вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1129/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Лукасяк Гжегош ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" та Приватне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів"
про відшкодування шкоди у сумі 712 855,90 грн
за участі представника позивача (в режимі ВКЗ) адвоката Михалевського Ю.Р.
У грудні 2021 року Фізична особа-підприємець Лукасяк Гжегош звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича про відшкодування заподіяної майнової шкоди та додатково понесених збитків в загальному розмірі 485 455,90 грн, з яких: 454 805,00 грн відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи - 15 444,90 грн, на перевезення товару в розмірі 12 500,00 грн та на переклад документів 2 706,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2018 ФОП Лукасяк Г. уклав з ТОВ "Вінницька птахофабрика", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" (іменовані МХП) Договір транспортного експедирування та перевезення вантажів №01/10/18 від 01.10.2018, а 16.09.2019 ФОП Лукасяк Г. уклав з ФОП Галагуз С.В. Договір щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019.
На виконання Договору №01/10/18 від 01.10.2018, ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" подано ФОП Лукасяку Г. заявку на транспортно- експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 05.05.2021 щодо організації перевезення соусів з місцезнаходження AVО Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) до ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів".
В свою чергу, ФОП Лукасяк Г. надіслав ФОП Галагузу С.В. заявку №097/05 від 06.05.2021 на перевезення сполученням AVO Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) - ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (Україна).
Як стало відомо, ФОП Галагуз С.В. доручив зазначене перевезення ТОВ "Володан" на підставі Договору про надання транспортно-експедиційних послуг №346 від 25.09.2020.
Згідно міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) та митної декларації UA 100490/2021/364014, ТОВ "Володан" було здійснено перевезення: 12 950 кг соусу Каррі Діп; 1 800 кг соусу Пірі Пірі Діп.
Однак, під час розвантаження доставленого товару 17.05.2021 в місці доставки ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", були виявлені численні ознаки пошкодження упакування товару. Згідно із Актами виявлення невідповідності під час розвантаження №6 від 18.05.2021 та №7 від 19.05.2021, під час перевірки доставленого вантажу було виявлено пошкодження: 10 675 кг соусу Каррі Діп; 1 350 кг соусу Пірі Пірі Діп.
У відповідності до претензії МХП від 15.06.2021, через загрозу забруднення та потрапляння до вмісту соусів сторонніх речовин, ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" позбавлене можливості використовувати всю партію доставленого товару на виробництві.
З цих причин, у відповідності до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" фактично прийнято: Соус Каррі Діп - 2 275 кг; Соус Пірі Пірі Діп - 450 кг. Решта 10 675 кг Соусу Каррі Діп та 1 350 кг Соусу Пірі Пірі Діп ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" відмовилось прийняти.
Відтак, на переконання позивача неналежне виконання зобов'язань за Договором щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019 призвело до пошкодження вказаного товару та до заподіяння майнової шкоди.
У зв'язку з тим, що за Договором транспортного експедирування та перевезення вантажів №01/10/18 від 01.10.2018 ФОП Лукасяк Гжегош зобов'язаний: забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту здачі в пункті розвантаження уповноваженій особі вантажоодержувача, нести повну відповідальність за дії своїх співробітників, залучених третіх осіб, що здійснюють перевезення вантажів та нести повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі завданих збитків з моменту отримання вантажу і до моменту доставлення вантажу до місця призначення (розвантаження) і передачі його одержувачу, зазначеному у відповідних заявках (замовленнях), - 02.08.2021 між ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та ФОП Лукасяк Г. було укладено Додаткову угоду №4, якою ФОП Лукасяк Г. взяв на себе зобов'язання відшкодувати ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" шкоду в розмірі 1 363 390,55 грн., а ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" - передати ФОП Лукасяку Г. пошкоджений товар.
10 серпня 2021 року ФОП Лукасяк Г. було отримано від ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" пошкоджений товар.
Таким чином, на переконання позивача, відшкодувавши заподіяну шкоду ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", ФОП Лукасяк Г. набув право зворотної вимоги до ФОП Галагуза С.В. про відшкодування шкоди, з огляду на те, що: пунктом 2.5 Договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019 (між ФОМ Лукасяк Г. та ФОП Галагуз С.В.), до обов'язків Експедитора 2 (ФОП Галагуза С.В.) належить приймати на себе відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу та здійснювати своєчасну його доставку, а у випадку псування, втрати або нестачі вантажу в тому числі в результаті ДТП відшкодувати завдану шкоду; обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику, а у даному випадку діє презумпція вини ТОВ "Володан" у спричиненні пошкодження товару, ввіреного до перевезення, за що ФОП Галагуз С.В. відповідає як за свої дії; сума заподіяного збитку встановленого висновком експерта №56 за результатами проведення комплексного товарознавчого та економічного експертних досліджень від 22.10.2021 ТзОВ "Судово-експертне бюро України" складає 1 363 386,25 грн.
На момент пред'явлення позову ФОП Лукасяк Г. на виконання Додаткової угоди №4 від 02.08.2021 фактично виплатив на користь ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 454 805,00 грн, які просить стягнути з відповідача, оскільки вважає, що на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набув право зворотної вимоги до ФОП Галагуза С.В. про відшкодування шкоди.
З приводу додатково понесених збитків ФОП Лукасяк Г. задля відновлення свого порушеного права та з метою встановлення розміру заподіяного збитку був змушений звернутись до ТОВ "Судово-експертне бюро України" для проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи отриманого та доставленого товару, у зв'язку з чим поніс витрати у розмірі 15 444,90 грн. Окрім цього, у зв'язку з пошкодженням вказаних товарів ФОП Лукасяк Г. додатково поніс витрати у розмірі: 12 500,00 грн. - за перевезення пошкодженого товару з, місцезнаходження вантажоотримувача в с. Миронівка до складських приміщень розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 272; 2 706,00 грн. - сплачених за здійснення нотаріального перекладу транспортних документів для проведення комплексного експертного дослідження ТОВ "Судово-експертне бюро" та подальшого подання до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 22, 908, 924, 929, 934, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 306 Господарського кодексу України, ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", статті 1, 17 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів.
Ухвалою від 14.12.2021, зокрема прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.01.2022. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Володан" та Приватне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
31 грудня 2021 року до господарського суду звернулась третя особа ТОВ "Володан" із клопотанням про залучення до участі в справі в якості третьої особи ПрАТ "Страхова компанія "Перша", яка має відповідальність по перевезенні цього вантажу за Договором добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом №12-24.03.20.00201 від 05.06.2020, а також розглядала заяву про страховий випадок і відмовила у її задоволенні. До клопотання додано лист-відповідь ПрАТ "Страхова компанія "Перша" про відмову у виплаті страхового відшкодування для ТОВ "Володан".
04 січня 2022 року від третьої особи ТОВ "Володан" надійшли пояснення по суті спору, із яких вбачається, що третя особа з позовними вимогами не погоджується, звертає увагу суду на невідповідності позовних вимог матеріалам справи, а саме вказує на: наявні в матеріалах справи докази вказують на відсутність права вимоги до перевізника зі сторони вантажоотримувача, через недоведеність факту пошкодження вантажу, відсутніх доказів повернення частини вантажу відправнику або перевізнику, та відсутність доказів виникнення права зворотної вимоги; невідповідність і логічні помилки в копіях документів, долучених Позивачем, спростовують вимогу вантажоотримувача про визнання вантажу непридатним для використання; водій Мерзляков А.П. підписував Акт №6 від 18/05/2021 р. під примусом вантажоотримувача та без перевірки вантажу, без відповідних повноважень від перевізника, без присутності експедитора та інших учасників перевезення, як того вимагає Договір про перевезення; до справи не надано підтверджуючих бухгалтерських документів про передачу частини вантажу Позивачу; в додатковій угоді №4 від 02/08/2021 до Договору №01/10/1/ від 01/10/2018, існують такі порушення: Додаткова угода укладена з іншою юридичною особою, підписана неуповноваженою вантажоотримувачем особою; недоліки висновку експерта: експертиза виконувалась з товаром, який не ідентифікований як вантаж, відповідно до ВМД UA100490/2021/364014; висновком встановлені неналежні умови транспортування і зберігання товару, тощо. Крім того, третя особа вважає, що фактична виплата 454 805 грн не підтверджена, відповідачем така виплата не була погоджена, а тому такі правовідносини не покладають ніяких обов'язків на останнього. Також зазначив, що 19.05.2021 в спірну ситуацію з вантажоотримувачем була залучена ПрАТ Страхова компанія "Перша", яка має відповідальність по перевезенню вантажу за Договором добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом №12-24.03.20.00201 від 05/06/2020 та після перемовин з ПрАТ Страхова компанія "Перша" не було виявлено страховиком підстав для відшкодування збитків, тому TOB "Володан" отримало відмову у відшкодуванні, а також спростування вимог вантажоотримувача.
04 січня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає, що позивачем не доведено існування конкретних обставин, які підтверджують вину відповідача щодо завданих позивачу збитків, що виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з їх відшкодування, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 485 455,90 грн задоволенню не підлягає. Відповідач посилається на те, що долучена до позовної заяви Заявка №097/05 не відповідає тій заявці по якій здійснювалося перевезення вантажу. Дійсною ж є Заявка №097/05 на транспортно-експедиційне обслуговування згідно Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019, яка містить підписи позивача та відповідача скріплені печатками. При цьому, вантажоотримувачем по Заявці №097/05 на транспортно- експедиційне обслуговування згідно Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019 на відміну від відомостей Заявки №1146-05-21 від 11.05.2021 є ПАТ "Миронівський хлібопродукт", а не МПЗ Легко. Натомість одержувачем вантажу, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №UA100490/2021/364014, згідно її графи 2 є взагалі - ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів". Крім того, Договір №ЛГ 160391 перевезення вантажу від 18.09.2019, на відміну від Договору №160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 16.09.2021, містить зовсім інші умови перевезення вантажу та відповідальності у випадку псування чи пошкодження вантажу. Договір №ЛГ 160391 є дійсним та саме по ньому здійснювалося перевезення соусів, що підтверджується посиланням на нього в Заявці №097/05 на транспортно-експедиційне обслуговування згідно Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019. Доказом зазначеного вважає ту обставину, що в графі заявки "номер рухливого состава" номерними знаками транспортного засобу є НОМЕР_3 / НОМЕР_4 - водій Проценко Александр, НОМЕР_5 , який не здійснював перевезення вантажу. Таким чином, оскільки вказана Заявка погоджувалася позивачем та відповідачем на виконання саме Договору №ЛГ 160391 перевезення вантажу від 18.09.2019, то мають застосовуватися саме положення цього Договору, а не долученого позивачем. Щодо додаткової угоди №4 від 02.08.2021 до Договору №01/10/18 від 01.10.2018 відповідач вказує, що така додаткова угода була підписана без повідомлення відповідача та ТОВ "Володан", не уповноваженою на те особою; вважає, що додаткова угода №4 повинна була бути укладена тільки за наявності згоди всіх сторін договору №01/10/18 від 01.10.2018, а саме ТОВ "Вінницька птахофабрика", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", ПрАТ "Миронівський хлібопродукт". Вважає, що позивач та особа, що від імені ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" підписала Додаткову угоду №4 та незаконно, всупереч волі відповідача та ТОВ "ВОЛОДАН" вирішили питання про їхні права та обов'язки, встановили на власний розсуд їх винність у неналежному виконанні зобов'язань по заявці №1146-05-21 від 11.05.2021 року, чим на думку відповідача здійснили зловживання своїми правами. Відтак, на думку відповідача, Додаткова угода №4 від 02.08.2021 до Договору №01/10/18 від 01.10.2018 та Акт прийому передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021 є нікчемним правочином, а тому його умови не можуть мати для відповідача та ТОВ "ВОЛОДАН" жодних правових наслідків, а тим більше бути підставою для відшкодування шкоди. Крім того, відповідач зазначає, що обставини встановлені у висновку експерта не можуть бути покладені в основу визначення вартості пошкодженого товару та визначення суми збитків, оскільки: експерт визначив вартість товару, який перевозився через кордон, однак не порівнював її з вартістю реально перерахованих коштів від ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" для AVO Werke August Beisse Gmbh, так, як відповідні документи експерту не надавались, враховуючи це, збиток ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" міг і не виникнути; надаючи відповідь на третє питання експерт вийшов за його межі та встановив, недотримання умов транспортування товару під час відповідного перевезення; висновок виконаний з урахуванням додаткової угоди та акту прийому передачі, які відповідач вважає нікчемними. Крім того, посилаючись на умови Договору № ЛГ 160391 від 18.09.2019 відповідач зазначив про обов'язковий температурний режим зберігання соусів, порушення якого перевізником не було допущено. При цьому розрахунок збитків заснований на встановленій невідповідності під час розвантаження - пошкодження пластикового відра, проте не встановлено псування соусів та їх непридатність до використання чи внаслідок порушення температурного режиму чи внаслідок будь-яких інших обставин; з матеріалів справи не вбачається причина пошкодження соусів чи їх непридатність, тощо.
10 січня 2021 року на адресу суду через систему "Електронний суд" надійшла заява представника ФОП Лукасяк Гжегоша адвоката Михалевського Ю.Р. про збільшення розміру позовних вимог. Позивач зазначив, що після відкриття провадження у справі, 30.12.2021 ФОП Лукасяком Г. на виконання Додаткової угоди №4 від 02.08.2021 на користь ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" додатково сплачено відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 113 700,00 грн, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення, відтак позивач, з підстав наведених в позовній заяві, набув право вимоги до ФОП Галагуза С.В. на відшкодування матеріальної шкоди в загальному розмірі 568 505,00 грн, а також збитки заявлені у позовній заяві.
Ухвалою від 11.01.2022 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" адвоката Лавренюк Л.П. про продовження строку для надання письмових пояснень щодо суті спору задоволено. Продовжено строк Приватному акціонерному товариству "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" для надання письмових пояснень щодо суті спору до 26.01.2022 (включно). Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 27.01.2022.
20 січня 2022 року позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої не погодився із запереченнями відповідача про недійсність Додаткової угоди №4, зазначив, що остання не встановлює нових умов, як обсяг ушкоджень, розмір заподіяної шкоди, тощо, а покликана врегулювати відносини між ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та ФОП Лукасяк Г. Вказує, що незалежно від укладення угоди на ФОП Галагуза С.В. покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної під час перевезення. Презумпція вини заподіювача шкоди відповідачем не спростована. Вказує, що Галагуз С.В. був повідомлений про проведення експертизи, на проведення експертного огляду не з'явився, як і не ініціював проведення експертизи за своїм замовленням, відтак, позиція відповідача про неналежність висновку експерта, на переконання позивача, спрямована виключно на уникнення відповідальності перед ФОП Лукасяк Г. Також, позивач наполягає на тому, що в даному випадку обставини справи безумовно вказують на те, що до спірних відносин слід застосовувати саме умови Договору №160201 від 16.09.2019, оскільки мали місце 4-ри сторонні відносини: замовник - МХП, Експедитор - ФОП Лукасяк Г, Експедитор - ФОП Галагуз С.В., Перевізник ТОВ "Володан". У позивача наявний оригінал Договору №160201 від 16.09.2019, а надана відповідачем копія викликає у ФОП Лукасяк Г. обґрунтовані сумніви у автентичності договору №ЛГ160391 від 18.09.2019.
