Україна
29 червня 2010 р. справа № 2а-8716/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Постановлена у нарадчій кімнаті
час прийняття постанови: 14:01
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Наумової К.Г.
при секретарі Мельниковій І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця»(м. Донецьк)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області (м. Дебальцеве)
про визнання нечинними рішень про застосування фінансових санкцій
№ 424, 425, 426, 427, 428, 429 від 30 липня 2009 року та
№ 610 від 06 жовтня 2009 року.
за участю сторін
представника позивача: Козаков А.В. за дов. № Н-01/335 від 09 лютого 2010 року
представник відповідача: Шостакова О.В. за дов. № 4452/02 від 09 червня 2010 року
Державне підприємство «Донецька залізниця» (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду до Управління Пенсійного фонду України в місті Дебальцеве (надалі відповідач, УПФУ) із позовом про визнання нечинними рішень № 424, 425, 426, 427, 428, 429 від 30 липня 2009 року та № 610 від 06 жовтня 2009 року. Заявлені вимоги позивач обґрунтовував допущеними Управлінням пенсійного фонду України у м. Дебальцеве порушеннями вимог Порядку оформлення результатів перевірок платників з питань дотримання чинного законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 рок. При складанні Акту перевірки б/н від 01 липня 2005 року відповідачем допущенні порушення що стосуються порядку підписання Акту перевірки, його візування начальником УПФУ та допущенням описок при визначенні дати оскаржуваних в адміністративному порядку рішень відповідача, що на думку позивача свідчить про формальність підходу органів пенсійного фонду України до розгляду в адміністративному порядку рішень про нарахування штрафних санкцій. Окрім цього, в наданому позові позивач зауважував на невідповідності суми застосованих штрафних санкцій, визначених в оскаржуваних рішеннях сумам зазначеним у висновках Акту перевірки від 01 липня 2005 року.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові.
УПФУ проти заявлених позивачем вимог заперечував, посилаючись на те, що за наслідками проведених перевірок був виявлений факт заниження фонду оплати праці за період з січня 2004 року по жовтень 2005 року через не включення підприємством до складу фонду оплати праці сплаченої грошової компенсації за ненаданий продовольчий пайок, з якого мають утримуватися страхові внески. УПФУ зазначило, що грошова компенсація за продовольчий пайок обліковується по кредиту рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»та входить до складу додаткової заробітної плати за приписами статті 2 Закону України «Про оплату праці». На підставі наведених висновків, що викладені в Актах перевірки від 01 липня 2005 року та № 102 від 28 листопада 2005 року, та статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідачем було сформовано вимогу про сплату боргу № 56 від 01 липня 2005 року на суму 409172,55 грн. та № 95 від 28 листопада 2005 року в сумі 144595,32 грн. Правомірність вимоги про сплату боргу № 56 від 01 липня 2005 року було встановлено Господарським судом Донецької області при розгляді справи № 19/362а. Вимога № 95 від 28 листопада 2005 року не оскаржувалася позивачем та була сплачена в повному обсязі. З огляду на зазначене відповідно до пунктів 3, 4 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідачем були винесені рішення про застосування штрафних санкцій № 429, 427, 428, 426, 425, 424 від 30 липня 2009 року. За наслідками розгляду наданої позивачем скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України було скасовано рішення № 427 від 30 липня 2009 року та прийнято рішення № 610 від 06 жовтня 2009 року. В наданих до суду запереченнях відповідач наполягав на правомірності дій представників пенсійного фонду України та відсутності порушень вимог чинного законодавства при винесенні оскаржуваних позивач рішень.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав наведені ними доводи в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд -
Державне підприємство «Донецька залізниця» (надалі позивач) зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 01074957, що підтверджується довідкою управління статистики в Донецькій області серії АБ № 214194 (арк. справи 10). Позивач обліковується як платник податків з 05 липня 1990 року в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків.
В період з 14 червня 2005 року по 22 червня 2005 року УПФУ було проведено планову перевірку структурного підрозділу позивача Дебальцівського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця»з приводу правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 15 вересня 2003 року по 01 липня 2005 року.
За наслідками проведення перевірки УПФУ був складений Акт від 01 липня 2005 року (арк. справи 15- 17).
Відповідно до зазначеного Акту, УПФУ було встановлено заниження позивачем загального фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32 %, 32,3%, 1-2% на суму 1201882,32 грн. Зазначене відхилення утворилося внаслідок того, що позивачем не було включено до додатку 23 «Розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове ж державне пенсійне страхування»за звітні періоди з січня 2004 року по травень 2005 року суму грошової компенсації за продовольчий пайок, яку було нараховано працівникам Дебальцівського загіну воєнізованої охорони відповідно до пункту 29 Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року
30 липня 2009 року, на підставі зазначених висновків УПФУ було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески № 429 (арк. справи 23), яким на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»було застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 1201882 грн. 33 коп.
Також позивачем внаслідок заниження загального фонду оплати праці було занижено суму страхових внесків за ставкою 32%, 32,3 % за звітні періоди з січня 2004 року по травень 2005 року на 385143,90 грн.
30 липня 2009 року у зв'язку із наведеним УПФУ було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків № 428 (арк. справи 22), яким у зв'язку із донарахуванням страхових внесків за період з січня 2004 року по травень 2005 року за ставкою 32%, 32,3% в розмірі 385134,90 грн. на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»були застосовані до позивача штрафні санкції у сумі 181175,05 грн.
Внаслідок заниження загального фонду оплати праці позивачем також було занижено суму страхових внесків за ставкою 1-2 % за звітні періоди з січня 2004 року по травень 2005 року на 24037,67 грн.
30 липня 2009 року УПФУ було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків № 426 (арк. справи 20), яким у зв'язку із донарахування страхових внесків за період з січня 2004 року по травень 2005 року за ставкою 1-2% в розмірі 24037,67 грн. на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»були застосовані до позивача штрафні санкції у сумі 11319,24 грн.
На підставі зазначених висновків, відповідачем було направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу Ю № 56 від 01 липня 2005 року, якою вимагалося сплати недоїмку зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 409172,55 грн. (385134,90 грн. +24037,67 грн.)
Постановою Господарського суду Донецької області від 16 січня 2006 року по справі 19/362 а, залишеною без змін Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року, було відмовлено Донецькій залізниці в задоволенні вимог про визнання недійсною вимоги Управління Пенсійного фонду України у місті Дебальцеве Ю № 56 від 01 липня 2005 року.
В період з 18 листопада 2005 року по 28 листопада 2005 року УПФУ було проведено планову перевірку структурного підрозділу позивача Дебальцевського загону воєнізованої охорони з приводу правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 21 червня 2005 року по 01 листопада 2005 року. За наслідками проведення перевірки відповідачем був складений Акт № 102 від 28 листопада 2005 року (арк. справи 12- 14, 67-74).
УПФУ під час перевірки встановлено, що позивачем було занижено загальний фонд оплати праці, на який нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32 %, 32,3%, 1-2% за період з червня 2005 року по жовтень 2005 року на суму 421560,78 грн. Позивачем не включено до додатку 23 Розрахунків суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за період з червня по жовтень 2005 року суми грошової компенсації за не виданий продовольчий пайок, що нараховується на підставі пункту 29 Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року.
30 липня 2009 року УПФУ було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески № 427 (арк. справи 21), яким на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»було нараховано до позивача застосовані штрафні санкції у трикратному розмірі, в сумі 1264682,34 грн.
Внаслідок заниження загального фонду оплати праці позивачем було занижено суму страхових внесків за ставкою 32%, 32,3 % за звітні періоди з червня по жовтень 2005 року на 136164,13 грн.
30 липня 2009 року УПФУ було прийнято рішення № 425 (арк. справи 19) про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків, яким на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до позивача було застосовано штрафні санкції у сумі 20802,01 грн.
Внаслідок заниження загального фонду оплати праці позивачем було занижено суму страхових внесків за ставкою 1-2% за звітні періоди з червня по жовтень 2005 року на 8431,22 грн.
30 липня 2009 року, на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 102 від 28 листопада 2005 року відповідачем було прийнято рішення № 424 (арк. справи 18), про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків, яким на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до позивача було застосовано до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1288,30 грн.
Після отримання зазначених рішень позивачем було розпочато процедуру оскарження отриманих рішень про застосування фінансових санкцій, що підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи (арк. 25-26, 30-31, 37-38)
29 вересня 2009 року рішенням про результати розгляду скарги № 15122/08 (арк. справи 27-29) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було скасовано рішення № 427 від 30 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат доходу), на які нараховуються страхові внески.
З огляду на зазначене 06 жовтня 2010 року, на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 102 від 28 листопада 2005 року відповідачем було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески № 610 (арк. справи 24), яким на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»яким до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 421560,78 грн.
16 грудня 2009 року Пенсійний Фонд України рішенням про результати розгляду скарги № 23418/09-10 (арк. справи 32-33) було скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 15122/08 від 29 вересня 2009 року, а скаргу позивача повернуто на новий розгляд до Пенсійного фонду України в Донецькій області.
11 січня 2010 року рішенням про результати розгляду скарги № 364/08 (арк. справи 34 - 36) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було скасовано рішення № 427 від 30 липня 2009 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат доходу), на які нараховуються страхові внески.
26 березня 2010 року рішенням про результати розгляду скарги № 5147/09-10 (арк. справи 39-41) Пенсійним фондом України було залишено без задоволення скаргу позивача та залишено без змін рішення про застосування фінансових санкцій № 424, 425, 426, 427, 428, 429 від 30 липня 2009 року.
Як було встановлено при судовому розгляді цієї справи, між позивачем та відповідачем відсутній спір стосовно фактичних обставин зазначених в Актах перевірки від 01 липня 2005 року та 28 листопада 2005 року.
Спірним питанням цієї справи є правомірність невключення позивачем до загального фонду оплату праці, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, на які нараховуються страхові внески суми грошової компенсації за продовольчий пайок, яка була нарахована всім працівникам структурного підрозділу позивача в порядку, передбаченому Положенням про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року.
Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 14 цього закону страхувальниками є роботодавці, до яких віднесені зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами). За приписами статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники є платниками страхових внесків.
Виходячи з наведеного позивач є страхувальником у розумінні положень закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та на нього покладений обов'язок щодо сплати страхових внесків.
До обов'язків страхувальника, як платника страхових внесків, окрім інших частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»віднесено подання звітності територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Об'єктом обчислення та нарахування страхових внесків для роботодавців є сума фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структура заробітної плати визначена статтею 2 цього закону, якою встановлено, що складовими частинами заробітної плати є основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. При цьому, основна заробітна плата є винагородою за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат, частина 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці»відносить виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до пункту 1,2 Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року, відомчою воєнізованою охороною на залізничному транспорті є система спеціалізованих воєнізованих організацій, що здійснюють охорону вантажів на шляху прямування, об'єктів на підприємствах, в установах та організаціях, що входять до сфери управління Укрзалізниці, а також забезпечують проведення заходів, спрямованих на запобігання та гасіння пожеж на них.
Відповідно до Положення про Дебальцевський загін воєнізованої охорони, затвердженого наказом Донецької залізниці № 405/Н від 08 серпня 2005 року (арк. справи 94-98), Дебальцевський загін воєнізованої охорони був створений на підставі Наказу Укрзалізниці № 256-ц від 27 грудня 1996 року та є відособленим структурним підрозділом Донецької залізниці. Загін не є юридичною особою та входить до складу Донецької залізниці, яка є вищестоящим органом управління загону.
Враховуючи основні завдання та функції Дебальцевського загону воєнізованої охорони Державного підприємства «Донецька залізниця», що визначені розділом 4 цього Положення загін є відомчою воєнізованою охороною, на який поширюється дія Постанови кабінету Міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року.
Відповідно до пункту 21 Постанови Кабінету міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року витрати на утримання відомчої охорони відносяться на собівартість виробництва залізниць і метрополітенів. Кошториси витрат на утримання служб, загонів і підрозділів відомчої охорони затверджуються в порядку, встановленому Укрзалізницею.
Пунктом 29 цієї постанови передбачено, що працівникам відомчої охорони щомісяця виплачується грошова компенсація за продовольчий пайок у розмірі не менш як 70 відсотків установленої мінімальної заробітної плати.
Таким чином, грошові виплати за продовольчий пайок, у розмірі передбаченому пунктом 29 Постанови Кабінету міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року є різновидом компенсаційних виплат, винагородою за особливі умови праці, які віднесені статтею 2 Закону України «Про оплату праці»до додаткової заробітної плати.
Крім цього суд зазначає наступне.
Наказом Укрзалізниці № 474 цз від 18 червня 2004 року були затверджені зміни та доповнення до Номенклатури найменувань і кодів видів оплати і утримань із заробітної плати працівникам залізничного транспорту України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 566-Ц від 24 жовтня 2002 року. Пунктом 2.2. розділу 2 «Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що включаються до фонду оплати праці»зазначених змін та доповнень передбачено, що введення до видів оплати праці коду 409, який передбачає суму грошової компенсації за ненаданий продовольчий пайок працівникам воєнізованої охорони у межах норм. Тобто, навіть Номенклатура найменувань і кодів видів оплати праці і утримань із заробітної плати працівників залізничного транспорту передбачає віднесення виплат, здійснених в рахунок грошової компенсації за ненаданий продовольчий пайок до складу фонду оплати праці.
З огляду на зазначене, позивач незаконно не включав до фонду оплати праці, на який нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сум грошових компенсацій за ненаданий продовольчий пайок.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на допущені відповідачем порушення при підписанні Акту перевірки та розгляді наданих позивачем скарг, як на підставу для задоволення заявлених позивачем вимог, так як допущені порушення норм процесуального права не впливають на виявлені порушення застосування норм матеріального права. Суд зазначає, що наявними в матеріалах справи документами, підтверджено допущення позивачем порушень при здійсненні нарахування суми страхових внесків, що підлягають сплаті на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність розбіжностей у визначеній сумах заниження фонду оплати праці та суми заниження страхових внесків, визначених в Акті перевірки від 01 липня 2005 року та рішеннях № 429, 427 від 30 липня 2009 року та приймає з цього приводу пояснення відповідача, що при складенні Акту перевірки робітниками пенсійного фонду було допущено описку та зазначено у пункту 1 та 2 Акту від 01 липня 2005 року сум 1201882,32 грн. та 24037,67 грн. замість відповідно 1201882,33 грн. та 24037,65 грн. є опискою.
Відповідальність страхувальників за порушення положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено пунктом 9 статті 106 цього закону.
Частинами 3, 4 пункту 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу); за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Враховуючи наведене, рішення УПФУ № 424, 425, 426, 428 від 30 липня 2009 року, якими до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі частини 4 пункту 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у вигляді штрафних санкцій за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків та рішення УПФУ № 429 від 30 липня 2009 року та № 610 від 06 жовтня 2009 року, якими до позивача були застосовані штрафні санкції на підставі частини 3 пункту 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Рішення УПФУ № 427 від 30 липня 2009 року, яким до позивача на підставі частини 3 пункту 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»були застосовані штрафні санкції і трикратному розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу) в сумі 1 264 682, 34 грн., було скасовано рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 364/08 від 11 січня 2010 року, що унеможливлює визнання його нечинним.
З огляду на зазначене, позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» до Управління Пенсійного фонду України у м. Дебальцеве про визнання нечинними рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області про застосування фінансових санкцій №№ 424, 425, 426, 427, 428, 429 від 30 липня 2009 року та № 610 від 06 жовтня 2010 року задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 15, 19, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до Управління Пенсійного фонду України у м. Дебальцеве про визнання нечинними рішень Управління Пенсійного фонду України в м. Дебальцеве Донецької області про застосування фінансових санкцій №№ 424, 425, 426, 427, 428, 429 від 30 липня 2009 року та № 610 від 06 жовтня 2010 року відмовити.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява та скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 липня 2010 р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Наумова К.Г.