Справа №332/3946/21
Провадження №2/333/236/22
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
03 червня 2022 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Варнавської Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Представник позивача - адвокат Каганович О. звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, згідно якого позивач просить суд визнати виконавчий напис № 14680 від 23.07.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості у розмірі 225605,41 гривень, таким, що не підлягає виконанню. Та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 4758 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що у 21.09.2021 р. за місцем роботи позивача (ЗДП «Радіоприлад», м.Запоріжжя, проспект Соборний, б.3) надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу міста КиєваМаткової Марії Вікторівни про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендій та інші доходи боржника ОСОБА_1 від 19.09.2021 ВП №62862308.
Позивач зазначає, що в ні яких стосунках з відповідачем не перебувала тим паче ніяких документів фінансового характеру, які б могли призвести до виникнення заборгованості, не підписувала, а звернення відповідача з даним стягненням до нотаріуса є абсурдним.
Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Відповідачем не було направлено на адресу позивача листів з вимогою про усунення порушення стосовно будь - яких зобов'язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов'язань, у зв'язку з чим остання була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості оспорити вимоги ТОВ «Фінанансова компанія «Аланд» (в разі їх наявності), або ж виконати їх, що само по собі не може свідчити про безспірність суми, пред'явленої до стягнення.
Отже, грошові зобов'язання, щодо яких нотаріусом було вчинено виконавчий напис, не є безспірними.
Крім того, спірний виконавчий напис виконується приватним виконавцем виконавчої округу міста Києва Матковою М.В., що не відповідає зареєстрованому та фактичному місцю проживання позивача, а саме: АДРЕСА_1 , тобто виконується з порушенням Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Комунарського районного суду від 21.10.2021року суддя прийняла зазначену цивільну справу за позовною заявою до свого провадження та відкрила провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
16.11.2021 року на адресу суду приватним нотаріусом Горай О.С. надано лист, відповідно до якого зазначено, що останній не може надати докази витребовувані судом (а.с.38).
17.01.2022 року, на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2021 року, приватним виконавцем Малковою М.В. надано копії матеріалів виконавчого провадження № 62862308 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості у розмірі 225605,41 грн. (а.с. 63-90).
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, просили розглядати справи без участі позивача представника позивача, позов підтримали, просили суд задовольнити вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням в матеріалах справи, причини неявки суду не відомі, будь-яких заяв клопотань на адресу суду не надходило. Крім того відповідач не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Треті особи приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
23.07.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовича вчинений виконавчий напис № 14680 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 225605,41 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження ВП №62862308.
Ухвалою суду від 21.10.2021 р. у приватного нотаріуса Горай О.С. витребовувались матеріали нотаріальної справи заведеної при вчиненні виконавчого напису № 14680 від 23.07.2020 року. Проте, зазначену ухвалу суду не виконано. 16.11.2021 року на адресу суду надійшов лист від приватного нотаріуса Горай О.С. відповідно до якого зазначено, що останній не має можливості надати документи відповідно до яких вчинено виконавчий напис № 14680 від 23.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» заборгованості у розмірі 225605,41 грн.
Приватним виконавцем Малковою М.В. надано копії матеріалів виконавчого провадження № 62862308 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «АЛАНД» заборгованості у розмірі 225605,41 грн. В матеріалах виконавчого провадження містяться наступні документи:
-Копія кредитного договору № CL2r-65574 від 06.07.2017 року укладеного між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1
-Графік платежів за кредитним договором та розрахунок сукупної вартості кредиту
-Інформаційна картка позичальника
-Копія виконавчого напису посвідченого приватним нотаріусом Гораєм О.С. № 16680 від 23.07.2020 року.
-Довіреність представника ТОВ «ФК «АЛАНД» Карпука І.А.
-постанови винесені приватним виконавцем в межах виконавчого провадження.
Згідно наданих документів вбачається, що підставою вчинення виконавчого напису стала заборгованість з кредитним договором № CL2r-65574 від 06.07.2017 року укладеного між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 .
Згідно наданих матеріалів не можливо встановити, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу був наданий оригінал кредитного договору, який посвідчений нотаріусом.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14 557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
В матеріалах справи також відсутня вимога банку про сплату заборгованості та її можливе стягнення шляхом видачі виконавчого напису нотаріуса. Стороною відповідача зазначена обставина не спростована.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику, а повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Та обставина, що ОСОБА_1 не отримала письмову вимогу банку виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17, від 27.08.2020 р. у справі № 554/6777/17, про які вказувалося вище.
Із наданого виконавчого напису вбачається, що ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом у розмірі 125476,54 грн. Між тим, стягувачем не надано інформацію щодо детального розрахунку розміру нарахованої пені.
Тобто, нараховані відсотки не можуть вважатися безспірними, оскільки не надано детального розрахунку, який би підтверджував відповідність нарахованої суми умовам договору.
Крім того, згідно матеріалів справи, кредитний договір № CL2r-65574 від 05.07.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «КРЕДОБАНК». Доказів того, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД» є правонаступником ПАТ «КРЕДОБАНК» матеріали справи також не містять.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною.
Таким чином, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису вона мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач цілком обґрунтовано посилається на відсутність в нього документів, які були підставою для винесення виконавчого напису, тому вважає, що обов'язок доказування заперечень покладається на відповідача, в результаті дій якого були зібрані, створені та подані документи приватному нотаріусу.
Отже, виходячи із принципів змагальності та диспозитивності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а тому виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Щодо стягнення судових витрат понесених із розглядом справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено сплачений судовий збір в сумі 908 грн., за подання позовної заяви та судовий збір у розмірі 454 грн. за заяву про забезпечення позову, який підлягає стягненню з відповідача.
Загальна сума витрат по сплаті судового збору становить 1362 грн.
Крім того, відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Розподіл витрат на професійну правничу допомогу внормований статтею 137 ЦПК України.
Як випливає із змісту частини 3 означеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Наведене свідчить, що передумовою для покладення витрат на отримання професійної правничої допомоги є документальне підтвердження цих витрат.
22.09.2021 року між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Каганович та Партнери» було укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.13-14). 22.09.2021 року було укладено Додаткову угоду до Договору № 22/09-02-1.
Адвокатом Каганович О.І. надано розрахунок суми судових витрат, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката.
Згідно акту наданих послуг, витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі складають 4758 грн. з яких: 1189 грн. - зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; 2379 гривень - складання позовної заяви без представництва інтересів в суді, 1189 - складання заяви про забезпечення позову (а.с.16).
Прибутковим касовим ордером № 22/09-03 від 22.09.2021 року підтверджено оплату у розмірі 4758 грн. за надані юридичні послуги.
У зв'язку з чим суд вважає за можливим задовольнити вимоги про стягнення витрати на професійну правничу допомогуу розмірі 4758 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір в сумі 908 грн. за подання позовної заяви та 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову. Загальна сума судових витрат становить 1362 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12-18,76, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, 261, 625, 1050 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, № 14680 від 23.07.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЛАНД» заборгованості в розмірі 225605,41 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 1362 гривні судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЛАНД» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4758 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 03.06.2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська