03 червня 2022 р. № 400/9843/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1,Миколаїв,54003,
про:визнання протиправною та скасування постанови від 17.06.2021 № МК346/313/АВ/П/ТД-ФС,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу № МК346/313/АВ/П/ТД-ФС від 17.06.2021 в сумі 720 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення порушує його право передбачені Конституцією України, є необґрунтованим та протиправним виходячи з порушенням процедури перевірки на підставі якої вона була винесена та механізму накладання на суб'єкта господарювання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, оскільки позивач усунула всі порушення встановлені актом перевірки, тому відповідно до вимог Закону №877 підстав для прийняття постанови про накладання штрафу немає.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки при проведенні інспекційного відвідування було встановлено, що у позивача в порушення ч.1 ст.21 КЗпП України, ч.1,2 ст.24 КЗпП України, постанови КМУ « Про порядок повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015- 12 працівників фактично були допущені до роботи позивачем без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, тому до нього правомірно застосована штрафна санкція .
Позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
На підставі наказу начальника управління Держпраці у Миколаївській області № 80 від 25.02.2021 та направлення на перевірку № 58 було проведено інспекційне відвідування позивача.
Актом інспекційного відвідування № МК 346/313/АВ від 12.03.2021 ФОП ОСОБА_1 встановлено, що в порушення вимог ч.1 ст.21 КЗпП,ч.3 ст.24 КЗпП працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 допускаються до роботи без укладання трудового договору з ФОП ОСОБА_1 та без повідомлення ДПС про прийняття працівника на роботу. Праця зазначених осіб за цивільно-правовим договором не є юридично самостійною, а здійснюється в межах діяльності ФОП ОСОБА_1 з систематичним виконанням трудових функцій притаманних саме для робіт продавця продовольчих товарів.
Надані позивачем при перевірці цивільно-правові договори, укладені з вищезазначеними особами, в яких зазначено, що обов'язками цих виконавців було реалізація товарів. Обов'язки цих осіб не є юридично самостійними, а здійснюється в межах діяльності позивача. Систематичне виконання трудових функцій притаманних саме для робіт працівника продовольчих товарів.
12.03.2021 прийнято припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
17.06.2021 відповідачем прийнята постанова про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № МК346/313/АВ/П/ТД-ФС від 17.06.2021 в сумі 720 000 грн.(6000х10х12).
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положенням закону України від 5.04.2017 № 877 « Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України « Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”№ 295 від 26.04.2017 інспекційні відвідування проводяться: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Ст. 265 КЗпП встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Об'єктивна сторона порушення відповідно до ст.265 КЗпП полягає у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Надані при проведенні перевірки цивільно-правові договори, укладені позивачем з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 містили обов'язки з продажу реалізації товару.
Позивач не оспорює суті самого порушення, з ним він погоджується.
Позивач обґрунтовує протиправність спірної постанови тим, що він усунув відповідно до вимог припису встановлені актом порушення, надав відповідачу повідомлення про прийняття працівників на роботу, тому відповідно до п.22 Порядку №823 відповідач повинен був перевірити стан виконання припису та відповідно до ч.11 ст.7 Закону №877 у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення про усунення порушення, виявлених під час здійснення перевірки заходи реагування до суб'єктів господарювання та його посадових осіб не застосовуються.
Але суд стосовно цього зазначає наступне: відповідно до ст.265 КЗпП, яка є спеціальної в спірних правовідносинах передбачено, що у разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев'ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.
Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.
Оскільки позивача притягнуто до відповідальності за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, то виконання припису не звільняє його від відповідальності. Норми Закону № 877 в цих правовідносинах є загальними, а норми Кодексу Законів про працю є спеціальними, оскільки саме на підставі ст.265 КЗпП позивача притягнуто до відповідальності, тому застосуванню підлягають норми спеціального, а не загального закону. Тому ці підставі для визнання спірної постанови протиправною суд відхиляє.
Також позивач зазначає, що у направленні №58 на проведення інспекційного відвідування не зазначено дата початку та дата закінчення заходу, але вказано, що воно дійсне з 26.02.2021 по 12.03.2021.У направленнях було ототожнено поняття «строк перевірки» та «строк дійсності направлення», що ставить під сумнів законність, допустимість та обґрунтованість проведення всіх процесуальних дій та їх кваліфікацію, як державного нагляду.
Ці посилання позивача на недоліки направлення на перевірку не можуть привести для визнання спірної постанови протиправної, тому суд не приймає до уваги ці доводи.
Таким чином позивач допустив до роботи без оформлення трудових правовідносин, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу 12осіб, тому постанова про накладання штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.
Таким чином позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. О. Гордієнко