Справа № 127/10295/22
Провадження № 3/127/3359/22
06 червня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бессараб Н.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №430534 від 14.05.2022, ОСОБА_1 13.05.2022 о 22.20 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно доньки ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою та вимагав ключі від квартири проживання, чим створив нестерпні умови для життя, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Особа, яка притягується до адмінвідповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому правопорушенні не визнав, просив закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Суду пояснив, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із дружиною ОСОБА_3 , а його повнолітня донька ОСОБА_2 проживає окремо від батьків. 13.05.2022 у вечірній час між ним та його дружиною ОСОБА_3 виникла суперечка. Донька ОСОБА_2 не зрозуміла ситуацію, гостро відреагувала на це та викликала працівників поліції, які склали відповідний адміністративний протокол щодо ОСОБА_1 . Крім того, наголошував, що він не чинив будь-якого психологічного, економічного, фізичного насильства відносно доньки ОСОБА_2 , не погрожував їй фізичною розправою.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що 13.05.2022 о 22.20 год. за адресою проживання: АДРЕСА_1 виникла суперечка між нею та її чоловіком ОСОБА_1 . В той час її очікувала їхня донька ОСОБА_4 , яка сприйняла цю ситуацію неоднозначно і викликала працівників поліції. Свідок не чула від свого чоловіка ОСОБА_1 погроз фізичною розправою із їхньою донькою ОСОБА_2 та що він чинив психологічне, економічне насильство щодо доньки. На запитання суду свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що її письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи вона підписала не прочитавши.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що вона зверталася до поліції із заявою про притягнення до адмінвідповідальності її батька ОСОБА_1 через виниклий конфлікт 13.05.2022 о 22.20 год. за адресою проживання її батьків: АДРЕСА_1 . В той же час, на запитання суду потерпіла ОСОБА_2 заперечила обставини погроз фізичною розправою, психологічного і економічного насильства щодо неї з боку батька. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 подала суду заяву про залишення без розгляду її заяви та просила закрити провадження у справі.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адмінвідповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, суд дійшов таких висновків.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, то його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити всі дані необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов'язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за те, що ОСОБА_1 13.05.2022 о 22.20 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно доньки ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою та вимагав ключі від квартири проживання, чим створив нестерпні умови для життя.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі нецензурні, брутальні висловлювання, погрози, не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені висловлювання становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Як слідує з наведеного вище протоколу, працівниками поліції не зазначені наслідки по кожному виду діяння: фізичного, психологічного, економічного характеру, настання яких є обов'язковою умовою згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Варте уваги і те, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_3 надали суду пояснення, які суперечать їхнім письмовим поясненням, котрі наявні в матеріалах справи.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 погроз фізичною розправою відносно доньки ОСОБА_2 .
Суд підкреслює, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 , свідок ОСОБА_3 надали суду пояснення, які суперечать їхнім письмовим поясненням, котрі наявні в матеріалах справи.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, які конкретно погрози висловлювались ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, або що могли завдати таку шкоду.
При цьому суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що провадження у справі закриттю, у зв'язку з недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 1732 ч. 1, 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: