Справа № 752/19931/20
Провадження № 2/752/3480/21
Іменем України
17 грудня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.
за участі секретаря судового засідання Бондар І.Ю.
у місті Києві в приміщенні суду розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
12.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, яким позивався до ОСОБА_2 .
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 22.05.2018 року ОСОБА_2 позичив у нього, ОСОБА_1 3 300, 00 доларів США строком на один місяць та зобов'язався повернути їх 22 червня 2019 року, про що ним була складена розписка. Однак своє зобов'язання відповідач ОСОБА_2 не виконав, про підстави та причини невиконання свого зобов'язання не повідомив. 24 жовтня 2018 року він надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення позики, проте відповідач не відреагував на його вимогу. На час звернення до суду, відповідач не відповідає на його телефонні дзвінки, припинив із ним будь-яке спілкування, позику не повернув. Відповідачем не виконується зобов'язання протягом двох років і трьох місяців, а тому керуючись приписами статті 625 ЦК України має обов'язок сплати 3% річних за користування його коштами, що за його розрахунком складає 223 дол. США., що з урахуванням курсу НБУ гривні до долара США (28,324 грн./1 дол. США) склада еквівалент 6 316, 25 грн..
Просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму позики в розмірі 93 469, 20 грн., що є еквівалентом суми позики 3 300 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на дату написання позову, а також плату за прострочення виконання зобов'язання в сумі 6 316, 25 грн., що є еквівалентом 223 дол.США за офіційним курсом НБУ станом на дату написання позову, і судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з позовом.
Провадження у справі відкрито 11 січня 2021 року після усунення позивачем недоліків його позовної заяви, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, визнав зазначені позивачем підстави для позову в тій частині, що він отримав у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 300, 00 доларів США, які зобов'язався повернути 22 червня 2018 року. Однак стверджував, що ці кошти він отримав для ОСОБА_3 і їх же передав йому. Зобов'язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 не виконав саме ОСОБА_3 . Вважає, що відповідати за заявленими вимогами має саме ОСОБА_3 , а тому просив суд відмовити в задоволенні заявленого до ньог ОСОБА_1 позову.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заявлений ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позов про стягнення боргу за договорм позики підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено письмовий договір позики, а факт передачі грошових коштів на виконання умов договору посвідчено розпискою відповідача ОСОБА_2 , складеною 22.05.2018 року (а.с.6).
Відповідно до умов зазначеного вище договору позики, позикодавець при укладанні цього договору передав у власність позичальникові ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3 300, 00 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути пред'явнику цієї ж розписки до 22 червня 2018 року.
Відповідно до вимог статтей 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Звертаючись в суд з позовом, позивач зазначив, що він 24 жовтня 2019 року надіслав на адресу відовідача письмову вимогу щодо виконання договору позики від 24 травня 2018 року, а саме повернення 3 300, 00 доларів США та попередив про намір звернутися до правоохоронних органів у випадку не виконання його вимоги. Його ж письмова вимога про повернення боргу не була виконана відповідачем і на день звернення до суду з позовом.
Судом також встановлено, що позику за розпискою від 22 травня 218 року не повернуто ОСОБА_1 і станом на час вирішення справи судом.
За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача, ОСОБА_2 , що грошові кошти він позичив для ОСОБА_3 ,а тому станній має обов'язок повернення боргу ОСОБА_1 , оскільки позивач не визнав такі твердження відповідача, а останній у свою чергу не надав суду належних та допустимих доказів на їх підтвердження.
З підстав невиконання відповідачем зобов'язань за зазначеним вище договором, позивач має право на отримання штрафних санкцій, які передбачені ст. 625 ЦК України.
За договором позики щодо отримання у позику грошових коштів у сумі еквівалентній 3 300, 00 доларів США на виконання якого відповідачем неповернуто отриману позику, позивач просить стягнути з позичальника 3% за користування грошовими коштами, що за період з 22.06.2018 року і по 08.10.2020 року складає 223 доларів США.
Суд погоджується з розрахунком, який зробив позивач, щодо розміру відсотків, а також визначення суми боргу, отриманого у валюті США в еквіваленті до національної валюти з урахуванням курсу Національного банку України гривні до долара США, оскільки позивач не надав суду розрахунку з урахуванням даних про курс валют на час ухвалення судового рішення, а відповідач не подав будь-яких заперечень щодо такого розрахунку.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 998, 00 гривень, підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача відповідно до правил ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 4, 12,13, 533, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 76, 141, 258,284,287, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 22.05.2018 року загальною сумою в розмірі 99 785, 45 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 998, 00 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 100 783 (сто тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 45 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Суддя К.Г. Плахотнюк