вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" червня 2022 р. Справа№ 910/12595/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021
у справі № 910/12595/21 (суддя Комарова О.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Днк-Лабораторія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер"
про стягнення 413 016,88 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Довгань Б.В. - адвокат на підставі ордера
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Днк-Лабораторія" (далі - ТОВ "Днк-Лабораторія", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (далі - ТОВ "Лаян Віннер", відповідач) про стягнення 413 016,88 грн заборгованості, з яких: 354 214, 00 грн основної заборгованості, 30 482, 67 грн пені, 6 624, 59 грн 3% річних та 21 695, 62 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з проведення медичних діагностичних лабораторних досліджень № 27/08/2020 від 27.08.2020 в частині своєчасної та повної оплати за надані послуги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21 позов задоволено частково; з ТОВ "Лаян Віннер" стягнуто на користь ТОВ "Днк-Лабораторія" 354 214, 00 грн основного боргу, 30 477, 46 грн пені, 6 623, 39 грн 3% річних, 21 695, 62 грн інфляційних втрат та 6 195, 15 грн судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем умов договору щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим визнав правомірним стягнення з останнього 354 214, 00 грн основного боргу, а також 30 477, 46 грн пені, 6 623, 39 грн 3% річних, 21 695, 62 грн інфляційних втрат інфляційних втрат. Водночас судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду нарахування, з огляду на що позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ТОВ "Лаян Віннер" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт наголошував на тому, що сума наданих послуг є неузгодженою, а строк їх оплати не настав; наданий позивачем акт приймання-передачі документів від 14.01.2021 не є належним доказом отримання документів відповідачем, оскільки не містить жодних реквізитів відповідача (посади, прізвища та ім'я підписанта, печатку). Крім того, апелянт зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів передачі/надсилання рахунку № СФ-0000055 та акту № ОУ-0000147 відповідачу. За твердженням апелянта, позивачем неправомірно нараховано відповідачу штрафні санкції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 апеляційну скаргу ТОВ "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
23.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.01.2022; ТОВ "Днк-Лабораторія" встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12595/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21 відкладено на 02.03.2022.
Судове засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося, у зв'язку із початком широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21 призначено до розгляду на 01.06.2022.
18.05.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
У судове засідання 01.06.2022 представник відповідача не з'явився, клопотання про відкладення судового засідання не подав.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, враховуючи відсутність клопотань від останнього про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні позивач заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
01.06.2022 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" (замовник за договором, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Днк-Лабораторія" (виконавець за договором, позивач) було укладено договір № 27/08/2020 про надання послуг з проведення медичних діагностичних лабораторних досліджень (далі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку виконувати медичні діагностичні дослідження (далі - послуги), а замовник зобов'язався приймати та оплачувати надані послуги.
Відповідно до пункту 2.1. договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у додатку № 1 до цього договору та визначається у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві шляхом надання заявки у друкованій формі у вигляді реєстру або переліку, або у вигляді бланку замовлення, що оформлений згідно вимог виконавця.
Відповідно до пунктів 4.1 - 4.4 договору за надання передбачених договором послуг замовник сплачує за рахунком, виставленим виконавцем, в сумі, узгодженій при підписанні акту здавання-приймання наданих послуг.
Здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється за підсумками місяця, в який надавались послуги, актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом п'яти робочих днів після закінчення місяця, в який надавались послуги. У разі, якщо протягом п'яти робочих днів замовник не підписав акт, наданий виконавцем, і не звернувся до виконавця із претензією щодо якості наданих послуг, послуги вважаються прийнятими.
Підписання акту здавання-приймання наданих послуг замовником або його уповноваженим представником є підтвердженням відсутності претензій з його боку.
Після підписання акту здавання-приймання робіт, замовник сплачує рахунок протягом п'яти робочих днів.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020 (пункти 8.1., 8.2. договору).
Посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснив оплату за надані послуги, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахованих на нього пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Таким чином, укладення ТОВ "Днк-Лабораторія" та ТОВ "Лаян Віннер" договору про надання послуг з проведення медичних діагностичних лабораторних досліджень № 27/08/2020 від 27.08.2020 було спрямоване на отримання останнім таких послуг та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції по наданню послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, зокрема, актами надання послуг, які повинні відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
За змістом п. 4.2.-4.4. договору здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється за підсумками місяця, в який надавались послуги, актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом п'яти робочих днів після закінчення місяця, в який надавались послуги. У разі, якщо протягом п'яти робочих днів замовник не підписав акт, наданий виконавцем, і не звернувся до виконавця із претензією щодо якості наданих послуг, послуги вважаються прийнятими.
Підписання акту здавання-приймання наданих послуг замовником або його уповноваженим представником є підтвердженням відсутності претензій з його боку.
Після підписання акту здавання-приймання робіт, замовник сплачує рахунок протягом п'яти робочих днів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного сторонами договору позивач надав відповідачеві послуги на загальну суму 634 214, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001684 від 30.10.2020 на суму 264 670, 00 грн, № ОУ-0001878 від 30.11.2020 на суму 256 025, 00 грн, № ОУ-0010151 від 31.12.2020 на суму 112 854, 00 грн, № ОУ-0000147 від 29.01.2021 на суму 665, 00 грн.
Водночас судом враховано, що вказані акти не підписані замовником. Разом із цим в матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт приймання-передачі документів від 14.01.2021, відповідно до якого відповідач прийняв акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2020, а також рахунки-фактури та акти від 30.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020.
Відтак, з огляду на відсутність претензій замовника щодо якості наданих послуг, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що послуги вважаються прийнятими відповідно до умов пункту 4.2 договору.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неузгодженості суми наданих послуг, оскільки наявні в матеріалах справи докази в сукупності (акт приймання-передачі документів від 14.01.2021 та лист-гарантія відповідача від 24.03.2021 № 26, а також акти наданих послуг та рахунки на оплату) підтверджують факт надання позивачем та прийняття відповідачем послуг.
Водночас відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження своїх доводів щодо ненадання позивачем послуг.
За приписами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 5.4 договору сторони погодили, що оплата за послуги, що надані у розрахунковому періоді, здійснюються замовником у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5-ти банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг у відповідному розрахунковому періоді, але не пізніше 25 числа.
З долучених до позовної заяви документів вбачається, що відповідачем частково погашено заборгованість на загальну суму 280 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2198 від 26.05.2021 на суму 10 000, 00 грн, № 2127 від 21.04.2021 на суму 20 000, 00 грн, № 2006 від 10.03.2021 на суму 50 000, 00 грн, № 1785 від 30.12.2020 на суму 50 000, 00 грн, № 1673 від 11.12.2020 на суму 50 000, 00 грн, № 1644 від 04.12.2020 на суму 50 000, 00 грн, № 1689 від 15.12.2020 на суму 50 000, 00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що докази часткової оплати заборгованості також підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг та відсутність претензій останнього щодо їх якості, розміру та вартості.
Що ж стосується послуг, наданих по акту № ОУ-0000147 від 29.01.2021 на суму 665, 00 грн, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що обсяг послуг за цим актом було включено в загальну суму заборгованості, яка визнана відповідачем у листі-гарантії № 26 від 29.03.2021 адресованому позивачеві, а відтак обставина реальності надання послуг по акту № ОУ-0000147 від 29.01.2021 не є спірною.
З огляду на погоджений сторонами у п. 4.4 договору порядок розрахунків, надані послуги повинні були бути оплачені протягом п'яти робочих днів після підписання актів.
Отже, граничним строком (враховуючи підписаний сторонами акт приймання-передачі документів від 14.01.2021 та перенесення робочих днів у січні 2021 року) сплати рахунку-фактури № СФ-0000679 від 30.10.2020 було 20.01.2021, рахунку-фактури № СФ-0000775 від 30.11.2020 було 20.01.2021, рахунку-фактури № СФ-0001094 від 31.12.2020 було 20.01.2021, рахунку-фактури № СФ-0000055 від 29.01.2021 було 05.04.2021.
Таким чином, враховуючи сукупність наявних у справі доказів, судом першої інстанції правильно встановлено факт заборгованості відповідача за надані позивачем послуги у розмірі 354 214, 00 грн.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 30 482, 67 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 5.4 договору визначено, що у випадку порушення строку оплати послуг, наданих виконавцем, замовник сплачує на користь виконавця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення такого платежу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправильно визначено дату, з якої грошове зобов'язання відповідача вважається простроченим, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 30 477, 46 грн.
Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 6 624,59 грн та 21 695, 62 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем неправильно визначено дату, з якої грошове зобов'язання відповідача вважається простроченим, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 6 623, 39 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунок втрат від інфляції за заявлений позивачем період прострочення, враховуючи здійснені оплати та дати, з яких зобов'язання можна вважати простроченими, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 695, 62 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю за розрахунком позивача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Лаян Віннер" на користь ТОВ "Днк-Лабораторія" 354 214, 00 грн основного боргу, 30 477, 46 грн пені, 6 623, 39 грн 3% річних та 21 695, 62 грн інфляційних втрат.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 у справі № 910/12595/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/12595/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.06.2022.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова