26 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 915/1892/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
прокуратури - Янківського С.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Миколаївської області
(суддя - Мавродієва М.В.)
від 16.12.2020
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Будішевська Л.О., судді - Таран С.В., Поліщук Л.В.)
від 20.05.2021
у справі за позовом Першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області
до: 1. Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації;
2. Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
про визнання недійсними окремих пунктів договору,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У серпні 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області (надалі - Держаудитслужба, позивач) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації (надалі - Управління капітального будівництва, відповідач 1) та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідач 2), в якому просив суд визнати недійсним договір №2 від 16.01.2012 в частині предмету договору, а саме: щодо зобов'язання замовника «повернути грошові кошти, отримані від «Нафтогазу» на добудову об'єкту» (п. 1.1 договору), а також в частині обов'язку замовника «протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування «Нафтогазом» добудови об'єкта повернути «Нафтогазу», шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від «Нафтогазу» на добудову об'єкта (підпункт 2.3.13 пункту 2.3 договору).
1.2. Позов мотивований тим, що на підставі вищевказаних умов договору Управлінням капітального будівництва взяті на себе бюджетні зобов'язання у сумі 13 179 304,00 грн без відповідних бюджетних асигнувань, що є порушенням ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, та згідно з ч. 3 ст. 48 цього Кодексу такі зобов'язання є недійсними, за ними не виникають бюджетні зобов'язання і не утворюється бюджетна заборгованість. Внаслідок взяття бюджетних зобов'язань без відповідних бюджетних призначень, були створені умови для відшкодування АТ «НАК «Нафтогаз України» за рахунок державних коштів не тільки витрат на добудову газопроводу, а й коштів, стягнутих судом у справі № 915/11/17 за порушення грошових зобов'язань, чим порушено інтереси держави.
1.3. Прокурор також зазначив, що підставою для представництва ним інтересів держави стало невжиття відповідних заходів державним органом, уповноваженим здійснювати фінансовий контроль.
1.4. 30.08.2019 від Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації надійшов відзив №377/01-18/01 від 30.08.2019, в якому відповідач 1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та просив позов прокурора задовольнити, оскільки пункт 1.1 та підпункт 2.3.13 пункту 2.3 Договору в частині покладення на замовника обов'язку щодо повернення коштів, наданих для виконання робіт по добудові газопроводу, у разі відсутності бюджетного фінансування, є прийняттям УКБ Миколаївської ОДА зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань.
1.5. АТ «НАК «Нафтогаз України», заперечуючи проти задоволення позову, зазначило, що:
- на добудову підвідних газопроводів за спірним договором УКБ Миколаївської ОДА отримувало не бюджетні кошти, а власні кошти АТ «НАК «Нафтогаз України», а тому не було необхідності у здійсненні державного фінансового контролю за використанням і збереженням коштів у правовідносинах між Компанією та УКБ Миколаївської ОДА за договором №2 від 16.01.2012;
- прокурор не мав права звертатися до суду з цим позовом, оскільки порушення бюджетного законодавства органом державного фінансового контролю не виявлено. Крім того, Управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області, в інтересах якого пред'явлено позов, не наділене правом звертатися до суду з позовом про визнання недійсним договору;
- Управління фінансується за рахунок власних надходжень, а не за рахунок виключно бюджетних коштів, а тому не має жодних перешкод для укладання Управлінням господарських договорів;
- пред'явивши цей позов, прокурор по суті прагне до скасування рішення суду у справі № 915/11/17, яке набрало законної сили, з метою його невиконання.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів», із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 №1881-р, погоджено пропозицію Міністерства палива та енергетики України та Компанії щодо фінансування останньою робіт з добудови підвідних газопроводів та визначено, що для забезпечення добудови газопроводів АТ «НАК «Нафтогаз України» укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Компанії, а замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлі товарів і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством. При цьому зазначеним розпорядженням Урядом не було погоджено механізму повернення замовниками будівництва коштів компанії, профінансованих останньою на добудову об'єктів.
2.2. Рішенням Миколаївської облради від 25.03.2011 затверджено Програму економічного та соціального розвитку Миколаївської області на 2011-2014 «Миколаївщина-2014».
2.3. У подальшому розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 04.04.2012 № 95-р затверджено перелік об'єктів газопостачання населених пунктів області, у спорудженні яких передбачається фінансова участь АТ «НАК «Нафтогаз України» та які були включені до переліку пріоритетних інвестиційних проектів Програми економічного та соціального розвитку «Миколаївщина-2014», в тому числі і об'єкт, повернення коштів фінансування будівництва котрого є предметом спору в даній справі.
2.4. Цим же розпорядженням замовником будівництва таких об'єктів визначено Управління капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації та зобов'язано останнє укласти з компанією договори на фінансування будівництва підвідних газопроводів до населених пунктів.
2.5. На виконання вищевказаних розпоряджень Уряду та Миколаївської облдержадміністрації між АТ «НАК «Нафтогаз України» та Управлінням капітального будівництва Миколаївської облдержадміністрації укладено договір від 16.01.2012 №2. Умовами цього договору передбачено, що Нафтогаз на підставі затвердженого рішенням правління компанії «Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких бере фінансову участь Компанія» та графіку фінансування добудови об'єкта газопостачання (додаток № 1 до договору) здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Міжселищний газопровід високого тиску від с. Мигія до с. Лиса Гора через село Софіївка та Бандурка Первомайського району Миколаївської області» (далі - об'єкт), а Управління (замовник) зобов'язується здійснити добудову об'єкта, забезпечити передачу його у державну власність на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації, введення його в експлуатацію та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України, договору (п.1.1, пп.2.1.1 договору).
2.6. Замовник зобов'язався, зокрема, забезпечити виконання всіх належних дій для добудови об'єкта; здійснювати за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із добудовою об'єкта згідно з діючим законодавством; після завершення робіт по добудові об'єкта в обов'язковому порядку забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та введення в експлуатацію у термін, що не перевищує 60 (шестидесяти) календарних днів від дати виконання компанією зобов'язань за цим договором щодо фінансування добудови об'єкта; протягом бюджетного року, наступного після року закінчення фінансування добудови об'єкта, повернути Компанії суми грошових коштів, отриманих від неї на добудову об'єкта (п.п.2.3.1 - 2.3.2, 2.3.12, 2.3.13 договору).
2.7. На виконання зобов'язань за договором АТ «НАК «Нафтогаз України» у 2012 році перераховано Управлінню грошові кошти в сумі 13 179 304,00 грн згідно з погодженим сторонами у додатку №1 до договору графіку, що сторонами не заперечується.
2.8. Об'єкт було побудовано та введено в експлуатацію, про що складено відповідну декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області 12.09.2012 за №МК14312162860.
2.9. Управлінням у повному обсязі використано перераховані АТ «НАК «Нафтогаз України» грошові кошти, що сторонами також не заперечується.
2.10. В подальшому АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначало, що виконало зобов'язання за укладеним з відповідачем договором: профінансувало об'єкт у повному обсязі у 2012 році, а тому Управління зобов'язане було виконати умови договору, зокрема, пп.2.3.13 і до 31.12.2013 повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову об'єкта. Оскільки відповідачем кошти не були повернуті це стало підставою для звернення АТ «НАК «Нафтогаз України» (правонаступник) до суду з позовом до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації про стягнення основного боргу та відповідних нарахувань на підставі ст.625 ЦК України, на загальну суму 27 365 303,22 грн.
2.11. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі №915/11/17 в задоволенні позову АТ «НАК «Нафтогаз України» було відмовлено.
2.12. В подальшому, постановою від 29.06.2017 Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі №915/11/17 було скасовано. Позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» основний борг у сумі 13 179 304,0 грн, 3% річних у сумі 1 153 729,24 грн, інфляційні втрати у сумі 13 032 270,09 грн та судові витрати.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2020 позов прокурора задоволено повністю, визнано частково недійсним договір № 2 від 16.01.2012 в частині предмета договору, а саме щодо зобов'язання замовника «повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта» (підпункт 1.1 договору), а також в частині обов'язку замовника «протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування Нафтогазом добудови об'єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта» (підпункт 2.3.13 Договору).
3.2. 20.05.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
3.3. Суди виходили з таких обставин:
- управління Південного офісу Держаудитслужби у Миколаївській області у цих правовідносинах є органом, уповноваженим на захист інтересів держави, у тому числі шляхом звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договору;
- держава, з метою виконання загальнодержавного завдання розвитку українського села взяла на себе обов'язок здійснити фінансування добудови (будівництва) підвідних газопроводів до сільських населених пунктів саме за рахунок коштів Державного бюджету України;
- результатом здійснення державної політики у цій сфері є видане Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1001-р, згідно з яким АТ «НАК «Нафтогаз України» було уповноважене Державою укласти відповідні договори із замовниками добудови (будівництва) газопроводів та здійснити фінансування робіт з добудови (будівництва) газопроводів;
- Управління капітального будівництва не є «замовником» у розумінні того поняття, що зустрічається у визначеннях окремих видів господарських зобов'язань, оскільки у цьому випадку Управління капітального будівництва, на відміну від «замовника» у звичайному значенні, є лише учасником договору, зобов'язаним вчинити певні дії для отримання результату робіт та його подальшої передачі Державі у власність;
- Управління капітального будівництва не є власником газопроводу, не експлуатує зазначений об'єкт, прибутків від транспортування газу газопроводом не отримує;
- покладення на Управління капітального будівництва оскаржуваними пунктами договору та відповідних зобов'язань щодо компенсації витрат, понесених на добудову об'єкта, є безпідставним, оскільки саме Держава взяла на себе обов'язок здійснити добудову (будівництво) підвідних газопроводів у межах реалізації конституційного принципу соціальної Держави;
- підписавши спірний договір, Управління капітального будівництва всупереч приписам Бюджетного кодексу України, взяло на себе зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань, що є підставою для визнання договору у цій частині недійсним.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
4.1. 14.06.2021 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося з касаційною скаргою, в якій просило судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
4.2. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування норм частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частин 3, 4 статті 53 ГПК України, статей 129, 129-1, 131-1 Конституції України, оскільки не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 927/880/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 24.10.2019 у справі № 910/17298/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
4.3. 16.08.2021 прокурор Прокуратури Миколаївської області подав відзив на касаційну скаргу, в якій просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки з урахуванням положень статті 95 Конституції України, ст. ст. 2, 22, ч. 1 ст. 23, ч. 1, 3, 4 ст. 48, п. 20 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору), викладені у пункті 1.1., 2.3., 1.3 Договору № 2 від 16.01.2012 зобов'язання щодо повернення коштів могли бути передбачені в договорі лише за умови наявності відповідного бюджетного призначення Управління капітального будівництва облдержадміністрації на момент укладення договору.
4.4. 22.09.2021 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення АТ «НАК «Нафтогаз України».
4.5. 25.10.2021 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення прокурора Прокуратури Миколаївської області.
4.6. 26.10.2021 до Верховного Суду надійшли пояснення Офісу Генерального Прокурора.
4.7. 28.10.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання АТ «НАК «Нафтогаз України» про зупинення провадження у справі № 915/1892/19 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 915/634/20.
4.8. З огляду на те, що правовідносини у справі № 915/634/20 та справі, що переглядається, є подібними, з метою дотримання єдності судової практики, Верховний Суд ухвалою від 27.10.2021зупинив провадження у справі № 915/1892/19 до перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 915/634/20.
4.9. 20.01.2022 та 24.01.2022 від прокурора та відповідача 2 надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 915/634/20.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. У статті 287 ГПК України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.
5.2. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).
5.3. Тобто суд касаційної інстанції розглядає справу в межах відкритого касаційного провадження в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і не має право здійснювати додаткову перевірку доказів.
5.4. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
5.5. Наведене узгоджується із ч. 4 ст. 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.6. Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок стосується правовідносин, які є подібними.
5.7. У касаційній скарзі скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме неправильне застосування норм частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частин 3, 4 статті 53 ГПК України, статей 129, 129-1, 131-1 Конституції України, оскільки не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 927/880/17, від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 24.10.2019 у справі № 910/17298/18, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, по-станові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
5.8. На розгляді об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 915/634/20 за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби від імені якого виступає Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області до Управління капітального будівництва Миколаївської обласної державної адміністрації та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про визнання недійсними договорів № 907, № 908 від 10.10.2011, а також № 1, 3, 4, 5, 7, 9 від 16.01.2012 в частині предмета договору, а саме: щодо зобов'язання замовника «повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта» (пункт 1.1 договору), а також в частині обов'язку замовника «протягом бюджетного року наступного після закінчення фінансування Нафтогазом добудови об'єкта повернути Нафтогазу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Нафтогазу, суму грошових коштів, отриманих від Нафтогазу на добудову об'єкта» (підпункт 2.3.15 пункту 2.3 договору).
5.9. Підстави, з яких АТ «НАК «Нафтогаз України» подавало касаційну скаргу у справі № 915/634/20 ідентичні підставам, вказаним у цій справі, а постанови, на які посилається скаржник у касаційній скарзі стосуються виключно питання наявності чи відсутності повноважень у прокурора для представництва інтересів держави у цій справі.
5.10. Постановою Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 915/634/20 касаційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» в особі філії «Центр метрології та газорозподільчих систем» АТ «НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2021 про задоволення позову - без змін.
5.11. Так, у постанові від 03.12.2021 у справі № 915/634/20 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, оскільки висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (щодо підстав звернення прокурора до суду), а в інших постановах, на які посилається скаржник, Верховний Суд дійшов відповідних висновків залежно від фактичних обставин кожної конкретної справи, що відрізняються від обставин справи № 915/634/20.
5.12. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 915/634/20 також зазначила про відсутність правових підстав для зміни чи скасування судових рішень в частині встановлення у прокурора повноважень для представництва інтересів держави в цій справі.
5.13. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
5.14. Враховуючи, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 915/634/20 є подібними, а також зважаючи на наявність висновків щодо підстав касаційного оскарження, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 915/634/20, Верховний Суд вважає за доцільне закрити касаційне провадження у справі, що переглядається.
5.15. У зв'язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.12.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 915/1892/19 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко