгових умовах, як особа, що перебуває у трудових відносинах з Університетом.
Перевіривши розрахунки боргу надані позивачем і відповідачкою, виявивши між ними суттєві відмінності, суд зобов'язав представника позивача надати копії квитанцій на підставі яких було зроблено розрахунок боргу, а відповідачку надати суду зроблений нею розрахунок боргу, для чого у розгляді справи було оголошено перерву.
На виконання вимоги суду сторона позивача надала Акт звіряння розрахунків від 23.06.2021 року і просила долучити його до матеріалів справи.
У судовому засіданні 02 травня 2022 року сторони відсутні.
Представник позивача надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи - адвокат Заверуха Р.В подав заяву про розгляд справи без його участі та участі його довірителів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Національний університет біоресурсів і природокористування України є балансоутримувачем гуртожитку № 12 по АДРЕСА_5, що підтверджується довідкою бухгалтерії від 10.12.2019 № 105/123 (а.с. 5)
Як працівник НУБіП України, відповідачка ОСОБА_1 , доцент кафедри загальної екології та безпеки життєдіяльності, була поселена разом з дочкою та онуком у тримісну кімнату НОМЕР_2 гуртожитку № 12 терміном з 01.08.2016 по 31.07.2017 року, що підтверджується копією наказу № 729 від 29.07.2016 року, на підставі її заяви від 30.06.2016 року (а.с. 13, 14).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , гуртожиток з 03.06.2011 року. Також за нею закріплений особовий рахунок (а.с. 44, 81).
Разом з відповідачкою у кімнаті гуртожитку зареєстровані її дочка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_7 (а.с. 73, 81).
Третя особа ОСОБА_2 також працює в НУБіП України на посаді провідного фахівця юридичного супроводу іноземних громадян відділу міжнародних зав'язків, що підтверджується довідкою старшого інспектора відділу кадрів Т. Балан та копією трудової книжки ОСОБА_2 (а.с. 74-77, 78).
Відповідно до п. 2.11. Положення про порядок поселення (переселення, виселення) молодих спеціалістів, працівників університету (в тому числі працівників гуртожитку) сторонніх осіб, які співпрацюють із підрозділами університету, в гуртожитки студентського містечка Національного університету біоресурсів і природокористування України, затвердженого наказом НУБіП України № 361 від 26.03.2015 (далі - Положення) завідувач гуртожитку протягом тижня після підписання наказу щодо поселення ректором університету укладає співробітником договір найму житла.
Проект відповідного договору найму житла був підготовлений позивачем, проте відповідачка ОСОБА_1 його підписувати відмовилась, що засвідчує службова записка завідувача гуртожитку № 12 Круц В.А. від 10.10.2016 року (а.с. 15-17, 18). Строк користування житловим приміщенням за цим договором становить з 01.08.2016 по 31.07.2017.
За даними витягу з наказу по Національному університету біоресурсів і природокористування України № 926 «К» від 26 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи 30.06.2017 р. у зв'язку з закінченням строку трудового договору (а.с. 19).
Проте, як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачкою, остання продовжувала проживати у кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку до грудня 2019 року і сплачувала за проживання за тарифами на пільгових умовах, як співробітник Університету, внаслідок чого виникла заборгованість.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що її дочка ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з Університетом, зареєстрована у кімнаті НОМЕР_2, а тому не повинна була писати заяву про оплату послуг гуртожитку на пільгових умовах.
Однак суд не може погодитись з такими твердженнями відповідачки з огляду на таке.
Відповідно до положень розділу 1 Положення від 26.03.2015 поселення здійснюється з метою забезпечення тимчасовим житлом молодих спеціалістів, працівників університету та сторонніх осіб, які співпрацюють з підрозділами університету на підставі наказу ректора НУБіП України.
Розділом 2 Положення врегульовано порядок поселення співробітників. Так, співробітник, який має намір проживати у гуртожитку студентського містечка НУБіП України подає заяву на поселення згідно зразків та отримує візу. До заяви додається довідка з місця роботи та копія паспорта. У випадку, коли співробітник не подав заяву та вищезазначені документи, він позбавляється права на поселення. Співробітники щодо заяв яких Комісія з поселення прийняла позитивне рішення, зобов'язані укласти договір з банківською установою про здійснення платежів за проживання в гуртожитку у безготівковому порядку (кошти за проживання будуть автоматично списуватися із зарплатної карти).
Як вбачається, відповідачкою 30.06.2016 року, як співробітником Університету, була подана відповідна заява, однак після її звільнення 30.06.2017 року, її дочка ОСОБА_2 , яка теж перебувала в трудових відносинах з позивачем, такої заяви не подала.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні правові підстави нараховувати плату за проживання в кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку, на пільгових умовах.
Уточнивши свої позовні вимоги Університет надав суду Акт звіряння розрахунків від 23.06.2021 № 36/126 відповідно до якого за період з серпня 2017 року по жовтень 2019 року заборгованість ОСОБА_1 склала 29 823 грн (а.с. 124-125).
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Університет неодноразово звертався до відповідачки з претензіями від 26.07.2019 № 1753 та 04.12.2019 № 2732 про стягнення грошових коштів, що підтверджується копіями претензій, з вимогою погасити заборгованість (а.с. 35, 36).
Матеріали справи не містять доказів, що заборгованість, що утворилась, відповідачем погашена в добровільному порядку.
Оскільки договір найму житла укладено не було правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та нормами Цивільного, Житлового кодексів України.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, та у справі № 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.
Відповідно до ст. 127 Житлового Кодексу Української РСР від 30.06.1983 № 5464-Х для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Згідно ст. 128 цього ж Кодексу порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Відповідно до ст.ст. 66-68 Житлового кодексу Української РСР , визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вноситься щомісяця.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572 визначено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язаний припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із п. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Згідно положень ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Дослідивши та перевіривши матеріали справи, надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, а відтак стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість по оплаті за проживання у гуртожитку за період з 01.08.2017 по 31.10.2019 в сумі 29823,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 гривня.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 599,610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 141, 223,274 ЦПК України, суд, -
позов Національного університету біоресурсів і природокористування України до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь Національного університету біоресурсів природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, код ЄДРПО 00493706) заборгованість за проживання в гуртожитку у розмірі 29 823 грн, судовий збір в розмірі 1921 грн, що разом складає належну до стягнення суму 31 744 (тридцять одна тисяча сімсот сорок чотири) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя К.Г. Плахотнюк