м. Вінниця
03 червня 2022 р. справа № 120/3555/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
22.04.2022 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак у відповідь отримала відмову, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 27.04.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
28.04.2022 року на виконання вимог ухвали суду позивач подала заяву на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.05.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.05.2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що наявність чорнобильського посвідчення дає особі право на пільги передбачені законом №796. В той же час, умовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796 є факт постійного перебування у зоні посиленого радіологічного контролю.
На переконання відповідача, оскільки позивач в період з 21.08.1985 по 30.06.1990 року навчалась у Одеському медичному інституті, право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з статтею 55 Закону №796 у неї немає.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 від 27.04.1994 року позивач є особою, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
07.06.2021 року позивач звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області №025150003685 від 15.06.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку із тим, що позивач станом на 01.01.1993 року проживала (працювала) у зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржила його до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області №025150003685 від 15.06.2021 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на умовах визначених статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із зменшенням пенсійного віку, як особі, віднесеної до категорії 4 постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язано ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 07.06.2021 про призначення пенсії за віком на умовах визначених статтею 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На виконання рішення суду у справі №120/8774/21-а від 23.10.2021 року, відповідач повторно розглянув заяву позивача та рішенням №025150004209 від 25.11.2021 року відмовив у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Статтею 55 Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки * та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років (абзац 5).
Згідно із приміткою до зазначено пункту, початкова величина зниження пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Таким чином, аналіз ст. 55 зазначеного закону свідчить про те, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз.5 ч.2 ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є факт постійного проживання та (або) праці такої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом 4 років до 01 січня 1993 року.
Згідно довідки виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 31.05.2021 року №02-34-477, позивач з 12.03.1983 року по даний час зареєстрована та постійно проживає в м. Тульчин.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР № 106 від 23.07.1991 м. Тульчин Вінницької області відноситься до населених пунктів 4 категорії потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС.
Разом з тим, 1 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким зону посиленого радіоекологічного контролю відмінено.
Частиною 3 статті 15 Закону №796-XII встановлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до ч.4 ст.15 Закону №796-ХІІ видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, довідка виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 31.05.2021 року №02-34-477, у розміні положень ст. 15 Закону №796-ХІІ, підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, який проживає на забруднених територіях.
Більше того, позивач є громадянином, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.04.1994 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (ухвала від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а, постанова від 18 вересня 2018 року у справі № 520/9284/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем надано відповідачу усі необхідні документи для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується доводів відповідача про те, що відповідно до трудової книжки в період з 21.08.1985 по 30.06.1990 позивач навчалася у Одеському медичному інституті, тому права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає, слід зазначити наступне.
Суд ще раз наголошує, що основним документом що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_2 , яке видавалося лише за умови, що станом на 1 січня 1993 року такий громадянин проживав у цій зоні не менше чотирьох років.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що видане позивачу посвідчення визнано недійсним, а наданий статус скасований.
Надаючи правову оцінку, обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Як вже зазначено судом вище, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Суд вважає, що зарахувавши вищезазначені періоди проживання позивача на території радіоактивного забруднення пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону №1058, підлягає зменшенню на 5 років.
В той же час, статтею 26 Закону №1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Зі змісту рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №025150004209 від 25.11.2021 року, вбачається, що страховий стаж позивача становить 37 років 3 місяці 25 днів.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 55 років та її страховий стаж становив 37 років 3 місяці 25 днів, а період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю дає їй право на зменшення пенсійного віку на 5 років, позивач набула права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких обставин, суд вважає, що позивач відповідає усім умовам, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Визначаючись щодо дати з якої слід призначити позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач досягла пенсійного віку 19.05.2021 року, а звернулась до відповідача 07.06.2021 року, тобто в межах строку визначеного п.1 ч. 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія має бути призначене з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 20.05.2021 року.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових втрат, слід вказати наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та предмету спору.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
В даному випадку, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.
В той же час, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1500 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи те, що адміністративний позов задоволено, на користь позивача необхідно стягнути сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 992,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1500 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України №025150004209 від 25.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 20.05.2021 року пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,4 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) та витрат на професійну правничу допомогу 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Дончик Віталій Володимирович