06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 580/3016/21
адміністративне провадження № К/990/11839/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №580/3016/21 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Черкаської обласної прокуратури, в якій просив:
- визнати бездіяльність Черкаської обласної прокуратури, що відповідно до ст. 52 КАСУ з 11 вересня 2020 року є правонаступником прокуратури Черкаської області щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати позивачу частини заробітної плати (посадового окладу), визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01 липня 2015 року до 15 березня 2021 року протиправною та зобов'язати відповідача сплатити на користь ОСОБА_1 частину неотриманої заробітної плати (посадового окладу) у розмірі 1 492 274,10 (один мільйон чотириста дев'яносто дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні 10 копійок) грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 вп'яте звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 13 травня 2022 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №580/3016/21 скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що суди обох інстанцій застосували пункт 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 812/690/17 від 16.07.2020 (п. 53); у справі № 808/900/17 від 13.10.2021 (п. 123); у справі № 826/27303/15 від 20.02.2019 (п. 16); у справі № 744/586/17 від 17.04.2019 (п. 14); у справі № 820/1410/18 від 12.02.2019.
Проте, варто зазначити, що правовідносини, які склались у цій справі не є подібними до правовідносин у справах № 812/690/17, № 808/900/17, № 826/27303/15, № 744/586/17 , № 820/1410/18 від 12.02.2019, що у свою чергу не є належним обґрунтуванням підстав передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, у справі №580/3016/21 спірні правовідносини склались між позивачем та обласною прокуратурою, у справі №812/690/17 у якості відповідача виступає Національна поліція, у справі № 744/586/17 відповідачем по справі визначено Головне управління Пенсійного фонду України, у справі №820/1410/18 позивачем взагалі виступає Комунальне підприємство, а відповідачем визначено Міністерство фінансів України.
Так, у справі №580/3016/21 спірні правовідносини склались через незгоду позивача з невиплатою позивачу частини заробітної плати (посадового окладу), визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" за період з 01 липня 2015 року до 15 березня 2021 року.
Натомість у справі №812/690/17, правові відносини виникли через незгоду позивача з відмовою ГУНП в Луганській області у нарахуванні та виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
У справі №808/900/17 позивачем оскаржується наказ про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
У справі № 826/27303/15 предмет спору стосується середнього заробітку за час затримки відшкодування витрат на відрядження.
У справі № 744/586/17 правові відносини виникли у зв'язку з відмовою у здійсненні позивачу перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2016 року, як пенсіонеру органів внутрішніх справ.
У справі №820/1410/18 позивачем взагалі оскаржується невиконання відповідачем вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 у частині не завершення процедури розрахунків шляхом виділення коштів - субвенцій на погашення різниці в тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік».
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Водночас, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Відтак, зазначене не може бути визнано належним обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Необґрунтованими є і посилання скаржника на наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 березня 2018 року у справі №825/575/16, від 19 березня 2020 року у справі №806/3314/17, від 9 вересня 2020 року у справі №807/1171/16, які, в свою чергу, були застосовані судами першої та апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Так, обґрунтовуючи підстави для такого відступлення, скаржник фактично вказує свою незгоду із прийнятими раніше висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах та належним чином не обґрунтовує чому такі висновки не можуть бути застосовані до правовідносин, які склались саме у цій справі з огляду на конкретні її обставини, що є недостатнім для застосування підстав касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №580/3016/21.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №580/3016/21 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду