30 травня 2022 року Справа № 160/3112/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10025-53У від 25.02.2021 року, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ДПС України про скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10025-53У від 25.02.2021 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність п.4 ч.5 ст.160 КАС України.
На виконання ухвали суду, 25.03.2022 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано до суду уточнену позовну заяву до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій вона просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10025-53У від 25 лютого 2021 року про нарахування недоїмки ОСОБА_2 у розмірі 37 788,74 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона працює за основним місцем роботи протягом тривалого часу (з обов'язковим відрахуванням роботодавцем ЄСВ з її заробітної платні). Як фізична особа-підприємець вона не здійснювала підприємницьку діяльність ще з 2003 року. Крім того, вказану вимогу контролюючим органом було надіслано позивачу із зазначенням її попереднього прізвища « ОСОБА_3 », хоча зміну прізвища на нове - « ОСОБА_4 » вона здійснила ще під час укладення шлюбу у 2008 році. Тобто, відповідачем було здійснено нарахування невідомої їй недоїмки по сплаті ЄСВ з використанням неактуальних відомостей про фізичну особу. Крім того зазначила, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 року по справі №160/5181/20, вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-10025-53 від 20.02.2020 року, яка виставлена контролюючим органом з тих самих підстав вже була скасована в судовому порядку. Тому позивач вважає, спірна вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-10025-53У від 25.02.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До суду 05.05.2022 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з даними інформаційної системи ДПС України, ОСОБА_1 з 19.02.2001 р. перебуває за основним місцем обліку в Дніпровській ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський район), як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до Законів України від 04.07.2013 року №404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» та від 04.07.2013 року №406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» податковий орган здійснює адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 жовтня 2013 року. Інформація про платників єдиного внеску, які були зареєстровані до 1 жовтня 2013 року та не зняті з обліку, отримано від Пенсійного фонду України, як діючих та завантажено до реєстру страхувальників у 2013 році.
Так, станом на 01.10.2013 року ПФУ передано позивача як платника єдиного внеску. Тому, відповідно пункту 4 ч.1 ст.4 до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач з 01.10.2013 року є платником єдиного внеску. Податкова звітність позивачем за період з 2017 по 2020 роки не подавалась. У зв'язку з несплатою нарахованого єдиного внеску по коду платежу 71040000 станом на 25.04.2022 року у позивача обліковується недоїмка на загальну суму 37 788,74 грн. У зв'язку з несплатою заборгованості та на виконання п.5 р.VІ Інструкції №449 вимога від 25.02.2021 року №Ф-10025-53У, направлена до Слобожанського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) для ініціювання відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_1 у розмірі 37 788,74 грн. Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
В силу ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 19.02.2001 року перебуває за основним місцем обліку в Дніпровській ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровський район), як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 04.10.2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, після чого дівоче прізвище ОСОБА_3 було змінено на ОСОБА_4 .
Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної бази нарахування єдиного внеску.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлений розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складав 3 200,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складав 704,00 грн. (3200,00 х 22 відсотки).
Отже, сума мінімального страхового внеску у 2017 році складала 704,00 грн. за місяць (8448,00 грн. за 2017 рік), так як відповідно до Закону України від 21 грудня 2016 року №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 3 200 грн. (3 200 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2018 році складала 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлений 3 723 грн. (3 723 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2019 році складала 918,06 грн., так як відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4 173 грн. (4 173 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році складала 1 039,06 грн., так як відповідно до Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати складав 4 723 грн. (4 723 х 22 відсотки).
Разом з тим, Законом України від 25.08.2020 р. №822-ІХ внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зокрема, починаючи з 01 вересня 2020 року встановлений розмір мінімальної заробітної плати 5 000 гривень.
Таким чином, починаючи з 01.09.2020 року сума мінімального страхового внеску за місяць становила 1 100 гривень.
З метою ведення контролю за сплатою єдиного внеску по зазначеній категорії платників ДПС України розроблено алгоритм відображення в ІКП сум квартальних нарахувань з єдиного внеску.
Так, станом на 25.04.2022 р. за даними інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) позивачу були автоматично розраховані нарахування єдиного внеску на загальну суму 37 788,74 грн., а саме:
- за 2017 рік у сумі 8 448 грн., граничний строк сплати до 09.02.2018 р.;
- за І квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018 р.;
- за ІІ квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018 р.;
- за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018 р.;
- за VІ квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн., граничний строк сплати до 19.01.2019 р.;
- за І квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019 р.;
- за ІІ квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати 19.07.2019 р.;
- за ІІІ квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати до 21.10.2019 р.;
- за ІV квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн., граничний строк сплати до 20.01.2020 р.;
- за І квартал 2020 року у сумі 2 078,12 грн., граничний строк сплати до 21.04.2020 р.;
- за ІІ квартал 2020 року у сумі 1 039,06 грн., граничний строк сплати до 20.07.2020 р.;
- за ІІІ квартал 2020 року у сумі 3 178,12 грн., граничний строк сплати до 19.10.2020 р.;
- за жовтень - листопад 2020 року 2 200 грн., граничний строк сплати до 19.01.2021 р.
Тобто відповідач вважає, що позивачем за період з 01.01.2017 р. по теперішній час єдиний внесок не сплачувався.
Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску та декларації про майновий стан та доходи за період 2017 по 2020 роки не надавалися.
Керуючись п.3 p.VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449), Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ITC «Податковий блок» сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.02.2021 року №Ф-10025-53/У на суму 37 788,74 грн.
З матеріалів справи вбачається, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач з 08.02.2001 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Відомості у вказаному витязі не містять жодної інформації стосовно видів економічної діяльності позивача.
12.12.2012 року державним реєстратором було включено запис про визначення свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичну особу-підприємця - недійсним.
Так, відповідно до довідки підприємства «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України» №07/05-1 від 07.05.2020 року, ОСОБА_1 з 01.03.2006 року і по теперішній час працює на підприємстві «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» на посаді бухгалтера-фінансиста.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно неї спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10025-53У від 25.02.2021 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування” (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Так, відповідно до форми ОК-5, виданої Пенсійним фондом України роботодавцями позивача у пропорційному заробітній платі розмірі у період з 2011 по 2021 рік було сплачено ЄСВ за позивача, як за робітника у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, у зв'язку з чим, 12.12.2012 року державним реєстратором було включено запис про визначення свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичну особу-підприємця - недійсним.
Відповідно до довідки форми ОК-5, виданої Пенсійним фондом України суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування були сплачені:
- за період з січня 2017 р. по грудень 2017 р. - ТОВ «Дніпроавіахім», підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України», ПП «Авіа-Стиль», ПП «Авіатор»;
- за період з січня 2018 р. по грудень 2018 р. - ТОВ «Дніпроавіахім», підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України», ПП «Авіа-Стиль», ПП «Авіатор»;
- за період з січня 2019 р. по грудень 2019 р. - ТОВ «Дніпроавіахім», підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України», ПП «Авіа-Стиль», ПП «Авіатор»;
- за період з січня 2020 р. по грудень 2020 р. - ТОВ «Дніпроавіахім», підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України», ПП «Авіа-Стиль», ПП «Авіатор»;
- за період з січня 2021 р. по грудень 2021 р. - ТОВ «Дніпроавіахім», підприємство «Авіаційна компанія «АгроавіаДніпро» Дніпропетровської міської громадської організації «Асоціація авіації ЗАНГ України», ПП «Авіа-Стиль», ПП «Авіатор».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов'язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.
Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї нараховував та сплачував її роботодавець, у позивача відсутній обов'язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 року по справі №160/5181/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволений повністю, а саме:
- визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10025-53 від 20.02.2020 року про нарахуванню недоїмки ОСОБА_2 у розмірі 29 293,44 грн.;
- вирішено питання розподілу судовий витрат.
В даному рішенні суду від 16.07.2021 року по справі №160/5181/20 судом встановлено та зазначено, що позивач зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08.02.2001 року. Відповідно до вищевказаного витягу, державним реєстратором 12.12.2012 року було включено запис про визначення свідоцтва про державну реєстрацію позивача як фізичну особу-підприємця - недійсним. Позивач з 2008 року працює як найманий працівник, підприємницької діяльності не здійснює.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 року по справі №160/5181/20 набрало законної сили - 28.02.2022 року.
Але все ж таки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу від 25.02.2022 р. №Ф-10025-53У про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_1 у сумі 37 788,74 грн.
Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області недоїмки з єдиного внеску в сумі 37 788,74 грн. за період, коли позивач фактично не здійснювала діяльність як самозайнята особа, та не отримувала доходу, а вказаний внесок за неї сплачував роботодавець, є протиправною.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Боровко О.О. договір №69 про надання правової допомоги від 08.04.2020 року.
Крім того, відповідно до Додатку №1 (тарифи на послуги ) до договору №69 про надання правової допомоги від 23.11.2021 року вартість послуг адвоката становить 10 000 грн.
Згідно з актом наданих послуг, адвокат здійснено наступні послуги:
- ведення усної консультації - 5 годин, вартість однієї години 1 000 грн.;
- підготовка, супровід та подача позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду - 5 годин, вартість однієї години 1 000 грн.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено до позову: договір №69 про надання правової допомоги від 08.04.2020 року, додаток №1 (тарифи на послуги) до договору №69, та акт наданих послуг від 09.02.2022 року
Аналізуючи надані позивачем докази суд доходить до висновку, що матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання відповідних процесуальних документів в адміністративній справі №160/3112/22, оскільки в доданих до даної справи підтверджуючих документів відсутнє підтвердження самої оплати професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.
Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначена правова позиція викладена Верховним судом у додатковому рішенні від 24 січня 2019 року по справі № 9901/350/18 (провадження №П/9901/350/18), в тексті якого зазначено, що надані до Суду представником позивача копії виписок з його банківського рахунку, на підтвердження того, що позивач поніс витрати на правову допомогу згідно актів приймання-передачі наданих послуг № 01-554 від 30 листопада 2017 року, № 02-554 від 11 червня 2018 року, № 03-554 від 22 жовтня 2018 року, такі витрати не підтверджують, оскільки не містять інформацію про номер справи, чи відповідний акт приймання-передачі наданих послуг згідно з якими були сплачені кошти.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, тому судовий збір у розмірі 2 470 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10025-53У від 25 лютого 2021 про нарахування недоїмки ОСОБА_2 у розмірі 37 788,74 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 2 470 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма