Справа № 455/1416/18
Провадження № 2/455/357/2022
Іменем України
03 червня 2022 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,
секретар судового засідання - Сенета Г.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, без фіксації судового засідання технічними засобами згідно частини 2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу №455/1416/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
23.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.04.2013 року у справі №422/1772/13-ц набрало законної сили 10.05.2013 року.
Рішенням суду встановлено, що 17.03.2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики згідно з умовами якого він позичив відповідачу кошти в розмірі 5900,00 євро та 1000,00 доларів США, що еквівалентно 70733,01 гривні, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути вказану суму коштів до 01.05.2010 року. Крім того, рішенням суду встановлено факт передачі вищевказаних коштів. Рішенням суду вирішено стягнути з ОСОБА_2 70733,01 гривень заборгованості за договором позики, 4800,00 гривень - витрат на правову допомогу та 818,99 гривень судового збору.
Після набрання рішення суду законної сили до моменту написання цієї позовної заяви, з відповідача на користь позивача було стягнено лише 1594,35 гривень, з котрих 26.06.2018 року - 551,00 гривень, 22.08.2018 року - 695,55 гривень, 28.09.2018 року - 347,80 гривень, що підтверджується банківськими виписками по картковому рахунку Позивача, а відтак, в частині стягнення 69138,66 гривень заборгованості за договором позики, 4800,00 гривень витрат на правову допомогу та 818,99 гривень судового збору, рішення суду станом на момент написання цієї позовної заяви повністю не виконано.
Відтак, враховуючи порушення відповідачем зобов'язань, що виникли на підставі договору позики та рішення суду, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 187472,33 гривні заборгованості, з яких три проценти річних у розмірі 11606,46 гривень, інфляційні втрати - 99493,82 гривні та проценти від суми позики - 76372,05 гривні та 1874,72 гривень судового збору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 року справа передана судді ОСОБА_3 .
Ухвалою судді від 12.12.2018 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 10 годину 00 хвилин 28.10.2019 року.
23.10.2019 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жидачівської Т.М. надійшла уточнена позовна заява, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 227559,10 гривень, з яких три проценти річних у розмірі 200046,73 гривні (нараховані за період з 01.05.2010 року по 21.10.2019 року, інфляційні втрати - 119032,48 гривень (нараховані за період з 01.05.2010 року по 21.10.2019 року) та проценти від суми позики - 88479,89 гривень (нараховані за період з 18.03.2010 року по 21.10.2019 року), органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Старосамбірського районного суду Львівської області у справі №455/1416/18 здійснювати нарахування трьох процентів річних, інфляційних встрат та процентів від суми неповернутої позики з 22.10.2019 року до моменту виконання ОСОБА_2 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.04.2013 року у справі №442/1772/13-ц в частині стягнення на користь ОСОБА_1 70733,01 гривні заборгованості за договором позики.
28.10.2019 року судове засідання відкладено на 11 годину 10 хвилин 15.06.2020 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Наказом від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. №418/07/2020 від 20.07.2020 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.
Ухвалою судді від 09.09.2020 року дану справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 12 годину 30 хвилин 10.11.2020 року.
Ухвалою суду від 10.11.2020 року підготовче засідання відкладено на 11 годину 00 хвилин 21.04.2021 року, яке відкладено на 14 годину 00 хвилин 06.08.2021 року.
Ухвалою суду від 06.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 годину 00 хвилин 25.01.2022 року, яке відкладено на 11 годину 00 хвилин 19.04.2022 року, яке відкладено на 11 годину 00 хвилин 18.05.2022 року та на 15 годину 00 хвилин 03.06.2022 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Його представник - адвокат Фартушок Н.Б. в судове засідання в режимі відеоконференції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 19.05.2022 року надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій зазначив, що у випадку наявності технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку, просить провести призначене на 15 годину 00 хвилин 03.06.2022 року судове засідання без його участі, при цьому, додатково повідомив, що заявлені, з врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, позовні вимоги позивач підтримує повністю та просить їх задоволити (а.с.13, том 2).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 03.06.2022 року його представник - адвокат Чернянський Р.І. надіслав на електронну адресу клопотання, в якому просив розгляд справи відкласти на інше дату, так як не зможе прибути у дане судове засідання з причин участі у розгляді кримінального провадження у Шевченківському районному суді м.Львова (а.с.15, т.2).
Клопотання представника відповідача - адвоката Чернянського Р.І. про відкладення розгляду справи суд відхиляє та вважає можливим розглядати справу у відсутності представників відповідача Чернянського Р.І., оскільки відкладення розгляду справи потягне за собою порушення процесуальних строків визначених для розгляду справи.
За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Цивільного процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Окрім того, судом зазначається, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасника справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Окрім того, відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
З огляду на викладене, враховуючи обізнаність сторони відповідача про розгляд справи, з врахуванням того, що представники сторін подали усі заяви по суті справи, які вважали подати, їм була надана можливість виступити із вступним словом в судовому засіданні. Також представники були присутніми під час дослідження письмових доказів по суті. Відтак, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності в судовому засіданні належним чином повідомленого представника відповідача - адвоката Чернянського Р.І., враховуючи також те, що доказів на підтвердження поважності неявки в судове засідання не надано.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно з розписки від 17.03.2010 року, ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 5900,00 доларів США та 1000,00 доларів США та зобов'язувалась їх повернути до 01.05.2010 року.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.04.2013 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 , 70733,01 гривні заборгованості за договором позики, 4800,00 гривень витрат на правову допомогу та 818,99 гривень судового збору, а всього 76352,00 гривні (а.с.11-12, том 1).
Зазначене рішення суду до теперішнього часу не виконано.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
З листа Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 03.05.2022 року №09-23/4594 відомо, що у відділі на виконанні знаходиться виконавчий лист №442/1772/13-ц від 14.06.2013 року, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 в розмірі 76352,00 гривень. Частково стягнуто з пенсії боржника 9821,88 гривень. Сума заборгованості станом на 03.05.2022 року становить 66530,12 гривень (а.с.248).
Як було встановлено в судовому засіданні, до моменту подання позовної заяви ОСОБА_1 до суду, з відповідача на користь позивача було стягнено 1594,35 гривень, з яких 26.06.2018 року - 551,00 гривня, 22.08.2018 року - 695,55 гривень, 28.09.2018 року - 347,80 гривень.
Спірні правовідносини у справі виникли з приводу стягнення з відповідача трьох процентів річних, втрат від інфляції та відсотків за користування коштами в сумі 12210,13 гривень.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Правом вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних кредитор наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) викладено правовий висновок, згідно якого законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Оскільки станом на час звернення позивача до суду зобов'язання боржника з повернення кредиту належним чином не виконане, прострочення боржника є триваючим правопорушенням.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чернянський Р.І. в судовому засіданні 19.04.2022 року заявив про застосування строку позовної давності.
Із позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 23.10.2018 року. Таким чином, строк позовної давності в три роки повинен обчислюватись з 23.10.2015 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у частині стягнення з відповідача 3% річних, виходячи з наступного розрахунку:
Розрахунок
відсотків за користування грошовими коштами.
Боргові періоди:
Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку
69138,66грн.23.10.201523.10.2018
Дата початку нарахування: 23.10.2015.
Дата закінчення нарахування: 23.10.2018.
Відсоткова ставка: 3% річних.
Розраховується за формулою:
[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
23.10.201523.10.2018109769 138.0036 228.10
Всього: 1097 6 228.10
Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 23.10.2015 року по 23.10.2018 року складає 6 228,10 гривень.
Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»- індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка в даному випадку була предметом договору, індексації не підлягає.
Верховний Суд у своїй постанові від 14 лютого 2018 року по справі №564/2199/15 висловив правову позицію, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, оскільки предметом укладеного між сторонами договору позики від 17.03.2010 року була іноземна валюта 5900,00 євро та 1000,00 доларів США, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦКУкраїни необхідно стягнути лише 3% річних нарахованих на суму заборгованості, а у задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат відмовити за їх безпідставністю.
Щодо стягнення процентів від суми позики, то відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16 - зроблено висновок, що облікова ставка Національного банку України є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого Національного банку України встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління Національного банку України та встановлюється виключно для національної валюти Українн - гривні.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Укладеним між сторонами договором позики не встановлений розмір і порядок одержання процентів за користування позичальником грошовими коштами.
Облікова ставка встановлюється Національним банком України виключно для національної валюти. Національний банк України не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав. Тому право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики на рівні облікової ставки Національного банку України на підставі частини першої статті 1048 ЦК України може бути реалізоване, якщо позика надана у гривні.
Під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.
У разі отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у договорі такої складової грошового зобов'язання, як розмір і порядок сплати процентів від суми позики положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов'язку позичальника.
Оскільки позивач ОСОБА_1 надавав позику відповідачу ОСОБА_2 у іноземній валюті, а не у гривні. Крім того, висновок, шо чинне законодавство не передбачає встановлення Національного банку України облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного суду України від 23.12.2021 року по справі №148/1629/19.
Разом з тим, у своїх позовних вимогах позивач просить встановити подальші нарахування відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до п. 10 ст. 265 ЦПК України.
Так, згідно ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та процентів від суми позики , а вказана норма застосовується лише щодо основної суми боргу, відтак суд не вбачає підстав для її застосування. Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не піддягають.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням ч.1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача з відповідача 62,28 гривні сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі наведеного та ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 526, 530 ЦПК України, 549, 610, 611, 625, 1054 ЦК України -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в с.Терло Самбірського (колишнього Старосамбірського) району Львівської області, поштовий індекс 82069, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , трьох процентів річних в сумі 6228 (шість тисяч двісті двадцять вісім) гривень 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - 62 (шістдесят дві) гривні 28 копійок сплаченого судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя Пошивак Ю.П.