Справа № 344/1561/22
Провадження № 2/344/1785/22
26 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з: Стефанюк Х.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Витвицький Володимир Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 в особі свого уповноваженого представника (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного Товариства «Ідея Банк» (надалі «Відповідач»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Витвицький Володимир Васильович, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №9141 від 24.09.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» боргу за договором кредиту та страхування від 26.12.2019 року №Z02.00106.006139379 в загальному розмірі 136 136,90 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса є незаконним, оскільки при його вчиненні нотаріус, в порушення вимог закону не вчинила даний виконавчий напис на оригіналі нотаріально посвідченого кредитного договору, оскільки укладений ОСОБА_1 з відповідачем кредитний договір нотаріально не посвідчувався.
Представником Позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем - Акціонерним товариством «Ідея Банк», - на адресу суду направлено Відзив на позов, у якому представник Відповідача проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування заперечень на позов покликався на те, що станом на час вчинення виконавчого напису нотаріусом державну реєстрацію Постанови Кабінету Мігістрів України від 26.11.2014 року №662 не було скасовано у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що даний документ був чинним.
У відзиві на позов представник Відповідача також просив розглядати справу без його участі.
Третя особа 1 - Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, - явку уповноваженого представника до суду не забезпечила, про причини неявки Суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлялася належним чином. Письмових пояснень по суті справи від приватного нотаріуса Сазонової О.М. до суду не надходило.
Третя особа 2 - приватний виконавець Витвицький Володимир Васильович, - явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки Суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Письмових пояснень по суті спору від Третьої особи 2 на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Предметом позову у даній цивільній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно достатей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України») кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
24 вересня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис №9141 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених у строк грошових коштів на підставі Договору кредиту та страхування №Z02.00106.006139379 від 26.12.2019 року, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк'та Войтко Л.А., строк платежу за яким настав 02.06.2021 року.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 03.07.2021 року по 09.08.2021 року включно у розмірі:
80343,49 грн. - строковий основний борг;
11369,29 грн. - прострочений основний борг;
1533,95 грн. - прострочені проценти;
34,93 грн. - строкові проценти;
2924,87 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту;
38030,37 грн. прострочена плата за обслуговування кредиту;
1900,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 131 136,90 грн.
Посилаючись на незаконність вищевказаного виконавчого напису №9141 від 24 вересня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, Войтко Л.А. в особі свого представника звернулася до суду із позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Підставою позовних вимог представником Позивача зазначено ту ообставину, що оскаржуваний виконавчий напис не було вчинено приватним нотаріусом на оригіналі нотаріально посвідченого кредитного договору.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - «Порядок вчинення нотаріальних дій», «Порядок»).
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - «Перелік»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною -стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Статтею 89 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року,а не з 01.11.2017 як зазначено приватним нотаріусом.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, яка набрала законної сили з моменту проголошення, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), який суд застосовує до даних спірних правовідносин.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню ( постанова Верховного Суду від 23.06.2020 у справі N 645/1979/15-ц).
На спростування викладено стороною Відповідача не надано суду докази того, що виконавчий напис №9141 від 24 вересня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, було вчинено на підставі оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору.
Натомість, наявна в матеріалах справи копія Договору кредиту та страхування №Z02.00106.006139379 від 26.12.2019 року, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , свідчить про те, що вказаний договір його сторонами нотаріально не посвідчувався.
Посилання представника Відповідача у відзиві на позов на те, що станом на час вчинення виконавчого напису нотаріусом державну реєстрацію Постанови Кабінету Мігістрів України від 26.11.2014 року №662 не було скасовано у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що даний документ був чинним, є безпідставними, оскільки з моменту проголошення Київським апеляційним адміністративним судом постанови від 22.02.2017 року (яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14), тобто з 22.02.2017 року, Постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 втратила свою чинність.
Вищезазначений висновок суду є самостійною підставою для скасування оскаржуваного виконавчого напису.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Докази, які б спростовували доводи Позивача в матеріалах справи відстуні, і Відповідачем не спростовані.
Отже, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис №9141 від 24 вересня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених у строк грошових коштів на підставі Договору кредиту та страхування №Z02.00106.006139379 від 26.12.2019 року - вчинений з порушенням вимог закону, оскільки Суду не надано доказів на підтвердження того, що для його видачі були достатні правові підстави, у зв'язку з чим Суд знаходить підстави для визнання даного виконавчого напису таким, що не підлягає до виконанню.
Судові витрати слід розподілити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 610, 623, 1054 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 керуючисьст.ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 279, 280-283 ЦПК України, суд-
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець Витвицький Володимир Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9141 від 24 вересня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» невиплачених у строк грошових коштів на підставі Договору кредиту та страхування №Z02.00106.006139379 від 26.12.2019 року в сумі 134 236,90 грн. та 1900,00 грн. плати за вчинення виконавчого напису, а всього 136 136,90 грн.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 19390819, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 1488,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 31.05.2022 року.
Суддя Домбровська Г.В.