01 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/11109/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 3 529 766,38 грн,
за участю представників:
позивача - Гулевич В. Г.,
відповідача - не з'явилися,
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «КОЕК») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго») про стягнення заборгованості у розмірі 3 529 766,38 грн, з яких: 2 421 573,58 грн пені, 3 % річних у сумі 554 253,39 грн та 553 939,41 грн інфляційних втрат.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 22.04.2019 № 0204-01024 у частині своєчасного здійснення розрахунків.
3. У серпні цього ж року ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося з клопотанням про зменшення нарахованих позивачем сум до 95 %, мотивувавши його добровільним погашенням станом на момент звернення позивача до суду усієї суми боргу, але з незначним простроченням строків оплати, що свідчить про добросовісність його поведінки та намагання якнайшвидше усунути порушення щодо виконання зобов'язань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 05.07.2019 між Товариствами з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія», «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», «Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія», «Київська обласна енергопостачальна компанія» та «Одеська обласна енергопостачальна компанія» укладено договір про створення балансуючої групи для врегулювання небалансів № 037, згідно з яким сторони об'єдналися з метою створення балансуючої групи та визначили стороною, відповідальною за баланс (СВБ), - ТОВ «КОЕК».
5. Повідомленням про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії відповідач поінформував позивача про приєднання останнього до умов договору та внесення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору № 0204-01024, дата акцептування - 22.04.2019).
6. 22.04.2019 між ТОВ «КОЕК» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії № 0204-01024, затверджений наказами останнього «Про затвердження умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії» від 03.04.2019 № 204, від 08.07.2019 № 366, від 07.08.2019 № 423, від 16.08.2019 № 441 та від 06.03.2020 № 85.
7. Згідно з пунктами 1.3, 1.4 цього договору СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Оператор системи передачі (далі - ОСП) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
8. Як передбачено пунктом 1.1.2 Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.
9. У пункті 1.1.4 цих Правил ринку викладено значення скорочень, що застосовуються в цих Правилах, а саме: АР - адміністратор розрахунків; СВБ - сторона, відповідальна за баланс; ОСП .
10. Відповідно до пунктів 1.11.1, 1.11.8, 1.11.1 Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком. Система управління ринком забезпечує: 1) прогнозування загального навантаження; 2) проведення аукціонів на придбання ДП; 3) повідомлення результатів аукціонів на ДП; 4) адміністрування графіків виробництва/споживання; 5) подання пропозицій на балансуючу електричну енергію; 6) проведення розрахунків за небаланси електричної енергії; 7) видачу ОСП команд з балансування в режимі реального часу ППБ; 8) проведення розрахунків на ринку (виконання всіх розрахункових процесів), включаючи адміністрування остаточних позицій СВБ та розрахунку розмірів дебетів/кредитів рахунків учасників ринку; 9) обмін інформацією з учасниками ринку і функціонування необхідних баз даних; 10) ведення реєстрів учасників ринку з можливістю зазначення відповідних ролей; 11) інтерфейс і зв'язок з програмним забезпеченням РДН і ВДР, якими управляє ОР; 12) інтерфейс і зв'язок із системою прогнозування виробництва електричної енергії з ВДЕ, що продають електричну енергію гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом, що працює в режимі, близькому до реального часу, управління якою здійснює гарантований покупець; 13) адміністрування комерційного обліку; 14) інтерфейс із системою диспетчерського управління і збору даних (SCADA); 15) інтерфейс та зв'язок з платформою моніторингу Регулятора; 16) інтерфейс та зв'язок з платформою прозорості ENTSO-E.
11. Пунктом 5.13.10 цих же Правил ринку передбачено, що АР використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ.
12. Відповідно до пунктів 7.3.1 Правил ринку АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
13. З 05.03.2020 у Системі розрахунків за небаланси електричної енергії (надалі - Система) АР розмістив відомості щодо вартості небалансів електричної енергії, що має бути сплачена зі сторони ОСП (відповідача) на користь СВБ (позивача).
14. Згідно з пунктами 7.6.3, 7.6.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох банківських днів з дати направлення платіжного документа. Оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.
15. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством.
16. За підсумками місяця визначається індиктивна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
17. При невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, законом та чинним законодавством України (пункт 3.1 договору).
18. У підпункті 3 пункту 3.3 та пунктах 5.1, 5.6, 9.1 договору визначено, що ОСП зобов'язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку. Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, в якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов'язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру.
19. На виконання умов цього договору відповідач повністю оплатив рахунки-фактури з 05.03. по 07.09.2020 за розрахунковий період з 24.02. по 28.08.2020.
20. Оскільки їх оплата здійснювалася частинами та з простроченням, то позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання. Тобто спір у цій справі виник у зв'язку з несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати вартості небалансів відповідно до виставлених рахунків.
Короткий зміст судових рішень
21. 28.10.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, про часткове задоволення позову шляхом присудження до стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «КОЕК» 3 % річних у розмірі 519 024,09 грн та інфляційних втрат у сумі 553 939,41 грн, а в решті позову відмовив.
22. Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій послалися на те, що обов'язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку (в цьому випадку ОСП та СВБ) в Системі наділений саме адміністратор розрахунків (у розумінні положень Правил ринку). Направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється АР через систему управління ринком, зокрема, систему розрахунків за небаланси електричної енергії. Іншого порядку та способу направлення рахунків ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суди визнали належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії. До того ж зазначили, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в абсолютно різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки й ознайомлюватися з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, але і проводити розрахунки за ними. Утім відповідач не надав доказів про неможливість ознайомлення з виставленими рахунками.
23. Враховуючи пункт 7.6.4 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів з дати направлення рахунків АР у системі. Натомість посилання відповідача на те, що позивач не надав підтверджень про отримання відповідачем надісланих йому рахунків судом відхилені, адже ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суди визнали належним їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії. Суди також, виявивши арифметичні помилки у наданих позивачем розрахунках 3 % річних та інфляційних втрат, стягнули їх у належному розмірі.
24. До того ж судами відхилені аргументи відповідача про те, що справу розглянуто без врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у пунктах 35.3, 35.4 постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 стосовно того, що при розрахунку 3 % річних день фактичної сплати суми заборгованості не включається у відповідний період часу на тій підставі, що перерахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних здійснено місцевим господарським судом саме з урахуванням цього висновку суду касаційної інстанції.
25. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем сум до 95 %, суди вказали на відсутність обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення штрафних санкцій, доказів на підтвердження існування виключних обставин, що зумовили порушення виконання зобов'язання, а також доказів про незавдання значних збитків контрагенту.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
26. ПрАТ «НЕК «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
27. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування пункту 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку, згідно з яким оплата платіжного документа з банківського рахунку АР (адміністратора розрахунків, відповідача) на банківський рахунок учасника ринку (позивача) здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. Проте у своїх розрахунках 3 % річних та інфляційних втрат позивач вказував не день направлення рахунка позивачем, а день його розміщення (формування відповідачем) у системі управління ринком (програмно-інформаційний комплекс Маrket Маnagement System, ММS). Тому відповідач вважає, що позивач штучно збільшував період прострочення і з такою його позицією погодилися суди в оскаржуваних рішенні та постанові, неправильно витлумачивши положення цього пункту.
28. Скаржник також послався на неврахування судами обох інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19 стосовно того, що "сплата 3 % річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові". Він наполягає на тому, що, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на цей рахунок, і напрями сплати коштів з нього визначено законом. Враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, він вважає необґрунтованим нарахування останнім інфляційних втрат і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
29. Скаржник також акцентував увагу на тому, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), в якому (яких) мала місце інфляція: при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а за місяць (постанови Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18); якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і стягнення інфляційних втрат за такий місяць (постанови Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16); розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг (постанови Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18). Проте суди погодилися з наданими позивачем розрахунками інфляційних втрат, що не відповідали наведеним висновкам Верховного Суду.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
30. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «КОЕК» зазначило, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки рішення судів першої й апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні всіх обставин справи, які були доведені належними, допустимими та достовірними доказами та просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
31. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України).
32. Оскільки касаційна скарга ПрАТ «НЕК «Укренерго» не містить доводів стосовно оскарження судових рішень у відмовленій частині позовних вимог (пені), то перегляд оскаржуваної постанови здійснюється судом касаційної інстанції лише в межах доводів і вимог скаржника.
33. Як уже зазначалося, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
34. Отже, відповідно до пункту частини другої статті 287 цього Кодексу касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- висновок стосується правовідносин, які є подібними.
35. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку. Тому для розуміння цих термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
36. Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19), зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет), тоді як під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
37. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
38. Отже, проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які послався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
39. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
40. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено прострочення відповідачем оплати рахунків за небаланси електричної енергії, то частина друга статті 625 ЦК України підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли у цій справі.
41. Утім відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки у цій справі та у справах, на які він послався, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв'язку з наявністю різних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.
42. Так, у наведеній скаржником справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, нарахованих на суму боргу, присуджену до стягнення судовим рішенням, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення.
43. У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії, та які стягнуті судовим рішенням.
44. У справі № 910/15714/18 розглядався спір про стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних через порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за договором про відступлення права вимоги.
45. У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування.
46. Посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 30.01.2019 № 922/175/18 про те, що у разі якщо прострочення виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то у такому випадку виключається застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, а тому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, також відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, є більш пізньою у часі у порівнянні з тими правовими позиціями, якими обґрунтовано доводи касаційної скарги, наведені у пункті 6.3 цієї постанови, а, отже, саме цю правову позицію суд касаційної інстанції враховує та зазначає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно з якою сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
47. Отже, аргументи скаржника щодо необхідності врахування висновків, викладених у вищеперелічених постановах суду касаційної інстанції, при вирішенні спору у цій справі не знайшли підтвердження. Інший результат вирішення спору у справі, що переглядається, та у справах, на які послався скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження, зумовлений тим, що суди у кожній з цих справ встановили різні фактичні обставини, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору.
48. До того ж 21.12.2021 Верховний Суд прийняв постанову у справі № 910/15364/20, в якій правовідносини є подібними зі справою, що переглядається. У цій же постанові від 21.12.2021 у справі № 910/15364/20 суд касаційної інстанції, перевіривши посилання скаржника на ці ж самі постанови Верховного Суду, на які він послався у справі, що переглядається, аналогічно висловив свою позицію про те, що справи не є подібними.
49. Тому касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго», відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього ж Кодексу.
50. Натомість доводи ПрАТ «НЕК «Укренерго» стосовно штучного збільшення заборгованості спрямовані на переоцінку обставин цієї справи і не свідчать про наявність підстав для формування висновку щодо питання застосування пункту 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
51. Якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього ж Кодексу.
52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 та частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
53. Оскільки в ході здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом не було встановлено допущених судами порушень норм процесуального права з наведених у касаційній скарзі мотивів, то підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.
Судові витрати
54. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/11109/21 у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі № 910/11109/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя В. Ю. Уркевич