номер провадження справи 12/1/22
14.03.2022 Справа № 908/3812/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/3812/21
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03117, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код юридичної особи 30115243)
до відповідачаТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (просп. Меторобудівників, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)
про стягнення 20 949,48 грн
Без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 03509-2/0121 від 30.11.2021 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про відшкодування в порядку суброгаціїматеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20 949,48 грн, з яких: 18000,00 грн - страхове відшкодування, 1 824,16 грн - пеня, 338,79 грн - 3% річних, 786,53 грн - інфляційне збільшення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3812/21, присвоєно справі номер провадження 12/1/22, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачуне пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався, про розгляд справи № 908/3812/21 повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому копії ухвали від 06.01.2022.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 14.03.2022.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС», далі - Страховик, та ОСОБА_1 , далі - Страхувальник, був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-00914261 від 08.02.2021, далі Договір, відповідно умов якого було застраховано ризик настання збитків Страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу, який зазначено у полісі ОСЦПВ №АР/9244625 - автомобіля “Mazda 2”, д/н НОМЕР_1 (при цьому, в позові помилково зазначено, що договір укладено з ОСОБА_2 щодо автомобіля “ЗАЗ-Daewoo” Т 13110, д/н НОМЕР_2 ).
Згідно із п. 5 Договору, строк дії Договору відповідає строку дії полісу ОСЦПВ №АР/9244625 - з 09.02.2021 до 08.02.2022.
15.04.2021 о 13 год. 00 хв. в м. Запоріжжя на перехресті вул. Каширське шосе та вул. Б. Хмельницького сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля “Mazda 2”, д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля “ЗАЗ-Daewoo” Т 13110, д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Факт настання дорожньо-транспортної пригоди підтверджено відповіддю від НПУ (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ №3021106442731121), в якому вказано, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія автомобіля“ЗАЗ-Daewoo” Т 13110, д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 .
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2021 у справі №334/2713/21 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (спричинення ДТП 15.04.2021).
В матеріалах справи міститься заява про настання події від 15.04.2021 за підписом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", в яких зазначені пошкодження транспортного засобу, отримані в ДТП 15.04.2021.
16.04.2021 Страховиком складено Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) пошкодженого автомобіля “Mazda 2”, д/н НОМЕР_1
22.04.2021 ОСОБА_4 звернулася до ПрАТ “Страхова група “ТАС” із заявою про виплату страхового відшкодування.
Матеріали справи свідчать, що Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» був складений страховий акт № 11989/49/921 від 23.04.2021, за яким сума страхового відшкодування складає 18000,00 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 18000,00 грн на користь ОСОБА_4 , що підтверджується платіжним дорученням №178552 від 27.04.2021 на суму 18000,00 грн.
Відповідальність ОСОБА_2 на момент спричинення ДТП була застрахована в ТДВ “СК “КРЕДО”, поліс АР №000997150, відповідно до якого франшиза становить 0,00 грн, ліміт за шкоду майну становить 130000,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою вих. №02254/9221 від 06.05.2021 що відшкодування шкоди у розмірі 18000,00 грн.
Про отримання відповідачем 11.05.2021 заяви свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з виконанням умов договорів страхування, сторони досягли всіх їх істотних умов, а саме відносно предмету страхування, у тому числі страхової суми, дотримали його письмову форму, а тому відповідно до вимог ст. ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України вони вважаються укладеними. Право регресної вимоги позивача передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України.
Так, статтею 27 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з вимогами статті 1166 ЦК України.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до відомостей МТСБУ станом на 15.04.2021 поліс АР № 000997150 був діючим.
Докази у справі свідчать, що Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на загальну суму 18000,00 грн на користь ОСОБА_4 , що підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Вказана позиція також викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/15/2014 від 14.01.2014 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування”. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.
Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.
У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України). Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.
З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, в розумінні статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи статті 9 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшизи, а саме франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2021.
Наявними у справі доказами доведено, що цивільно-правова відповідальність власника та володільця автомобіля “ЗАЗ-Daewoo” Т 13110, д/н НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”.
Відтак, оскільки до позивача перейшло право вимог до відповідача, враховуючи максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну, франшизу за полісом № АР 000997150 (0,00 грн), розмір страхового відшкодування, яке зобов'язаний відшкодувати відповідач складає 18000,00 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля “ЗАЗ-Daewoo” Т 13110, д/н НОМЕР_2 , має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір, та право відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 18000,00 грн на підставі статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 ЦК України. Відповідач докази сплати страхового відшкодування в повному обсязі на користь позивача суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За такими обставинами, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18000,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання з відшкодування шкоди, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 786,53 грн, 3% річних у розмірі 338,79 грн, пеню в розмірі 1824,16 грн (за період з 06.05.2021 по 20.12.2021).
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Так, заява позивача №02254/9221 від 06.05.2021 про виплату страхового відшкодування отримана відповідачем 11.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відтак виплата страхового відшкодування в сумі 18000,00 грн мала бути здійснена відповідачем до 09.08.2021 включно.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначив Верховний Суд у правовому висновку по справі № 910/11316/17 (постанова від 17.01.2018), за змістом ст. ст. 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.
Пеня нарахована позивачем (страховиком) на суму страхового відшкодування, від виплати якого ухиляється інший страховик (відповідач).
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, передбачено розмір неустойки (пені) у разі прострочення виплати страхового відшкодування страховиком.
Позивач, заявляючи вимогу щодо стягнення з відповідача пені посилався на пункт 36.5 статті 36 Закону, відповідно до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статті 992 ЦК України та пункту 36.5 статті 36 Закону, у зв'язку з нездійсненням сплати страхового відшкодування відповідачем у дев'яностоденний строк, позивач правомірно нарахував пеню.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, як і правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини другої статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунки суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат та період їх нарахування, дійшов висновку, що такі розрахунки невірні, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення виплати відповідачем страхового відшкодування.
Так, позивач датою початку періоду прострочення виплати відповідачем страхового відшкодування визначив 06.05.2021, однак, оскільки виплата страхового відшкодування в сумі 18000,00 грн мала бути здійснена відповідачем до 09.08.2021 включно, як зазначалось судом вище, то початком періоду прострочення є 10.08.2021 (по 20.12.2021 - 133 дні).
Враховуючи викладене, за розрахунком суду розмір пені складає 1 105,15 грн, 3 % річних - 196,77 грн, інфляційні втрати - 601,20 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на вказані суми.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (просп. Меторобудівників, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789), на користь:
- (03117, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код юридичної особи 30115243) страхове відшкодування у розмірі 18000 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.), пеню у розмірі 1 105,15 грн (одна тисяча сто п'ять гривень 15 коп.), 3% річних у розмірі 196,77 грн (сто дев'яносто шість гривень 77 коп.), інфляційні втрати у розмірі 601,20 грн (шістсот одна гривня 20 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 2 156,62 грн (дві тисячі сто п'ятдесят шість гривень 62 коп.), видавши наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано 10.06.2022 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення