вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" червня 2022 р. Справа№ 910/7679/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Звершховської І.А.,
представників сторін:
від позивача: Донченко К.Ю.,
від відповідача: не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Золотовського Аркадія Олексійовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 (повний текст складено 08.11.2021)
у справі № 910/7679/21 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Золотовського Аркадія Олексійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Наталія Олександрівна,
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У травні 2021 року Фізична особа-підприємець Золотовський Аркадій Олексійович (далі - ФОП Золотовський А.О.) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №139, виданого 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Наталією Олександрівною.
В обґрунтування заявлених вимог ФОП Золотовський А.О. вказує про порушення порядку вчинення виконавчого напису, а саме про відсутність наданих ТОВ «Бізнес Позика» доказів безспірності заборгованості та, як наслідок, відсутність перевірки нотаріусом безспірності вимог стягувача. ФОП Золотовський А.О. також зазначив, що наказом Міністерства юстиції України №3638/5 від 26.11.2019 приватному нотаріусу КМНО Яловій Н.О. було анульовано доступ до державного реєстру.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №910/7679/21.
Господарський суд першої інстанції встановив, що спірний виконавчий напис нотаріуса від 27.01.2020 був вчинений останнім з огляду на наявність заборгованості за кредитним договором за період з 05.10.2019 по 15.01.2020. Кредитодавець подав приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису письмову вимогу №1340 від 15.01.2020 та докази її направлення.
Суд зазначив, що матеріали справи свідчать, що позивач повинен був виконати свої грошові зобов'язання перед відповідачем за укладеним сторонами кредитним договором у повній мірі у строк до 04.10.2020 (включно). Позивач, надаючи суду пояснення щодо обставин справи в судових засіданнях, не заперечував наявність у нього заборгованості перед відповідачем за договором про надання фінансового кредиту №055143-КВ1 від 09.08.2019 та додатковою угодою №1 від 09.08.2019 до нього, а також не надав суду докази відсутності такої заборгованості.
Суд вказав, що положення п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, на який посилається позивач, застосовується у випадку стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку заборгованість виникла на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, що не суперечить приписам чинного законодавства.
Щодо тверджень позивача про те, що наказом Міністерства юстиції України № 3638/5 від 26.11.2019 приватному нотаріусу КМНО Яловій Н.О. було анульовано доступ до державного реєстру (що, на думку позивача, свідчить про незаконність вчиненої нотаріусом нотаріальної дії) суд вказав, що вказана заборона поширювалась на доступ приватного нотаріуса до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позбавляла нотаріуса можливості вчиняти дії саме у вказаному реєстрі, однак не мала своїм наслідком повне зупинення діяльності нотаріуса та позбавлення його права вчиняти будь-які нотаріальні дії. Крім того рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №640/23944/19, яке набрало законної сили, позов приватного нотаріуса КМНО Ялової Н.О. був задоволений, п. 3 наказу Міністерства юстиції України №3638/5 від 26.11.2019 визнаний протиправним та скасований, Міністерство юстиції України зобов'язано поновити приватному нотаріусу доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність порушень процедури вчинення спірного виконавчого напису приватним нотаріусом КМНО Яловою Н.О.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021, ФОП Золотовський А.О. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О., зареєстрований за №139 27.01.2020, таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Золотовський А.О. посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
На думку скаржника, в момент вчинення спірного виконавчого напису від 27.01.2020 були відсутні правові підстави для його вчинення, однак суд цей факт не врахував та відмовив у задоволенні позову. Скаржник вважає, що суд не врахував, що законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає з кредитних правовідносин; зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 в частині, зокрема, доповнення новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», котрий передбачав можливість вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, за якими боржники допустили прострочення платежів за зобов'язаннями.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7679/21. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ФОП Золотовського А.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 до надходження матеріалів справи №910/7679/21.
22.12.2021 матеріали справи № 910/7679/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В. (у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В.).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Золотовського А.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/7679/21. Розгляд справи призначено на 07.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022 відкладено судове засідання на 23.02.2022.
У судовому засіданні 23.02.2022 колегія суддів оголосила перерву до 09.03.2022 на підставі ст. 216 ГПК України.
В Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) та продовженням строку дії воєнного стану (Укази Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, №259/2022 від 18.04.2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX).
Наказом голови суду від 03.03.2022 №10 зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Наказом голови суду від 31.03.2022 №11 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
З 04.04.2022 по 22.04.2022 включно головуючий суддя Євсіков О.О. перебував на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 призначено судове засідання на 06.06.2022.
Позиції учасників справи.
Від ТОВ «Бізнес Позика» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів відзначає, що у поданій апеляційній скарзі ФОП Золотовський А.О. не вказує про допущені судом порушення при скасуванні спірним рішенням заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у цій справі. Водночас колегія суддів зауважує, що ГПК України визначає, що ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
09.08.2019 ФОП Золотовський А.О. (позичальник) та ТОВ «Бізнес Позика» (кредитодавець) уклали договір про надання фінансового кредиту №055143-КВ1 (далі - кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого кредитодавець надає позичальнику кредит на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього.
Згідно з п. 1.2 кредитного договору факт надання кредиту, а також усі його істотні умови фіксуються у відповідній додатковій угоді про надання кредиту (далі - додаткова угода про надання кредиту), що є невід'ємною частиною даного договору.
Розмір та порядок нарахування плати за користування кредитом визначаються в додаткових угодах про надання кредиту та Правилах про надання коштів у позику, у тому числі, й на умовах фінансового кредиту кредитодавця (п. 2.1 кредитного договору).
За умовами п. 3.1 кредитного договору для отримання кредиту за цим договором позичальник подає кредитодавцю анкету-заяву про отримання кредиту та інші документи, передбачені Правилами про надання коштів у позику, у тому числі, й на умовах фінансового кредиту кредитодавця.
Кредит надається позичальнику протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання відповідної додаткової угоди про надання кредиту (п. 3.4 кредитного договору).
Відповідно до п. 3.5 кредитного договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у анкеті-заявці про отримання кредиту, або шляхом отримання кредиту готівкою через касу банку чи небанківської фінансової установи, що є партнерами кредитодавця.
Протягом строку, передбаченого відповідною додатковою угодою до цього договору, позичальник зобов'язаний здійснити повернення кредиту та сплатити плату за його користування частинами в розмірах, порядку та в строки визначені згідно графіка платежів, що є невід'ємною частиною відповідно до додаткової угоди про надання кредиту (п. 4.1 кредитного договору).
Згідно з п. 4.2 кредитного договору позичальник проводить погашення кредиту та плати за користування кредитом шляхом перерахування суми кредиту та плати за користування кредитом на банківський рахунок кредитодавця, зазначений у розділі 12 цього договору. Датою повернення (погашення) всієї суми кредиту, плати за його користування та інших обов'язкових платежів, передбачених цим договором, є дата зарахування в повному обсязі коштів, передбачених відповідною додатковою угодою про надання кредиту до договору, на банківський рахунок кредитодавця, зазначений у розділі 12 даного договору, або дата повернення кредиту готівкою через касу банку чи небанківської фінансової установи, що є партнерами кредитодавця. Погашення кредиту та плати за користування кредитом може бути здійснене позичальником, крім іншого, через платіжні термінали - апаратно-програмні комплекси, що забезпечують прийом платежів від фізичних осіб в режимі самообслуговування. При цьому позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку користування кредитом.
У випадку якщо останній день строку користування кредитом припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то кошти в будь-якому випадку повинні бути перераховані на рахунок кредитодавця на останній день строку користування кредитором (п. 4.3 кредитного договору).
Відповідно до п. 5.1.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути в повному обсязі кредит та нараховану плату за користування кредитом за фактичний час його використання в порядку та строки, визначені відповідною додатковою угодою про надання кредиту та графіком платежів, а також сплатити нараховані кредитодавцем штраф та/або пеню, у разі порушення умов даного договору та додаткових угод до нього.
У разі несплати кредиту та/або інших належних платежів за цим договором у строки, встановлені договором, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентам з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченною (п. 7.3 кредитного договору).
Згідно з п. 7.4 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати чергових платежів, визначених цим договором та додатковими угодами про надання кредиту, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю неустойку (пеню/штраф) у розмірі та порядку, встановленому додатковими угодами про надання кредиту та/або рішення кредитодавця, що прийняте на підставі п. 5.4.2 цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2030. При цьому закінчення строку дії договору не звільняє сторін від належного виконання зобов'язань, що виникли протягом строку дії цього договору (п. 6.1 кредитного договору).
09.08.2019 ФОП Золотовський А.О. та ТОВ «Бізнес Позика» уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору (далі - додаткова угода), за умовами п. 1 якої у порядку та на умовах, визначених цією додатковою угодою та договором, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом і, у разі наявності, пеню та/або штраф у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених договором та цією додатковою угодою.
Кредит надається строком на 8 (вісім) календарних тижнів, де першим днем є дата підписання цієї додаткової угоди (п. 2 додаткової угоди).
Згідно з п. 3 додаткової угоди плата за користування кредитом за цим договором є фіксованою та становить 0,91427600% за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, визначеного у п. 2 цієї додаткової угоди, плата за користування кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом з урахуванням наступних умов:
- позичальник здійснює погашення заборгованості по кредиту шляхом сплати обов'язкових щотижневих платежів щотижня кожної п'ятниці, які він зобов'язаний здійснювати регулярно не пізніше дат, установлених графіком платежів, що наведений у п. 6 цієї додаткової угоди;
- мінімальна сума обов'язкового щотижневого платежу для позичальника визначається графіком платежів, що наведений у п. 6 цієї додаткової угоди, але у будь-якому разі не може бути менше 3 300,00 грн.
У п. 6 додаткової угоди сторони погодили графік обов'язкових платежів, згідно з яким кожен наступний черговий платіж в розмірі 3 300,00 грн повинен був бути сплачений позичальником 16.08.2019, 23.08.2019, 30.08.2019, 06.09.2019, 13.09.2019, 20.09.2019, 27.09.2019, 04.10.2019.
У разі прострочення постачальником строків сплати обов'язкових платежів, визначених п. 5 цієї додаткової угоди, кредитодавець може нарахувати штраф на суму прострочених загальних платежів у розмірі 3,69% за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення, виходячи з наявної суми прострочених загальних платежів на початок календарного дня, або в інших розмірах, визначених кредитодавцем згідно з п. 5.4.2 договору (п. 7 додаткової угоди).
Згідно з відомостями, вказаними в анкеті-заявці позичальника ФОП Золотовського А.О., сторони визначили, що перерахування кредиту буде здійснено на його картковий рахунок № НОМЕР_1 (картка № НОМЕР_2 ), відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».
З наданих на виконання відповідної вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О. документів, на підставі яких було вчинено спірний виконавчий напис, встановлено, що 27.01.2020 ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Ялової Н.О. із заявою про вчинення виконавчого напису. Згідно з переліком додатків до поданої заяви ТОВ «Бізнес Позика» додало: договір №055143-КВ1 від 09.08.2019 з додатками; виписку по рахунку боржника про стан заборгованості, нарахувань та про ненадходження платежу; документи стягувача та уповноваженого представника; підтвердження про відправку письмової вимоги про усунення порушень (фіскальний чек).
Надана приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О. копія письмової вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про усунення порушень (вих. №1340 від 15.01.2020) містить вимогу про негайну сплату ФОП Золотовським А.О. наявного боргу у розмірі 45 549,00 грн. У вказаній вимозі відсутній розрахунок заборгованості та відсутня вказівка про наявність додатків до неї. На підтвердження направлення письмової вимоги ФОП Золотовському А.О. ТОВ «Бізнес Позика» надало нотаріусу фіскальний чек від 20.01.2020 та список №92 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Київ-111 (відправник: ТОВ Бізпозика).
Надана приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О. копія виписки про стан заборгованості, нарахувань та про ненадходження платежу за кредитним договором та додатковою угодою до нього (отримана нотаріусом від ТОВ «Бізнес Позика» із заявою про вчинення виконавчого напису) свідчить, що станом на 15.01.2020 сума заборгованості з нарахувань (ненадходження платежів) до повного виконання зобов'язань за договором складає 45 549,00 грн, в т.ч. 10 782,79 грн заборгованості за сумою кредиту, 2 027,44 грн заборгованості з плати за користування, 32 738,77 грн заборгованості з плати за пропуск мінімальних платежів.
27.01.2020 за заявою ТОВ «Бізнес Позика» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ялова Н.О., на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, вчинила виконавчий напис нотаріуса, зареєстрований в реєстрі за №139 (далі - виконавчий напис нотаріуса), згідно з яким стягнення заборгованості проводиться за період з 05.10.2019 по 15.01.2020, сума повної заборгованості складає 45 549,00 грн, в тому числі:
- заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10 782,79 грн;
- заборгованість за процентами в розмірі 2 027,44 грн;
- плата за пропуск мінімальних платежів в розмірі 32 738,77 грн.
Також виконавчий напис нотаріуса містить вказівку на те, що за вчинення виконавчого напису на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» отримано плату зі стягувача ТОВ «Бізнес Позика» в розмірі 1 500,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача.
Таким чином, згідно зі спірним виконавчим написом нотаріуса загальний розмір суми, що підлягає стягненню з боржника ФОП Золотовського А.О. на користь стягувача ТОВ «Бізнес Позика», склав 47 049,00 грн.
05.02.2020 на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельов В.В. відкрив виконавче провадження ВП №61169394, про що складено відповідну постанову.
ФОП Золотовський А.О. вважає, що спірний виконавчий напис №139 від 27.01.2020 був вчинений приватним нотаріусом КМНО Яловою Н.О. з порушеннями встановленої чинним законодавством процедури, а тому звернувся до суду з позовом у цій справі та просив визнати цей виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
На думку ФОП Золотовського А.О., приватний нотаріус не переконався у безспірності вимог стягувача, чим допустив порушення процедури вчинення виконавчого напису, оскільки надані нотаріусу документи не підтверджували правомірність здійснених кредитором нарахувань; нотаріус не переконався у наявності доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень; вчинив напис за відсутності усіх документів, необхідність яких визначена п. 3.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Крім того, ФОП Золотовський А.О. зазначив, що наказом Міністерства юстиції України №3638/5 від 26.11.2019 приватному нотаріусу КМНО Яловій Н.О. було анульовано доступ до державного реєстру.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України).
За визначенням ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч. 2 ст. 345 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За визначенням ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
За визначенням ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 (далі - Перелік).
Господарський суд першої інстанції зазначив, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (п. 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Згідно з п. 1 Переліку (в редакції станом на дату вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що ФОП Золотовський А.О. умови укладеного ним з ТОВ «Бізнес Позика» кредитного договору у повній мірі не виконав, що ним не заперечується, чим допустив порушення зобов'язання.
Колегія суддів зазначає, що у поданих ФОП Золотовським А.О. документах позивач не вказує про виконання або невиконання ним зобов'язання за кредитним договором.
Пунктом 2 Переліку встановлено, що для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Суд вказав, що положення п. 1 вищевказаного Переліку, на який посилається позивач, застосовується у випадку стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами та не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку заборгованість виникла на підставі кредитного договору, укладеного в простій письмовій формі, що не суперечить приписам чинного законодавства.
У поданій апеляційній скарзі позивач вказує, що господарський суд першої інстанції не врахував, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 в частині, зокрема доповнення новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», якою передбачено можливість вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає таке.
Постановою Кабінету міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Постанова №662) було внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 щодо втрати чинності постановою №662 (в частині) вказала таке.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою №662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 постанову №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 та 04.04.2017 виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.
Міністерство юстиції України у Листі «Щодо вчинення виконавчих написів», враховуючи, що Постанова №662, визнана незаконною та нечинною (в частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14, вказало, що виконавчі написи можуть вчинятися на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, не вбачається за можливе.
Таким чином, вчиняючи 27.05.2020 виконавчий напис №139, приватний нотаріус Ялова Н.О. неправомірно керувалася п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Разом з тим, як вбачається зі змісту напису, нотаріус керувався саме п. 2 Переліку у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 №23.
У цьому висновку колегія суддів керується висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17.
Подібна позиція наведена також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2017, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №139 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Золотовського А.О. та визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №139, вчиненого 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Н.О.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Золотовського Аркадія Олексійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/7679/21 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/7679/21 в частині відмови в задоволенні позову (п. 1 резолютивної частини рішення) скасувати.
3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №139, вчинений 27.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яловою Наталією Олександрівною.
4. Судові витрати, пов'язані з поданням позовної заяви, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 524) на користь Фізичної особи-підприємця Золотовського Аркадія Олексійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 2 270,00 грн за подання позовної заяви.
5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/7679/21 залишити без змін.
6. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 13, офіс 524) на користь Фізичної особи-підприємця Золотовського Аркадія Олексійовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 3 405,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
7. Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідні накази.
8. Справу №910/7679/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.06.2022.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак