30 травня 2022 року Справа № 160/27580/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг в особі виконавчого комітету Покровської селищної ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
30.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до виконавчого комітету Покровської селищної ради, в якій, з урахуванням уточнень від 24.03.2022, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ЦНАП виконавчого комітету Покровської селищної ради від 15.07.2021 про відмову в реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, яке прийняте з порушенням вимог п. 18 Постанови КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру»;
- зобов'язати ЦНАП в особі Виконавчого комітету Покровської селищної ради здійснити реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням документів, передбачених п. 18 Постанови КМУ від 2 березня 2016 р. № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідачем порушено право на вільний вибір місця проживання. 15.07.2021 позивач звернувся до ЦНАП виконавчого комітету Покровської селищної ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . До вказаної заяви було долучено постанову Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021 у справі 189/1144/19 (провадження №22-ц/803/2016/21), якою за матір'ю ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 120,8 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, 15.07.2021 відповідачем відмовлено у реєстрації місця проживання. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 №207 не містить такої підстави для відмови у реєстрації місця проживання як згода другого співвласника.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду належним чином оформлену позовну заяву із уточненням складу сторін, в якій зазначити свою офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти та офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти відповідача (відповідачів), виклавши позовні вимоги у відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подати копію цієї позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.
25.01.2022 на виконання вимог ухвали суду від 04.01.2022 позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій відповідачем визначено ЦНАП в особі виконавчого комітету Покровської селищної ради.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 позивачу було продовжено строк на усунення недоліків позову.
15.02.2022 на адресу суду від позивача надійшов лист, до якого долучено оригінал квитанції №175 від 09.02.2022 про сплату судового збору, однак позивачем не уточнено виклад вимог прохальної частини уточненої позовної заяви щодо суб'єкта владних повноважень, рішення якого оскаржується.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 позивачу було продовжено строк на усунення недоліків позову.
24.03.2022 позивачем усунені недоліки позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 прийнято позов (уточнений) до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27580/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2022 направлена сторонам, відповідачу разом із копією позовної заяви з додатками у паперовому вигляді та отримана ним 19.04.2022, що підтверджується рекомендований повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним у матеріалах справи.
19.05.2022 до суду засобами електронного зв'язку без скріплення електронним підписом та в подальшому 23.05.2022 із електронним підписом від відповідача надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити, посилаючись на наступне. 15 липня 2021 року позивач звернувся із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем дійсно було надано постанова Дніпровського апеляційного суду про визнання за його матір'ю ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; квитанція про сплату адміністративного збору; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену частину житлового будинку. Шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно адміністратор ЦНАП отримав інформацію, що інша 1/2 частина житлового будинку вказаного будинку належить громадянці ОСОБА_4 . Беручи до уваги наведене, відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 реєстрація місця проживання проводиться за наявності згоди співвласників житла, наймача та членів його сім'ї. В цьому ж пункті Правил зазначено, що згода співвласників житла не вимагається при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників. Однак, згідно наданих ОСОБА_1 документів, на момент подачі заяви про реєстрацію місця проживання він досягнув повнолітнього віку (дата народження громадянина ОСОБА_1 - 30.05.1982). Разом з цим, в заяві щодо реєстрації місця проживання був відсутній підпис співвласника житлового будинку (громадянки ОСОБА_4 ) на підтвердження її згоди на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 в даному житловому будинку. За викладених обставини, відповідно до ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні та відповідно до п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 було прийнято мотивоване рішення про відмову у проведення реєстрації місця проживання, шляхом зазначення у заяві про реєстрацію місця проживання підстав відмови, а саме: відсутність згоди другого співвласника житла та документи, що підтверджують право на проживання в житлі ОСОБА_4 . Таким чином, відповідач вважає, що доводи позивача з приводу протиправності прийнятого рішення адміністратора ЦНАП є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся 15.07.2021 до ЦНАП виконавчого комітету Покровської селищної ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
До вказаної заяви позивач долучив постанову Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021 у справі 189/1144/19 (провадження №22-ц/803/2016/21), квитанцію про сплату адміністративного збору, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі №189/1144/19 (провадження №22-ц/803/2016/21) визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 120,8 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
15.07.2021 позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання із посиланням на п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 (відсутня згода другого співвласника житла та документи, що підтверджують право проживання в житлі ОСОБА_4 ).
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду із цим позовом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі в редакції чнніц на момент спірних відносин).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»
Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Статтею 10 Закону України № 1382-IV визначено, що Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила №207, чинні на момент спірних відносин), які визначали механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Згідно із пунктом 18 Правил №207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:
1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;
2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;
3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);
4) документи, що підтверджують:
право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);
право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);
проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);
5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.
Отже, у разі відсутності у особи права на проживання у житловому приміщенні (ордер, свідоцтво про право власності, тощо) реєстрація такої особи у житловому приміщенні здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї.
В свою чергу, відповідно до пункту 11 Правил №207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, серед іншого, особа не подала необхідних документів або інформації.
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.07.2021 позивач звернувся до ЦНАП виконавчого комітету Покровської селищної ради із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Для реєстрації місця проживання у цьому будинку до означеної заяви долучив копію постанови Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021 у справі 189/1144/19 (провадження №22-ц/803/2016/21), квитанцію про сплату адміністративного збору, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку, про що відсутній спір у справі.
Позивач у позові зазначає, що ОСОБА_2 є його матір'ю.
Згідно із постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі №189/1144/19 (провадження №22-ц/803/2016/21) за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 120,8 кв.м., житловою площею 56,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі №189/1144/19 (провадження №22-ц/803/2016/21) набрала законної сили 03.03.2021.
У постанові Дніпровського апеляційного суду від 03.03.2021 судом встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 .
Отже, власниками житлового будинку АДРЕСА_1 у рівних частках є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч.1, ч.2 ст.357 Цивільного кодексу України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Відповідно до ч.1 ст.358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
В силу п.п. 4 п.18 Правил №207 для реєстрації місця проживання особа подає, крім іншого, документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
За таких обставин, суд погоджується з відповідачем, за відсутності згоди всіх співвласників житлового будинку, особа, яка не має права на проживання в житлі, що підтверджується документально (свідоцтво про право власності, тощо), має отримати згоду всіх співвласників.
Із заяви позивача від 15.07.2021 про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що міститься в матеріалах справи, не вбачається надання згоди всіх співвласників, а саме: згоди від співвласника будинку ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки позивач не подав до органу реєстрації згоди всіх співвласників, що прямо передбачено пунктом 18 Правил №207, відповідач обґрунтовано відмовив у здійсненні реєстрації його місця проживання.
За таких обставин, відповідач при прийнятті рішення від 15.07.2021 про відмову у реєстрації місця проживання діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що оскажується.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій у прийнятті рішення, що оскаржується.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
З огляду на викладене, правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) до Центру надання адміністративних послуг в особі виконавчого комітету Покровської селищної ради (ідентифікаційний код 4052631; місцезнаходження: 53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. Центральна, 20) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 30.05.2022.
Суддя М.М. Бухтіярова