вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
05.07.10Справа №2а-8314/10/8/0170
(11:12 год.) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради
до Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим
про визнання протиправною та скасування постанови,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 09/01-Ю/2607 від 02.06.08, ;
представник відповідача - не з'явився ;
Суть спору: Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання постанови від 08.06.10р. № 9759-1 Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим про накладення штрафу в сумі 340грн. на Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради протиправною та скасування її.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.06.10 року було відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 05.07.10 р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що 08.06.10 року постановою головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим ОСОБА_2 на позивача накладено штраф у сумі 340,00 гривень за невиконання законних вимог державного виконавця, ухилення від виконання рішення суду. Проте позивач вважає таку постанову незаконною, оскільки судове рішення та вимоги державного виконавця не виконані з поважних причин, позивачем неодноразово направлялись відповідні заявки на виділення коштів для виплати сум за рішеннями суду, проте бюджетних коштів надано позивачу не було, позивачем приймалися усі можливі заходи для виконання судового рішення.
Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 05.07.10 р., хоча про час, дату та місце судового розгляду справи був сповіщений належним чином, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, заперечень до позову не надав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою Ялтинського міського суду від 25.01.10 р. по справі № 2а-720 УПСЗ Ялтинської міської ради зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну допомогу по догляду за дитиною (ОСОБА_4, 06.11.07 р.н.) до досягнення нею трирічного віку за період грудень 2008 р. - грудень 2009 р. у розмірі 5112,44 грн., яка набрала законної сили та на підставі якої судом було видано виконавчий лист (а.с.20-21).
Постановою головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим ОСОБА_2 01.03.10 р. було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-720/2010, виданого 10.02.10 року Ялтинським міським судом про зобов'язання УПСЗ Ялтинської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну допомогу по догляду за дитиною (ОСОБА_4, 06.11.07 р.н.) до досягнення нею трирічного віку за період грудень 2008 р. - грудень 2009 р. у розмірі 5112,44 грн. Ця постанова була отримана позивачем 17.03.10 року, що підтверджується відтиском штампу із номером та датою вхідної кореспонденції вх. № 750 від 17.03.10 року. (а.с.8).
Постановою про накладення штрафу, яку видав головний державний виконавець Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим ОСОБА_2 08.06.10 р. за невиконання без поважних причин рішення, за яким видано виконавчий лист № 2а-720/2010 Управління праці та соціального захисту населення Ялтинської міської ради піддано штрафу у розмірі 340,00 грн., надано новий 7-денний строк для виконання рішення суду, попереджено про відповідальність згідно ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 382 Кримінального кодексу України (а.с. 7).
Під час розгляду справи судом встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим на адресу Міністерства праці та соціальної політики АР Крим та Управління фінансами м. Ялта направлялись листи про виділення додаткових коштів для виконання виконавчого листа № 2а-720/2010 від 10.02.2010 року, в яких позивач просив виділити бюджетні призначення для виконання рішень суду, зокрема, рішення по справі № 2а-720/2010 (а.с.9-10), але, як вказує позивач, управління не отримало коштів.
Листом від 28.04.2010 року № 10-671 Міністерство праці та соціальної політики АР Крим повідомило позивача про те, що витрати, пов'язані із задоволенням судами позовних заяв отримувачів пільг, компенсацій та гарантій, які виникли внаслідок Рішення Конституційного Суду України від 09.07.07р. не враховані в Законах України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, а також не передбачені в тимчасовому розпису видатків Державного бюджету на 2010 рік, проте як розміри виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку встановлюються, виходячи з виділених обсягів витрат на зазначені цілі при формуванні Державного бюджету на кожний рік (а.с.25).
Листом № 15-16/1224 від 21.06.10 р. Управління фінансів Ялтинської міської ради повідомило позивача про те, що виплата допомоги по догляду за дитиною|дитям| до досягнення нею трирічного|трьохлітнього| віку фінансується за рахунок коштів|коштів| Державного бюджету України, в розмірах, виходячи з виділених асигнувань на ці цілі, встановлених|установлених| законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Витрати, пов'язані з виплатою допомоги згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р., а також витрати на виконання рішень судів за позовами громадян не передбачалися в 2007-2009 роках в Державному бюджеті України. Також ці витрати не передбачені в Державному бюджеті України на 2010 рік. Крім того у листі зазначено, що Управління фінансами проводить|виробляє| фінансування в межах бюджетних асигнувань по субвенції з|із| Державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з|із| дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам дитинства, дітям інвалідам і з тимчасової державної допомоги дітям. Збільшення загальних|спільних| асигнувань по субвенції поза|зовні| компетенцією управління фінансами (а.с.26).
Позивачем на адресу відповідача направлялось повідомлення “про поважність причин неможливості добровільного виконання постанови відповідача” № 01-9/08/989 від 17.03.2010 року з додатком копії довідки № 01-9/08/975 від 17.03.2010 року Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим та листів № 01-9/08/971 та № 01-9/08/972 від 17.03.10 року. В повідомленні позивач повідомив відповідача про неможливість виконання рішення суду у зв'язку із тим, що затвердженим кошторисом витрат Управління на 2010 р. не передбачені виплати боргів за рішеннями судів, а відповідно до ст.21,53 Бюджетного кодексу України позивачу заборонено здійснювати будь-які нарахування та виплати, не передбачені кошторисом (а.с.12). Вищенаведене повідомлення було отримано відповідачем 19.03.10 р.(а.с.12).
В матеріалах справи є довідка № 01-9/08/975 від 17.03.2010 року Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим про те, що тимчасовими кошторисами витрат Управління на 2010 рік, затвердженими Управлінням фінансами Ялтинської міської ради, не передбачені виплати заборгованості за рішеннями судів (а.с.11).
Не зважаючи на вищенаведені перешкоди, які виникли при виконанні позивачем вищенаведеного виконавчого документу, відповідач піддав штрафним санкціям позивача, що на думку останнього є не правомірним та не законним. Не погодившись із такими діями відповідача, позивач і звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 року примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV державний виконавець, здійсняючи свої повноваження має право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірки, огляди приміщень і сховищ, накладати арешт на майно боржника, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом та інше.
Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Судом встановлено, що предметом спору є законність постанови головного державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Ялтинсмького міського управління юстиції АР Крим ОСОБА_2 про накладення штрафу від 08.06.10 року.
Слід звернути увагу, що відповідно до роз'яснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при розгляді справ за скаргами на постанови державного виконавця чи начальника відповідного відділу державної виконавчої служби про накладення штрафів, передбачених статтями 87, 88 Закону № 606-XIV, суд повинен виходити з того, що вони є не адміністративним стягненням, а санкцією за невиконання зазначених у цих статтях вимог.
Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови державного виконавця відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, має ретельно дослідити обставини, зокрема щодо порядку вжиття позивачем всіх передбачених законом дій по виконанню судових рішень.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі”означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Оцінюючи законність оскаржуваної постанови про накладення штрафу суд вважає необхідним перевірити законність та обґрунтованість дій відповідача стосовно накладення штрафу відповідачем на позивача за не виконання рішення суду та відсутність у позивача поважних причин, з яких не було виконано законні вимоги державного виконавця та рішення суду.
Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону).
У ст. 6 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст..5, ч.2 ст.76, ст..87 Закону України “Про виконавче провадження”.
У ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії, державний виконавець визначає йому строк добровільного виконання рішення (ч.1 ст. 76). У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано державний виконавець організує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону (ч.2 ст.76).
Статтею 87 Закону України “Про виконавче провадження”, встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, зокрема на юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання судового рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, який був встановлений державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.
Але матеріалами справи підтверджується, що УПСЗ Ялтинської міської ради приймало заходи для виконання рішення Ялтинського міського суду, на підставі якого 10.02.10 р. було видано виконавчий лист № 2а-720/2010, а саме направлено на адресу Міністерства праці та соціальної політики АР Крим та Управління фінансами м. Ялта листи про виділення додаткових коштів для виконання виконавчого листа № 2а-720/2010 від 10.02.2010 року (а.с.9-10), але, як вказує позивач, управління не отримало коштів та це підтверджується наступними доказами:
- довідкою № 01-9/08/975 від 17.03.2010 року Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради АР Крим (а.с.11),
- листом від 28.04.2010 року № 10-671 Міністерства праці та соціальної політики АР Крим (а.с.25),
- тимчасовим кошторисом на І квартал 2010 р. (а.с.22),
- довідкою про зміни до річного тимчасового розпису Бюджету (кошторису) на 2010 р. (а.с.23),
- кошторисом на 2010 р. (а.с.24)
- листом Управління фінансів Ялтинської міської ради № 15-16/1224 від 21.06.10 р. (а.с.26).
На підставі викладеного вбачається, що позивач здійснив усі можливі заходи для виконання рішення суду, а саме звертався до відповідних органів з проханням про надання бюджетних призначень для виконання рішення суду, але з поважних причин, які не залежать від його волі, рішення суду не виконав, оскільки державою не здійснено фінансування на ці потреби.
Судом беззаперечно встановлено, що УПСЗ Ялтинської міської ради, без зволікань здійснювало заходи щодо виконання рішення суду - проводилось листування з відповідними інстанціями щодо вирішення питання виплати допомоги, тощо.
Враховуючи, що Законом України “Про виконавче провадження” не викладено перелік причин, які є поважними у його розумінні, суд приходить до висновку про оціночний характер цього поняття.
Тому, на думку суду, викладені вище обставини є поважними причинами, за якими УПСЗ Ялтинської міської ради не мало змоги виконати законні вимоги державного виконавця у визначені ним строки та рішення суду.
Крім того суд зазначає, що позивач належним чином та завчасно повідомив відповідача про те, що не може виконати рішення суду із зазначенням причин та наданням доказів їх обгрунтованості, що підтверджується листом позивача № 01-9/08/989 від 17.03.2010 року “про поважність причин неможливості добровільного виконання постанови відповідача”, який було отримано відповідачем 19.03.10 р. (а.с.12).
Суд вважає, що державний виконавець після отримання відповідного листа позивача із зазначенням причин не виконання рішення суду, перш за все повинен був розглянути вищенаведений лист, з'ясувати та перевірити наявність або відсутність поважних причин не виконання рішення суду боржником, та встановити, чи дійсно причини, зазначені у листі позивача є поважними для невиконання рішення суду та такими, що унеможливлюють виконання рішення суду, і тільки після цього вирішувати питання стосовно накладення штрафних санкцій.
Але як вбачається з матеріалів справи, відповідач не перевірив поважності причин не виконання боржником рішення суду та відповідачем в ході судового розгляду не було надано доказів зворотного. Внаслідок чого суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже суд вважає, що відповідачем помилково зроблений висновок про невиконання позивачем без поважних причин рішення Ялтинського міського суду, на підставі якого 10.02.10 р. було видано виконавчий лист № 2а-720/2010, внаслідок чого були відсутні підстави для накладення на позивача штрафних санкцій.
За таких обставин позовні вимоги Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради про визнання противоправною та скасування постанови Відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції АР Крим від 08.06.10р. № 9759-1 про накладення штрафу в сумі 340грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
З тих самих підстав позивач не повинен бути попередженим про відповідальність згідно ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 382 Кримінального кодексу України.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У судовому засіданні, яке відбулось 05.07.10 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 12.07.10 року постанова складена повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 158-163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції від 08.06.10р. № 9759-1 про накладення на Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради штрафу в розмірі 340грн., що прийнята у виконавчому провадженні за виконавчим листом №2а-720/2010, виданим Ялтинським міським судом АР Крим 10.02.10 р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління праці та соціального захисту Ялтинської міської ради (98604, АРК, м. Ялта, вул. Ломоносова, 27) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.