24 травня 2022 року Справа № 160/4306/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
23.02.2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №000229424050462 від 07.10.2021 року, №00229324050462 від 07.10.2021 року, №000229524050462 від 07.10.2021 року, які винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 25.03.2022 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.10.2021 року №000229424050462 від 07.10.2021 року, №00229324050462 від 07.10.2021 року, №000229524050462 від 07.10.2021 року за період 2018-2020 роки, за якими визначено податкові зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами. Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в своєму розрахунку відповідач протиправно не виключив з бази оподаткування площу, передбачену як пільгову за рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27, відповідно до якого житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою, завищивши при цьому суму податкового зобов'язання. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
31.03.2022 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частки. Згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Згідно з даними ІТС «Податковий блок» розділ «реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за позивачем обліковується об'єкт оподаткування - паркувальне місце №22, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , квартири, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , у зв'язку з чим контролюючим органом в автоматичному режимі було сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №000229424050462, №000229324050462, №000229524050462 від 07.10.2021 року за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, код класифікації доходів бюджету 1 8010200». Розрахунки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018, 2019 та 2020 роки відповідно до оскаржуваних документів по об'єктах оподаткування, які належать позивачу, наявні на звороті податкових повідомлень-рішень.
27.04.2022 року від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову. Так, відповідачем не вказані квадратні метри, які містяться в даних ІТС «Податковий блок» розділ «Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», а також не надано жодного належного та допустимого доказу, що паркувальне місце збільшувалось за розмірами кожного року, відповідно до нарахованого податку. Як вбачається з розрахунку до податкового повідомлення-рішення №000229524050462 від 07.10.2021 року, нараховані податкові зобов'язання стосуються паркувального місця, при цьому, вказані квадратні метри за 2019 та 2020 року більше ніж вказані в 2018 році, при цьому розмір паркувального місця не змінювався. Отже, на підставі яких даних та документів визначені податкові зобов'язання є незрозумілим.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником наступних об'єктів нерухомого майна:
- квартира площею 122,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування квартири від 20.08.2007 року, витягом з Державного реєстру правочинів від 20.08.2007 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.09.2007 року;
- квартира площею 121,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором дарування квартири від 22.11.2010 року, витягом з Державного реєстру правочинів від 22.11.2010 року, витягом про Державну реєстрацію права власності від 17.12.2010 року;
- паркувальне місце площею 20,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , поз. 22, що підтверджується договором дарування паркувального місця від 20.08.2007 року, витягом з Державного реєстру правочинів від 20.08.2007 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.09.2007 року.
За висновком податкового органу дані об'єкти нерухомості, відповідно до вимог пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку з чим Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.10.2021 року, а саме:
- №000229424050462, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки у сумі 17 245,25 грн.;
- №00229324050462, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки у сумі 17 453,43 грн.;
- №000229524050462, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки у сумі 2 555,12 грн.
Позивач вважає, що приймаючи податкові повідомлення-рішення податковий орган протиправно не виключив з бази оподаткування площу, передбачену як пільгову за рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27, відповідно до якого житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою.
Отже, спір між сторонами виник з підстав обґрунтованості нарахування відповідачем суми податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, статтю 266 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
Відповідно до положень п. п. 266.1.1 п. 266.1, п. п. 266.2.1 п. 266.2, п. п. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, в тому числі, фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, яка обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п. п. 266.7.1, 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
За приписами п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, який здійснюється контролюючим органом, врегульований підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів а або б підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту в підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів б і в цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів а-г цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості відомості стосовно пільг, наданих ними відповідно до цього підпункту.
Судом встановлено, що рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території м. Дніпро» ставку податку встановлено у розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Крім того, додатком № 2 до вказаного рішення встановлений перелік пільг для фізичних і юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 266.4 статті 266 ПК України, зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою.
Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв.м., то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.
Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов'язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
Суд зазначає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Отже, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості у 2018-2020 роках податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.11.2018 року у справі №817/2019/17.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме, відмінне від земельної ділянки, на території міста» встановлено розмір ставки на 2018 рік - 1,5%.Тому розмір мінімальної заробітної плати у 2018 році - 3 723 грн. (1,5% - 55,85), у 2019 році - 4 173,00 грн. (1,5% - 62,60), у 2020 році - 4 723,00 грн. (1,5% - 70,85).
Разом з тим, судом встановлено, що позивач є власницею квартир загальною площею 122,3 кв.м. та 121,0 кв.м.
Тобто, загальна площа об'єктів житлової нерухомості, якими володіє позивач становить - 243,30 кв.м.
З цієї площі підлягає виключенню 60 кв.м., оскільки застосовується пільга із зменшення бази оподаткування - 60 кв.м. (243,30 кв.м. - 60 кв.м.).
Таким чином, база оподаткування складає 183,3 кв.м.
Водночас, як вбачається з розрахунків відповідача, з врахуванням положень п.п.266.4.1 п. 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової нерухомості позивача була зменшена на 60 кв.м. з кожного об'єкту нерухомості окремо, а не з сумарної загальної площі об'єктів житлової нерухомості, що свідчить про порушення норм діючого законодавства податковим органом та помилковість проведеного розрахунку, оскільки останнім було фактично зменшено площу оподаткування.
При цьому, суд зазначає про відсутність повноважень замість податкового органу здійснювати розрахунки податкових зобов'язань зі сплати податків суб'єктами господарювання. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.
Крім того, нормами Податкового кодексу України встановлено, що виключно податкові органи наділені повноваженнями визначення розміру грошових зобов'язань та штрафних санкцій, що підлягають накладенню на платників податків.
Суд звертає увагу на те, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення, передбаченим у КАС України критеріям, не може підміняти контролюючий орган та перебирати на себе повноваження щодо визначення грошового зобов'язання та застосування штрафу в іншому розмірі.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 у справі №804/3230/17 та від 06.11.2018 у справі №813/3274/17.
Отже, враховуючи, що при визначенні суми грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач зменшив площу оподаткування чим фактично зменшив суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, суд дійшов висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки від 07.10.2021 року №000229424050462 та №00229324050462, та наявності правових підстав для їх скасування.
Також, підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 07.10.2021 року №000229524050462, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018-2020 роки у сумі 2 555,12 грн., оскільки як вбачається з розрахунку нараховане зобов'язання стосується паркувального місця, загальна площа якого складала у 2018 році - 37,23 кв.м., у 2019 році - 41,73 кв.м., та у 2020 році - 47,23 кв.м., при цьому, як вбачається з договору дарування паркувального місця від 20.08.2007 року, загальна площа останнього складає 20,9 кв.м.
Будь-яких доказів, на підставі яких була визначена площа об'єкта - паркувального місця, що підлягає оподаткуванню, відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при нарахуванні позивачу податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки ним, як було встановлено в ході судового розгляду, було протиправно здійснено розрахунок даного зобов'язанні, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Доводи позивача про протиправність не виключення з бази оподаткування площі, передбаченої як пільгову за рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року №12/27, відповідно до якого житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою, суд вважає у даному випадку безпідставними, оскільки виходячи із загальної площі об'єктів нерухомості, що належать позивачу на праві власності, база оподаткування складає 183,3 кв.м., що значно перевищує 85 кв.м., у зв'язку з чим підстави для застосування пільги встановленої п. 2 додатку №1 до рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 року № 12/27, відповідно до якого житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира / квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв.м. оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за нульовою ставкою, відсутні, оскільки в даному випадку площа оподаткування значно перевищує 85 кв.м., у звязку з чим таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно на загальних підставах.
Крім того, безпідставними є доводи позивача щодо підписання податкових повідомлень-рішень керівником (виконуючий обов'язки / заступник) керівника, уповноваженою особою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Терхановим Федором, оскільки останнього з метою належної організації роботи управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області, наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 16.04.2021 року №429 «Про делегування повноважень» було уповноважено на виконання певних функцій, в тому числі за п. 266.7 ст. 266 ПК України «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачами не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 07.10.2021 року, №000229424050462, №00229324050462, №000229524050462, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 18.02.2022 року.
Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку із перебуванням головуючого судді у період з 14.04.2022 року по 23.05.2022 року у відпустці, текст рішення суду складений першого робочого дня - 24.05.2022 року.
Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2021 року №000229424050462, №00229324050462 та №000229524050462, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець