Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 334/8501/16
провадження № 61-50св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року в складі судді Турбіної Т. Ф. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто»), Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» (далі - ТОВ «АТ Сервіс») про визнання недійсним договору, повернення безпідставно набутого майна.
Позовна заява мотивована тим, що 28 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» укладений договір № 720161 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі (автомобіля) та Договір доручення № 720161, згідно з яким він уповноважував ТОВ «АТ Сервіс» сплатити винагороду ТОВ «Авто Просто». Ним на користь відповідача сплачено вступний внесок на суму 7 128,00 грн та щомісячні внески на загальну суму 13 382, 56 грн. За умовами договору його предметом є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля через систему «Авто Так». Пізніше він звернувся до відповідачів із вимогою про розірвання договору та повернення сплачених коштів, яку відповідачі не задовольнили.
Вважає умови договору несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності цивільних відносин створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, містять жорсткі обов'язки для нього, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, який не несе будь-якої відповідальності за невиконання умов договору.
Грошові кошти у сумі 7 128,00 грн є для нього значною сумою, яку він вважає необґрунтовано великою та несправедливою ціною за надання послуг щодо включення у групу для придбання автомобіля, а тому відносно цього повинні діяти положення частини другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, оскільки умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Він сплачував кошти не за товар, а за можливість одержання права на придбання товару, відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, за рахунок яких здійснювалася передача права на придбання товару одному із учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності «Авто Так», тому оспорювані угоди порушують його права, а діяльність відповідачів з реалізації системи «Авто Так» є такою, що вводить його в оману, умови договору є несправедливими.
У зв'язку з викладеним просив суд:
- визнати недійсним договір про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі № 720161, укладений 23 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто»;
- визнати недійсним договір доручення № 720161, укладений 23 липня
2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс»;
- стягнути солідарно з відповідачів на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 20 510,56 грн;
- стягнути солідарно з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу у сумі 1 200,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від
01 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів порушення його прав як споживача, зокрема, що умови договору та додатків до нього призводять до дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, не відповідають умовам ринку, обраному порядку придбання автомобіля, що є обов'язком позивача відповідно до засад змагальності процесу.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення у справі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що справу в суді першої інстанції розглянуто за його відсутності, суд належним чином не повідомив його про дату, час і місце судового засідання. В апеляційній скарзі він послався на зазначене порушення і обґрунтував її цією підставою, однак суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини третьої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п?ята статті 130 ЦПК України).
У частині першій статті 60 ЦПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що «у ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) зроблено висновок, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання»є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 16 грудня 2016 року справу у складі судді Дубини Л. А. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто», ТОВ «АТ Сервіс» про визнання недійсним договору, повернення безпідставно набутого майна (а. с. 30 т.1).
У справі міститься договір № 21/ш про надання юридичних послуг від
07 грудня 2016 року укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Довіра». Згідно з дорученням від 07 грудня 2016 року Адвокатське об'єднання «Довіра» уповноважило Гайворонського М. О. представляти інтереси ОСОБА_1 в усіх установах, в тому числі й у судах всіх інстанцій (а. с. 18-22).
Справа неодноразово відкладалася.
27 лютого 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи, який призначено на 27 лютого 2018 року, без його участі (а. с. 99).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2018 року визнано явку позивача ОСОБА_1 , ТОВ «Авто Просто», ТОВ «АТ Сервіс» обов'язковою, зазначену справу призначено до розгляду на 24 травня
2018 року (а. с. 101).
14 вересня 2018 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Мар'єнко В. Ю. договір № 17/ш про надання правової допомоги (а. с. 129-131), яка з цього часу представляла інтереси ОСОБА_1 у справі.
Розгляд справи призначеної на 30 січня 2020 року здійснювався судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 07 квітня 2020 року (а. с. 147).
У судовому засіданні, призначеному на 07 квітня 2020 року, ухвалено рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року, у якому зазначено, що «позивач та його представник адвокат Мар'єнко В. Ю., представники відповідачів в судове засідання не з'явилися. До суду зверталися із заявами про розгляд справи за їх відсутності» (а. с. 167).
Повістка про виклик до суду ОСОБА_1 на 07 квітня 2020 року повернулася до суду «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 163), адвокату Мар'єнко В. Ю. повістка не направлялася і справа розглянута за їх відсутності.
Адвокатському об'єднанню «Довіра» повістка вручена 23 березня 2020 року (а. с. 162).
Однак докази направлення та/або вручення повістки про виклик до суду ОСОБА_2 , який був уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 згідно з дорученням від 07 грудня 2016 року Адвокатського об'єднання «Довіра», матеріали справи не містять і справа розглянута
07 квітня 2020 року за його відсутності.
В апеляційній скарзі на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 посилався на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального права, зокрема, неповідомлення його та його представника про судове засідання, призначене на 07 квітня 2020 року (а. с. 177-182).
Апеляційний суд на зазначений довід ОСОБА_1 зазначив, що представництво позивача у суді першої інстанції здійснювало Адвокатське об'єднання «Довіра» на підставі договору №21/ш від 07.12.2016 року та довіреності від 07.12.2016 року, а також адвокат Мар'єнко В.Ю. (а. с. 18-22). Договір про надання правової допомоги №21/ш від 07.12.2016 року між позивачем і адвокатським об'єднанням не розірвано, що підтвердив позивач і його представник у суді апеляційної інстанції.Зважаючи на те, що повістка про виклик у судове засідання була вручена представникові позивача, з яким договір про надання правової допомоги не було розірвано, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо порядку виклику учасників справи у судове засідання є неспроможними.
Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що:
14 вересня 2018 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Мар'єнко В. Ю. договір № 17/ш про надання правової допомоги, яка з цього часу представляла інтереси ОСОБА_1 у справі;
матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 та його представник Мар'єнко В. Ю. були належним чином повідомлені судом першої інстанції про розгляд справи 07 квітня 2020 року;
представником ОСОБА_1 на підставі договору №21/ш від 07.12.2016 року та довіреності від 07.12.2016 року був ОСОБА_2 , а не юридична особа - Адвокатське об'єднання «Довіра», і матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи 07 квітня 2020 року;
матеріали справи не містять заяви сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності.
Тому суд першої інстанції постановив оскаржене рішення без участі позивача та/або його представника(ів).
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року скасувати.
Справу № 334/8501/16 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук