м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
02 липня 2010 р. Справа № 2-а-1358/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича,
при секретарі судового засідання: Петрунчак Андрія Григоровича
за участю представників сторін:
позивача : Мастер Павло Володимирович
відповідача : представник ДПІ у Ленінському районі м.Донецька не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ТОВ "Азовська продовольча компанія"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька
про: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Заявлено позов про визнання не чинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Донецька №0002102340/0 від 24.11.2005 року, №0002102340/1 від 01.02.2006 року та податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці №0002102340/2 від 03.04.2006 року, №0002102340/3 від 16.06.2006 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача ДПІ у Ленінському районі м.Донецька в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату і час розгляду справи.
Представник відповідача ДПІ у м.Вінниця в своїх запереченнях та в судовому засіданні проти задоволення заявленого позову заперечує, мотивуючи його безпідставністю та правомірністю прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та вивчивши матеріали справи встановив наступне.
ДПІ у Ленінському районі м.Донецька проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за січень-березень 2004 року ТОВ «Азовська продовольча компанія». За результатами перевірки був складений акт в якому зазначено, що не підтверджено ПДВ до виробника про надмірну сплату в сумі 1577979 грн. На підставі зазначеного акту були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, в яких встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1., п.7.4, пп..7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість».
У висновках акту перевірки вказано, що сплата податку на додану вартість по ланцюгу від виробника в бюджет не здійснена, а відповідно до п.п.1.3,1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при надлишковій сплаті податку.
Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень став висновок, викладений в акті перевірки від 11.11.2005 року № 5468/23-113/30776349 про порушення вимог п.1.8 ст.1, п.п. 7.4.1., п.7.4, пп..7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість», оскільки не було підтверджено факт надмірної сплати податку на додану вартість через неможливість проведення зустрічних перевірок до виробника продукції по ланцюгу поставок товарів.
Відповідно до п.п. 7.4.1., п.7.4, ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпункт 7.4.5 цієї ж статті передбачає, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт - актом прийняття робіт чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт.
Згідно з пунктом 1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування-сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Зі змісту даних норм випливає, що дозволяючи формування податкового кредиту за рахунок сум податку як сплаченого, так і нарахованого в ціні придбання (у разі, коли відвантаження товару є першою подією передує зарахуванню коштів від покупця на банківський рахунок постачальника), законодавець передбачає наявність у платника податку-покупця витрат по сплаті податку, як підставу для врахування сум податку в розрахунку сум бюджетного відшкодування.
Включені позивачем до податкового кредиту суми податку підтверджені податковими накладними, а при сплаті податку в ціні придбання товарів відповідальність за перерахування цих сум до бюджету лежить на контрагентах позивача.
Дійсно, відповідальність за податковим законодавством настає за винне порушення встановлених нормами закону вимог і має індивідуальний характер. Дії позивача, який надав податкові накладні по спірних операціях, не можна визнати неправомірними, якщо ці операції за умислом сторін, які їх здійснили, не суперечать інтересам держави і не спрямовані на ухилення від сплати податків і зборів. Проте, вимога закону щодо підтвердження сум податку податковою накладною, як умова включення цих сум до податкового кредиту, передбачає видачу податкової накладної на підтвердження операції з поставки товару (послуги), доказом факту якої, у свою чергу, є факт сплати покупцем грошових коштів за придбаний товар (послугу). Матеріалами справи дослідженими в судовому засіданні не доведено, що позивач сплатив суму податку постачальникам.
Встановлення факту поставки товарів, у зв'язку з придбанням яких у своїх постачальників позивач включив до податкового кредиту податок, входить до предмету доказування при вирішенні даної справи. Цей факт не є ідентичний факту документообігу на оформлення поставки між постачальником та покупцем і складається з ряду дій постачальника та покупця по відпуску, транспортуванню товарів, сплати за них грошових коштів.
На виконання вимог Ухвали Вищого Адміністративного суду України від 11 лютого 2010 року було вжито всіх передбачених чинним законодавством засобів для забезпечення і з'ясування всіх обставин у справі, проте жодного доказу поставки товарів, у зв'язку з придбанням яких у своїх постачальників позивач включив до податкового кредиту податок не знайдено, а отже в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні позовних вимог ТОВ "Азовська продовольча компанія"до Державної податкової інспекції у м. Вінниці, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.07.10
Суддя Аліменко Володимир Олександрович
02.07.2010