Єдиний унікальний номер: 448/1281/21
Провадження № 2/448/65/22
(повний текст)
24.05.2022 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса №8067 від 16.02.2021 року таким, що не підлягає виконанню,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса №8067 від 16.02.2021 року таким, що не підлягає виконанню, в обґрунтування якого зазначила, що 16.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. на підставі ст.87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №8067 про стягнення з неї (позивачки ОСОБА_1 ) на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості, яка виникла на підставі угоди про відкриття Кредитної лінії обслуговування Кредитної картки №С-207-009257-20-980 від 10.02.2020р. Загальна сума, яка підлягає стягненню за вказаним виконавчим написом складає 52264,18 грн.
Стверджує, що про наявність даної заборгованості вона (позивачка ОСОБА_1 ) дізналася з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, згідно якого приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. відкрито виконавче провадження ВП №64867379 з виконання виконавчого напису №8067, виданого 16.02.2021 року.
Вважає, що даний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог законодавства, а саме: Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому він не підлягає виконанню, з наступних підстав.
В порушення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Зазначає, що перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов'язаний був надіслати на адресу боржника письмове повідомлення про порушення зобов'язання, проте жодних повідомлень від відповідача щодо наявності заборгованості за кредитним договором вона (позивачка) не отримувала, а про наявність виконавчого напису їй стало відомо лише після відкриття виконавчого провадження. Крім того, вказала, що даний виконавчий напис №8067, виданий 16.02.2021р. вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірив безспірності стягнення грошових коштів, а саме не отримав від сторін первинні документи щодо видачі кредиту, що є підставою вважати, що заборгованість не є безспірною.
Покликається також і на те, що наданий нотаріусу розрахунок боргу, здійснений відповідачем, не може вважатися доказом безспірності вимог стягувача до боржника, оскільки він відображає односторонні арифметичні розрахунки відповідача. Також вважає, що встановлення відсотків за користування кредитом суперечить вимогам ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка була чинною на момент укладення кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що сума боргу є безспірною та не було враховано суму погашення нею (позивачкою) кредиту.
У зв'язку з викладеним, просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Ідея Банк» скерував на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, натомість виконавчий напис, вчинений 16.02.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.С. за №8067, таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню, підтвердженням чого є наступне.
10.02.2020 року між позивачкою ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено угоду №С-207-009257-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти, відповідно до умов якої банк відкрив позичальнику (позивачці) поточний рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та надав Клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної Кредитної лінії по поточному рахунку з лімітом Кредитної лінії по поточному рахунку з лімітом Кредитної лінії, доступним клієнту на момент укладення угоди 35000грн. Оскільки позивачка, як позичальник згідно кредитного договору, власних зобов'язань належним чином не виконувала, станом на 05.01.2021р. у неї утворилась заборгованість у розмірі 50361,18 грн. за Кредитним договором, а тому АТ «Ідея Банк» на адресу Позивача було надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань.
У зв'язку із невиконанням позивачкою вимог, АТ «Ідея Банк» щодо погашення кредитної заборгованості та враховуючи порушення позивачкою умов Кредитного договору, відповідачем вжито заходів щодо захисту порушеного права, а саме стягнення заборгованості у примусовому порядку, шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідно до вимог чинного законодавства.
На знак заперечень з приводу вимог позивача щодо відсутності безспірності заборгованості відповідач зазначив, що відповідно до п. 3.2. Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік). Згідно з п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
На виконання вимог чинного законодавства, відповідач - АТ «Ідея Банк» надало приватному нотаріусу всі необхідні документи для вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, у тому числі: - заяву АТ «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису; - угоду №С-207-009257-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти від 10.02.2020; - довідку АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів; - вимогу АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов'язань; - довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за угодою №С-207-009257-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти від 10.02.2020, станом на 05.01.2021; - список згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк»; - список згрупованих відправлень цінних листів, опис вкладення до цінного листа, що підтверджує надіслання на адресу Позивачки документів, визначених пунктами 4-5 даного переліку; - фіскальний чек про оплату вказаних послуг поштового зв'язку; - виписку по рахунку ОСОБА_1 ; - детальний розрахунок заборгованості за угодою №С-207-009257-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти від 10.02.2020.
На спростування доводів позивачки, відповідач зазначає, що 09.01.2021 відповідачем надіслано позивачці вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань за допомогою якої позивачка була повідомлена про те, що в неї наявна заборгованість згідно кредитного договору, вказано розмір боргу, а також з чого така складається. Попереджено боржницю також про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір у випадку її непогашення в 30-тидений строк з дня направлення відповідної вимоги. Додатком до вказаної вимоги було долучено довідку-розрахунок заборгованості. Звертає увагу суду на те, що після надсилання на ту ж адресу позивачки, яку позивачка вказала у позовній заяві як адресу своєї реєстрації/проживання, остання жодним чином не висловила заперечень щодо її змісту. Також, на заперечення про те, що нотаріус не отримував первинних документів щодо видачі кредиту та те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором був підготовлений працівниками банку одноособово, зазначив, що безспірність заборгованості підтверджується документами передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
Зазначив, що сукупний аналіз усіх цих документів дає змогу стверджувати, що такі в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивачки, як боржника, перед «Ідея Банк», з врахуванням усіх сплат, визначених умовами кредитного договору, та внесеними боржником, а відтак підтверджують безспірність заборгованості позивачки.
Представник відповідача АТ «Ідея Банк» просить у задоволенні позову відмовити.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак до поданої позовної заяви долучила заяву про здійснення розгляду справи у її (позивачки) відсутності, а також зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача АТ «Ідея Банк» будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, однак у поданому відзиві вказав, що просить здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача.
Треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з'явилися; клопотання про відкладення судового розгляду чи прохання про вирішення справи у їх відсутності суду не надали, а також не скористалися процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 09 грудня 2021 року строк.
Ухвалою судді від 09.12.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в даній цивільній справі, - задоволено, забезпечивши позов без вжиття заходів зустрічного забезпечення, а саме зупинено стягнення, що проводиться на підставі виконавчого напису, вчиненого 16 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за №8067, за яким стягується заборгованість із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» в розмірі 52264,18 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №448/1281/21.
Ухвалою судді від 09.12.2021 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги
При ухваленні рішення суд має з'ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права". Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.
Наведене вище відповідає висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду висловленому у постанові від 08 квітня 2020 року (справа № 761/41071/19, провадження № 61-2192св20 ).
Верховний суд неодноразово зазначав, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1)).
Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)). З'ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43) та від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)).
Саме суд має обов'язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 86)). Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 року (справа № 910/17324/19).
З позовної заяви та долучених до неї матеріалів, а також наявних у справі доказів судом встановлено, що 16.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис №8067 про стягнення з ОСОБА_1 (позивачки) на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості на підставі Угоди про відкриття Кредитної лінії, обслуговування Кредитної Карти «С-207-009257-20-980 від 10.02.2020 року, укладеної між нею (позивачкою) та АТ «Ідея Банк», за період з 11.05.2020р. по 05.01.2021 року. Загальна сума, що підлягає стягненню - 52264,18 грн., що включає плату з вчинення виконавчого напису нотаріусом в сумі 1900 грн.
Відповідно до змісту, виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і має бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.
17.03.2021 року на підставі виконавчого напису за реєстровим номером 8067 від 16.02.2021 року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А., відкрила виконавче провадження №64867379 про стягнення з позивачки ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 52264,18 грн.
Також, з досліджених судом позовної заяви, відзиву та долучених до справи матеріалів (доказів), судом встановлено наступне.
Відповідно до відзиву, 10.02.2020 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем було укладено Угоду №С-207-009257-20-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти. Оскільки, ОСОБА_1 , як позичальник власних зобов'язань не виконувала, станом на 05.01.2021 року у неї утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 50364,18 грн. Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. із заявою про вчинення виконавчого напису та стягнення із позивачки вказаного боргу в сумі 50364,18грн. та 1900 грн. витрат на його вчинення. На виконання вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, АТ «Ідея Банк» було надано нотаріусу: заяву АТ «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису; угоду №С-207-009257-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти від 10.02.2020; довідку АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів; вимогу АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов'язань; довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за угодою №С-207-009257-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти від 10.02.2020, станом на 05.01.2021; список згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк»; список згрупованих відправлень цінних листів, опис вкладення до цінного листа, що підтверджує надіслання на адресу Позивачки документів, визначених пунктами 4-5 даного переліку; фіскальний чек про оплату вказаних послуг поштового зв'язку; виписку по рахунку ОСОБА_1 ; детальний розрахунок заборгованості за угодою №С-207-009257-20-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної карти від 10.02.2020. Представник відповідача вважає, що сукупний аналіз усіх вище перелічених документів дає змогу стверджувати, що такі в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивачки, як боржника перед АТ «Ідея Банк», з врахуванням усіх сплат, визначених умовами вищевказаної Угоди; відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а відтак підтверджують безспірність заборгованості позивача. Відповідач вказує, що АТ «Ідея Банк» було надіслано позивачці вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 09.01.2021 року за допомогою якої позивачка була повідомлена про те, що у неї наявна заборгованість за кредитним договором, вказано розмір боргу, а також з чого він складається. Позивачку попереджено також про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на вибір відповідача у випадку її непогашення в тридцятиденний строк з дня направлення відповідної вимоги. Додатком до вищевказаної вимоги було долучено також довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, що містила інформацію про загальний розмір боргу, а також кожну його складову. Після надсилання АТ «Ідея Банк» позивачці відповідної вимоги, ОСОБА_1 жодним чином не висловила заперечень щодо її змісту. Таким чином, на думку відповідача, позивачка погодилася з вимогами АТ «Ідея Банк».
Отже, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України)
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (в редакції діючій на час вчинення оспорюваного виконавчого напису).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 і від них Велика Палата Верховного Суду не відступала, на час розгляду справи.
У пунктах 17, 18, 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29червня 1999року №1172 (далі Перелік)».
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, у тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 16 лютого 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Однак, як убачається з матеріалів справи, що серед документів наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, оригінал нотаріально посвідченого договору за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку - відсутній.
З огляду на вищевикладене, вчиняючи 16.02.2021 року виконавчий напис №8067, приватний нотаріус Остапенко Є.М. неправомірно керувався пунктом 2 Переліку документів, у редакції постанови №662, яка на той час вже була нечинною, згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.
Так, безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
В свою чергу, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус зобов'язаний запитувати пояснення боржника щодо безспірності заборгованості.
Такої позиції також дотримується Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20.
Крім того, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Також, Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне:
Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".
В ході розгляду даної справи встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем АТ «Ідея Банк» дійсно є спір стосовно надання кредитних коштів ОСОБА_1 банком і неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Крім того, судом встановлено, що сторони подали до суду письмові докази, які засвідчують наявність відповідних правовідносин між ними. Так, позивачка подала докази і навела обставини стосовно заперечень вимог та дій банку, а відповідач надав суду докази щодо надання грошових коштів позивачці, невиконання нею зобов'язань та наявності у позивачки заборгованості.
Натомість, у даній справі до предмету доказування відноситься не розмір заборгованості (окрім встановлення безспірності заборгованості) або обставини отримання кредитних коштів боржником, а законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.
Оцінюючи доводи сторін стосовно посилання на практику судів касаційної інстанції, суд, виходячи з встановлених в ході розгляду обставин, вважає, що саме наведена вище практика, яка покладена в основу даного рішення, є найбільш релевантною до правовідносин у цій справі, а тому саме ці висновки Верховного Суду повинні та можуть бути застосовані у даній справі.
Водночас, суд не вважає, що наведена відповідачем судова практика касаційного суду не має значення для даної справи, оскільки дійсно деякі висновки, зокрема щодо порядку скерування вимоги або переліку документів які подаються нотаріусу можуть бути застосовані у цій справі. Водночас, як наведено вище, у цій справі доказуванню підлягає законність здійснення виконавчого напису нотаріусом, тобто чи були підстави для його вчинення та чи була дотримана процедура визначена законом під час його вчинення.
Недотримання хоча б однієї вимоги чи положення чинного законодавства під час здійснення виконавчого напису є законною підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Наведене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 03.11.2021р. у справі №461/1940/20.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема те, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню,
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, згідно квитанції №71577 від 30.09.2021 року та квитанції №71544 від 30.09.2021 позивачкою ОСОБА_1 при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 1362 гривні (за подання даної позовної заяви та заяви про забезпечення позову).
З огляду на те, що заявлені позовні вимоги задоволено повністю, то на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача АТ «Ідея Банк» на користь позивачки ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1362 грн.
Крім того, відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Враховуючи наведену норму права, а також те, що позовні вимоги позивачки задоволено повністю, тому суд приходить до переконання, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 09.12.2021 року, зокрема зупинення стягнення, що проводиться на підставі виконавчого напису, вчиненого 16 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрованого в реєстрі за №8067, за яким стягується заборгованість із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» в розмірі 52264,18 грн. - продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 158, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса №8067 від 16.02.2021 року таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Виконавчий напис №8067 від 16.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» не виплачені в строк грошові кошти на загальну суму 52264 (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят чотири) гривні 18 коп. - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 03.06.2022р.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; уродженка м.Судова Вишня Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Ідея Банк», код ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: 79008, м.Львів, вул.Валова, 11.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Мала Житомирська, 6/5; номер свідоцтва 7921.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, місцезнаходження: 79041, м.Львів, вул.Окружна, 57а, каб.207; посвідчення приватного виконавця №0036 від 06.06.2017.
Суддя Ю.В. Кічак