26 січня 2022 року через систему "Електронний суд" від представника ФОП Лукасяк Гжегош адвоката Михалевського Ю.Р. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Позивач зазначив, що після відкриття провадження у справі, 14.01.2022 ФОП Лукасяком Г. на виконання Додаткової угоди №4 від 02.08.2021 на користь ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" додатково сплачено відшкодування заподіяної шкоди у розмірі 113 700,00 грн, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення, відтак позивач, з підстав наведених в позовній заяві, набув право вимоги до ФОП Галагуза С.В. на відшкодування матеріальної шкоди в загальному розмірі 682 205,00 грн, а також збитки заявлені у позовній заяві.
27 січня 2022 року через систему "Електронний суд" та 28.01.2022 поштовим зв'язком від представника ФОП Лукасяк Гжегош адвоката Михалевського Ю.Р. надійшло клопотання про: поновлення строку для подачі відповіді на відзив; проведення підготовчого судового засідання за відсутності позивача та його представника; повідомлення адреси позивача; зобов'язання ФОП Галагуза Сергія Володимировича надати оригінал Договору та паперову копію електронного листа ФОП Лукасяк Г. до ФОП Галагуза С. із заявкою №097/05 на транспортне експедиційне обслуговування.
Ухвалою від 27.01.2022 у задоволенні заяви третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Володан" про залучення до справи ПрАТ "Страхова компанія "Перша" у якості третьої особи відмовлено. Прийнято заяву Фізичної особи-підприємця Лукасяк Гжегош від 26.01.2022 про збільшення розміру позовних вимог до розгляду. Подальший розгляд справи визначено здійснювати із врахуванням заяви Фізичної особи-підприємця Лукасяк Гжегош від 26.01.2022 про збільшення розміру позовних вимог (в межах позовних вимог про стягнення 712 855,90 грн.). Заяву Фізичної особи-підприємця Лукасяк Гжегош про поновлення строку на подання відповіді на відзив задоволено. Поновлено Фізичній особі-підприємцю Лукасяк Гжегош процесуальний строк на подачу відповіді на відзив. Закрито підготовче провадження у справі № 918/1129/21. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2022.
У судових засіданнях з розгляду справи по суті судом неодноразово оголошувалися перерви з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду.
07 лютого 2022 року від третьої особи ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і кормів" надійшли пояснення по справі, які фактично збігаються із позовною заявою. Крім того, третя особа зазначила, що Додаткова угода №4 від 02.08.2021 до Договору №01/10/18 від 01.10.2018 визначила порядок та строки відшкодування збитків, є чинною, не визнана в судовому порядку недійсною, а також підписана уповноваженою особою зі сторони ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і кормів" на підставі довіреності, що не є порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ВП "Миронівський м'ясопереробний завод "Легко" ПрАТ "МЗВКК" не має статусу юридичної особи, діє на підставі положення.
10 лютого 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву з урахуванням збільшених позовних вимог, відповідно до якого, крім вказаного раніше, ФОП Галагуз С.В. звернув увагу суду на призначення платежів, які були сплачені на виконання додаткової угоди №4 від 02.08.2021 до Договору №01/10/18 від 01.10.2018 року, а саме: "часткова сплата згідно додаткової угоди №4 від 26.05.2021 року (ФОП Лукасяк Гжегош ІПН НОМЕР_1 )", що не відповідає матеріалам справи.
10 лютого 2022 року від третьої особи ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і кормів" надійшло клопотання про подальше слухання справи за відсутності його повноважного представника.
16 березня 2022 року представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а також клопотання про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат.
У судовому засіданні 28.04.2022, судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 10.05.2022, про що сторони повідомлялися відповідною ухвалою суду.
Ухвалою суду від 28.04.2022 повідомлено учасників справи, які не з'явились в судове засідання, в тому числі і відповідача про дату наступного розгляду справи. Цією ж ухвалою роз'яснено учасникам справи, що останні мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", звернувшись до суду з відповідною заявою в порядку ст. 197 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.05.2022 року розгляд справи відкладено на 24.05.2022. Запропоновано: позивачу надати суду до дня судового засідання або безпосередньо у судове засідання оригінал Договору № 160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 19.09.2019 та оригінал Заявки № 097/095 від 06.05.2021; відповідачу надати суду до дня судового засідання або безпосередньо у судове засідання оригінал Договору № ЛГ 160391 перевезення вантажу від 18.09.2019 та оригінал Заявки № 097/095 від 06.05.20221 на транспортно-експедиційне обслуговування згідно Договору ЛГ 160391 від 18.09.2019.
17 травня 2022 року від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду, відповідно до якого останній просив оглянути в судовому засіданні оригінал Договору № 160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 16.09.2019 та долучити до матеріалів справи паперову копію електронного доказу - електронних листів від 06.05.2022, а також цифровий носій DVD - диск із цифровими копіями електронних листів від 06.05.2022 та відеозаписом процесу відкриття вкладень у електронні листи. Крім того, подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат на правову допомогу, а саме: детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та акту виконаних робіт.
Від представника відповідача 24.05.2022 надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого відповідач та його представник не можуть надати оригінали документів витребувані ухвалою від 10.05.2022, у зв'язку з незадовільним станом здоров'я відповідача.
У судове засідання 24.05.2022 відповідач та треті особи не забезпечили участі своїх повноважних представників. Про дату, час та місце слухання справи повідомлені у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні 24.05.2022, судом, враховуючи заперечення позивача проти відкладення розгляду справи, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що останнє не підтверджене жодними доказами, а неявка відповідача та його представника є систематичною.
У судовому засіданні 24.05.2022 року судом оглянуто оригінал Договору № 160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 16.09.2019 та долучено до матеріалів справи паперову копію електронного доказу - електронних листів від 06.05.2022, а також цифровий носій DVD - диск із цифровими копіями електронних листів від 06.05.2022 та відеозаписом процесу відкриття вкладень у електронні листи, зважаючи що підтвердження надіслання таких доказів іншим учасникам справи додані до клопотання.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач та треті особи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважних представників останніх за наявними у ній матеріалами, оскільки чергове відкладення розгляду справи призведе до затягування її розгляду. У учасників справи було достатньо часу для того щоб скористатись своїми процесуальними правами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01 жовтня 2018 року між ФОП Лукасяк Гжегош (Контрагент) та ТОВ "Вінницька птахофабрика", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" (надалі кожен окремо іменується МХП) було укладено Договір транспортного експедирування та перевезення вантажів №01/10/18 (далі Договір експедирування, том І, а.с. 10-14).
У відповідності до предмету вказаного Договору експедирування (п. 1.1), Контрагент (позивач), зобов'язався перевозити належним йому транспортом вантажі МХП та /або надавати МХП від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок Контрагента послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів транспортом Контрагента у внутрішньому та міжнародному сполученні, а МХП зобов'язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору експедирування цей договір є змішаним і правовідносини Сторін за ним регулюються: 1.2.1. в разі виконання перевезення вантажів належним Контрагенту транспортом - положеннями про договір перевезення вантажів; 1.2.2.в разі залучення до перевезення вантажів належного третім особам транспорту та/або надання пов'язаних з перевезенням додаткових послуг з виконання та організації виконання перевезення вантажів - положеннями про договір транспортного експедирування (комісії, послуг).
Невід'ємними частинами Договору, які визначають зобов'язання Сторін та регулюють його окремі положення, відповідно до п. 1.3 Договору експедирування, є: 1.3.1. Додаток № 1 - Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов'язання і які обов'язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП https://www.mhp.com.ua/uk/partners/yurydychna-informatsiya та діють у відповідності до вказаних у них Положень, крім п. 1.6; 1.3.2. Додаток № 2- строки та порядок оплати Послуг, інші умови; 1.3.3. Додаток № 3 "ЗАЯВКА НА ТРАНСПОРТНО-ЕКСПЕДИЦІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ", в якому визначаються конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу (надалі по тексту - Замовлення).
Перевезення вантажів виконуються відповідно до діючих норм українського законодавства та положень міжнародних правових актів у частині, що стосується міжнародних перевезень, а також відповідно до вимог діючих на території України нормативних актів (п. 1.4 Договору експедирування).
У відповідності до пунктів 2.2.9, 2.2.13 Договору експедирування контрагент зобов'язався забезпечувати схоронність вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту здачі в пункті розвантаження уповноваженій особі вантажоодержувача; нести повну відповідальність за дії своїх співробітників та співробітників, залучених третіх осіб, що здійснюють перевезення вантажів.
У відповідності до пункту 4.1. Договору експедирування, Контрагент несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезенні у розмірі завданих збитків з моменту отримання вантажу і до моменту доставки вантажу до місця призначення (розвантаження) і передачі його Одержувачу, зазначеному у відповідних заявках (замовленнях). Розмір вартості втраченого, пошкодженого чи зіпсованого вантажу визначається виходячи з цін та вартості вантажу, зазначених у товаросупровідних документах (товарних накладених, рахунках - фактурах, актах, тощо). МХП має право відмовитися від всього або частини вантажу у випадку, якщо його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, і вимагати відшкодування його вартості. У разі якщо факт зміни якості вантажу не може бути встановлений одразу після його отримання, МХП має право перевірити його в порядку, прийнятному для вантажу відповідного виду, письмово попередивши Контрагенту про таку перевірку. В цьому випадку претензії щодо якості вантажу заявляються після закінчення такої перевірки.
Договір експедирування підписаний представниками всіх сторін договору та скріплений відбитками їх печаток.
Додатком №3 до Договору експедирування є заявка на транспортно-експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 11.05.2021, відповідно до якої МХП в особі ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" просить Контрагента провести транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, згідно з такими параметрами: перевізником є ФОП Лукасяк Гжегош, маршрут: DE, Бельм - Україна, Миронівка; вантажовідправник AVO Werke August Beisse GmbH; адреса завантаження: Бельм, Indastriestrase, 7 вантажоотримувачем є МПЗ Легко: особа, відповідальна за завантаження: Чукін Тимур, 491635080107; дата та час завантаження: 11.05.2021 року о 08 год. 00 хв.; адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; дата розвантаження, адреса розвантаження: 14.05.2021, 11:00, Миронівка, Гетьманська, 16; найменування вантажу: соуси (20 т); вага та габарити: 20 000 кг. Додаткові умови, зокрема: окремий автомобіль з термореєстратором, 33 європалети по 450 кг, дотримання температурного режиму від 0 до 6 C.
Вказаний додаток №3 до Договору експедирування долучений до матеріалів справи без підписів уповноважених представників сторін, однак останні не заперечили своїх зобов'язань за ним.
16 вересня 2019 року ФОП Лукасяк Г. уклав з ФОП Галагуз С.В. Договір щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 та 06.05.2021 ФОП Лукасяк Г. надіслав ФОП Галагузу С.В. заявку №097/05 від 06.05.2021 на перевезення сполученням AVO Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) - ПАТ "Миронівський хлібопродукт", (Україна) адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, найменування вантажу: соуси на палетах; вага, габарити: 33 європалети, дотримання температурного режиму від 0 до 6 С.
Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно Положення про "Миронівський м'ясопереробний завод "Легко" останній є відокремленим підрозділом ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та не є юридичною особою.
В заявці надісланій 06.05.2021 ФОП Лукасяк Г. надіслав ФОП Галагузу С.В. вантажоотримувачем є ПАТ "Миронівський хлібопродукт", однак, адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, що співпадає із даними заявки на транспортно-експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 11.05.2021 вантажоотримувачем за якою є МЗП Легко, а ПАТ "Миронівський хлібопродукт" в свою чергу також є стороною Договору експедирування, іменоване МХП.
Отже, із пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що МХП в особі ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" на виконання Договору експедирування доручив Контрагенту (позивачу) провести транспортно-експедиторське обслуговування вантажу: перевезення соусів в кількості 33 європалети за маршрутом DE, Бельм - Україна, Миронівка; вантажовідправник AVO Werke August Beisse GmbH, а позивач в подальшому передоручив проведення даного вантажного перевезення ФОП Галагузу С.В. згідно укладеного Договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019 року. Належних доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Обставини укладення Договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019, а також надіслання заявки №097/05 від 06.05.2021 саме на його виконання підтверджуються поясненнями сторін, наявними у справі доказами, а також долученим позивачем до матеріалів справи DVD диском електронної переписки між сторонами справи. Судом також враховується, що позивачем надано оригінал Договору щодо перевезення автомобільним транспортом №160201 від 16.09.2019. Відповідачем такі обставини не спростовані.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав, що долучена до позовної заяви Заявка №097/05 не відповідає тій заявці по якій здійснювалося перевезення вантажу. Дійсною ж є Заявка №097/05 на транспортно-експедиційне обслуговування згідно Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019, яка містить підписи позивача та відповідача скріплені печатками. При цьому, вантажоотримувачем по Заявці №097/05 на транспортно- експедиційне обслуговування згідно Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019 на відміну від відомостей Заявки №1146-05-21 від 11.05.2021 є ПАТ "Миронівський хлібопродукт", а не МПЗ Легко. Натомість одержувачем вантажу, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №UA100490/2021/364014, згідно її графи 2 є взагалі - ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів". Крім того, Договір №ЛГ 160391 перевезення вантажу від 18.09.2019, на відміну від Договору №160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 16.09.2021 року, містить зовсім інші умови перевезення вантажу та відповідальності у випадку псування чи пошкодження вантажу. Договір №ЛГ 160391 є дійсним та саме по ньому здійснювалося перевезення соусів, що підтверджується посиланням на нього в Заявці №097/05 на транспортно-експедиційне обслуговування згідно Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019 року.
Однак, суд не може погодитись з такими доводами відповідача.
Так, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (зазначену правову позиція викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позивачем надані більш вірогідні докази обставин встановлених у даному рішенні, натомість відповідач не довів належними доказами того, що перевезення соусів було проведено на виконання Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2021. Оригіналу Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019 та Заявки №097/05 на транспортно-експедиційне обслуговування, яка містить посилання на такий договір, відповідачем на вимогу суду не надано.
Відтак, всі аргументи відповідача, засновані на твердженнях про застосування до спірних відносин умов Договору №ЛГ 160391 від 18.09.2019 судом не приймаються.
Відповідно до умов Договору №160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 16.09.2019 року, укладеним між ФОП Лукасяк Г. (Експедитор 1) та ФОП Галагуз С.В. (Експедитор 2) цей договір регламентує взаємовідносини сторін стосовно організації та виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міському, міжміському та міжнародному сполученнях. Конкретні умови здійснення перевезення та доставки вантажу обумовлюються в письмових заявках, які с невід'ємною частиною цього договору.
Експедитор 2 (відповідач) відповідно до розділу 2 Договору №160201 від 16.09.2019 зобов'язався, зокрема направити у розпорядження "Експедитора 1" автомобілі в технічно справному стані (що мають усі необхідні для здійснення перевезення документи встановлених форм), придатні для перевезення вантажів у відповідному повідомленні і в строки, узгоджені з "Експедитором 1"; здійснювати страхування відповідальності "Експедитора 2" за доставку вантажу (страховка CMR); інформувати "Експедитора 1" про вимушені затримки транспорту в дорозі, аварії та інші непередбачені обставини, що перешкоджають своєчасній доставці та здачі вантажу; приймати на себе відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу та здійснювати своєчасну його доставку, а у випадках псування, втрати або нестачі вантажу в тому числі в результаті ДТП відшкодовувати завдану шкоду; доставляти ввірений "Експедитором 1" вантаж до пункту призначення і видати його вантажоодержувачу, вказаному в товарно-транспортної накладній (CMR); приймати і перевіряти всі необхідні документи для безперешкодного перевезення та митного оформлення вантажу, і, у разі неправильного оформлення, Інформувати про це "Експедитора 1", а також контролювати кількість місць вантажу, що приймається та здається, якість упаковки і правильність розміщення вантажу на платформі і заносити всі зауваження в товарно-транспортну накладну (CMR).
Експедитор 1 (позивач), відповідно до розділу 3 Договору №160201 від 16.09.2019, в свою чергу зобов'язався: передати до перевезення вантажі в обсягах згідно даних, указаних у заявці; забезпечувати підготовку вантажу для перевезення до погодженого терміну подачі автомобілів; забезпечити з боку "Замовника" виконання вантажно-розвантажувальних робіт і митне оформлення вантажу у терміни зазначені в заявці на перевезення; забезпечувати належне оформлення всіх супровідних документів на вантаж з боку "Замовника".
Відповідно до розділу 5 Договору №160201 від 16.09.2019 "Експедитор 2" і "Експедитор 1" у разі невиконання або неналежного виконання "Сторонами" зобов'язань і умов виконання перевезення, розрахунків за перевезення несуть взаємну відповідальність у відповідності з: Положеннями і правилами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ / CMR) 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року; Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП (Конвенція МДП / TIR) 1975 року; Європейською Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) 1957 року; Європейською угодою про перевезення вантажів, що швидко псуються; Конвенцією про спільну транзитну процедуру 1987 року; Європейською угодою згідно роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні транспортні перевезення (ESTR) 1970 року; іншими міждержавними угодами; цим договором.
Згідно з пунктом 9.5 Договору №160201 від 16.09.2019 заявки, зміни і доповнення до договору, отримані за допомогою факсимільної, електронної чи іншої зручної форми зв'язку мають юридичну силу, при цьому "Сторони" зобов'язуються обмінятися оригінальними екземплярами цих документів.
Так, як встановлено судом, 06.05.2021 ФОП Лукасяк Г. надіслав ФОП Галагузу С.В. Заявку №097/05 від 06.05.2021 на перевезення сполученням AVO Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) - ПАТ "Миронівський хлібопродукт", (Україна) адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, найменування вантажу: соуси на палетах; вага, габарити: 33 європалети, дотримання температурного режиму від 0 до 6 С.
Поряд з цим, судом встановлено, що 25.09.2020 між ТОВ "Володан" (перевізник) та ФОП Галагузом С.В. (експедитор) було укладено договір №346 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі Договір №346), за умовами якого Перевізник зобов'язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу визначену цим договором плату із коштів, отриманих від замовника, відповідно до умов цього договору. Експедитор надає Перевізнику в оригіналі або за допомогою факсимільного, або електронного зв'язку, реквізити яких вказана в цьому договорі, заявку (договір-заявку) на перевезення за підписом уповноваженої особи та завіреної печаткою.
Відповідно до п. 2.6. Договору №346 вантаж вважається доставленим вантажоодержувачу за наявності друку інспектора митниці і печатки вантажоодержувача вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR).
Експедитор (відповідач) відповідно до розділу 3 Договору №346 зобов'язався, зокрема, підготувати вантаж до перевезення у строки, вказані в цьому договорі або заявці; використовувати транспортний засіб Перевізника виключно відповідно до заявки (договір-заявки).
Перевізник (ТОВ "Володан") в свою чергу відповідно до розділу 3 Договору №346 зобов'язався, зокрема: приймати вантаж до перевезення, якщо вантаж і документи, на нього відповідають встановленим чинним законодавством вимогам. Стежити за правильністю завантаження, приймаючи вантаж до перевезення в цілісній упаковці і по кількості місць. Стежити за розміщенням і кріпленням вантажу на вантажній платформі, щоб уникнути пошкодження вантажу і рухомого складу, навантаження і транспортування. Стежити за розміщенням вантажу відповідно до навантаження на вісь, в разі виникнення претензій щодо будь яких ситуацій, що до не правильного розміщення вантажу, пошкодження товару, перевантаження, негайно повідомити експедитора. При навантаженні (розвантаженні) звірити кількість і стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб з кількість станом вантажу, занесеним у міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR); перевіряти правильність зроблених в провізних товарно-транспортних документах записів щодо числа вантажних місць, їх маркування і нумерації; забезпечити перевезення вантажу у встановленому цим договором та чинним законодавством порядку та визначеними сторонами транспортними засобами; приймати вантажі на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних документів, забезпечувати належну охорону та належне зберігання вантажу при перевезенні, забезпечувати доставку вантажу в узгоджені терміни (строки), здавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу вантажу) на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних документів; Забезпечити збереження вантажу та нести повну матеріальну відповідальність, з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу. Повністю відшкодувати Експедитору усі збитки, що виникли, внаслідок втрати чи пошкодження вантажу та/або внаслідок безпідставної відмови Перевізника від прийняття вантажу до перевезення та/або внаслідок прострочення доставки вантажу. При необхідності забезпечити наявність CMR-страхування вантажу у Перевізника.
У відповідності до п. 6.10 Договору №346 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, вказаному в CMR. У разі пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу Перевізник несе відповідальність в сумі пошкодженого вантажу по цінах, вказаних в інвойсі, що супроводжує вантаж, а так само вартість його митного очищення і інших витрат згідно Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДМВ ООН, Женева 1956 р.) та сплачує Експедитору усі збитки, що виникли у Експедитора внаслідок пошкодження, втрати або повної загибелі вантажу.
Згідно з пунктом 6.12 Договору №346 у разі пошкодження вантажу при його транспортуванні, пошкоджений вантаж надається вантажоодержувачу. Якщо вантаж був пошкоджений в момент транспортування, Перевізник повинен відшкодувати всі завдані цим пошкодженням збитки та вартості вантажу протягом 10 (десяти) календарних днів від дня направлення вимоги (претензії). Перевізник у будь-якому випадку позбавлений права вимагати повернення йому пошкодженого вантажу.
Сторони домовились, що при пошкодженні вантажу відшкодовується не сума, на яку зменшується вартість товару згідно рахунку-фактури (invoice), а ринкова вартість самого товару який пошкоджено. Пошкодженням в даному випадку вважається навіть втрата товарного виду (п. 6.14 Договору №346).
Перевізник особисто несе відповідальність за свої дії та дії третіх осіб, які залучаються ним до виконання цього договору, як за свої власні у розмірі та на умовах, передбачених чинним законодавством та міжнародними договорами (конвенціями) в т.ч. за втрату та/або пошкодження вантажу (п. 6.16 Договору №346).
Договір підписано зі сторони експедитора та перевізника та скріплений відбитками печаток вказаних осіб.
Отже, саме ТОВ "Володан", як перевізнику, ФОП Галагузом С.В. було доручено виконати Заявку №097/05 від 06.05.2021 на перевезення вантажу (соуси на палетах; вага, габарити: 33 європалети) сполученням AVO Werke August Beisse Gmbh (Німеччина) - ПАТ "Миронівський хлібопродукт", (Україна) адреса розмитнення: Миронівка, вул. Коцюбинського, 3; адреса розвантаження: Миронівка, Гетьманська, 16, на підставі Договору №346 від 25.09.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг, що вбачається також з наступного.
Відповідно до міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) та митної декларації UA100490/2021/364014, ТОВ "Володан" було здійснено перевезення:12 950 кг соусу Каррі Діп вартістю 34 965,00 Євро та 1 800 кг соусу Пірі Пірі Діп вартістю 5 760,00 Євро.
Одержувачем згідно міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) (том І, а.с. 25-28 з перекладом) є ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів" вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Київська обл., Україна. Товар було доставлено на митницю 14.05.2021 року, про що свідчить штамп Волинської митниці ДФС у графі 24 CMR.
При цьому, у міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) вздовж граф "відправник піддонів", "отримувач піддонів" міститься напис: "Прийнято по факту: Соус Пірі-Пірі - 450,0 кг, соус Карі Діп - 2 275,0 кг. Комірник ОСОБА_3".
В матеріалах справи наявні також документи видані вантажовідправником AVO Werke August Beisse GmbH, а саме: рахунок на замовлення 12 950 кг соусу Каррі Діп вартістю 34 965,00 Євро та 1 800 кг соусу Пірі Пірі Діп вартістю 5 760,00 Євро, а також пакувальний лист на всі одиниці товару та накладна на упакування 33 європіддони, з яких не вбачається будь яких застережень щодо наявності в партії пошкодженого товару (том І, а.с. 31-44).
18 та 19 травня 2021 року, працівниками Миронівського м'ясопереробного заводу "Легко", який є відокремленим підрозділом ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", тобто вантажоодержувача, були виявлені ознаки пошкодження упакування товару, про що складені Акти виявлення невідповідності під час розвантаження №6 від 18.05.2021 та №7 від 19.05.2021, відповідно до яких під час перевірки доставленого вантажу було виявлено пошкодження: 10 675 кг соусу Каррі Діп та 1 350 кг соусу Пірі Пірі Діп, а саме: пошкодження упаковки (пластикове відро відкрите, пошкоджене). У актах також зазначено, що дані ТМЦ не можливо використовувати на виробництві. Акти підписані членами комісії: відповідальною особою вантажоодержувача ОСОБА_3, інспектором з якості ОСОБА_1 , а також водієм ОСОБА_2 .
Отже, із вищевикладеного вбачається, що ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" фактично прийняло: Соус Каррі Діп - 2 275 кг, Соус Пірі Пірі Діп - 450 кг. Решта 10 675 кг Соусу Каррі Діп та 1 350 кг Соусу Пірі Пірі Діп ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" відмовилося прийняти.
У відповідності до претензії МХП від 15.06.2021 Л-ВИХ-00015, через загрозу забруднення та потрапляння до вмісту соусів сторонніх речовин, ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" позбавлене можливості використовувати всю партію доставленого товару на виробництві. У вказаній претензії ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" просило ФОП Лукасяка Г. протягом 15 днів з моменту отримання вимоги перерахувати на банківський рахунок "Миронівський м'ясопереробний завод "Легко" відокремлений підрозділ ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" грошові кошти в розмірі 1 363 390,55 грн, отримати неприйняту частину товару у власність, та зазначило, що в разі невиконання вимоги, Агроіндустріальний холдинг МХП припинить співпрацю із ФОП Лукасяк Г. та звернеться до суду із позовом про відшкодування завданих збитків.
З метою позасудового врегулювання правовідносин що склались між Лукасяком Г. та ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", що вбачається із пропозиції щодо позасудового врегулювання спору від 02.07.2021, 02.08.2021 між МХП, а саме ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" в особі "Миронівський м'ясопереробний завод "Легко" та ФОП Лукасяком Г. було укладено додаткову угоду до Договору експедирування, відповідно до умов якої Контрагент (позивач) підписанням даної Угоди визнає факт неналежного виконання залученого ним перевізника/експедитора зобов'язань, за які Контрагент відповідає як за свої дії, (перевезення за заявкою МХП на транспортно-експедиційне обслуговування №1146-05-21 від 11.05.2021) та у зв'язку з цим зобов'язується за пошкодження вантажу згідно п. 4.3. Договору та у відповідності до ст. 924 Цивільного кодексу України компенсувати МХП нанесену шкоду в сумі 1 363 390,55 грн. шляхом оплати щомісячно протягом 12 місяців починаючи з серпня 2021 року і до моменту повного погашення вищевказаної суми рівними частинами по 113 615,88 грн. не пізніше останнього числа місяця для оплати кожної окремої частини, на банківський рахунок МХП. Контрагент має право достроково погасити заборгованість або сплачувати періодичні платежі у більшому розмірі.
Крім того, відповідно до п. п. 1.3, 2 Додаткової угоди №4 до Договору експедирування МХП зобов'язаний протягом 10 днів з моменту підписання цієї Додаткової угоди передати Контрагенту у власність пошкоджений та неприйнятий товар, а саме: 10 675 кг Соусу Каррі Діп та 1 350 кг Соусу Пірі Пірі Діп. До Контрагента переходить право вимоги до перевізника/експедитора, залученого Контрагентом, на відшкодування завданого збитку.
Відповідно до акту прийому-передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021, діючи на підставі Договору експедирування та додаткової угоди №4 до нього, МХП передало, а контрагент отримав 10 675 кг Соусу Каррі Діп та 1 350 кг Соусу Пірі Пірі Діп.
Слід зазначити, що у відповідності до преамбули Договору експедирування, останній був укладений між ФОП Лукасяк Гжегош (Контрагент) та ТОВ "Вінницька птахофабрика", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та ПрАТ "Миронівський хлібопродукт", які надалі кожен окремо іменується "МХП", з іншої сторони ("Контрагент" із кожною, що іменується "МХП", та кожна сторона, що іменується "МХП", з "Контрагентом"). Із означеного вбачається, що ТОВ "Вінницька птахофабрика", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" та ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" можуть взаємодіяти з "Контрагентом" кожна окремо.
Відтак, зважаючи на умови Договору експедирування та правовідносини що склались між сторонами, на переконання суду для укладення Додаткової угоди №4 від 02.08.2021 року до Договору експедирування, яка стосується прав та обов'язків ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" (його відокремлених підрозділів) та Контрагента, не потрібна згода всіх учасників Договору експедирування, які діють кожен окремо як сторона такого договору, однак не були безпосередніми учасниками відносин, що врегульовані додатковою угодою №4 від 02.08.2021. Так, само, зважаючи на правову природу вказаної додаткової угоди та правовідносини, що нею врегульовані, згода відповідача та третьої особи ТОВ "Володан", на його укладення, на переконання суду, також не потребувалась.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Із змісту статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 238 ЦК України визначено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Із змісту статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Суд зауважує, що визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України (Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі) у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
Настання передбачених статтею 241 ЦК України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів та ін.).
Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16 та від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18.
Відтак, додаткова угода №4 до Договору експедирування не визнана недійсною, про існування судових спорів з цього питання суду відомості не надавались, судом застосовується також презумпція правомірності правочину передбачена статтею 204 Цивільного кодексу України; крім того, додаткова угода не є нікчемною, як наголошує відповідач у справі, а також навіть у разі відсутності повноважень у підписанта такої угоди, з матеріалів справи та пояснень третьої особи вбачається подальше схвалення такої угоди ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів".
Також, з приводу додаткової угоди №4 до Договору експедирування, суд не вбачає зловживання правами чи порушення прав відповідача, оскільки остання не встановлює обов'язків для відповідача, не повинна була бути погоджена з ним, оскільки правові підстави для відшкодування шкоди в даному випадку встановлюються судом виходячи з інших матеріалів справи в сукупності, а вказана додаткова угода у даному випадку не несе для відповідача та ТОВ "Володан" правових наслідків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 292 ЦК України договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до статті 1 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ / CMR) 1956 року зі змінами і доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978 року (далі Конвенція) ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Згідно зі статтею 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.
У відповідності до п. 1 статті 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.
У відповідності до частини 2 статті 9 Конвенції якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.
Відповідно до частин 1-3 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (пункт 2 статті). Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Згідно з частинами 4, 5 зазначеної статті Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов'язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин: a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній; b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню; c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача; d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників; e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць; f) з перевезенням худоби. Якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.
Відповідно до статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику. Якщо перевізник встановить, що через обставини, які склалися, утрата вантажу чи його ушкодження могли бути наслідком одного чи декількох особливих ризиків, зазначених у пункті 4 статті 17, то вважається, що вони відбулися внаслідок цього. Однак, позивач має право довести, що утрата або ушкодження фактично не були пов'язані, повністю або частково, з одним з цих ризиків. Ця презумпція не застосовується у випадку, передбаченому підпунктом a) пункту 4 статті 17, якщо нестача перевищує припустиму норму або при втраті будь-якого вантажного місця.
Матеріалами справи підтверджується, що ввірений перевізникові ТОВ "Володан" вантаж, а саме 12 950 кг соусу Каррі Діп, 1 800 кг соусу Пірі Пірі Діп, прийнятий до завантаження перевізником без застережень щодо належності його стану. В подальшому, як підтверджується матеріалами справи, під час розвантаження доставленого товару 17.05.2021 в місці доставки ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", були виявлені ознаки пошкодження упакування товару, а саме 10 675 кг соусу Каррі Діп; 1 350 кг соусу Пірі Пірі Діп.
Отже, відповідно до вищеописаних положень чинного законодавства, ТОВ "Володан", як перевізник, повинен нести відповідальність за пошкодження товару, прийнятого до перевезення, а також останній не довів, що пошкодження вказаного товару сталося не з його вини.
Разом з тим, пояснення ТОВ "Володан" про те, що ПрАТ Страхова компанія "Перша" не виявила підстав для відшкодування збитків, тому TOB "Володан" отримало відмову у відшкодуванні, а також спростування вимог вантажоотримувача, не відповідають матеріалам справи. Так, з відповіді ПрАТ Страхова компанія "Перша" наданої ТОВ "Володан" вих. ЦВ 21-0055 від 09.07.2021 (том І, а.с. 123-125) вбачається, що заявлена подія від 19.05.2021 року про пошкодження вантажу - готові соуси в пластикових відрах не може бути визнана страховим випадком, та у виплаті страхового відшкодування відмовлено, оскільки останнім порушено умови договору страхування, а заявлена подія не відповідає умовам договору страхування, тощо. Тобто, ТОВ "Володан" не спростувало заявлених вимог та не підтвердило відсутності своєї вини.
Поряд з цим, зважаючи на те, що ФОП Галагуз С.В. згідно положень Договору №160201 щодо перевезення автомобільним транспортом від 16.09.2019, зобов'язався перед позивачем, приймати на себе відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу, а у випадках псування, втрати або нестачі вантажу в тому числі в результаті ДТП відшкодовувати завдану шкоду, контролювати кількість місць вантажу, що приймається та здається, якість упаковки і правильність розміщення вантажу на платформі і заносити всі зауваження в товарно-транспортну накладну (CMR), в даному випадку обов'язок відшкодувати завдану шкоду покладено на відповідача.
Позивач звертався до відповідача із претензією щодо досудового врегулювання даного спору (том І, а.с. 87, 95-99) із пропозицією укласти з ФОП Лукасяк Г. договір про зарахування зустрічних вимог, перерахувати на рахунок позивача кошти в розмірі 1 163 655,63 грн та прибути за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 272, для отримання пошкодженого товару. Однак, у задоволенні претензії відповідачем було відмовлено.
За змістом ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" внаслідок ушкодження вантажу, перевезення якого організоване позивачем та відповідачем та безпосередньо проведене ТОВ "Володан", а саме 10 675 кг соусу Каррі Діп 1 350 кг соусу Пірі Пірі Діп, завдано матеріальну шкоду, розмір якої встановлено у висновку експерта №56 ТОВ "Судово-експертне бюро України", складеного 22.10.2021 на замовлення ФОП Лукасяк Г, а саме 1 363 386,25 грн.
В означеному експертному висновку вказано, зокрема, таке:
"22 вересня 2021 року до ТОВ "Судово-експертне бюро України" надійшла заява ФОП Лукасяк Гжегош від 22.09.2021 про залучення експертів для проведення комплексного товарознавчого та економічного експертного дослідження, а також копії наступних документів: договору транспортного експедирування та перевезення вантажів №01/10/18 від 01.10.2018 з додатковою угодою; акту прийому передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021 ; вимоги про відшкодування шкоди від 15.06.2021. 12.10.2021 на дослідження додатково надано копії та нотаріально завірений переклад рахунку від 03.05.2021, міжнародної товарно-транспортної накладної, вантажно-митної декларації ІМ40 ДЕ UA100490/2021/364014. На вирішення товарознавчого та економічного експертного дослідження поставлено наступні питання: 1. На яку суму підтверджується документально здійснення ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" господарських операцій із придбання у травні 2021 року соусів у AVO Werke August Beisse Gmbh, організація перевезення яких проводилась ФОП Лукасяк Гжегош? 2. Яка сума збитку, заподіяного ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", а в подальшому у зв'язку із укладенням Додаткової угоди № 4 від 02.08.2021 та Акту прийому передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021 - збитку ФОП Лукасяк Г., в результаті пошкодження продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908), організація перевезення якої здійснювалась ФОП Лукасяк? 3. Яка вартість пошкодженої продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908), яка зберігається в складському приміщенні за адресою: вул. Городоцька, 242, у м. Львові?
Відповідно до актів №6 від 18.05.2021 та №7 від 19.05.2021 під час перевірки доставленого вантажу були виявлені наступні недоліки у вигляді пошкодження частини партії а саме: Соус Каррі Діп загальною вагою 12950,00 кг з яких пошкоджено 10675,00 кг., Соус Пірі Пірі Діп загальною вагою 1800,00 кг з яких пошкоджено 1350,00 кг. Враховуючи вищевказане, об'єктами дослідження є майно (соуси), яке втратило свою якість, внаслідок транспортування та зберігається в складському приміщенні по вул. Городоцька, 242 у м. Львові.
За результатами проведеного огляду встановлено, що партія соусу перевозилась у пластиковій тарі у вигляді банок вмістом 25 кг. Кожна банка, яка зберігається у складському приміщенні по вул. Городоцька, 242 у м. Львові має видимі пошкодження тари, що можуть вплинути на якісні характеристики і хімічний склад самого товару, до яких, зокрема, належить: деформація тари, пошкодження у вигляді тріщин та зломів, в результаті яких відбулось витікання продукту та розгерметизація.
Враховуючи вимоги законодавства, подальше введення в обіг продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908), яка зберігається у складському приміщенні за адресою: вул. Городоцька, 242 у м. Львові, та містить видимі пошкодження тари, що свідчить про порушення герметичності, не допускається.
В результаті недотримання умов транспортування було пошкоджено тару продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Діп артикул 1000908). Видимі пошкодження тари такі як здуття кришки, відкриті кришки, перекоси тари, розтікання соусів по тарі свідчать про порушення герметичності, в результаті чого їх подальше введення в обіг згідно вимог чинного законодавства не допускається. Визначити ринкову вартості продуктів харчування, транспортування яких здійснювалось із недотриманням відповідних умов, не надається за можливе.".
За результатами експертизи зроблені такі висновки: 1. В результаті проведених досліджень підтверджується документально здійснення ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" господарських операцій із придбання у травні 2021 року соусів у AVO Werke August Beisse Gmbh, організація перевезення яких проводилась ФОП Лукасяк Гжегош, на загальну суму 50387,46 євро, що станом на дату перетину митного кордону України еквівалентно 1 685 203,57 грн. 2. Сума збитку, заподіяного ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів", а в подальшому у зв'язку із укладенням Додаткової угоди № 4 від 02.08.2021 та Акту прийому передачі матеріальних цінностей від 10.08.2021 - збитку ФОП Лукасяк Г., в результаті пошкодження продукції (соус Каррі Діп артикул 1000802 та соус Пірі Пірі Дій артикул 1000908), організація перевезення якої здійснювалась ФОП Лукасяк Гжегош, становить 1 363 386,25 грн. 3. Пошкодження тари, які виникли під час транспортування соусів Каррі Діп артикул 1000802 та Пірі Пірі Діп артикул 1000908, не допускають їх подальше введення в обіг. Визначити ринкову вартості продуктів харчування, здійснювалось із недотриманням відповідних умов, не надається за можливе.
Крім того, слід зазначити, що як відповідач так і третя особа ТОВ "Володан" були повідомлені про проведення 29.09.2021 за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 272, експертного огляду товару, що був пошкоджений під час перевезення (том І, а.с. 80-83).
Розмір завданої ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" шкоди відповідачем не спростовано.
Згідно банківської виписки з рахунку позивача ФОП Лукасяка Г., останній перерахував на розрахунковий рахунок "Миронівський м'ясопереробний завод "Легко" Відокремлений підрозділ ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" зазначений в Додатковій угоді №4 до Договору експедирування 682 205 грн. 00 коп. із призначенням платежу, часткова сплата згідно додаткової угоди 4 від 26.05.2021. В подальшому ФОП Лукасяка Г. та "Миронівський м'ясопереробний завод "Легко" Відокремлений підрозділ ПрАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" врегулювали зміну призначення платежу та погодились, що такі платежі проведені на виконання додаткової угоди №4 до Договору експедирування, відповідні докази надані до матеріалів справи.
Відтак, з моменту виплати позивачем відшкодування за пошкоджений товар, ФОП Лукасяк Г. отримав право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки, у розмірі виплаченого відшкодування - 682 205,00 грн.
Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, положення вищеописаних договорів, та правовідносини, що склались між учасниками справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд дійшов висновку що позовна вимога ФОП Лукасяк Г. до ФОП Галагуз С.В. про стягнення 682 205, 00 грн матеріальної шкоди заподіяної внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом підлягає до задоволення.
Зі змісту ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
ФОП Лукасяк Г. задля відновлення свого порушеного права та з метою встановлення розміру заподіяного збитку був змушений звернутись до ТОВ "Судово-експертне бюро України" для проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи отриманого та доставленого товару. У зв'язку із цим, ФОП Лукасяк Г. поніс витрати у розмірі 15 444,90 грн, що підтверджується: договором №22/09/2021 від 22.09.2021 на проведення комплексної товарознавчої та судово-економічної експертизи та платіжним дорученням №139 від 24.09.2021.
Окрім цього, ФОП Лукасяк Г. додатково поніс витрати у розмірі:
1. 12 500,00 грн. - за перевезення пошкодженого товару з місцезнаходження вантажоотримувача в с. Миронівка до складських приміщень розташованих за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 272, що підтверджується: Договором № ЛГ 160574 перевезення вантажу, укладеним з ТОВ "Транспортне Підприємство Інтерфрахт Ужгород", заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування №188/08 від 27.08.2021, рахунком на оплату №2917 від 27.08.2021, актом №2914 надання послуг від 28.08.2021, платіжним дорученням №121 від 27.08.2021 про сплату 12 500,00 грн на рахунок ТОВ "Транспортне Підприємство Інтерфрахт Ужгород";
2. 2 706,00 грн. - за здійснення нотаріально засвідченого офіційного перекладу транспортних документів для проведення комплексного експертного дослідження ТОВ "Судово-експертне бюро" та подальшого подання до суду, що підтверджується: рахунком №01/2-10/21 від 01.10.2021, актом приймання-передачі виконаних робіт №01/2-10/21 від 01.10.2021, платіжним дорученням №147 від 05.10.2021.
Згідно ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В результаті дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, яких останній зазнав для відновлення свого порушеного права, а саме: 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи, 12 500,00 грн - за перевезення товару, 2 706,00 грн - за переклад документів, є обґрунтованими, їх понесення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відтак, позов в цій частині є таким, що підлягає до задоволення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не впливають на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Лукасяк Гжегош до Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича про відшкодування шкоди та збитків у загальному розмірі 712 855,90 грн є обґрунтованими та доведеними, а відтак підлягають до задоволення.
Судовий збір сплачений позивачем в сумі 10 692,84 грн на підставі ст. 129 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача.
Поряд з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок, зокрема, суми витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, однак, в подальшому представником підтримана сума витрат в розмірі 18 000,00 грн.
Частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з цим, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, у підтвердження розміру судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, подано наступні документи:
- Договір про надання правової допомоги від 17.09.2021, укладений між Адвокатським об'єднанням "Танасишин, Михалевський і Партнери" та ФОП Лукасяком Г.;
- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 023 від 31.10.2013, видане на ім'я Михалевського Юрія Романовича;
- Ордер на надання правничої допомоги Серія ВС №1112137 на представництво інтересів у Господарському суді Рівненської області;
- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Михалевським Ю.Р. від 13.05.2022;
- акт виконаних робіт №12/05/2022 від 12.05.2022.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим адвокатом на виконання робіт.
Матеріали справи не містять заяв чи клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, оскільки позивач заявив про розмір витрат на професійну правничу допомогу до прийняття рішення у даній справі, а відповідач не спростував їх неспівмірність, дослідивши подані докази, суд зазначає, що розмір витрат заявлений позивачем на оплату послуг адвоката співмірний зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також ціною позову.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов позовом Фізичної особи-підприємця Лукасяк Гжегош до Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича про відшкодування шкоди у сумі 712 855,90 грн задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Галагуза Сергія Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Лукасяк Гжегош ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 712 855,90 грн, з яких: 682 205, 00 грн - матеріальна шкода заподіяна внаслідок пошкодження товару при перевезенні автомобільним транспортом, 15 444,90 грн - збитки у розмірі витрат на проведення комплексної експертизи, 12 500,00 грн - за перевезення товару, 2 706,00 грн - за переклад документів, 10 692,84 грн - судовий збір та 18 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.06.2022.
Веб адреса сторінки на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич