Справа №13/1117
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., секретаря судового засідання Жицької О.М., у приміщенні господарського суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», м. Миколаїв
до приватно-орендного підприємства «Деркачів Хутір»с. Тетерівка Жашківського району
про стягнення 30000 грн. боргу.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою та просить стягнути із відповідача на свою користь 30 000 грн. як безпідставно набутих.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на таке:
Між сторонами була досягнута усна домовленість щодо поставки позивачу 200 тонн пшениці. 02.10.2009р. відповідач надав позивачу рахунок №49 від 02.10.2009р. на поставку 200 тонн пшениці на загальну суму 164000 грн. Цього ж дня позивач оплатив вищезазначений рахунок повністю, що підтверджено витягом з банківського реєстру від 02.10.2009р. Відповідач після сплати коштів видав позивачу податкову накладну №11 від 02.10.2009р.
Позивач посилається на ч.2 ст. 180 ГК України в якій зазначається, що істотними є умови, визнані такими за законом ... Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь -якому разі погодити предмет , ціну та строк дії договору. Істотною умовою господарського договору, в тому числі договору поставки, є строк дії договору поставки, а саме строку постачання.
Таким чином між позивачем та відповідачем не був укладений договорів поставки пшениці згідно рахунку №49 від 02.10.2009р.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.
Згідно з ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Внаслідок того, що сторони не уклали між собою договір поставки,
відповідач частково повернув позивачу грошові кошти, що були перераховані постачальнику згідно рахунку №49 від 02.10.2009р. Відповідач за період з 08.10.2009р. по 29.01.2010р. повернув позивачу 134000 грн., що підтверджено витягами з банківського реєстру від 08.10.2009р., 22.10.2009р., 13.11.2009р., 16.11.2009р., 29.01.2010р. та рахунками №1 від 22.10.2009р., №2 від 16.11.2009р., від 29.01.2010р. коригування кількісних показників до податкової накладної №11 від 02.10.2009р.
На день подання позову відповідач зобов'язаний повернути позивачу 30000 грн., які він безпідставно набув згідно рахунку №49 від 02.10.2009р.
Представники сторін були належним чином повідомленні про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися.
Представник відповідача позовні вимоги не заперечив, відзиву на позов не надав. Пропозиції по врегулюванню спору суду не надано.
Інших доказів не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав:
правовідносини між сторонами виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої позивачу було виставлено рахунок №49 від 02.10.2009р. на суму 164000 грн. На умовах попередньої оплати позивач сплатив відповідачу вартість пшениці -200 тонн в сумі 164000 грн., що підтверджується витягом з банківського реєстру від 02.10.2009р.;
відповідачем після сплати коштів було надано позивачу податкову накладну №11 від 02.10.2009р.;
за загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України);
правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом;
оскільки ТОВ «Зерноторгівельна компанія», попередньо сплатила вартість пшениці, а приватно-орендне підприємство «Деркачів Хутір»прийняло оплату, суд приходить до висновку про існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України);
за змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є
правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу;
за правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін;
загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу;
в силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України);
стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу;
як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем свої зобов'язання були виконані, перерахувавши відповідачу 164 000 грн. за 200 тонн пшениці;
проте відповідач свої зобов'язання не виконав, оплачений товар не передав позивачу;
відповідачем частково було повернуто позивачу грошові кошти, що були перераховані останнім згідно рахунку №49 від 02.10.2009р. в сумі 134000 грн., що підтверджується витягами з банківського реєстру від 08.10.2009р., 22.10.2009р., 13.11.2009р.,16.11.2009р., 29.01.2010р. та рахунками №1 від 22.10.2009р., №2 від 16.11.2009р., від 29.01.2010р, тому борг відповідача перед позивачем на момент звернення до суду становить
30 000 грн.;
за правилами пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати;
статтею 530 Цивільного кодексу України зазначається, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;
якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 02.06.2010р. позивачем на адресу відповідача була направлена телеграма із зворотнім повідомленням за вих. № 04/06 -1 від 04.06.2010 року, в якій звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість в сумі 30 000 грн. на протязі одного дня з моменту отримання телеграми. За правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідачем зобов'язання по передачі позивачу товару настав з моменту направлення цієї вимоги, а через сім днів у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару.
Оскільки відповідач свої зобов'язання по поставці товару не виконав, суму заборгованості 30 000 грн. не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити повністю, а саме стягнути з відповідача 30 000 грн.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 300 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з приватно-орендного підприємства «Деркачів Хутір»с. Тетерівка Жашківського району, код ЄДРПОУ 31961080, рахунок №26004019049003 в філії ВАТ КБ «Надра»Черкаське РУ, МФО 354916
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгівельна компанія», м. Миколаїв, вул. Фрунзе, буд. 68, кв. 9, код ЄДРПОУ 32819970, р/р 26004001326305 в ЗАТ «ОТП Банк»в м. Київ, МФО 300528
30 000 грн. заборгованості, 300 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Суддя Г.М. Скиба