20.07.2010 року Справа № 13/4-10(16/77-09)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 13.07.2010 року:
позивача: Майстренко С.М.- предст., дов. від 20.05.2010 року
відповідача: Щербатюк С.В.- предст., дов. від 26.11.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Житниця»(с. Карпівка Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2010р. у справі №13/4-10(16/77-09)
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-МК»(с. Андріївка Дніпропетровської області)
до: приватного підприємства «Житниця»(с. Карпівка Дніпропетровської області)
про: повернення самовільно зайнятих земельних ділянках та стягнення шкоди
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року (підписано 02.06.2010р.) по справі №13/4-10(16/77-09) (суддя Первушин Ю.Ю.) з урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-МК»(с. Андріївка Дніпропетровської області) до приватного підприємства «Житниця»(с. Карпівка Дніпропетровської області) про стягнення з відповідача суми збитків за неправомірні дії відповідача і суми додаткових витрат, які поніс позивач внаслідок підтвердження неправомірних дій відповідача, і стягнуто з відповідача на користь позивача 1205212,00 грн. упущеної вигоди, 177791,68 грн реальних збитків, 13086,03 грн. державного мита, 78,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приватне підприємство «Житниця»(с. Карпівка Дніпропетровської області) -відповідач, не погоджуючись з рішенням суду подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009 року по справі №13/4-10(16/77-09) і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Скаржник вважає, що суд повинен був надати оцінку зазначеному в акті про прийом-передачу земельних ділянок від 14.08.2009р. факту про відсутність спірних питань, пов'язаних з поверненням спірних земельних ділянок. З огляду на ст. 22 ЦК України позивачем не надано доказів того, що він збирався засіяти спірні земельні ділянки ріпаком, доказів фактичної врожайності ріпаку за 2009 рік по Широківському району Дніпропетровської області, що не дозволяє визначити дійсний розмір врожаю. Надана ТОВ «Агросфера»довідка про результати випробування озимого рапсу не показує середню врожайність даного виду товару у Дніпропетровському регіоні. Натомість судом не враховані надані відповідачем докази щодо несприятливих погодних умов, внаслідок яких було частково знищено врожай. З наданих копій доповідної записки від 15.06.2009р., пояснювальної записки від 24.04.2009р., довідки про перелік земельних ділянок, що використовувались відповідачем та інших довідок вбачається, що спірні земельні ділянки в 2008р. були засіяні озимою пшеницею і її врожайність нижча заявлених позивачем показниках в розрахунках. Сторона посилається на те, що розрахунок позивача суперечить Постанові КМУ від 25.07.2007р. №963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу». У збитки, які нараховуються відповідно до зазначеної Методики включає в себе можливу упущену вигоду. Із розрахунку позивача не зрозуміло, який саме дохід він міг би отримати, а також не можливо встановити, які затрати були понесені ним або могли бути понесені для отримання зазначеного прибутку. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, що насіння ріпаку, яке було придбано ним у 2008 році не було використано за призначенням. Відсутній також зв'язок між наданим позивачем контрактом №30-08/08 від 30.08.2008 року та зібраним ним врожаєм. Не підлягають також стягненню додаткові витрати позивача, оскільки вони не входять в перелік витрат, зазначених у ст.44 ГПК України.
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-МК»(с. Андріївка Дніпропетровської області) -у відзиву на апеляційну скаргу і представник позивача у судовому засіданні пояснив, що апеляційна скарга відповідача побудована на припущеннях. Так, ТОВ „Агросфера” є офіційним дистриб'ютором компанії РАПС ГБР в Україні і вона проводить випробування гібрида „Геркулес”. За результатами цих випробувань були одержані результати врожайності культури, і середня врожайність становить 38,65 ц/га. Обмеження користування земельними ділянками були доведені судом, тому збитки повинні відшкодовуватися у повному обсязі на підставі ст.ст.22, 1166, 1192 ЦК України особою, яка їх завдала. Розмір шкоди визначається із урахуванням доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки. Позивач вважає, що розрахунок упущеної вигоди виконаний відповідно до законодавства і складає 1205212 грн. Додаткові витрати, на думку позивача, підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.225 ГК України та ст.44 ГПК України.
Згідно з розпорядженням в.о. голови судової палати №485 від 13.07.2010 року у зв'язку з виходом з відпустки судді постійної колегії Бахмат Р.М. справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
У судовому засіданні була оголошена перерва до 15.30 20 липня 2010 року.
Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що постановою Вищого господарського суду України по цій справі від 07.12.2009 року постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2009 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2009 року у цій справі були скасовані в частині зобов'язання приватного підприємства “Житниця” передати товариству з обмеженою відповідальністю “Колос-МК” незбираний врожай на самовільно зайнятих земельних ділянках та відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення грошової суми шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди. Справу №16/77-09 в цій частині була передана на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду і рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині зобов'язання ПП „Житниця” повернути ТОВ “Колос-МК” самовільно зайняті 32 земельні ділянки згідно плану-схеми розміщення земельних ділянок, а саме №№513, 514, 515, 516, 517, 518, 519, 520, 530, 532, 533, 534, 535, 541, 543, 545, 611, 616, 622, 834, 837, 838, 839, 840, 844, 845, 857, 861, 879, 880, 881, 896 загальною площею 122,981 га, розташованих на території Миколаївської селищної ради залишена без зміни.
За таких обставин висновок що судами по цій справі встановлений факт незаконного використання відповідачем спірних земельних ділянок, який не підлягає повторному доказуванню, є обґрунтованим. Отже, Дніпропетровський апеляційний господарський суд при розгляді даної справи виходить із встановленого факту неправомірного зайняття земельних ділянок з боку позивача.
Згідно акту про прийняття та передачу земельних ділянок в натурі від 14.08.2009 року, який складений в присутності державного інспектора з охорони та використання земель Держземінспекції у Дніпропетровській області Гончар А. М. і комісії у складі директора ПП „Житниця” Павленко І.І. та представника ТОВ „Колос-МК” Майстренко С.М. були передані земельні ділянки орендаря ТОВ “Колос МК”, які знаходилися в користуванні ПП „Житниця”, в кількості 32 ділянки. В акті зазначено, що межі земельних ділянок закріплені межовими знаками довгострокового зберігання, спірних питань немає. На момент передачі земельні ділянки пригодні для подальшого ведення сільськогосподарських робіт
10.09.2009 року державним виконавцем Зеленюк Р.В. державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції складений акт державного виконавця на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2009 р.. у якому вказано, що земельні ділянки № 530, 532, 533, 534, 535, 541, 543, 545, які розташовані на території Миколаївської селищної ради знаходяться з незібраним врожаєм соняшника, на решті земельних ділянок врожай зібрано. Дії державного виконавця у встановленому порядку не оскаржувалися.
Отже, із 32 земельних ділянок, які були передані позивачу, на 8 ділянках залишився незібраним врожай соняшника.
Як правильно зазначив суд при вирішенні спору в силу п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним з засобів захисту цивільного права та інтересу є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічний спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання передбачений і вимогами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, а саме відшкодування збитків. Обов'язок відшкодування майнової шкоди (завданих збитків) передбачений ст. 22 Цивільного кодексу України. За цією нормою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробить для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно вимог ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала, відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 14.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.
При цьому, згідно ст.623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Для настання відповідальності, передбаченої ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, необхідна наявність складу правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи, що заподіяла шкоду, а також вина.
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Як вбачається із матеріалів справи позивач доводить розмір збитків наступним:
- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30 грудня 2008 р., складеним державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області Гончар А. М., в якому зазначено суму шкоди яку зазнав ТОВ “Колос-МК” у розмірі 98105,39 грн., який виконаний інспектором в порядку, передбаченому „Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земель не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову без спеціального дозволу”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. №963;
- упущеною вигодою в сумі 1205212 грн., яку ТОВ „Колос-МК” могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право землекористувача не було порушене відповідачем. Розмір упущеної вигоди обчислюється позивачем наступним чином: 32 земельні ділянки планувалося засіяти насінням гібридного ріпаку - „Геркулес", яке 30.08.2008 року ТОВ “Колос-МК” закупив в компанії “Агросфера” (у якості доказів суду надані платіжні доручення, накладні на придбання ріпаку та сертифікат відповідності на насіння); середня врожайність даної культури -38,37 ц/га, потенційна врожайність такого насіння становить від 35-50 ц/га, при якій позивач одержав би 430 т. 433 кг. ріпаку. Від продажу цього ріпаку за контрактом №30-08/08 від 30.08.2008 року, укладеним між ФОП Федуркіним Миколою Миколайовичем та ТОВ „Колос-МК" він би одержав грошові кошти в сумі 1205212 грн. (430 т. 433 кг. ріпаку * 2 800,00 грн.);
- 74400 грн. реальних збитків, які фактично були виплачені позивачем за оренду 32 земельних ділянок, які він не використовував внаслідок обмежень, створених неправомірними діями відповідача;
- сумою додаткових витрат, які складають 5286,29 грн., в т.ч.: 5130, 49 грн. - витрати, пов'язані із обстеженням земельних ділянок і 155,80 грн. - за сплату про проведення робіт і видачі довідки „Дані ДЗК".
Зазначені вимоги -збитки у вигляді упущеної вигоди та прямі збитки були задоволені судом у повному обсязі.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення суду прийнято помилково і підлягає зміні в силу наступного:
Позивачем не було надано доказів того, що він збирався засіяти спірні земельні ділянки ріпаком. Наявність видаткових накладних від 05.09.2008 року, від 28.08.2008 року, від 16.09.2008 року на отримання відповідно 40, 60 і 17 мішків озимого ріпаку «Геркулес»не свідчать напряму про намір засіяти земельні ділянки, які займав відповідач саме цією культурою. Також не є належними доказами у розумінні ст.32 ГПК України і платіжні доручення на оплату ріпаку та сертифікат якості на насіння.
Крім того, позивачем не було надано доказів фактичної врожайності ріпаку сорту «Геркулес»за 2009 рік по Широківському району Дніпропетровської області, що не дозволяє визначити дійсний розмір врожаю, який Позивач міг би зібрати у випадку, якби спірні земельні ділянки дійсно були засіяні ріпаком. Позивач в обґрунтування врожайності надав довідку ТОВ «Агросфера»№201 від 30.03.2009 року про результати випробовування озимого рапсу на території різних областей України (Івано-Франківській, Вінницькій, Черкаській, Запорізькій, Одеській, Херсонській), у якій зазначені результати випробування сорту 2008. Колегія суддів при цьому погоджується із доводами відповідача, що ця довідка не показує, середню врожайність даного виду товару у Дніпропетровському регіоні за відповідних кліматичних та інших природних явищах, притаманних даному регіону і не є належним доказом щодо середньої врожайності ріпаку в Дніпропетровському регіоні за 2008-2009 роках. При цьому, колегія враховує, що зазначена в довідці випробування не проводилися ТОВ «Агросфера», а є інформацією компанії РАПС Гбр, яка надана компанії «Агросфера»за її запитом. За таких обставин надана позивачем довідка не може бути доказом неотриманих позивачем доходів від вирощування ріпаку саме в тому розмірі, який зазначений останнім в позовній заяві.
Погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги, що середня врожайність, зазначена в довідці ТОВ «Агросфера», може бути лише при сприятливих погодних умовах, певному стані ґрунту, дотриманні строків посадки, належному обробленні земельних ділянок. Тобто заявлена виробником врожайність може відрізнятися від реальних показників врожайності за конкретними районами вирощування ріпаку.
Вказуючи на доведеність завдання збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаних доходів), місцевий господарський суд не врахував, що відповідно до приписів ст.142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Із наданого Позивачем розрахунку не можливо взагалі встановити, які саме затрати були понесені ним або могли бути понесені для отримання зазначеної суми чистого прибутку, та взагалі, чи міг Позивач реально отримати зазначений в розрахунку прибуток. Позивач не надав жодного розрахунку, який би враховував витрати які б він поніс при виробництві товару, а саме витрати на паливно-мастильні матеріали, посівний матеріал, заробітну платню працівникам, транспортування та зберігання товару та інше.
Сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті ідеального збігу обставин (якщо б він посіяв насіння ріпаку, яке за ідеальних погодних умов надало б врожай, розрахований для ідеальних умов вирощування ріпаку, тощо).
За таких обставин, лише наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
На кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (постанови ВСУ від 20.02.2007 у справі №39/300, від 03.04.2007 у справі №2-14/144-2006(2-19/144-2006, 2-19/13778-2005) та від 11.03.2008 у справі №30/146-07-4216).
Отже, у даному випадку відсутній повний склад цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Наявність в матеріалах справи контракту №30-08/08 від 30 серпня 2008 року, укладеного між позивачем та ФОП Федуркіним Миколою Миколайовичем, як покупцем, можливого врожаю ріпаку наступного року не впливає на кваліфікацію збитків і є підставою для їх стягнення.
Не підлягали задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 98105,39 грн. за актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 30.12.2008 року, оскільки ці збитки нічим (крім акту перевірки, який складений без участі представників відповідача) не підтверджені, розрахунок зазначених збитків відсутній.
Разом з тим, на думку судової колегії з відповідача повинні бути стягнені прямі збитки у розмірі 74400,00 грн. -сума реальних збитків, яка була сплачена позивачем у 2009 році орендодавцям земельних ділянок, і які повністю є підтвердженими матеріалами справи. Натомість, доводи відповідача в апеляційній скарзі, що він сплатив власникам земельних ділянок, зазначених у розрахунках, наданих Позивачем, грошові кошти у розмірі 74 400,00 грн. про що свідчать відомості відповідача на видачу ТМЦ в рахунок оренди: №№ 401, 402, 403, 404 від 09 жовтня 2009 року, № 411 від 26 жовтня 2009 р., № 413 від 27 жовтня 2009 р., № 416 від 28 жовтня 2009 р., № 440 від 12 грудня 2009 р. накладна б/н від 21 жовтня 2009 р., платіжна відомість № 19 від 15 грудня 2009 року та видатковий касовий ордер від січня 2010 року не є підставою для відмови у позові у цій частині вимог, оскільки видача ТМЦ громадянам без наявності у відповідача договорів оренди є власним рішенням приватного підприємства і не зменшує його відповідальність перед позивачем.
Не підлягають стягненню з відповідача і додаткові витрати, які складаються із 5130, 49 грн. витрат, пов'язаних із обстеженням земельних ділянок і 155,80 грн. витрат за сплату про проведення робіт і видачі довідки „Дані ДЗК", оскільки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між передплатою за обстеження земельної ділянки згідно рахунку №9 від 10.12.2008 року (про що зазначено в платіжному дорученні №354) і заподіяними збитками і такий самий зв'язок між діями відповідача і оплатою робіт по видачі відповідної довідки.
За зазначених обставин рішення суду прийнято не підставі неповно досліджених матеріалів з порушенням норм матеріального права і підлягає зміні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Житниця»(с. Карпівка Дніпропетровської області) задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року у справі №13/4-10(16/77-09) змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Житниця" (53742, с. Карпівка Широківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 32653164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-МК" (53760, с. Андріївка Широківського району Дніпропетровської області, вул. Леніна 49; код ЄДРПОУ 33075832) 77400 грн. збитків, 774 грн. витрат по сплаті державного мита і 13 грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-МК" (53760, с. Андріївка Широківського району Дніпропетровської області, вул. Леніна 49; код ЄДРПОУ 33075832) на користь приватного підприємства "Житниця" (53742, с. Карпівка Широківського району Дніпропетровської області, вул. Центральна, буд. 1-а, код ЄДРПОУ 32653164) 6156 грн. 02 коп. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати накази відповідно до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат