15.07.2010 року Справа № 34/156-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді -Науменко І.М., Лисенко О.М.,
секретар судового засідання -Колесник Д.А.,
представники сторін в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітель Трейд”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2010 року у справі № 34/156-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрсервісцентр”, м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітель Трейд”
про стягнення 215126 грн., -
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2010 року у справі № 34/156-10 (суддя Примак С.А.) позов ТОВ “Юрсервісцентр” задоволено, стягнуто з ТОВ “Капітель трейд” на користь позивача заборгованість по поверненню грошових коштів у сумі 127600 грн., 15163,45 грн. -пені, інфляційні -5956,12 грн., 1487,20 грн. державного мита та 163,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд виходив із невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, оплаченого на умовах передплати та обов'язку останнього повернути грошові кошти позивачу, який набув право вимоги на підставі договору про відступлення права вимоги від 16 березня 2010 року № 02/03-10. Також судом задоволені позовні вимоги про стягнення пені із застосуванням положень ч.6 ст.232 ГК України та стягнуто з відповідача інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення коштів. В частині стягнення процентів за користування чужими коштами господарським судом в позові відмовлено з посиланням на те, що положення ст..536 ЦК України стосуються фізичних осіб.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач -ТОВ “Капітель трейд” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і припинити провадження у справі.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неправомірність розгляду судом справи у його відсутність, вказує, що суд не з'ясував дотримання сторонами договору про відступлення права вимоги положень ч.3 ст.512 ЦК України щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, а також посилається на те, що судом не було залучено до участі у справі у якості третьої особи ТОВ НВО “Продис” -первісного кредитора.
Позивач -ТОВ “Юрсервісцентр” проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні скарги відмовити. У поданому відзиві зазначає, що відповідач приймав участь в судовому засіданні, але не з'явився на судове засідання, на якому було проголошене рішення, тому права відповідача не порушені. Вказує також, що після укладення договору про відступлення права вимоги змінилися сторони зобов'язання, а не його зміст; договір купівлі-продажу будь-яких обмежено щодо передання прав за договором не містив, а положення ст.1077 ЦК України щодо договору факторингу даних правовідносин не стосуються.
Сторони про час і місце судового засідання повідомлені належним чином /а.с. 61/, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності сторін. Позивач просить розглянути справу у його відсутність /а.с.65/, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою його директора /а.с.63/ судовою колегією відхилене як безпідставне.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 19 червня 2008 року між відповідачем ТОВ “Капітель трейд” та ТОВ НВО “Продис” був укладений договорі № 19/06-08 купівлі-продажу, за умовами якого відповідач зобов'язався поставити ліфт ЛП-0401Б вартістю 127600 грн. /а.с.19-20/. На виконання п.3.2 вказаного договору купівлі-продажу ТОВ НВО “Продис” перерахував на користь відповідача у якості передплати 127600 грн. платіжними дорученнями від 07 серпня 2008 року № 96 на суму 38280 грн. та від 02 вересня 2008 року № 228 на суму 89320 грн. /а.с.27/. Відповідно до заявки покупця та специфікації до договору сторонами був погоджений строк поставки -до 22 вересня 2008 року.
Відповідач ТОВ “Капітель трейд” своїх зобов'язань за вказаним договором не виконав, поставку товару не здійснив.
ТОВ НВО “Продис” у претензіях № 9/18-11 від 18 листопада 2008 року, № 9/22-06 від 22 червня 2009 року, № 30/10-09 від 30 жовтня 2009 року, а також у листі від 22 червня 2009 року вих.№ 2/22-06 /а.с.22-26/ вимагало від відповідача ТОВ “Капітель трейд” повернути суму попередньої оплати за товар та сплатити неустойку і проценти за користування грошовими коштами, проте вказані претензії залишені відповідачем без задоволення.
16 березня 2010 року між ТОВ НВО “Продис” та позивачем ТОВ “Юрсервісцент” укладений договір № 02/03-10 про передання прав за правочином (відступлення права вимоги) /а.с.16/, згідно умов якого ТОВ НВО “Продис” (кредитор) передало, а позивач ТОВ “Юрсервісцентр” (новий кредитор) набув права і стає кредитором за договором № 19/06-08 купівлі-продажу від 19 червня 2008 року, укладеним між первісним кредитором і ТОВ “Капітель трейд”.
Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги позивач набув право вимагати від відповідача виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу у загальній сумі 215126 грн., в тому числі право вимагати повернення грошових коштів в сумі 148511 грн. (сума боргу 127600 грн. разом з індексом інфляції станом на 15 січня 2010 року), проценти за користування грошовими коштами в сумі 20041 грн. за період з 23 вересня 2008 року по 15 січня 2010 року, неустойку в сумі 46574 грн. за 365 днів, а також вимагати від боржника на свою користь інших стягнень, передбачених законодавством України для порушених грошових зобов'язань.
16 березня 2010 року за вих.№ 01/16-03 позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги /а.с.17/ з вимогою про перерахування грошових коштів в сумі 215126 грн. в семиденний строк з дати отримання повідомлення.
Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
У квітні 2010 року позивач -ТОВ “Юрсервісцентр” звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ “Капітель трейд”, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по поверненню грошових коштів разом з індексом інфляції у сумі 148511 грн., неустойку у розмірі 46574 грн. та проценти за користування грошовими коштами в сумі 20041 грн.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання з поставки оплаченого на умовах попередньої оплати товару, вимоги щодо повернення суми передплати є правомірними, а враховуючи те, що відповідач відмовився повернути отримані кошти, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про стягнення з відповідача вказаної суми як заборгованості.
Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В п.6.2 договору купівлі-продажу від 19 червня 2008 року № 19/06-08 передбачена сплата постачальником у разі порушення строку передачі продукції проти обумовлених в п.2.4 неустойки покупцеві у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач у погоджений строк поставки -до 22 вересня 2008 року, не поставив товар, він зобов'язаний сплатити неустойку.
При цьому, як вірно зазначено господарським судом з посиланням на положення ч.6 ст.232 ГК України, строк обчислення неустойки підлягає обмеженню 6 місяцями, тому пеня підлягає стягненню за період з 23 вересня 2008 року по 23 березня 2009 року.
Що стосується розміру стягнення, то сума пені за вказаний період, з урахуванням вартості недопоставленого товару (127600 грн.) складає 23223,20 грн., виходячи із розрахунку: 127600 х 0,1 : 100 х 182.
Господарським судом в рішенні розрахунок пені не наведений, а визначена сума у розмірі 15163,45 грн. є невірною, у зв'язку з чим сума стягнення пені підлягає збільшенню.
Також, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат.
Як встановлено ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, вимога про повернення суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст.693 ЦК України була пред'явлена відповідачу у претензії № 10/22-06 від 22 червня 2009 року та у листі від 22 червня 2009 року № 2/22-06, який був отриманий відповідачем 25 червня 2009 року /а.с.23, 26/.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення суми передплати останній зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати від простроченої суми за весь час прострочення.
При цьому, відповідно до позовних вимог позивач просив стягнути інфляційні за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року включно.
Задовольняючи частково позовні вимоги у цій частині суд виходив із того, що у позивача право на стягнення інфляції виникло з 23 грудня 2009 року, тому інфляційні втрати стягнуто за січень - березень 2010 року.
Вказаний висновок господарського суду є невірним та таким, що не відповідає обставинам справи. Стягнувши інфляційні за 2010 рік суд фактично вийшов за межі позовних вимог, строк же виконання відповідачем зобов'язання з повернення передплати, з урахуванням отримання вимоги 25 червня 2009 року, закінчився 02 липня 2009 року, а з 03 липня 2009 року відповідач вважається таким, що прострочив.
За вказаними обставинами вимоги позивача про стягнення інфляційних підлягають задоволенню в сумі 20911 грн. виходячи із розрахунку: 127600 грн. х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,009 х 1,005 х 1,011 х 0,999 х 0,998 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 = 148498,55 грн. -127600 грн. = 20898,55 грн.
За вказаними обставинами рішення господарського суду в частині стягнення пені та інфляційних, у зв'язку з невідповідністю викладених в ньому висновків обставинам справи, підлягає скасуванню із постановленням нового рішення про стягнення пені в сумі 23223,20 грн. та індексу інфляції в сумі 20898,55 грн.
Що стосується позовних вимог ТОВ “Юрсервісцентр” про стягнення процентів за користування грошовими коштами в сумі 20041 грн., то в цій частині вимоги є необґрунтованими і задоволені бути не можуть.
Частиною 3 ст.693 ЦК України передбачено нарахування на суму попередньої оплати процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
При цьому, як передбачено ч.2 ст.536 ЦК, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом, іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки договір купівлі-продажу від 19 червня 2008 року № 19/06-08 розміру процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачає, підстави для їх стягнення відсутні.
Висновок господарського суду при відмові в задоволенні позовних вимог у вказаній частині про те, що положення ст.536 ЦК України стосуються лише фізичних осіб, судова колегія вважає невірним, оскільки частина перша вказаної статті лише передбачає обов'язковість сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у відносинах між фізичними особами.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією відхиляються як безпідставні.
Посилання відповідача на неправомірність договору про передання прав за правочином (відступлення права вимоги) від 16 березня 2010 року № 02/03-10 судова колегія вважає необґрунтованими.
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір купівлі-продажу від 19 червня 2008 року № 19/06-08 будь-яких обмежень щодо передання стороною свої прав та обов'язків за договором іншій особі не містить, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ч.3 ст.512 ЦК України судова колегія визнає неспроможними.
Також є безпідставними твердження відповідача про недійсність договору відступлення права вимоги з посиланням на порушення його сторонами положень ст.1079 ЦК України, оскільки підстави для віднесення вказаного договору до договорів факторингу та застосування до вказаних відносин положень глави 73 ЦК України -відсутні.
Безпідставними також вважає судова колегія посилання відповідача про необхідність залучення до участі у справі у якості третьої особи ТОВ НВО “Продис”.
Відповідно до договору про передання прав за право чином (відступлення права вимоги) від 16 березня 2010 року № 02/03-10 відбулася заміна сторони у зобов'язанні, ТОВ НВО “Продис” вже не є учасником спірних правовідносин, прийняте у справі рішення його прав і інтересів не стосується і він притягненню до участі у справі не підлягає.
Посилання відповідача на неправомірність розгляду справи господарським судом у його відсутність судова колегія визнає необґрунтованими.
Відповідач належним чином повідомлявся господарським судом про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення йому поштового відправлення (судової повістки), а також відміткою на зворотньому боці ухвали від 06 травня 2010 року /а.с.37, 42/ (п.19 листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”), у зв'язку з чим господарським судом правомірно розглянуто справу за наявними доказами без участі відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині вимог про стягнення пені та інфляційних з постновленням нового рішення про збільшення суми стягнення. В решті рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає залишенню без змін.
Господарські витрати підлягають відповідному перерозподілу.
Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітель Трейд” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2010 року у справі № 34/156-10 скасувати в частині стягнення пені та інфляційних і змінити в частині розподілу господарських витрат.
Частину другу резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітель Трейд” (49029, м.Дніпропетровськ, вул.Дарвіна,20, код ЄДРПОУ 35607456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юрсервісцентр” (49045, м.Дніпропетровськ, вул.Верхня,7, код ЄДРПОУ 32988576) заборгованість по поверненню грошових коштів у сумі 127600 грн., пеню в сумі 23223,20 грн., інфляційні втрати в сумі 20898,55 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1717,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 188,38 грн.; видати наказ.”.
В решті рішення залишити без змін.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді І.М.Науменко
О.М.Лисенко