Справа № 466/3409/22
Провадження № 1-кс/466/834/22
іменем України
02 червня 2022 року м. Львів
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянув скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ДБР,-
встановив:
31.05.2022 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова із скаргою на бездіяльність старшого слідчого першого слідчого відділу ДБР ТУ у місті Львові ОСОБА_4 .
Ознайомившись із заявою слідчий суддя вважає, що скарга подана без дотримання правил підсудності, оскільки ДБР ТУ у місті Львові розташований за адресою: 79000, м. Львів, вул. М. Кривоноса, 6, що територіально відноситься до Личаківського районного суду м. Львова.
Правила підсудності ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст.129 Конституції України, засадах кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України, а також принципах побудови системи судів загальної юрисдикції. Підсудність виступає процесуальним інститутом, що має велике значення для належного відправлення правосуддя.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.412 КПК України, судове рішення у будь-якому випадку підлягає скасуванню, якщо порушені правила підсудності. Крім того, порушення слідчим суддею правил територіальної юрисдикції розгляду справи (клопотання) в подальшому може стати підставою для визнання доказу недопустимим.
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини, зокрема як порушення вимог п.1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності, внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (п.98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Згідно з пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, з матеріалів скарги встановлено, що оскаржуються дії слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові,
Згідно Організаційної структури Державного бюро розслідувань, затвердженого Указом Президента України від 05 лютого 2020 року № 41/2020, до складу Державного бюро розслідувань між іншим входить Територіальне управління, розташоване у місті Львові, що поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області.
Згідно інформації наявної у вільному доступі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи - Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, є вул. Кривоноса, 6, м. Львів, 79000.
Таким чином, слідче управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, як орган досудового розслідування, перебуває в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова та поширює свою діяльність на Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську області.
Частиною 6 ст. 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Однією із засад, що є спільними для процесуальних галузей права, є рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України), яка забезпечується, в тому числі, за допомогою правил про підсудність. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законний склад суду, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Таким чином, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 13.05.2021 у справі №308/5417/21 (пр. № 51-2380впс21).
Положеннями статті 34 КПК, яке, з огляду на зміст цієї статті та її місце у структурі КПК України, стосується лише суду, який здійснює кримінальне провадження як орган, що розглядає справу по суті, і не регламентує діяльність слідчого судді.
Враховуючи викладене, слідчий суддя, дійшов висновку, що подана скарга не підлягає розгляду слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова, а відповідно підлягає поверненню для подачі до належного суду.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 38, 132, 295-1, 303, 304, 372 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ДБР - повернути заявнику.
Повернення скарги не позбавляє особи, яка її подала, права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1