1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 31 травня 2022 року, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2022 року, відносно,
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Олександрія Кіровоградської області, неодруженого, непрацюючого зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз 15 липня 2016 року Подільським районним судом м. Києва до 1 року 6 місяців позбавлення волі за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України, 30 жовтня 2018 року звільнений з виправної колонії у зв'язку із закінченням строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, -
за участю: прокурора підозрюваного в режимі відеоконференцзв'язку захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Бучанського РУП ГУ НП у Київській області ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , без визначення розміру застави, строком на 60 діб, тобто до 09 липня 2022 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, підозрюваний ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Вважає оскаржувану ухвалу необгрунтованною.
У апеляційній скарзі підозрюваний звертає увагу на свій незадовільний стан здоров'я, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та матір інвалід.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 13 листопада 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021111050002511, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
24 грудня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187; ч. 3 ст. 289 КК України.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 24 грудня 2021 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід тримання під вартою, строком до 21 лютого 2022.
15 лютого 2022 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
Відповідно до доручення прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури від 16.02.2022 у порядку ст. 290 КПК України надано підозрюваним та їх захисникам, потерпілим по кримінальному провадженню №12021111050002511 від 13.11.2021 доступ до матеріалів досудового розслідування.
В подальшому ухвалами слідчого судді Києво-Святошинського районного суду ОСОБА_5 неодноразово продовжувався раніше обраний запобіжний захід.
Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 09 липня 2022 року включно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який продовжується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання убачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірено при розгляді клопотання. При цьому допитано підозрюваного, заслухано думку прокурора та захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Також, слідчим суддею з'ясовано що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289КК України, що підтверджено матеріалами кримінального провадження.
Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховано наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні у кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні двох особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років, репутацію підозрюваного, який за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, у нього відсутнє постійне місце роботи, а відтак і стабільне джерело доходів. Також врахувано розмір майнової шкоди, що заподіяно підозрюваним внаслідок вчинення кримінальних правопорушень та вагомість доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок ОСОБА_5 з вчиненим кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що вірогідність причетності підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для продовження до нього одного з запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Окрім того, слідчим суддею, враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а саме: можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування на потерпілих та свідків, з метою надання суду неправдивих показів, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про схильність його до вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, в силу норм ч. 5 ст. 219 КПК України досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні завершено, однак, воно не вважається закінченим, оскільки у даному випадку обвинувальний акт до суду не направлено, у зв'язку з тим, що здійснюється виконання вимог ст. 290 КПК України - ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, на виконання яких строки досудового розслідування не поширюються.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4 ст. 183 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень із застосуванням насильства.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, оскільки він в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, а тому підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не вбачається.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді у даному провадженні не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 травня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11
Унікальний номер справи 369/3707/22 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження 11сс/824/2156/2022 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК