Постанова
іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
Справа № 760/9597/17
Провадження № 51-4772 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 1 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090004243, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Саратова Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 5 жовтня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 липня 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_6 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що 14 квітня 2017 року приблизно о 3 годині ночі, перебуваючи у приміщенні кімнати роздягальні цеху по обробці м'яса ТОВ «М'ясторг» за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, під час спільного розпивання спиртних напоїв з раніше знайомим ОСОБА_7 з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому взяв з поверхні столу ніж, яким умисно завдав удар у ліву частину грудей ОСОБА_7 , спричинивши останньому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора щодо безпідставного застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК. Зокрема вказує, що в ухвалі апеляційного суду не надано оцінки тому, що судом при призначенні покарання обвинуваченому в достатній мірі не враховано факт вчинення ОСОБА_6 тяжкого умисного злочину, відсутність щирого каяття, наявність обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також невизнання ним вини. Також вказує, що судом апеляційної інстанції не зазначено, що саме свідчить про наявність критичної оцінки ОСОБА_6 своїм діям. Окрім того, стверджує про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки в ній не зазначено підстави, на яких апеляційна скарга прокурора визнана необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу обґрунтованою, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Засуджений ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги та просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.
У своїй касаційній скарзі прокурор ставить питання про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Отже, за змістом положень зазначеної норми КПК, критеріями невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість є вид та розмір покарання.
Проте у поданій касаційній скарзі прокурор не навів доводів, які б підтверджували зазначену ним підставу щодо невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та не зазначив, чому саме покарання у виді позбавлення волі строком на п?ять років є явно несправедливим через м'якість.
А тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є необґрунтованими.
Водночас, доводи прокурора щодо безпідставного, на його думку, звільнення засудженого ОСОБА_6 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Визнаючи ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1
ст. 121 КК, та призначаючи йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі за цей злочин, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його сімейний стан, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
Разом з тим, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції свого рішення належним чином не обґрунтував і не навів переконливих мотивів, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі.
Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим таке рішення суду першої інстанції. При цьому апеляційний суд, окрім обставин, зазначених місцевим судом, послався на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, на утриманні знаходиться мати пенсійного віку, одружений, його дружина - ОСОБА_8 має незадовільний стан здоров'я, сплачує аліменти на дитину від першого шлюбу, що підтверджується копіями квитанцій та його посткримінальну поведінку, яка, на думку колегії суддів апеляційного суду, засвідчує його каяття та характеризує суб'єктивне ставлення до вчиненого злочину.
Разом з тим, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд достатньою мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, який згідно зі ст. 12 КК віднесено до тяжких.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції належним чином не зважила на індивідуальний ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 діяння відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, що визначається характером та ступенем підвищеної суспільної небезпеки злочину, виходячи з конкретних обставин його вчинення, а саме - вчинення ним тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи в стані алкогольного сп'яніння, за відсутності тривалого конфлікту з потерпілим та завданням ножем удару ОСОБА_7 в область розташування життєво-важливих органів, що призвело до ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки: рана на передній поверхні грудної клітки зліва по кологрудинній лінії в проекції 3 міжребер'я, поранення перикарду з пересіченням діафрагмального нерву та прикардіально-діафрагмальної артерії, поранення лівого шлуночку серця.
Зважаючи на вказані обставини, на думку колегії суддів, застосування щодо ОСОБА_6 положень ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки таке рішення ухвалене без належного врахування тяжкості злочину, виходячи із конкретних обставин його вчинення, та не сприяє меті виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.
Таким чином, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляцією прокурора у частині необґрунтованого звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив та безпідставно залишив вирок місцевого суду в цій частині без змін.
Враховуючи викладене, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та, за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення і тих же даних про особу винного, звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме - положень ст. 75 КК.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, розглянути кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 1 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3