Україна
12 липня 2010 р. справа № 2а-11833/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15-40
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шальєвої В.А.
при секретарі < Призвище секретаря >
при секретарі Яковецькій О.В.
за участю представників позивача Кисельова В.С.
представників відповідачів Кононенко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсними рішень, стягнення надмірно сплачених митних платежів,
Закрите акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсним рішень, стягнення надмірно сплачених митних платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.03.2009 року позивачем був ввезений товар-какао масло «РРР NON-DEO BLOKS» територію України в режимі «Імпорт-74» за ціною 7024 доларів США за 1000 кг у кількості 2000 кг на загальну суму 14048 доларів США, як такий, що надійшов на зберігання на митний ліцензійний склад з метою подальшого його продажу через Консигнатора третім особам на виконання умов договору консигнації на продаж № 1918/14.1./8 від 31.12.2008 року, укладеного між позивачем та Компанією «Grakomar S.L.», додатку до специфікації № 37 від 26.03.2009 року до договору. У вказаному договорі зазначено, що постачання товару здійснюється на митно-ліцензійний склад ЗАТ «Укрсервіс» зі складу АТ «Санкортранс», Естонія компанією Gargsll B.V.
Ціна товару 7024 доларів США за 1000 кг визначена у підписаному додатку до договору консигнації № 37 від 26.02.2009 року. Позивач вказує, що оформлення товару у режимі «Імпорт-74» підтверджується вантажною митною декларацією № 700000005/9/002456 від 20.03.2009 року.
Відповідно до договору консигнації, позивач зобов'язаний був укласти від свого імені та за рахунок консигнанта договори продажу товару за визначеною у специфікаціях ціною, або викупити товар у консигнанта в передбаченому договором випадку за умовами та цінами, передбаченими цим договором. Відповідно до специфікації до договору № 37 від 26.02.2009 року, мінімальна ціна продажу товару складає 7040 доларів США за 1000 кг, строк виконання доручення складає 40 діб з дня підписання специфікації, тобто до 07.04.2009 року. У зв'язку з тим, що позивачем не було укладено договір з третіми особами, між ЗАТ «ВО «Конті» та Компанією «Grakomar S.L.» було укладено договір № ТР-46 від 14.06.2009 року з визначеною ціною товару какао масла «РРР NON-DEO BLOKS» 7024 доларів США за 1000 кг.
05.05.2009 року позивачем надано до Східної митниці декларацію митної вартості № 700000005/9/004161 якою задекларована митна вартість товару-какао масло «РРР NON-DEO BLOKS» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар за ціною 7024 доларів США за 1000 кг, у кількості 2000 кг на загальну суму 14048 доларів США. Декларантом позивача ЗАТ «Укрсервіс» для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме контракт № ТР-46 від 14.04.2009 року, укладений між Компанією «Grakomar S.L.» та ЗАТ «ВО «Конті», комерційний інвойс 20090430/ТР/46/3 від 30.04.2009 року. Також раніше до митного органу надавались документи договір консигнації на продаж № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року, додаток № 37 від 26.02.2009 року до договору консигнації, проформа інвойсу від 26.02.2009 року.
Митним органом було відмовлено в прийнятті декларації митної вартості № 700000005/9/004161 та надано картку відмови № 700000024/2009/020200 від 07.05.2009 року, зазначивши в обґрунтування посилання на неподання додаткових документів згідно до вимог ст. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.
07.05.2009 року ЗАТ «ВО «Конті» було отримано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000191/1 від 07.05.2009 року, відповідно до якого Східною митницею самостійно застосовано 3 метод визначення митної вартості товару, передбачений ст.. 269 Митного кодексу України, визначивши вартість товару 8310 доларів США за 1000 кг, що склало 16620 доларів США.
Також відповідач вказує, що 28.05.2009 року позивачем через митного брокера до східної митниці була подана декларація митної вартості № 700000005/9/00005243на товар-какао масло «РРР NON-DEO BLOKS» для кондитерської промисловості, виробництва Кот Д'івуар, з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-74» у кількості 1000 кг за ціною 7024 доларів США за 1000 кг на загальну митну вартість 7024 доларів США.
Декларантом позивача ЗАТ «Укрсервіс» для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме контракт № ТР-53 від 21.05.2009 року, укладений між Компанією «Grakomar S.L.» та ЗАТ «ВО «Конті», комерційний інвойс 20090527/ТР/53/6 від 21.05.2009 року. Також раніше до митного органу надавались документи договір консигнації на продаж № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року, додаток № 75 від 08.05.2009 року до договору консигнації, проформа інвойсу від 08.05.2009 року.
Митним органом було відмовлено в прийнятті декларації митної вартості та надано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020256 від 29.05.2009 року, обґрунтувавши неподанням додаткових документів згідно з вимогою ст. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Вказаним рішенням Східна митниця, застосувавши шостий метод визначення митної вартості, передбачений ст. 273 Митного кодексу України, встановив її за ціною 8310 доларів США за 1000 кг, загальною вартість 8310 доларів США.
Із вказаними рішеннями митного органу позивач не погоджується, оскільки вважає, що при подані першої вантажної митної декларації ним були подані усі необхідні документи для митного оформлення, достатні для визначення митної вартості за ціною угоди. Внаслідок неправомірних дій митного органу позивач вимушений був подати нову вантажну митну декларацію та сплатити митні платежі у розмірі значно більшим, ніж це відповідає вимогам законодавства.
Позивач просить визнати протиправними дії Східної митниці у видачі карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020200 від 07.05.2009 року та № 700000024/2009/020256 від 29.05.2009 року, визнати протиправними рішення Східної митниці про визнання митної вартості товарів № 700000024/2009/020200 від 07.05.2009 р. та № 700000024/2009/020256 від 29.05.2009 р., визнати протиправними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020200 від 07.05.2009 р. та № 700000024/2009/020256 від 29.05.2009 р., прийняті Східною митницею, стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» надмірно сплачений податку на додану вартість в сумі 78599 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 98 коп.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача Східної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що Східною митницею 05.05.2009 року під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що на умовах поставки DDU UA заявлена митна вартість товару какао масла «РРР NON-DEO BLOKS» складала 7,024 доларів США за кг. В той же час, згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ, станом на день здійснення митного оформлення, встановлено, що часом раніше ЗАТ «ВО «Конті» здійснювались митні оформлення того ж самого товару за митною вартістю 8,31 дол. США/кг.
Посадовою особою митного органу при здійсненні митного оформлення товару, задекларованого позивачем, на виконання вимог п. 11 Порядку № 1766 було запропоновано надати додаткові документи: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам, відповідну бухгалтерську документацію, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника, копію вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем-копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно до законодавства, сертифікат про походження товару, відомості про якісні характеристики товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Позивачем не були подані зазначені документи. Враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації товарів, відсутність у митному органі об'єктивного джерела інформації (документів на ідентичні товари, які на час здійснення митного оформлення товарів імпортовані на митну територію України та час експорту якого збігається з часом експорту даних товарів), тобто за неможливістю застосування попередніх методів визначення митної вартості, митним органом було здійснення коригування митної вартості з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ, прийняте рішення щодо можливості застосування третього методу визначення митної вартості відповідно до ст. ст. 266, 273 Митного кодексу України.
28.05.2009 року до митниці позивачем надано вантажну митну декларацію від 28.05.2009 року № 700000005/9/005243, під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що на умовах поставки DDU UA заявлена митна вартість товару какао масла «РРР NON-DEO BLOKS» складала 7,024 доларів США за кг. В той же час, згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ, станом на день здійснення митного оформлення, встановлено, що часом раніше ЗАТ «ВО «Конті» здійснювались митні оформлення того ж самого товару за митною вартістю 8,31 дол. США/кг. Посадовою особою відповідача було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, але декларант позивача від вчинення таких дій відмовився, у зв'язку з чим митним органом було здійснення коригування митної вартості з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ, прийняте рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу визначення митної вартості. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. За таких обстави суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Судом встановлено, що ЗАТ «ВО «Конті» 20.03.2009 року був ввезений товар-какао масло «PPP NON-DEO BLOKS», згідно договору консигнації на продаж № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року укладеного між позивачем та Компанією «Grakomar S.L.», на територію України в режимі «Імпорт-74» за ціною 7024 доларів США за 1000 кг у кількості 2000 кг на загальну митну вартість 14048 доларів США або 108169,60 грн. як такий, що надійшов для зберігання на митний ліцензійний склад за адресою м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, з метою його подальшого продажу через консигнатора третім особам, на виконання умов договору, та специфікації № 37 від 26.02.2009 року до договору консигнації.
Відповідно до специфікації № 37 від 26.02.2009 року, мінімальна ціна товару становить 7024 доларів США за 1000 кг та строк виконання консигнаційного доручення на укладення договорів продажу товару у кількості 2000 кг встановлений 40 календарних днів, тобто до 07.04.2009 року. На виконання вказаних зобов'язань позивачем проводились переговори із суб'єктами господарювання щодо продажу товару за ціною 7024 доларів США за 1000 кг та отримав листи відмови. У разі невиконання доручення в чітко встановлений термін, позивач зобов'язаний здійснити викуп товару. У зв'язку з тим, що позивачем не було виконано завдання консигнанта та приймаючи до уваги господарську діяльність позивача з виробництва кондитерських виробів, у ЗАТ «ВО «Конті» відпала необхідність в укладанні додаткових зовнішньоекономічних угод щодо постачання сировини, необхідної для забезпечення процесу виробництва.
05.05.2009 року ЗАТ «ВО «Конті» через декларанта ЗАТ «Укрсервіс» була подана до Східної митниці вантажна митна декларація № 700000005/9/004161 від 05.05.2009 року (а.с. 56-58).
Митна вартість зазначеного товару в розмірі 108169,60 грн. (14048 доларів США) була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.
Для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, контракт № ТР-46 від 14.04.2009 року, укладений між Компаніє «Gracomar S.L.» та ЗАТ «ВО «Конті», комерційний інвойс 20090430/ТР/46/3 від 30.04.2009 року. Також раніше для декларування цього товару відповідачу були надані інші документи, а саме договір консигнації на продаж № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року, додаток № 37 від 26.02.2009 року до договору консигнації, проформа інвойсу від 26.02.2009 року.
Відповідачем були витребувані у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам, відповідну бухгалтерську документацію, каталоги, специфікації, прейскуранти фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника, копію вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем-копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно до законодавства, сертифікат про походження товару, відомості про якісні характеристики товару, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості (а.с. 73).
Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000191/1 від 07.05.2009 року до вантажної митної декларації № 700000005/9/004161, в якому митна вартість товару, ввезеного позивачем, визначена за методом № 3 в розмірі 16620 доларів США (а.с. 78).
07.05.2009 року відповідачем Східною митницею була видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 700000024/2009/020200 у зв'язку з неподанням на вимоги митного органу у повному обсязі додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (а.с. 77).
Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ЗАТ «ВО «Конті» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом. Позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700000005/9/004312 від 07.07.2005 року та сплачений податок на додану вартість в сумі 25594,80 грн. (а.с. 81-82), що на 3960,88 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.
Також судом встановлено, що 13.05.2009 року та 19.05.2009 року ЗАТ «ВО «Конті» був ввезений на територію України товар-какао масло «PPP NON-DEO BLOKS», згідно договору консигнації на продаж № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року укладеного між позивачем та Компанією «Grakomar S.L.», в режимі «Імпорт-74» за ціною 6900 доларів США за 1000 кг як такий, що надійшов для зберігання на митний ліцензійний склад за адресою м. Макіївка, пров. Трочинського, 22, з метою його подальшого продажу через консигнатора третім особам, на виконання умов договору, та специфікації № 75 від 08.05.2009 року та № 82/1 від 13.05.2009 року до договору консигнації.
Відповідно до специфікації № 75 від 08.05.2009 року та № 82/1 від 13.05.2009, мінімальна ціна товару становить 6900 доларів США за 1000 кг та строк виконання консигнаційного доручення на укладення договорів продажу товару встановлений 10 та 7 календарних днів, тобто до 18.05.2009 року та 21.05.2009 року відповідно. На виконання вказаних зобов'язань позивачем проводились переговори із суб'єктами господарювання щодо продажу товару за ціною 6900 доларів США за 1000 кг та отримав листи відмови. У разі невиконання доручення в чітко встановлений термін, позивач зобов'язаний здійснити викуп товару. У зв'язку з тим, що позивачем не було виконано завдання консигнанта та приймаючи до уваги господарську діяльність позивача з виробництва кондитерських виробів, у ЗАТ «ВО «Конті» відпала необхідність в укладанні додаткових зовнішньоекономічних угод щодо постачання сировини, необхідної для забезпечення процесу виробництва. Між позивачем та Компанією «Grakomar S.L.» було укладено контракт № ТР-53 від 21.05.2009 року на поставку 10000 товару, а 10.06.2009 року додаткову угоду до контракту, відповідно до якої поставку партії товару було збільшено до 20000 кг за ціною 7024 доларів США за 1000 кг.
28 травня 2009 року позивачем було подано до митного органу декларацію митної вартості № 700000005/9/00005243, якою була задекларована митна вартість товару-какао масла «PPP NON-DEO BLOKS» для кондитерської промисловості виробництва Кот Д'івуар за ціною 7024 доларів США.
Митна вартість зазначеного товару в розмірі 53515,86 грн. (7024доларів США) була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.
Для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, контракт № ТР-53 від 21.05.2009 року, укладений між Компаніє «Gracomar S.L.» та ЗАТ «ВО «Конті», комерційний інвойс 20090527/ТР/53/6 від 21.05.2009 року. Також раніше для декларування цього товару відповідачу були надані інші документи, а саме договір консигнації на продаж № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року, додаток № 57 від 08.05.2009 року до договору консигнації, проформа інвойсу від 08.05.2009 року.
Відповідачем були витребувані у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, прас-лист фірми виробника товару, калькуляція фірми-виробника товару, копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем-копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, згідно до законодавства
Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості (а.с. 143).
Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000257/1 від 29.05.2009 року до вантажної митної декларації № 700000005/9/005243, в якому митна вартість товару, ввезеного позивачем, визначена за шостим (резервним) методом в розмірі 8310 доларів США (а.с. 148).
07.05.2009 року відповідачем Східною митницею була видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України 700000024/2009/020256 у зв'язку з неподанням на вимоги митного органу у повному обсязі додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (а.с. 147).
Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ЗАТ «ВО «Конті» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом. Позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700000005/9/005402 від та сплачений податок на додану вартість в сумі 63309,74 грн. (а.с. 151-152), що на 1959,48 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.
Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.
Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Судом встановлено, що декларантом та позивачем ЗАТ «ВО «Конті» були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості № 700000005/9/004161 від 05.05.2009 року, в тому числі, контракт № ТР-46 від 14.06.2009 року, укладений між Компанією «Grakomar S.L.» та ЗАТ «ВО «Конті», комерційний інвойс 200090430/ТР/463 від 30.04.2009 року, договір консигнації на продаж 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року, додаток № 37 від 26.02.2009 року до договору консигнації, проформа інвойсу від 26.02.2009 року, вантажна митна декларація № 700000005/9/004161 від 05.05.2009 року.
Також ЗАТ «ВО «Конті» були надані митному органі документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості № 700000005/9/005243 від 28.05.2009 року, а саме контракт № ТР-53 від 21.05.2009 року, укладений між Компаніє «Gracomar S.L.» та ЗАТ «ВО «Конті», комерційний інвойс 20090527/ТР/53/6 від 21.05.2009 року. Також раніше для декларування цього товару відповідачу були надані інші документи, а саме договір консигнації на продаж № 1918/14.1/8 від 31.12.2008 року, додаток № 57 від 08.05.2009 року до договору консигнації, проформа інвойсу від 08.05.2009 року, вантажна митна декларація № 700000005/9/005243 від 28.05.2009 року.
Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.
Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.
Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.
Також суд вважає, що митний орган безпідставно вимагав від декларанта подання додаткових документів.
Так, у митного органу не було підстав для вимагання договору з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку спірних товарів, а також рахунків про здійснення платежів третім особам та відповідної бухгалтерської документації, оскільки поставка здійснювалась на умовах DDU, тобто жодних договорів з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, позивачем не укладались взагалі. Згідно ст. В3 Міжнародних правил по тлумаченню торгових термінів «Інкотермс», редакція 2000 р., для покупця не передбачено обов'язків по укладанню договору перевезення, такі обов'язки покладені на продавця, а тому не було підстав для вимагання зазначених документів.
Позивач не мав змоги надати висновки будь-яких спеціалізованих установ чи біржових організацій про вартість товару, оскільки інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій, відповідно до переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 80 від 01.02.2006 року, не належить до документів, обов'язкових для подання для здійснення митного оформлення.
Також, відповідно до п. 7 Порядку 1766, до пакету товаросупровідних документів не входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) чи калькуляція виробника, яка для переважної частини постачальників, є комерційною таємницею та не підлягає розголошенню. Також, суд вважає, що такі документи не можуть бути надані, оскільки постачальник товару Компанія «Grakomar S.L.» не є виробником цього товару.
Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.
Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Також, як підтверджено матеріалами справи та не оспорювалось у судовому засіданні, відповідно до умов контрактів, укладених з Компанією «Grakomar S.L.» в період з листопада 208 року по травень 2009 року, ціна какао масла «РРР NON-DEO BLOKS» визначалась в розмірі 7024 доларів США за 1000 кг, але кожного разу при митному оформленні цього товару, митна вартість якого визначалась позивачем за ціною договору, митним органом приймались картки відмови та рішення про визначення митної вартості в розмірі 83100 доларів США за 1000 кг, у зв'язку з чим подальше митне оформлення позивачем проводилось за відкоригованою ціною. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при винесені оскаржуваних рішень керувався ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ, в якій відображалась ціна ідентичного, а також аналогічного товару, митне оформлення якого здійснювалось, в тому числі й позивачем, не за ціною договору, а за ціною визначеною безпосередньо митним органом у його ж рішеннях, які були прийняті ним раніше, що суперечить вимогам статей 268 і 269 Митного кодексу України, відповідно до яких за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари, які були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
В судовому засіданні представник Східної митниці пояснив, що консультації між митним органом та декларантом полягали у тому, що інспектором митниці у декларанта біли запитані додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов.
Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).
Сума митних платежів, які мав сплатити позивач, виходячи з митної вартості какао масла, визначених за методом № 1, складає в загальному розмірі 3960,88 грн. за декларацією митної вартості № 700000005/9/004161 від 05.05.2009 року та 1959,48 грн. за декларацією митної вартості № 700000005/9/005243 від 28.05.2009 року. Внаслідок порушення посадовими особами відповідача Східної митниці порядку визначення митної вартості позивач вимушений був сплатити більшу суму митних платежів, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом. Отже, сума надмірно сплачених митних платежів складає 78599,98 грн. Саме ця сума підлягає повернення позивачу.
У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.
Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені митні платежі (податок на додану вартість) в сумі 78599,98 грн.
Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання недійсними рішень, стягнення надмірно сплачених митних платежів задовольнити.
Визнати протиправними дії Східної митниці з видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020200 від 07.05.2009 р. та № 700000024/2009/020256 від 29.05.2009 р.
Визнати протиправними рішення Східної митниці про визнання митної вартості товарів № 700000024/2009/020200 від 07.05.2009 р. та № 700000024/2009/020256 від 29.05.2009 р.
Визнати протиправними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020200 від 07.05.2009 р. та № 700000024/2009/020256 від 29.05.2009 р., прийняті Східною митницею.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» надмірно сплачений податку на додану вартість в сумі 78599 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн.. 98 коп. на рахунок № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк», МФО 334817.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 40 коп.
Повний текст постанови виготовлений 19 липня 2010 р.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шальєва В.А.