"20" липня 2010 р. Справа № 44/476-07
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Горбачовій О.А.
за участю представників сторін:
позивача -Древ"янка Д.В., дов.б/н від 30.12.2009 р. (копія у справі)
третьої особи -не з'явився
відповідача - Ващенко Т.Д., дов.№38-1843/362юр
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1663Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2009 р. по справі № 44/476-07
за позовом ВАТ "Харківська ТЕЦ-5", с. Подвірки,
3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Харківмісьгаз", м. Харків,
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,
про зміну умов договору, зобов'язання підписати акт та стягнення 534176,15 грн., -
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зміну умов договору №492 від 30.09.2006 р. про надання послуг з переробки палива (природного газу) в теплову енергію, про зобов'язання КП «Харківські теплові мережі»підписати акт загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами за жовтень 2006 р. та акт виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію за жовтень 2006 р. та стягнення з КП «Харківські теплові мережі»на користь ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»- 534176,15 грн. вартості послуг з переробки природного газу в теплову енергію в жовтні 2006 р. за договором №492.
Рішенням від 14.05.2009 р. Господарського суду Харківської області по справі № 44/476-07 (суддя Мамалуй О.О.) було задоволено повністю позовні вимоги позивача, змінено умови договору №492 від 30.09.2005 р., укладеного між ВАТ «Харківська ТЕЦ-5» та КП «Харківські теплові мережі», виклавши п.3.1. договору в наступній редакції:
«3.1. З 01.10.2006 р. по 31.12.2006 вартість послуг з переробки палива в теплову енергію, виходячи із затвердженого постановою НКРЕ від 21.09.2006 р. №1208 тарифу, становить:
- із газу для населення, бюджетних організацій, промислових споживачів -13,74 грн./Гкал з ПДВ (з 01.10.2006 р. витрати на підпитку тепломережі у вартість переробки не входять)».
Зобов'язано КП «Харківські теплові мережі» підписати акт загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами за жовтень 2006 р. та акт виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію за жовтень 2006 р.
Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі»на користь ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»- 534176,15 грн. вартості послуг з переробки природного газу в теплову енергію в жовтні 2006 р. за договором №492; 5596,76 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 32 - а.с. 35 том 3).
Відповідач з рішенням суду першої інстанції в частині зобов'язання підписати акти та стягнення 534176,15 грн. вартості послуг не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в цій частині скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання підписати акти та стягнення 534176,15 грн. вартості послуг, з посиланням на те, що юридично договір № 492 від 30.09.2005 року не був розірваний з 01.10.2006 року, але фактично він не діяв у зв'язку з тим, що відповідач не передав позивачу природний газ на переробку в жовтні 2006 року, а тому позивач не міг у жовтні 2006 року належним чином виконувати зобов'язання за цим договором, так як відповідач не виконав свої. Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі (а.с.38- а.с.40 том 3).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. у справі № 44/476-07 апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду 1-ї інстанції від 14.05.2009 р. по справі №44/476-07 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким 1) відмовлено позивачу у зобов'язанні відповідача підписати акт загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами за жовтень 2006 р. та акт виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію за жовтень 2006 р., 2) також відмовлено у позові про стягнення з відповідача на користь позивача 534176,15 грн. вартості послуг з переробки природного газу в теплову енергію в жовтні 2006 р. за договором № 492. Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2009р. по справі № 44/476-07 викласти в наступній редакції: “3. Стягнути з Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” (61037 м.Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 2600901315389 в АКБ “Базис” м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5” (62371, сел. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, п/р 2600615312665 в АКБ “Базис” м.Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 05471230) 170,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.” В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2009 р. по справі № 44/476-07 залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача 2755,88 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2010 р. у справі 44/476-07 вищезазначену постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. було скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду на новий розгляд.
Третя особа ВАТ «Харківміськгаз»не скористалася процесуальним правом брати участь у судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вирішила розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу.
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено судом першої інстанції, 30.09.2005 р. між ВАТ "Харківська ТЕЦ-5" (позивачем по справі) та КП «Харківські теплові мережі»(відповідачем по справі) було укладено договір №492 про надання послуг з переробки палива (природного газу) в теплову енергію, за умовами якого позивач зобов'язався виконувати роботу з переробки природного газу, наданого відповідачем, в теплову енергію та передати її відповідачу, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався забезпечити позивача природним газом для виробітку теплової енергії, приймати теплову енергію та сплачувати позивачу вартість переробки газу в теплову енергію.
Розділом 11 спірного договору встановлений строк дії договору в частині виконання послуг з 01.10.2005р. до 30.04.2006р., а в частині взаєморозрахунків -до повного їх виконання. При цьому, договір вважається пролонгованим на наступний рік, в разі якщо за місяць до скінчення строку дії про його припинення не буде письмової заяви (п. 11.6). З урахуванням пункту 11.6 спірного договору його дію було продовжено до 30.04.2007 р.
Відповідач, КП «Харківські теплові мережі», звернувся до позивача з листом №04-2628 від 18.09.2006 р., в якому просив вважати договір №492 від 30.09.2005 р. таким, що втратив чинність з 01.07.2006 р. в частині переробки газу в теплову енергію для потреб населення та бюджетних організацій, та з 01.10.2006 р. в частині переробки газу в теплову енергію для потреб госпрозрахункових споживачів (т. 1, а.с. 18-19).
Проте, позивач ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»з цією пропозицією не погодився, про що свідчать його листи до відповідача №29-19/1681 від 02.10.2006 р., №29-19/1682 від 02.10.2006 р. (т. 1, а.с. 20-21).
Так, статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Враховуючи той факт, що згоди обох сторін на розірвання договору №492 від 30.09.2005 р. не було, жодна із сторін до суду із заявою про розірвання цього договору не зверталася, договір №492 у спірний період (жовтень 2006 року) був чинним.
Розділом 3 договору сторони врегулювали питання щодо вартості послуг. Так, згідно п.3.1 зазначеного договору, сторони погодили вартість послуги з переробки природного газу в теплову енергію для населення та бюджетних організацій і для госпрозрахункових та інших суб'єктів господарської діяльності. Згідно п. 3.2. договору у випадку змін тарифу на виробітку теплової енергії, вартість послуги з переробки природного газу в теплову енергію відповідно зміниться, про що позивач повинен письмово повідомити відповідача.
На вимогу пункту 3.2 договору, позивач 27.09.2006 р. надіслав відповідачу пропозицію укласти додаткову угоду №10 до договору №492 стосовно встановлення нової вартості послуг з переробки природного газу в теплову енергію, виходячи з тарифу, затвердженого постановою НКРЕ № 1208 від 21.09.2006 р. «Про затвердження тарифів на виробництво теплової енергії для ВАТ «Харківська ТЕЦ-5». Однак відповідач зазначену додаткову угоду №10 до договору №492 не підписав.
У відповідності до статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
В даному випадку, оскільки визначені та встановлені НКРЕ тарифи для позивача, як ліцензіата з виробництва електричної та теплової енергії є обов'язковими, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом цілком законно задоволено позовні вимоги позивача в частині зміни умов договору №492 та викладено п.3.1. договору в редакції, запропонованої позивачем.
Виходячи із положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду в цій частині відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача підписати акт загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами за жовтень 2006р. та акт виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію за жовтень 2006р., то колегія суддів вважає, що рішення в цій частині слід скасувати, виходячи з наступного.
Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що згідно до укладеного договору №492 від 30.09.2005р. позивач надавав відповідачу послуги з переробки природного газу в теплову енергію, який відповідач купував у ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України».
Отже, для виконання договору №492 від 30.09.2005р. з боку позивача відповідач зобов'язаний був передавати йому природний газ як давальницьку сировину.
У спірному періоді - жовтні 2006 р. - відповідач не мав договору з ДК «Газ України»на постачання природного газу, а отримував природний газ від ДП «Газ тепло»по давальницький схемі - на переробку в теплову енергію та згідно умов укладеного договору не мав права передавати його на переробку іншим організаціям.
Незалежно від того, що юридично договір №492 не був розірваний з 01.10.2006р., фактично він не діяв у зв'язку з тим, що відповідач не передавав позивачу природний газ на переробку в жовтні 2006р. Тому, позивач не міг у жовтні 2006р. належним чином виконувати зобов'язання за цим договором, так як відповідач не виконав свої.
При цьому, відповідач вважає, що вартість послуг з переробки природного газу в теплову енергію у сумі 534176,15 грн. це не заборгованість по договору № 492 від 30.09.2005р., а збитки, що зазнав позивач, надавши послуги з переробки природного газу поза межами договору № 492. Проти сплати даної суми як збитків відповідач не заперечує.
Також слід зазначити, що позивачем неодноразово зазначалось про відсутність факту передачі природного газу позивачу на переробку в межах діючого спірного договору №492 від 30.09.2005 р., у зв'язку з тим, що у нього самого були відсутні необхідні об'єми газу.
Проте, в матеріалах справи наявні оформлені належним чином первинні документи, які спростовують ці доводи відповідача, а саме: акт №10-Г від 30.11.2009 р. прийому-передачі природного газу згідно договору №492 від 30.09.2005 р. у жовтні 2006 р. в обсязі 4877,829 тис.м.куб.; акт №10ПТ від 30.11.2009 р. прийому-передачі теплової енергії згідно договору №492 від 30.09.2009 р. у жовтні 2006 р. у кількості 38877,449 Гкал.; акт №10П від 30.11.2009 р. виконаних робіт за жовтень 2006 р., згідно якого вартість послуг по переробці природного газу, наданого КП «Харківські теплові мережі», у теплову енергію в кількості 38 877,449 Гкал. становить 534 176,15 грн. Зазначені акти оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками з обох боків.
Щодо вимоги про підписання акту загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами та акту виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію, колегія суддів зазначає слідуюче.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з якими кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу .
Але, вказані норми законів не передбачають такого способу захисту прав, як то підписання акту загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами та акту виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію.
Заявлена вимога про зобов'язання підписати зазначені акти за договором не може бути предметом позову, оскільки такі акти є доказом підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд першої інстанції прийняв рішення.
З огляду на викладене, а також враховуючи положення ст.16 ЦК України і ст. 20 ГК України в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача підписати акт загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами за жовтень 2006р. та акт виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію за жовтень 2006р. слід відмовити.
Стосовно стягнення з підприємства відповідача суми заборгованості в розмірі 534176,15 грн. за послуги з переробки природного газу в теплову енергію в жовтні 2006 р. за договором №492, то суд першої інстанції в цій частині цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги з огляду на наступне.
По-перше, підписанням актів №10-Г від 30.11.2009 р. прийому-передачі природного газу згідно договору №492 від 30.09.2005 р. у жовтні 2006 р. в обсязі 4877,829 тис.м.куб.; №10ПТ від 30.11.2009 р. прийому-передачі теплової енергії згідно договору №492 від 30.09.2009 р. у жовтні 2006 р. у кількості 38877,449 Гкал.; №10П від 30.11.2009 р. виконаних робіт за жовтень 2006 р. згідно якого вартість послуг по переробці природного газу, наданого КП «Харківські теплові мережі», у теплову енергію в кількості 38 877,449 Гкал. становить 534 176,15 грн. відповідач КП «Харківські теплові мережі»підтвердив наявність заборгованості.
По-друге, помилковим є твердження відповідача стосовно того, що вартість послуг з переробки природного газу в теплову енергію у сумі 534176,15 грн. це не заборгованість по договору № 492 від 30.09.2005р., а збитки, що зазнав позивач, надавши послуги з переробки природного газу поза межами договору № 492, оскільки заборгованість та збитки, з огляду на норми законодавства, мають різну юридичну природу виникнення.
Так, згідно статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
Стаття 22 ЦК України відзначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитки повинні бути реальними. Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків, причинний зв'язок між діями позивача та заподіянням збитків відповідачеві, протиправність поведінки позивача як заподіювача збитків, вина позивача. Відсутність будь-якої із зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
А отже, наявність підписаних актів прийому-передачі природного газу від 30.11.2009 р., а також правова природа спірної суми вказує на те, що дана сума не є збитками
Таким чином, при винесенні оскаржуваного судового акту господарський суд Харківської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до прийняття частково незаконного рішення і у відповідності до п.п.1,4 ч. 1 ст.104 Господарського процесуального Кодексу України є підставою для його часткового скасування.
Враховуючи наведене апеляційна скарга КП «Харківські теплові мережі»підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 85, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п. 1, 4 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду , -
постановила:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2009 року по справі №44/476-07 скасувати в частині зобов'язання КП «Харківські теплові мережі»підписати акт загального виробітку теплової енергії для розподілення між підприємствами за жовтень 2006 р. та акт виконаних робіт на надання послуг з переробки природного газу в теплову енергію за жовтень 2006 р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2009 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови оголошено та підписано в судовому засіданні 20.07.2010 року.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя