07 червня 2022 року Справа № 160/4935/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4935/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ:21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
31 березня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, через канцелярію суду, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 14.02.2022 р. №047350004277 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 - протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу (Список №2), ОСОБА_1 , період роботи: з 01.01.2005 по 26.01.2005 на посаді гірничого інженера з гірничих робіт з 08.12.2008 по 02.08.2016, на посадах провідний гірничий інженер, в.о. провідного гірничого інженера;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з дня набуття права на пенсію, 21.02.1972 р.на підставі п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-УIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.02.2022 р. позивач звернулася до Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2), з відповідною заявою та у передбаченому порядку. На момент звернення за призначенням пенсії їй виповнилося 49 років 11 місяців 16 днів, страховий стаж становив 35 років 0 місяців 17 днів, стаж роботи за Списком №2 становив більше 15 років. Розглянувши подану заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням №047350004277 від 14.02.2022 р. призначенні пільгової пенсії відмовлено, у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку. Крім іншого, зазначено, що за наданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано: період з 01.01.2004 по 31.12.2004р. (пільговий з 05.03.2004 по 31.12.2004р.) - згідно довідки від 04.01.2022 №2 декретна відпустка), оскільки в ОК-5 відсутні дані за 2004р. не надано свідоцтво про народження дитини; до пільгового стажу не зараховано періоди: з 01.01.2005 по 26.01.2005, оскільки існує перерва в атестації робочих місць (17.11.2004-26.05.2005); з 08.12.2008 по 02.08.2016, оскільки згідно Постанови КМУ від 16.01.2003 №34 відсутня позиція «провідний гірничий інженер» (в.о. провідного гірничого інженера). Для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у заявниці відсутній необхідний пенсійний вік - 55 років. Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 22.02.2027 р. Позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. №1-р/2020, яким передбачається застосування норм статті 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213, якою встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б" - "3" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років. Щодо перерви в атестації робочих місць позивач посилається на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.02.2020 року у справі №705/4946/16 -а, в якому зазначено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації, при цьому особа, яка працює на посаді віднесеній до Списку №1,2 робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Щодо відсутності позиції «провідний гірничий інженер» («в. о. провідного гірничого інженеру) позивачем зазначено, що на підтвердження її пільгового стажу за Списком №2 нею було надано довідку від 04.01.2022 р. №2 про підтвердження трудового стажу для призначення пільгової пенсії за відсутності у ній записів про пільговий період роботи. Не погоджуючись з рішенням відповідача та вважаючи його дії протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/4935/22 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/4935/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Суд в ухвалі від 04 квітня 2022 року встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов в порядку ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15-ти днів з моменту отримання відповідачем ухвали суду.
12 травня 2022 р. до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов позивача, в якому відповідач зазначено, що згідно довідки про підтвердження пільгового трудового стажу від 04.01.2022 №2, доданої до позовної, ОСОБА_1 працювала на шахті "Ювілейна" (ВСП "Шахтоуправління Першотравенське” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”) з 08.06.1993 по 02.08.2016 р. Протягом періоду з 16.01.2003 по 07.12.2008 займала посаду гірничого інженера з гірничих робіт. Атестація робочих місць ВСП “Шахтоуправління Першотравенське” ПАТ “ДТЕК Павлоградвугілля", до складу якого увійшла шахта "Ювілейна” проводилась згідно наступних наказів: №938 від 17.11.1994, №1303 від 17.11.1999, №1442 від 27.05.2005 та розпоряджень: №2589 від 28.12.2010, №6583 від 25.12.2015. Термін дії атестації, затвердженої наказом №1303 від 17.11.1999 (5 років) закінчився 16.11.2004 року, а термін дії наступної атестації, затвердженої наказом №1442 розпочався 27.05.2005 року. Перерва в проведені атестації становить період з 17.11.2004 по 26.05.2005. Згідно довідки №2 від 04.01.2022 з 05.03.2004 по 31.12.2004 -декретна відпустка. Враховуючи вищезазначене, Головне управління не має законних підстав зарахувати до пільгового стажу позивача період його роботи на шахті “Ювілейна” з 01.05.2005 по 26.05.2005, в проміжок часу коли на підприємстві виникла перерва в проведені атестації робочих місць. Також відповідачем зазначено, що посади "в.о. провідного гірничого інженера" та "провідного гірничого інженера" не передбачені Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, відсутні законні підстави для зарахування періодів роботи Позивача з 08.12.2008 по 02.08.2016 до пільгового стажу за Списком №2. Крім іншого, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 з моменту набрання законної сили Закону України від 03.10.2017 р. №2148 - VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 11.10.2017 р., а тому рішення Конституційного Суду України від 23.10.2020 р. №1-р/2020 впливає на осіб у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах, виникло до 11.10.2017 р. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Першотравеньским МВ УМВС України у Дніпропетровській області 09.02.2000 р.
Відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідальних записів у ній, виданою ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Першотравеньске» №2 від 04.01.2022 р., ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ВП «Шахтоуправління» Першотравеньске ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з 08.06.1993 р. по 25.02.2009 р. на посаді гірничий інженер гірничих робіт, та з 26.02.2009 р. по 02.08.2016 р. на посаді в.о. провідного гірничого інженера.
07.02.2022 р. позивач звернулася до Першотравенського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням №047350004277 від 14.02.2022 р. призначенні пільгової пенсії відмовило, у зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку, зазначено, що за наданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано: період з 01.01.2004 по 31.12.2004р. (пільговий з 05.03.2004 по 31.12.2004р.) - згідно довідки від 04.01.2022 №2 декретна відпустка), оскільки в ОК-5 відсутні дані за 2004р. не надано свідоцтво про народження дитини; до пільгового стажу не зараховано періоди: з 01.01.2005 по 26.01.2005, оскільки існує перерва в атестації робочих місць (17.11.2004-26.05.2005); з 08.12.2008 по 02.08.2016, оскільки згідно Постанови КМУ від 16.01.2003 №34 відсутня позиція «провідний гірничий інженер» (в.о. провідного гірничого інженера). Для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 у заявниці відсутній необхідний пенсійний вік - 55 років. Також відповідач зазначив, що дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 22.02.2027 р.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058).
Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом б) статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Стосовно не зарахованого до стажу періоду роботи.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, відповідачем у рішенні про відмову від 14.02.2022 р. №047350004277 зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 8 місяців 4 дні, пільговий стаж позивача становить 10 років 6 місяців 23 дні. До страхового та пільгового стажу не зараховано: періоди, зокрема, з 01.01.2005 по 26.01.2005, оскільки існує перерва в атестації робочих місць (17.11.2004-26.05.2005); з 08.12.2008 по 02.08.2016, оскільки згідно Постанови КМУ від 16.01.2003 №36 відсутня позиція «провідний гірничий інженер» (в.о. провідного гірничого інженера). Позивач з зазначеним не згодна та вважає, що її пільговий стаж становить понад 15 років та вважає, що до її стажу необхідно зарахувати вказані періоди.
Так, з трудової книжки серії НОМЕР_3 , виданої 30.10.1989 р. судом встановлено, що позивач у період з 08.06.1993 р. по 05.08.2016 р. працювала у ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Першотравеньске» (Шахта Ювілейна) (рядки записів: 3, 4, 5, 6, 7).
З довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідальних записів у ній, виданою ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Першотравеньске» №2 від 04.01.2022 р. судом встановлено періоди роботи позивача на даному підприємстві в шахті Ювілейній, а саме:
- з 08.06.1993 р. по 10.03.1994 р. гірничий інженер з гірничих робіт (список №2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 2010100б-22269, затвердженого постановою КМУ №10 від 26.01.1991 р.);
- з 11.03.1994 р. по 15.01.2003 р. гірничий інженер з гірничих робіт (список №2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 2010100б-22269, затвердженого постановою КМУ №162 від 11.03.1994 р.);
- з 16.01.2003 по 07.12.2008 р. гірничий інженер з гірничих робіт (список №2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1.б, затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003 р.);
- з 08.12.2008 р. по 25.02.2009 р. в.о. провідного гірничого інженера з гірничих робіт (список №2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1.б, затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003 р.);
- 26.02.2009 р. по 02.08.2016 р. провідний гірничий інженер з гірничих робіт список №2, розділ 1, підрозділ 1, позиція 1.1.б, затвердженого постановою КМУ №36 від 16.01.2003 р.).
Всього за вищевказані періоди відпрацьовано: за списком № 2: приблизно 19 років 7 місяців (понад 17 років).
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Станом на день розгляду справи судом, порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи (пільговий стаж), та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, певні недоліки в записах не можуть бути підставою для виключення періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Судом проаналізовано надані документи для призначення пенсії та встановлено, що в них чітко визначені періоди роботи та переведення позивача, зазначені дати та посади.
Крім іншого, Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, позиція 1.1.б передбачає таку посаду, як головний інженер. Як зазначалося судом вище, на позивача не може бути покладена відповідальність за неправильне зазначення її посади роботодавцем та помилки у трудовій книжці та бухгалтерських документах. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
Оскільки позивач працювала протягом зазначеного періоду, виконуючи роботи, які дають право на пільгову пенсію за Списком №2, що підтверджується наданою до матеріалів справи довідкою, суд погоджується з позицією позивача, що пільговий стаж за списком №2 ОСОБА_1 за період з 08.12.2008 по 02.08.2016 р. підтверджено належними та достовірними доказами.
Стосовно не зарахування до стажу позивача періоду з 01.01.2005 по 26.01.2005 у зв'язку з перервою атестації робочих місць, суд зазначає наступне.
За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.
Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, п.11 Порядку №442 передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на Держпраці.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку №2, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов'язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.
За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, своєчасність та правильність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 19.02.2020 р. по справі № 520/15025/16-а, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Крім іншого, у постанові зазначено, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Враховуючи що атестацію не проведено вчасно з вини роботодавця позивача, а не безпосередньо позивача, та керуючись зазначеною позицією Верховного суду, період з 01.01.2005 по 26.01.2005 р. підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Проаналізувавши зазначене, суд погоджується з позицією позивача, що пільговий стаж за списком №2 ОСОБА_1 за період з 01.01.2005 по 26.01.2005 та з 08.12.2008 по 02.08.2016 р. підтверджено належними та достовірними доказами та дає їй право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Стосовно доводів відповідача про недосягнення позивачем пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно зі ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв'язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб'єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.
Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв'язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії.
При прийнятті рішення суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, висновки якої є обов'язковими для застосування судом у цій справі.
Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова управління Пенсійного Фонду України в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії не досягла 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, з дня набуття права на пенсію, на підставі п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-УIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з огляду на таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2022 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 992,40 грн.
Отже, відповідно до положень ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 14.02.2022 р. №047350004277 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу (Список №2), ОСОБА_1 , період роботи: з 01.01.2005 по 26.01.2005 на посаді гірничого інженера з гірничих робіт та з 08.12.2008 по 02.08.2016, на посадах провідний гірничий інженер, в.о. провідного гірничого інженера.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2022 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 гривень (дев'ятсот дев'яності дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Боженко