Дата документу 23.05.2022
Справа № 2-3894/09
Провадження № 6/334/62/22
23 травня 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді: Добрєва М.В., за участю: секретаря судового засідання - Піка А.А., за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково, -
Заявник ОСОБА_1 звернуся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково.
В обґрунтування заяви зазначено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2009 року було задоволено позов філії - Шевченківське відділення № 7858 ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно на користь позивача 368737,54 грн., держмито в розмірі 1700 грн. та 252 грн. витрати на ІТЗ.
17.02.2010 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя було видано виконавчий лист № 2-3894/09, який наразі перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. (ВП № 65365441).
Після набрання чинності рішенням суду заявник частково добровільно виконав своє зобов'язання перед АТ "Державний ощадний банк України» шляхом внесення готівкових коштів до каси банку на загальну суму 159754,80 грн.
Просить суд визнати таким, що частково не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-3894/09 про стягнення з нього боргу в сумі 159754,80 грн.
Заявник у судове засідання у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день і час судового засідання повідомлений.
Заінтересовані особи у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про день і час судового засідання повідомлені, запечень не надали.
Суд, вивчивши матеріали справи, перевіривши їх доданими до заяви документами, вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що в провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа № 2-3894/09 за позовною заявою ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2009 року було задоволено позов філії - Шевченківське відділення № 7858 ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно на користь позивача 368737,54 грн., держмито в розмірі 1700 грн. та 252 грн. витрати на ІТЗ.
17.02.2010 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя було видано виконавчий лист № 2-3894/09, який наразі перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. (ВП № 65365441).
Після набрання чинності рішенням суду заявник частково добровільно виконав своє зобов'язання перед АТ "Державний ощадний банк України» шляхом внесення готівкових коштів до каси банку на загальну суму 159754,80 грн.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1,2 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною "права на суд" та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно частин 1, 2, 4 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Частинами 1,2 ст. 544 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи неподільність предмета зобов'язання при солідарному стягненні, право регресної вимоги у солідарних боржників, суд приходить до висновку, що правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в контексті ст. 432 ЦПК України відсутні.
Керуючись, ст. ст.353, 432 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Шавлукова Заіра Арсенівна про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню частково - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Добрєв М. В.