12 травня 2022 року Справа № 160/21430/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу №160/21430/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістік Групп» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
05 листопада 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістік Групп» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2021/000029/1 від 09.08.2021 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110140/2021/00151 від 09.08.2021 року.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що з метою митного оформлення товару, придбаного за умовами контракту №WSIIMPLOGGR/19 від 18 вересня 2019 року, укладеного між позивачем/покупцем та іноземною компанією Wenzhou Seineca International Corporation, China (Китай), позивач подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №UA110140/2021/008843 від 09.08.2021 року разом з товаросупроводжуючими документами на відповідний вантаж, а саме: «обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згорання екскаваторної техніки; обладнання для фільтрування або очищення газів, фільтри забору повітря для двигунів внутрішнього згорання екскаваторної техніки».
Митна вартість придбаного товару визначена позивачем за основним методом, передбаченим Митним кодексом України, а саме - за ціною договору.
Проте, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2021/000029/1 від 09.08.2021 року, визначивши при цьому митну вартість товару за резервним методом та виставив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2021/00151 від 09.08.2021.
Як видно з оскарженого рішення, відповідач повідомив декларанта про те, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак, як вказав позивач, ним до митного органу було подано всі документи, які містили повні та достовірні відомості щодо складових митної вартості ввезених товарів.
Позивач зазначив, що оскаржене рішення Дніпровської митниці є протиправним, оскільки прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності і правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання, а тому підлягає скасуванню судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/21430/21 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Підготовче засідання призначено на 21 грудня 2021 року. Останнє судове засідання відбулося 12.05.2022.
15 грудня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час митного контролю ЕМД №UA110140/2021/008843 від 09.08.2021 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, які передбачали необхідність здійснення митним органом перевірки правильності визначення митної вартості товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також, під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією ЕМД №UA110140/2021/008843 від 09.08.2021 року, відповідачем встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- надані до митного оформлення банківські платіжні документи (Swift) містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив'язати їх до оцінюваної партії товарів. Відповідно до вимог ч.2 ст.53 МКУ платіжні документи мають містити ідентифікуючі дані товару. В даному випадку посилання на контракт не дає можливості встановити, за яку саме поставку здійснено оплату, оскільки контракт дійсний до 31.12.2022 року і укладений на всі поставки здійснені між Продавцем і Покупцем. Відповідно до вимог ч.2 ст.53 МКУ платіжні документи мають містити ідентифікуючі дані товару. В даному випадку посилання на контракт не дає можливості встановити, за яку саме поставку здійснено оплату, оскільки контракт дійсний до 31.12.2022 року і укладений на всі поставки здійсненні між Продавцем і Покупцем;
- відповідно до пункту 4.1. контракту WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 товар повинен бути відвантажений на протязі 60 днів після оплати за товар. Проте, надані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо прив'язати за датами оплати до дати відвантаження товарів;
- відповідно до п 6.2. контракту передбачено, що вартість тари та пакування включені до вартості товару, проте не зазначено чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження;
- у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів;
- відповідно до п.9.1 контракту передбачено надання експортної декларації. Зазначений документ не надано декларантом до митного оформлення.
Згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару Wenzhou Seineca International Corporation. Торгівельна марка товарів №1,2 - Wissen. При цьому, відомості щодо безпосереднього виробника та торгівельної марки відсутні у контракті та у наданому рахунку-фактурі №FH21343 від 08.04.2021. Відповідач зазначив, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.
Таким чином, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
17 грудня 2021 року представником позивача подано відповідь на відзив (вх. № 18966/21ел), в якій викладені заперечення позивача проти доводів відповідача та наведено доводи, аналогічні тим, що вказані в адміністративному позові.
18.01.2022 представником відповідача подані письмові пояснення по справі (вх. № 4573/22), в яких відповідач зазначив, що позивач не заперечив обставин, викладених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару. Зауваження стосувалися відсутності підтвердження всіх складових митної вартості, числових значень. Окрім того, надані до митного оформлення банківські платіжні документи (Swift) містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив'язати їх до оцінюваної партії товарів. Відповідно до вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України платіжні документи мають містити ідентифікуючі дані товару. В даному випадку посилання на контракт не дає можливості встановити, за яку саме поставку здійснено оплату, оскільки контракт дійсний до 31.12.2022 і укладений на всі поставки, здійснені між продавцем та покупцем. відсутність документального підтвердження витрат на транспортування, які є додатковими складовими митної вартості товару. За таких обставин, позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Уповноважені представники сторін у судове засідання 12.05.2022 не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи позивач був належним чином повідомлений судом, що підтверджується матеріалами справи, однак про причини неявки суд не повідомив. Будь-яких заяв або клопотань від представника позивача до суду не надійшло.
Від представника Дніпровської митниці Держмитслужби до суду надійшло клопотання (вх. №35201/22 від 12.05.2022), в якому останній просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзивах відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
18 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістік Групп» (далі- Покупець) та Wenzhou Seineca International Corporation, China (Китай) (далі- Продавець) укладено Контракт №WSIIMPLOGGR/19 на поставку товару.
У серпні 2021 року згідно з умовами контракту та з метою митного оформлення ввезеного товару, позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію (скорочено - ЕМД) №UA110140/2021/008843 від 09.08.2021 року, в якій задекларовано до розмитнення наступний товар: Обладнання для фільтрування палива чи мастил у двигунах внутрішнього згоряння екскаваторної техніки, ТМ Wissen:
масляний фільтр WO11003 - 300шт;
масляний фільтр WO11006 - 504шт;
масляний фільтр WO11008 - 510шт;
масляний фільтр WO11016 - 280шт;
масляний фільтр WO11016 - 9шт;
паливний фільтр WF21009 - 300шт;
паливний фільтр WF21010 - 500шт;
паливний фільтр WF21011 - 510шт;
паливний фільтр WF21022 - 500шт;
паливний фільтр WF21025 - 300шт;
паливний фільтр WF21026 - 510шт;
паливний фільтр WF21027 - 510шт;
паливний фільтр WF21028 - 500шт;
паливний фільтр WF21030 - 300шт;
паливний фільтр WF21033 - 300шт;
паливний фільтр WF21007 - 300шт;
масляний фільтр WO11025 - 510шт;
паливний фільтр WF21045 - 300шт;
повітряний фільтр WА41018 - 100шт;
повітряний фільтр WА41023 - 50шт;
повітряний фільтр WА41024 - 50шт;
повітряний фільтр WА41025 - 50шт;
повітряний фільтр WА41026 - 50шт;
повітряний фільтр WА41055 - 100шт;
повітряний фільтр WА41056 - 100шт;
повітряний фільтр WА41059 - 50шт;
повітряний фільтр WА41060 - 50шт;
повітряний фільтр WА41061 - 50шт;
повітряний фільтр WА41062 - 50шт;
повітряний фільтр WА41069 - 500шт;
повітряний фільтр WА41036 - 96шт;
повітряний фільтр WА41036 - 108шт;
повітряний фільтр WА41037 - 108шт;
повітряний фільтр WА41057 - 50шт;
повітряний фільтр WА41021 - 54шт;
повітряний фільтр WА41082КТ - 100шт.
Разом з ЕМД №UA110140/2021/008843 від 09.08.2021 року декларантом подано: декларацію митної вартості №4760, номер якої наведено у гр.7 ЕМД, пакувальний лист (Packing list) №FH21343 від 08.04.2021, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial іnvoice) - ІNVOICE №FH21343 від 08.04.2021, коносамент (BILL OF LADING) №ZIMUNGB9769637 від 27.06.2021, автотранспортна накладна (Road consignment note) - міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №26591 від 06.08.2021 року, документ про походження товару (Declaration of origin) - ІNVOICE №FH21343 від 08.04.2021, банківські платіжні документи, що стосуються товару: Swift від 18.06.2021, Swift від 09.04.2021, Swift від 07.07.2021, зовнішньоекономічний контракт №WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019, експортна декларація країни відправлення від 23.06.2021, лист №0908 від 09.08.2021 про надання декларантом всіх документів.
Митна вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).
За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2021/000029/1 від 09.08.2021 року, яким відкориговано митну вартість товару, заявленого до розмитнення за ЕМД №UA110140/2021/008843 від 09.08.2021 та визначено її за резервним методом і винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2021/00151 від 09.08.2021 року.
Як встановлено з оскарженого рішення про коригування митної вартості, підставою для його винесення стало те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- надані до митного оформлення банківські платіжні документи (Swift) містять посилання лише на контракт, що не дає змогу прив'язати їх до оцінюваної партії товарів. Відповідно до вимог ч.2 ст.53 МК України платіжні документи мають містити ідентифікуючі дані товару. В даному випадку посилання на контракт не дає можливості встановити, за яку саме поставку здійснено оплату, оскільки контракт дійсний до 31.12.2022 і укладений на всі поставки здійснені між Продавцем і Покупцем. Відповідно до вимог ч.2 ст.53 МК України платіжні документи мають містити ідентифікуючі дані товару. В даному випадку посилання на контракт не дає можливості встановити, за яку саме поставку здійснено оплату, оскільки контракт дійсний до 31.12.2022 і укладений на всі поставки здійснені між Продавцем і Покупцем;
- відповідно до пункту 4.1. контракту WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 товар повинен бути відвантажений на протязі 60 днів після оплати за товар. Проте, надані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо прив'язати за датами оплати до дати відвантаження товарів;
- відповідно до п. 6.2. контракту передбачено, що вартість тари та пакування включені до вартості товару, проте не зазначено чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження;
- у графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди - контракт з виробником (4104). У відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів;
- відповідно до п.9.1 контракту передбачено надання експортної декларації. Зазначений документ не надано декларантом до митного оформлення.
Надаючи оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.
Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.
Примітками до п. 2 статті VІІ Оцінка товару для митних цілей ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України.
При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Суд відхиляє доводи митного органу про наявність у платіжних банківських документах посилання лише на контракт, у зв'язку з чим митний орган не має змоги прив'язати їх до оцінюваної партії товарів, а також за датами прив'язати проплати до дати відвантаження товарів, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.
Щодо аргументів митного органу про відсутність інформації в п 6.2. Контракту інформації, чи включено до вартості товару вартість доставки та навантаження, суд звертає увагу, що укладаючи контракт №WSIIMPLOGGR/l9 від 18.09.2019 сторони передбачили можливість визначення умов поставки (відповідно до Інкотермс 2010) за їх згодою в інвойсах на кожну партію товару відповідно.
В ході судового розгляду було встановлено, що рахунком-фактурою (інвойсом №FH21343 від 08.04.2021 визначені умови поставки: CFR-Одеса.
Відповідно до Інкотермс-2010 за умовами поставки CFR (англ. Cost and Freight (... named port of destination), Вартість і фрахт (... назва порту призначення)) продавець зобов'язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обовязок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати % ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.
Тобто, поставка товару на умовах CFR (вартість і фрахт) «Інкотермс 2010» передбачає, що у вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме перевезення товару до порту призначення (фрахт). Крім того, суд зазначає, що умови поставки за умовами CFR не передбачають обов'язку страхування товару.
Наведений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що міститься у постанові від 21.01.2021 у справі №820/4906/16.
З огляду на вищенаведене, оскільки ціна імпортованого позивачем товару включала витрати на транспортування, суд вважає доводи митного органу про те, що подані до митного оформлення документи не містять інформацію щодо усіх складових митної вартості на умовах поставки CFR, зокрема, витрати на транспортування та страхування, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.
Щодо зауважень митного про те, що відсутність відомостей щодо безпосереднього виробника та торгівельної марки у контракті, а також відсутність у рахунку-фактурі №FH21343 від 08.04.2021 відомостей щодо виробника товару.
Суд зазначає, що у графі 44 ЕМД декларантом було заявлено характер угоди -контракт з виробником (4104).
Так, відповідно до Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», код документа « 4104»-це зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів.
Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в силу ч.2 ст.53 МК України документи на підтвердження виробника товарів, що декларуються, не є документом, який підтверджує митну вартість товару та митним органом в ході судового розгляду жодним чином не було обґрунтовано, яким чином наведені обставини вплинули чи могли вплинути на складові митної вартості.
Більш того, суд наголошує, що затвердженої форми зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, а також вимог щодо її заповнення нормами чинного законодавства України не передбачено.
Крім того, інвойс виставляється на оплату саме контрагентом-продавцем товару, а не декларантом-покупцем, отже такі аргументи митного органу суперечать принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який сформований Європейським Судом з прав людини, зокрема у справах, справа ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04); справи «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03), «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97), «Полторацький проти України» від 29.04.2003 (заява №38812/97).
Крім того, відповідач посилається на те, що п. 9.1 контракту передбачено надання експортної декларації. Проте, зазначений документ не надано декларантом до митного оформлення. Суд зазначає, що вказані доводи повністю спростовуються наданим позивачем до матеріалів справи скріншотом із переліком документів, поданих декларантом по системі електронного декларування MD-Declaration до відповідного митного оформлення товару.
Разом із цим, суд наголошує, що відповідно до п.7 ч.З ст.53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом (за наявності).
Щодо аргументів відповідно до цінової бази даних митних органів наявні митні оформлення подібних товарів за ціною за одиницю вище ніж заявлена, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Наведений висновок узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у постановах від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Необхідність дотримання наведеного правила неодноразово наголошувалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.10.2020 у справі №826/13139/15, від 22.07.2021 у справі № 540/1918/20.
Проте, суд наголошує, що в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів міститься лише посилання на цінову інформацію, за певними митними деклараціями без посилання на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Крім того, стосовно вищевказаних розбіжностей, встановлених митним органом під час митного оформлення спірної ЕМД суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не було обгрунтовано взаємозв'язок між такими розбіжностями із складовими митної вартості товару заявленого до митного оформлення ТОВ «Імпорт Логістік Групп».
Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.
Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.
Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно), де зазначено, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд дійшов висновку, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої ТОВ «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для иезастосувапня обраного ним методу визначення митної вартості.
Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для иезастосувапня обраного ним методу визначення митної вартості.
Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.
Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому до розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідач, не могли свідчити про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари, і таким чином давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Судом також враховано, що в спірному рішенні митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих документах позивачем розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для для коригування митної вартості відповідачем.
Також суд звертає увагу, що митниця, приймаючи рішення про кориування імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Наведена позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 по справі №826/4827/16.
Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.
Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-1, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-ХІІ, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08. п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Опер їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-1V суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Більш того суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригуванн митної вартості товару та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обгрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства. Крім того, якщо у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.
Вказана правова позиція застосована також у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752.
З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про неправомірність спірного рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару №UA110140/2021/000029/1 від 09.08.2021 року та наявність підстав для його скасування.
Водночас, згідно з частиною першою, другою статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
З тлумачення даних норм у їх системному зв'язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов'язані саме з тими недоліками, у зв'язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.
Оскільки прийняття оскарженої картки відмови обгрунтовано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправною та скасування прийнятої Дніпровською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2021/00151 від 09.08.2021 року.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повномута обєктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належість, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до чатини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обгрунтування своїх рішень (рішення).
З урахуванням наведеного, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2021/000029/1 від 09.08.2021 року, та визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2021/00151 від 09.08.2021 та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 132, 194, 242 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістік Групп» (вул.Суворова, буд.14 секція 3 кв.96, м. Дніпро, 49089 , і.к. 41795971) до Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, і.к. 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці №UA110140/2021/000029/1 від 09.08.2021 року про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці №UA110140/2021/00151 від 09.08.2021.
Стягнути з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Логістік Групп» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4540,00 (чотирі тисячі п'ятсот сорок) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 12 травня 2022 року.
Суддя О.В. Царікова