Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 569/11248/20
провадження № 61-10721св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду 07 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнегаз збут» (далі - ТОВ «Рівнегаз збут») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання.
Позов мотивовано тим, що постачання природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Рівнегаз збут» на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКПЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір постачання) та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКПЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу).
Умови Типового договору постачання є однаковими для всіх побутових споживачів України. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному сайті постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Розподіл природного газу за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється оператором газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - Акціонерним товариством «Рівнегаз» (далі - АТ «Рівнегаз») на підставі укладеного з ОСОБА_1 . Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКПЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.
Нарахування плати за спожитий природний газ ОСОБА_1 проводиться згідно з показаннями індивідуального лічильника газу типу Самгаз RS/2001-1 LA G4, зав. № 33490, на підставі поданих АТ «Рівнегаз» даних про обсяги (об'єми) спожитого природного газу за підсумками місяця. Природний газ використовується позивачем комплексно для приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень.
Пунктом 13 розділу ІІІ Правил постачання природного газу встановлено, що розрахунки за послуги з газопостачання проводяться на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та оператором ГРМ. Розрахунки за послуги з газопостачання за адресою відповідача проводяться у спосіб, встановлений п. п. 1 п. 4.4 розділу ІV Типового договору постачання, а саме лише на підставі даних про об'єм (осяг) газу, визначений споживачем та оператором ГРМ.
Розрахунковим періодом за договором постачання є календарний місяць. Розрахунок вартості поставленого природного газу за період з 1 липня 2015 року до 31 червня 2019 року за адресою: м. Рівне, вул. Тиннівська, 34 за особовим рахунком № НОМЕР_1 проведений ТОВ «Рівнегаз збут» на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений позивачем та АТ «Рівнегаз».
За вказаний період товариством надано послуг із постачання природного газу загальною вартістю 50 844,93 грн, які частково оплачені відповідачем в сумі 1 605,09 грн.
Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на особовий рахунок № НОМЕР_2 призначено адресну безготівкову субсидію для відшкодування витрат на оплату послуг з газопостачання. За період з 1 липня 2015 року до 30 листопада 2018 року на особовий рахунок відповідача надійшло житлової субсидії в сумі 4 4439,52 грн.
04 червня 2018 року між відповідачем та товариством укладено угоду розстрочки оплати заборгованості за спожитий природний газ № 2025.
Відповідно до угоди ОСОБА_1 визнано свої зобов'язання по оплаті заборгованості за спожитий природний газ в сумі 5 140,88 грн на показник лічильника 33 479 м. куб., яку відповідач зобов'язався сплатити в строк до 31 грудня 2018 року в розмірах та у строки встановлені пунктом 2 цієї угоди.
Однак умови угоди від 04 червня 2018 року № 2025 щодо повної оплати заборгованості ОСОБА_1 не виконані.
З червня 2018 року відповідачем не проводиться оплата простроченої заборгованості, а на особовий рахунок № НОМЕР_2 01 листопада 2018 року надійшли лише кошти житлової субсидії в сумі 566,07 грн з періодом призначення з 01 травня 2018 року до 30 вересня 2018 року.
Згідно із фінансовим станом споживача за особовим рахунком № НОМЕР_2 заборгованість за послуги з газопостачання становить 4 651,35 грн на показник лічильника газу 33 490 м. куб.
Боржник оплату в повному обсязі за спожитий природний газ не проводить, чим порушив вимоги Правил постачання природного газу та Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам. Заборгованість за надані послуги з газопостачання станом на 14 липня 2020 року в сумі 4651,35 грн боржником не сплачена. Інфляційні нарахування на суму боргу на підставі статті 625 ЦК України становлять 418,45 грн, три відсотки річних - 241,30 грн.
На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги в сумі 4 651,35 грн, три відсотки річних у сумі 241,30 грн, інфляційні нарахування в сумі 418,45 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рівненський міський суд Рівненської області рішенням від 22 січня 2021 року позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рівнегаз збут» заборгованість за надані послуги у сумі 4 651, 35 грн, три проценти річних у сумі 241,30 грн, інфляційні нарахування в сумі 418,45 грн та 2 102,00 грн у відшкодування судових витрат.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що всупереч умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам відповідачем порушено зобов'язання, встановлені договором, сплата заборгованості за спожитий газ не проводилася.
Позовні вимоги є обґрунтованими, не суперечать закону та підтверджені дослідженими доказами у справі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
На рішення місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнав неподаною та йому повернув.
Ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що копія ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 15 березня 2021 року отримана ОСОБА_1 особисто 22 березня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі від 15 березня 2021 року, а саме відсутність сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі, заявником не усунуто, що відповідно до статті 185, 357 ЦПК України є підставою для повернення апеляційної скарги заявнику.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивує тим, що його позбавлено можливості захистити свої права та інтереси у апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про повернення апеляційної скарги на рішення місцевого суду, у зв'язку з несплатою ним судового збору, оскільки не врахував, що несплата судового збору полягає у його тяжкому фінансовому становищі, що підтверджується довідкою із пенсійного фонду.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, Верховного Суду у постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 761/39032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 554/4383/17-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 761/30365/16-ц щодо застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року позов ТОВ «Рівнегаз збут» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рівнегаз збут» заборгованість за надані послуги в сумі 4 651,35 грн, три проценти річних у сумі 241,30 грн, інфляційні нарахування в сумі 418,45 грн та 2 102,00 грн у відшкодування судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Рівненський апеляційний суд відмовив ухвалою від 15 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року залишив без руху.
Надав ОСОБА_1 строк протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку апеляційної скарги по сплаті судового збору у розмірі 3 153,00 грн.
Роз'яснив, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною і повернута (а. с. 92-93).
Копія зазначеної ухвали суду отримана ОСОБА_1 особисто 22 березня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 95).
Недоліки апеляційної скарги заявник не усунув, оригінал квитанції про сплату судового збору у встановленому судом розмірі не надав.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 07 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі за позовом ТОВ «Рівнегаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання визнав неподаною та повернув заявнику на підставі статей 185, 357 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що копія ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 15 березня 2021 року отримана ОСОБА_1 особисто 22 березня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Недоліки апеляційної скарги зазначені в ухвалі від 15 березня 2021 року, а саме відсутність сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі, заявником не усунуто, що відповідно до статті 185, 357 ЦПК України є підставою для повернення апеляційної скарги заявнику.
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З огляду на статтю 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, у тому числі за умови , якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Частиною другою статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина друга статті 185 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Рівненський апеляційний суд відмовив ухвалою від 15 березня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року залишив без руху.
Надав ОСОБА_1 строк протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку апеляційної скарги по сплаті судового збору у розмірі 3 153,00 грн.
Роз'яснив, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційна скарга буде визнана неподаною і повернута (а. с. 92-93).
Копія зазначеної ухвали суду отримана ОСОБА_1 особисто 22 березня 2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 95).
Таким чином, строк для усунення недоліків апеляційної скарги зазначених в ухвалі від 15 березня 2021 року закінчився 27 березня 2021 року.
Проте, у строк визначений судом заявник недоліки апеляційної скарги не усунув, оригінал квитанції про сплату судового збору у встановленому судом розмірі не надав, як не надав і будь-яких заяв на виконання ухвали від 15 березня 2021 року.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції встановивши, що у наданий судом строк заявник недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі апеляційного суду від 15 березня 2021 року не усунув, оригіналу квитанції про сплату судового збору в межах строку, встановленого судом, не надав, дійшов обгрунтованого висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги заявнику.
Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження висновків Верховного Суду є неприйнятними.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 міститься висновок про відступлення від власних правових висновків та правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір» юридичних осіб за майновим критерієм та визначено, що юридичні особи можуть бути звільнені судом від сплати судового збору тільки на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» за наявності майнового критерію, але лише у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, не стосується фізичних осіб-відповідачів, а є актуальним лише для юридичних осіб при вирішення питання про звільнення їх від сплати судового збору.
У справі № 761/39032/16-ц предметом заяви державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було зобов'язання Публічного акціонерного товариства «АКБ «Київ» розкрити інформацію, що містить банківську таємницю щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» шляхом надання роздруківки реєстру електронних платіжних документів про рух грошових коштів по поточному рахунку вказаного підприємства за відповідний період із зазначенням контрагентів, дати та суми платежів.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 листопада 2018 року, ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області відмовлено у задоволенні заяви про звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року повернуто заявнику з тих підстав, що оскільки заявником не надано доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, а посилання на відсутність коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, сума якого є невеликою, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання про звільнення від оплати судового збору.
У справі № 554/4383/17-ц ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року, Кредитній спілці «Офіцерська кредитна спілка» відмовлено у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду, а апеляційну скаргу Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 04 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
У цій справі Верховний Суд вказав на те, що оскільки заявником не надано доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, а посилання на відсутність коштів, призначених для сплати судового збору, арешт рахунків у межах суми заборгованості, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від оплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення, сума якого є невеликою, то апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання про звільнення від оплати судового збору.
У справі № 761/30365/16-ц ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року, кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» відмовлено у задоволенні клопотання про зменшення судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення до 243, 60 грн, а апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 30 травня 2017 року.
У цій справі Верховний Суд зазначив, що заявник не скористався правом на подання належних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану юридичної особи, а тому суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо можливості звільнення від сплати судового збору ухвалив обґрунтоване рішення про визнання неподаною апеляційної скарги кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2016 року та її повернення, оскільки частиною другою статті 297 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 ЦПК України.
Отже наведені у касаційній скарзі доводи щодо неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду під час вирішення питання про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною та її повернення не знайшли свого підтвердження, оскільки згадані висновки висловлені за інших фактичних обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 неподаною та її повернення відповідають вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи, встановленим апеляційним судом.
Водночас ухвала Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2021 року про повернення його апеляційної скарги не перешкоджає ОСОБА_1 повторно звернутись до апеляційного суду із належним чином оформленою апеляційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 402, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська