Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 357/4896/20
провадження № 61-17521св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа № 3»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна Максима Романовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа - комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківська музична школа №3» (далі - КЗ БМР «Білоцерківська музична школа №3»), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що наказом № 19 від 01 серпня 1991 року її було призначено на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи №3 по класу скрипки, в подальшому вона також займала адміністративну посаду заступника директора по організаційно-виховній роботі з 01 вересня 2009 року по 01 вересня 2016 року.
Зазначала, що відстоювання інтересів викладачів музичної школи та учнів стали передумовами виникнення особистих неприязних стосунків керівника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради ОСОБА_2 до неї.
06 лютого 2020 року позивачка разом з іншими працівниками музичної школи №3 виявила зникнення стенду, який був виготовлений за її кошти та містив фото її творчої діяльності та інформацію щодо досягнень музичної школи. Для з'ясування ситуації стосовно зникнення стенду, позивачка разом з іншими працівниками музичної школи зайшла в кабінет № 2, в якому перебували ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . При цьому було виявлено, що розшукуваний стенд знаходиться в цьому приміщенні.
Ввечері 06 лютого 2020 року о 19 год, через 3 години після розмови,
ОСОБА_3 викликала наряд поліції з метою інсинуації бійки. Позивач надала наряду поліції свої пояснення, за наслідком виклику жодних кримінальних чи адміністративних проваджень не порушувалось.
Наказом відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради № 17-к від 24 квітня 2020 року позивачку було звільнено із займаної посади викладача по класу скрипки з 24 квітня 2020 року відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України, а саме - за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи та подальшого виконання виховних функцій.
Вважає своє звільнення незаконним, оскільки аморального проступку не вчиняла, а також вказує, що її звільнення відбулось під час тимчасової непрацездатності, оскільки з 24 по 29 квітня 2020 року вона перебувала на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2», серія АДЮ №836158.
Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, ОСОБА_1 просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради від 24 квітня 2020 року № 17-к;
- поновити її на посаді викладача КЗ БМР «Білоцерківська музична школа №3» по класу скрипки з 23 квітня 2020 року;
- стягнути з відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до 01 березня 2021 року в сумі 233 808,44 грн та компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 03 березня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 24 квітня 2020 року № 17?к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади КЗ БМР «Білоцерківська музична школа №3».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача по класу скрипки КЗ БМР «Білоцерківська музична школа №3»з 24 квітня 2020 року.
Стягнуто з відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 квітня
2020 року по 01 березня 2021 року включно в розмірі 233 808,44 грн та компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень, що є беззаперечною підставою для визнання протиправності наказу та його скасування, оскільки звільнення позивача з посади викладача КЗ БМР «Білоцерківська музична школа №3» належить до компетенції керівника цього закладу, а не начальника відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради.
Крім того, суд дійшов висновку про недоведеність вчинення позивачем аморального проступку, що свідчить про відсутність підстав для звільнення її з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Також суд взяв до уваги, що звільнення позивачки відбулось у час її тимчасової непрацездатності, а саме перебування на амбулаторному лікуванні.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 24 квітня 2020 року № 17-к, поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 квітня 2020 року по 01 березня 2021 року включно в розмірі 233 808,44 грн та компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради та КЗ БМР «Білоцерківська музична школа №3»оскаржили його до суду апеляційної інстанції.
У вересні 2021 року відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Зазначав, що відповідачем наказом
від 30 вересня 2021 року № 63-К було скасовано наказ від 24 квітня 2020 року №17-к та наказ від 12 липня 2020 року № 33-к про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року заяву відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради про закриття провадження у справі задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасовано.
Закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КЗ БМР «Білоцерківська музична школа №3», про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.
Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність предмета спору, а саме наказу №17-К про звільнення позивачки з підстав вчинення аморального проступку, оскільки подальше звільнення позивачки відбулось за наказом від 30 вересня 2021 року № 63-К за прогули без поважних причин. При цьому колегія суддів не вбачала підстав для закриття провадження лише в частині, оскільки позовні вимоги щодо поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди є похідними і заявлені позивачем саме у зв'язку з порушенням її прав наказом №17-К.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Запаскіна М. Р. на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня
2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Запаскін М. Р., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, провадження № 61-3438сво21, від 01 березня 2021 року у справі № 372/977/19, провадження № 61-22969св19, від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18, провадження № 61-2018св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд закрив провадження у цій справі на стадії, яка не передбачає можливості застосування пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Вважає, що апеляційний суд не врахував, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зазначає, що відмова апеляційного суду розглядати інші питання виключне через те, що вони, на думку суду, є похідними від оскаржуваного наказу про звільнення, не ґрунтується на жодній нормі процесуального або матеріального права, та фактично є відмовою у доступі до правосуддя, що є грубим порушенням конституційних прав позивача.
Також в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду відсутні будь-які мотиви, якими керувався суд, приймаючи та досліджуючи наказ відповідача № 63-к від 30 вересня 2021 року, який не був об'єктом дослідження судом першої інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача Іченська О. Р. зазначала, що суд апеляційної інстанції у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме наказу
№ 17-к про звільнення позивачки з підстав вчинення аморального проступку та подальше її звільнення наказом № 63-к за прогули без поважних причин, правильно закрив провадження із скасуванням рішення суду першої інстанції, у відповідності з вимогами статті 377 ЦПК України.
Зазначає, що законодавством України не обмежується право роботодавця самостійно скасовувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулось з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом №19 від 01 серпня 1991 року позивачка ОСОБА_1 була призначена на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи №3 по класу скрипки, що підтверджується записом №1 у трудовій книжці.
Наказом відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради №17-к
від 24 квітня 2020 року її було звільнено з займаної посади з 24 квітня
2020 року за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи та подальшого виконання виховних функцій, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Згідно з листком непрацездатності, виданим комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2» серії АДЮ №836158, позивачка з 24 по
29 квітня 2020 року перебувала на амбулаторному лікуванні.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 33-к від 13 липня 2020 року відповідач змінив дату звільнення з 24 квітня 2020 року на 02 травня
2020 року.
Наказом управління культури і туризму Білоцерківської міської ради № 63-к від 30 вересня 2021 року скасовано наказ №17-к від 24 квітня 2020 року та наказ № 33-к від 13 липня 2020 року. Звільнено викладача по класу скрипки ОСОБА_1 з 24 квітня 2020 року за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного судувід 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), на яку посилався й заявник у касаційній скарзі, зазначено, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і закриваючи провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, апеляційний суд виходив з того, що оспорюваний наказ вже скасований самим відповідачем і позивача звільнено за інших обставин, проте суд не звернув уваги, що як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції предмет спору між сторонами існував.
Зокрема, наказ управління культури і туризму Білоцерківської міської ради
№ 63-к від 30 вересня 2021 року, яким було скасовано наказ №17-к від
24 квітня 2020 року та наказ № 33-к від 13 липня 2020 року, був прийнятий відповідачем після ухвалення рішення суду першої інстанції у березні
2021 року та вже після скасування наказу №17-к від 24 квітня 2020 року в судовому порядку.
Отже такі обставини не існували на момент розгляду справи в суді першої інстанції, не впливали на оцінку законності чи обґрунтованості його рішення апеляційним судом, тому не могли бути і підставами скасування судового рішення в апеляційному порядку.
Крім того, самостійне скасування роботодавцем наказу про звільнення працівника з займаної посади є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про його скасування. При цьому у разі встановлення, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог закону, суд має вирішити питання щодо наявності підстав для застосування наслідків, що випливають з незаконності такого звільнення.
Схожий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 182/8455/19 (провадження № 61-9556св21), від 24 грудня 2021 року у справі № 522/19134/19 (провадження № 61-10630св21).
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 127/16249/18 (провадження № 61-13775св19).
Апеляційному суду необхідно було врахувати, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній або на час пред'явлення позову, або на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення, за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, та розглянути заявлені позовні вимоги по суті.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 668/13646/15 (провадження № 61-4064св21).
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційноїінстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна Максима Романовича задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 рокускасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович