"14" липня 2010 р. Справа № 7/67.
За позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз”
про стягнення боргу та штрафних санкцій -154920,52 грн.
Суддя О.С. Тинок
Секретар судового засідання А.В. Кошман
Представники:
від позивача -Ткаченко Р.Ю. -юрисконсульт (довіреність № 61/10 від 28.12.2009 року)
від відповідача -Бойчук О.В. -представник (довіреність № 01/1351 від 05.10.2009 року)
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” про стягнення боргу та штрафних санкцій у сумі 154920,52 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 30 січня 2009 року між сторонами було укладено договір на постачання природного газу № 06/09-112, згідного умов якого, Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” зобов'язувалася передати протягом січня-грудня 2009 року природній газ, а Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ. Далі позивач стверджує, що свої зобов'язання згідно договору виконав, передавши відповідачу протягом січня-грудня 2009 року газ на загальну суму 701287,49 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, однак відповідач зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ належним чином та в повному обсязі не виконував, в результаті чого, на момент звернення з позовом до суду, існує заборгованість у сумі 118368,00 грн., а також нараховані пеня у сумі 11299,92 грн., три проценти річних у сумі 6596,83 грн. та індекс інфляції у сумі 18655,05 грн.
14 липня 2010 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного:
30 січня 2009 року між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” укладено договір № 06/09-112 поставки природного газу, а також укладені додаткові угоди № 1 від 31 березня 2009 року, № 2 від 27 квітня 2009 року, №3 від 08 травня 2009 року, № 4 від 06 червня 2009 року та № 5 згідного умов яких, позивач зобов'язався передати у власність в 2009 році природний газ, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Так, згідно актів прийому-передачі природного газу від 30 квітня 2009 року, від 28 лютого 2009 року, від 31 березня 2009 року, від 30 квітня 2009 року, від 31 травня 2009 року, від 30 червня 2009 року, від 31 липня 2009 року, від 31 серпня 2009 року, від 30 вересня 2009 року, від 31 жовтня 2009 року, від 30 листопада 2009 року, від 31 грудня 2009 року позивачем передано відповідачу у власність природний газ в обсязі 282,8 тис.м3 на загальну суму у розмірі 701287,49 грн.
Як вбачається, відповідач зобов'язання згідно укладеного між сторонами договору належним чином та в повному розмірі не виконував, в результаті чого у нього перед позивачем існує борг за переданий природний газ у сумі 118368,72 грн. Також, відповідачу нараховані пеня у сумі 11299,92 грн., три проценти річних у сумі 6596,83 грн. та індекс інфляції у сумі 18655,05 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 5.1. укладеного між сторонами договору № 06/09-112 від 30 січня 2009 року передбачено, що оплата за природний газ проводиться покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки.
Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акту приймання-передачі до 10 числа, наступного за місяцем поставки.
Тобто, відповідач порушуючи умови договору не оплатив у встановлені строки та в повному розмірі вартість поставленого йому природного газу, а тому зобов'язаний сплатити заборгованість у сумі 118368,72 грн.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пункт 6.1. укладеного між сторонами договору № 06/09-112 від 30 січня 2009 року встановлює, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.
Згідно пункту 6.2. укладеного між сторонами договору № 06/09-112 від 30 січня 2009 року, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідач неналежно та несвоєчасно виконував грошові зобов'язання по оплаті за поставлений йому природний газ, а тому має сплатити пеню у сумі 11299,92 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач за прострочення виконання зобов'язання має сплатити три проценти річних у сумі 6596,83 грн. та індекс інфляції у сумі 18655,05 грн.
Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” -вул. Винниченка, 9-А, м. Чернівці, код 03336166, р. № 260060100074 в ТОВ КБ “Фінансова ініціатива”, МФО 380054 на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” -вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код 31301827, р. № 26008301970 в ВАТ “Ощадбанк” м. Київ, МФО 300465 -основний борг у сумі 118368,72 грн., пеню у сумі 11299,92 грн., три проценти річних у сумі 6596,83 грн., індекс інфляції у сумі 18655,05 грн., державне мито у сумі 1549,21 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 14 липня 2010 року за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 19 липня 2010 року.
Суддя О.С. Тинок