справа № 278/4014/21
07 червня 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Євгена Татуйка, за участю секретаря Ангеліни Береговець, розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Новогуйвинської селищної ради Житомирського району Житомирської області про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -
Заявленими вимогами позивач поставив на вирішення суду спір щодо розірвання шлюбу між сторонами та визначення місця проживання спільних дітей.
У судове засідання учасники справи не з'явились. Представник позивача скерував до суду заяву згідно якої просив проводити судовий розгляд справи без участі позивача та її представника, позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Відповідач, будучи завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду вказаної справи, у судове засідання також не з'явився, відзиву на позову заяву, а також будь-яких доказів на дослідження суду не подав та жодного ставлення щодо заявлених вимог не висловив. Представник третьої особи подала до суду заяву відповідно до якої просила проводити судовий розгляд справи без участі представника третьої особи.
З огляду на викладене вище, судовий розгляд справи вирішено проводити у відсутність учасників справи та без фіксації його перебігу, що регламентовано положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Проаналізував матеріали надані позивачем судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.
Позивач є громадянкою України, має зареєстроване місце проживання, отримувала код платника податків та при зверненні до суду сплатила судовий збір.
Між сторонами зареєстровано шлюб 20 листопада 2012 року. За час спільного проживання у сторін народились спільні діти, які проживають разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Відповідач має зареєстроване місце проживання на території Житомирського району Житомирської області.
Рішенням органу місцевого самоврядування визначено доцільним проживання дитини разом з позивачем.
Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примушування до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
За приписами ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 104 СК України; ч. 3 ст. 105 СК України; ч. 1 ст. 110 СК України). Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ст. 112 СК України).
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ст. 160 СК України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 161 СК України)
Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Суд вважає, що наведені позивачем та досліджені судом докази дають достатні підстави вважати, що між сторонами шлюб фактично припинено і як наслідок він підлягає розірванню. Наведені позивачем та досліджені судом докази дають достатні підстави вважати, що з метою забезпечення прав та інтересів спільних дітей за доцільне визначити місце проживання дітей з матір'ю. Останнє підтверджено і висновком органу опіки та піклування.
Питання розподілу судових витрат знято з розгляду як таке, щодо якого не наполягав заявник. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Житомир Житомирської області та громадянкою України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м. Житомир Житомирської області, зареєстрований 20 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1922.
Малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишити на проживання з матір'ю.
Повне рішення виготовлене 7 червня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Євген Татуйко