03 червня 2022 р. Справа № 120/1519/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), інтереси якої представляє адвокат Путілін Євген Вікторович (далі - представник позивача, адвокат Путілін Є.В.) з адміністративним позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Липовецька міська рада, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки, до якої додала витяг з державного земельного кадастру та погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви та документів, відповідач листом від 29.09.2021 повідомив позивача про те, що рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача на засідання сесії міської ради, яке відбулось 29.09.2021, - не прийнято.
Позивач вважає, що за наслідком розгляду ініційованого нею земельного питання орган місцевого самоврядування повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою, яке повинне оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення. Відсутність належним чином оформленого рішення, на переконання позивача, є протиправною бездіяльністю міської ради.
З огляду на наведене, на думку позивача, її порушене право підлягає захисту шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, кадастровий номер 0522280300:03:000:1693, що розташована за межами с. Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність такої земельної ділянки та прийняття з урахуванням поданої заяви та доданих до неї документів рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Ухвалою від 23.02.2022 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.
16.03.2022 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Так, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що 09.09.2021 позивач звернулася до Липовецької міської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 0522280300:03:000:1693, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території с. Богданівка (за межами населеного пункту) Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, та передачу земельної ділянки у власність. Згідно з протоколом 20 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 29.09.2021 рішення з 39 питання: "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 "не прийнято" під час голосування за нього депутатським складом ради.
На переконання відповідача, оскільки необхідною умовою передачі земельних ділянок у власність, що перебувають у комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування, то зобов'язання судом внести певні зміни до рішення міської ради за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні її адміністративного позову.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що 15.10.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ № 1458-УБД, згідно з яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Богданівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03).
У подальшому позивачем було замовлено та виготовлено відповідний проект землеустрою, який із заявою (клопотанням) від 30.08.2021 про його затвердження, а також із витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку передано на розгляд до Липовецької міської ради.
Відповідно до пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України надані до дня набрання чинності цим пунктом (до 27.05.2021) рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов'язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.
Так, 29.09.2021 на засіданні 20 сесії 8 скликання Липовецької міської ради розглянуто проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ". Разом із тим, такий проект рішення не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу ради, у зв'язку з чим рішення з даного питання не було прийнято.
Листом від 29.09.2021 № 1284 за підписом в.о. міського голови О. Назаренко позивача повідомлено, що її звернення від 30.08.2021 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення розглянуто на пленарному засіданні 20 сесії Липовецької міської ради 8 скликання від 29.09.2021 та за результатами відкритого поіменного голосування проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ", не прийнято.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду її клопотання про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки, а тому звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд враховує, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
За змістом п. "б" ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, законом гарантовано право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, не більше як 2,0 гектара.
Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до частин 9, 10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Частиною 8 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.
Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або відмовляє у його затвердженні.
При цьому, у випадку відмови у затвердженні проекту землеустрою, таке рішення має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі також Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР).
Із аналізу наведених норм можна дійти висновку, що саме на пленарних засіданнях органом місцевого самоврядування вирішуються питання щодо земельних відносин. Водночас, за наслідком розгляду клопотання про затвердження розробленої документації із землеустрою, обов'язковим є прийняття саме рішення про його затвердження чи/або про відмову у його затвердженні.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 826/8858/16 від 05.05.2020, №826/8108/16 від 18.06.2020 та інших.
Як встановлено судом, за наслідком розгляду заяви (клопотання) позивача від 30.08.2021 Липовецькою міською радою не було прийнято жодного із передбачених законом рішення щодо затвердження проекту із землеустрою або відмови у його затвердженні.
Згідно із витягом з протоколу № 20 пленарного засідання чергової 20 сесії міської ради 8 скликання від 29.09.2021 та результатами поіменного голосування з 39 питання "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 " із 21 присутнього на сесії депутата "за" даний проект рішення проголосувало 16 депутатів, "проти" - 0, утрималися 5 депутатів. Отже, рішення щодо цього питання прийнято не було.
При цьому судом також встановлено, що проекти рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання ради не виносились, не обговорювались і рішення ради з цього питання також не приймалося.
Із наведеного слідує, що за наслідком розгляду клопотання позивача відповідачем як суб'єктом земельних правовідносин не було прийнято жодного акту ради у формі рішення (ані позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, ані рішення про відмову у його затвердженні), що суперечить вимогам Земельного кодексу України.
Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 454/160/17 сформовано правовий висновок про те, що протокол сесії міської ради як і витяг з протоколу засідання ради відображають лише результати голосування, однак мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження, такі документи не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.
За таких обставин суд вважає, що у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. У свою чергу не прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у затвердження проекту землеустрою" у розумінні частини 9, 10 статті 118 ЗК України.
До того ж, у межах спірних правовідносин підлягає також застосуванню і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові №580/704/21 від 23.11.2021, згідно з яким неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у такому затвердженні. Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про затвердження проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою).
Отже, Верховний Суд у постанові №580/704/21 від 23.11.2021 констатував те, що відсутність рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні, після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень протиправної бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач в межах спірних правовідносин діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ЗК України, Законом України "Про місцеве самоврядування", без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення ним, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності при розгляді зазначеного земельного питання.
Позивач у своїх позовних вимогах ставить питання про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо нерозгляду її заяви про затвердження проекту землеустрою. Втім суд враховує, що оскільки заява позивача розглядалась радою, однак відповідного рішення за наслідками її розгляду прийнято не було, тому суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою.
Таким чином в цій частині заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у спосіб, який визначено судом.
В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача зобов'язального характеру, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказані вимоги відповідають повноваженням суду при вирішенні справи. Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, встановивши протиправну бездіяльність Липовецької міської ради щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви (клопотання) позивача, з метою належного захисту порушених прав та інтересів останньої, підлягає задоволенню наступна похідна позовна вимога щодо покладення на відповідача обов'язку повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 0522280300:03:000:1693, яка розташована за межами села Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області та прийняти за результатом розгляду такої заяви рішення із урахуванням висновків суду в цій справі.
Крім цього, відповідач повинен врахувати, що у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні введений воєнний стан. При цьому Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України 22.05.2022 2263-IX строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року продовжено строком на 90 днів.
Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до ЗК України.
Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу земельних ділянок у власність.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, у зв'язку з задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 0522280300:03:000:1693, яка розташована за межами с. Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.
Зобов'язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, кадастровий номер 0522280300:03:000:1693, яка розташована за межами с. Богданівка Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, та прийняти за результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів рішення із урахуванням висновків суду в цій справі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яності дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 03.06.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500, код ЄДРПОУ 04325957).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович