Справа № 362/2032/21
Провадження № 2/362/570/22
18.05.22 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Берковської Д.С.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ТОВ «ФК «Кредит Капітал», третя особа - Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. та зареєстрованим за № 26945, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованості в розмірі 35260,63 грн. та стягнути з відповідача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» на користь позивача судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. та судового збору в розмірі 908 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 24.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 26945 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №01532/0418ВССА від 20.01.2014 року, укладеним з ПАТ «Платинум Банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого за Договором відступлення права вимоги № 148К від 23.03.2018 року є ТОВ ФК «Кредит-Капітал». Заборгованість стягується за період з 23.03.2018 року по 11.02.2021 року в розмірі 33 960,63 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 24 937,82 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом 9 022,81 грн. Загальна заборгованість з врахуванням плати за вчинення виконавчого напису складає 35 260,63 грн.
Про вчинений виконавчий напис він дізнався 02.04.2021 року, після того, як в рамках відкритого виконавчого провадження було заблоковано всі його рахунки.
Позивач посилався на те, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом тане перевірив наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.25-26).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.38-39).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду (а.с.116-117).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.127).
ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», який був повідомлений про місце, день і час розгляду справи належним чином, (а.с.126) в судове засідання не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив. До суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просив у задоволенні позову відмовити, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також зазначили, що у позовній заяві відсутні фактичні докази про отримання правничої допомоги, зокрема не надано Договору про надання правової допомоги, квитанції, що підтверджувала би оплату послуг адвоката, а також детального опису робіт (а.с. 41-45).
Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. в судове засідання не з'явився, направив до суду лист в якому зазначив, що виконати вимоги ухвали про витребування доказів від 18.08.2021 року не може, оскільки відомості в Єдиному реєстрі нотаріусів дані щодо нього, як нотаріуса відсутні. Витребуванні ухвалою суду документи не можуть бути надані, так як 28.07.2021 року в нотаріальній конторі були проведені слідчі дії, в результаті яких вилучені документи нотаріального діловодства та архіву (а.с.85).
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення рішення та задоволення частково позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 24.02.2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 26945 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 960,63 грн. (а.с.12).
Приватний нотаріус, мотивував виконавчий напис тим, що ОСОБА_1 є боржником за Кредитним договором №01532/04182ВССА від 20.01.2014 року укладеним ним із Приватним акціонерним товариством «Платинум Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал».
Стягнення заборгованості проводиться за період з 23.03.2018 року по 11.02.2021 року, сума заборгованості складає 33 960,63 грн. в тому числі: заборгованість за сумою кредиту 24 937,82 грн.; заборгованість за процентами 9 022,81 грн. За вчинення виконавчого напису 1300 грн., загальна заборгованість 35 260, 63 грн. (а.с. 12).
02.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. відкрито виконавче провадження № 65018044 (а.с.14-16).
Згідно листа приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. зазначено, що Міністерством юстиції України анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, у зв'язку з чим не має можливості подати до суду витребувані ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2021 року документи (а.с. 85).
Відповідно до квитанції від 12.03.2016 року ОСОБА_1 перерахував кошти у розмірі 1500 грн. за кредитним договором (а.с.11).
Відповідно до відповіді приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедалом О.О. від 09.04.2021 року №3334 він повідомляє ОСОБА_1 , що від представника стягувача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» надійшла заява щодо повернення виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. стягувану, як результат ним було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувану від 09.04.2021 року №65018044 (а.с.17-18, 109-110).
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 23 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2012 року за № 282/20845.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису-надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності-це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12584св18).
Із змісту виконавчого напису та копії документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис №26945, як і з інших письмових доказів, не вбачається, що нотаріусу стягувачем було подано засвідчену виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
З матеріалів справи слідує і дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем,оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог. За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ураховуючи те, що нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням норм чинного законодавства, не перевірив безспірності заборгованості, тому наявні підстави для задоволення позову.
В роз'ясненнях, викладених в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», затверджених постановою від 07 лютого 2014року № 2, у 10 пункті роз'яснень зазначено, що, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом України «Про нотаріат» № 3425-XII.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об'єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у сумі 908 грн. за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 , - адвокат Забінська Г.В. подала до позовної заяви ордера на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000814 (а.с.21-22).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Що узгоджується з правовим висновком Великої палати Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі №755/9215/15 та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом, акта приймання виконаної роботи, а також довідки - розрахунку сплаченого позивачкою або меморіальний ордер, відсутність заяви ОСОБА_1 про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись статтями 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України, статтями 1-16, 18, 284, 628, 630, 634, 663 Цивільного кодексу України, статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат», статтями 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-284, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та зареєстрований у реєстрі за № 26945, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33 960,63 грн. та 1300,00 грн. за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 908 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
У частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн. залишити без розгляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Текст рішення виготовлений 27.05.2022 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко