вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
09.07.10Справа №2а-7696/10/8/0170
(12:45) м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Гнатенко І.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
до ОСОБА_1
про примусове видворення іноземця
за участю представників:
від позивача - не з'явився ;
від відповідача - не з'явився ;
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про примусове видворення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 з території України.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 постійного місця проживання в Україні не має, законного джерела існування в Україні не має, сторони, яка б могла його прийняти, а також близьких родичів в Україні не має, офіційно ніде не працює, проживає за рахунок випадкових заробітків.
17.03.10 р. працівниками ВГІРФО Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК відносно ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 203 КУпАП України.
Постановою Ялтинського міського суду від 19.03.10 р. відповідача визнано винним у скоєнні правопорушення, зазначеного у протоколі від 17.03.10 р. та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., який було сплачено відповідачем 06.04.10 р. (а.с.10,11).
За порушення правил перебування іноземних громадян ВГІРФО Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК було прийнято рішення від 19.04.10 року про видворення відповідача з території України, яке ОСОБА_1 в добровільному порядку у встановлений термін - до 10.05.10 року не виконав (а.с.9,8).
У судове засідання 09.07.10 р. представник позивача не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання 09.07.10 р. також не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та адміністративний позов визнав.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно частини 4 статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про міліцію" від 20.12.90 N 565-XII міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Згідно зі ст.7 України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року565-XII міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.
Згідно з пунктом 10 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року контроль за дотриманням вимог цих Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють в межах своєї компетенції органи внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки та Державної прикордонної служби.
Таким чином, судом встановлено, що Ялтинське міське управління ГУ МВС України в АРК є органом внутрішніх справ, що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами є органом державної влади та, відповідно, суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” органи внутрішніх справ мають право звертатися до суду з позовами про видворення іноземців або осіб без громадянства, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
На підставі викладеного, суд вважає, що Ялтинське міське управління ГУ МВС України в АРК має право звертатися до адміністративного суду з позовом про видворення іноземців або осіб без громадянства.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Судом встановлено, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Узбекістану, що підтверджується паспортом НОМЕР_1, виданим органами влади Узбекістану 04.02.1999 р., строком дії до 26.06.2016 р. (а.с. 6).
Судом встановлено, що 16.11.09 року ОСОБА_1 прибув на територію України через КПП “Сімферополь”, що підтверджується відтиском штампу пункту перетину кордону КПП "Сімферополь" (а.с.6-7).
Правила перебування іноземців на території України встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року “Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію”.
Пунктом 19 Правил передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами.
Як зазначено у ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з питання реєстрації до органів внутрішніх справ не звертався.
Судом встановлено, що 17.03.10 р. відповідач затримувався працівниками ВГІРФО Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК та відносно нього було складено адміністративний протокол, на підставі якого постановою Ялтинського міського суду від 19.03.10 р. до відповідача було застосовано адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. (а.с. 9-10).
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3929-XII від 04.02.1994 року іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Судом встановлено, що за порушення правил перебування іноземних громадян ВГІРФО Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК було прийнято рішення 19.04.10 року про видворення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з території України, зобов'язавши його залишити територію України в строк до 10.05.10 року та заборонивши в'їзд в Україну строком на 5 років, яке ОСОБА_1 в добровільному порядку у встановлений термін -до 10.05.10 року не виконав. Із зазначеним рішенням відповідач був ознайомлений під розписку, що підтверджується його підписом на рішенні. Рішення про видворення відповідач не оскаржував.
ВГІРФО Ялтинського МУ ГУ МВС України в АРК в паспорті ОСОБА_1 поставлена відмітка про видворення за межі України строком на 5 років, термін перебування обмежено до 19.04.2015 року.
Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Згідно до п. 44 Постанови КМУ "Про правила в'їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію" № 1074 від 29.12.1995р. та ч.3 ст. 32 Закону України № №3929-ХІІ від 04.02.1994р., іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Судом встановлено, що після прийняття рішення про видворення ОСОБА_1 з України, відповідач добровільно у встановлений до 10.05.10 року строк територію України не покинув у зв'язку з відсутністю коштів, що підтверджується поясненнями відповідача від 11.05.10 року (а.с. 13).
Частиною 5 статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”встановлено, що орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” в добровільному порядку територію України не покинув, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Приймаючи до уваги, що у відповідача відсутні кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням, суд вважає можливим здійснити видворення відповідача за рахунок держави.
Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови суду -09.07.10 року, в повному обсязі постанова складена 14.07.10 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158 -163, 167, 256 КАС України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Видворити в примусовому порядку за межі України громадянина Узбекістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, виданий органами влади Узбекістану 04.02.1999 р.
3. Постанова підлягає негайному виконанню.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.