02 червня 2022 року
Київ
справа №120/4764/21-а
адміністративне провадження №К/990/12293/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року
у справі №120/4764/21-а
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України
про визнання дій і бездіяльності неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України (далі - Казначейство), допущені при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2021 року про здійснення на її користь безспірного списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі №127/7469/20, яким постановлено стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів у розмірі 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди;
- зобов'язати відповідача негайно здійснити безспірне списання коштів з державного бюджету на користь позивача на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі №127/7469/20;
- зобов'язати Державну казначейську службу України, на підставі статті 382 КАС України, подати у місячний строк з дня набрання сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено
20 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі №120/4764/21-а.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №120/4764/21-а у спрощеному позовному провадженні.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на вимоги пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначає, що:
- дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки рішення суду апеляційної інстанції прямо суперечить висновкам Верховного Суду та не зможе забезпечити єдність у питанні правозастосування в Україні. Крім цього позивач зазначає, що систематичне оскарження рішень, дій та бездіяльності органів Казначейства, їх посадових осіб, призвели для держави, фізичних і юридичних осіб до того, що такі спори є одним з найбільш масових та значущих публічно-правових спорів;
- дана справа становить значний суспільний інтерес з огляду на те, що дані правовідносини цієї справи витікають з діяльності суб'єктів владних повноважень у процесі виконання ними публічно-владних управлінських функцій, які призвели до порушення основних прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Також скаржник наполягає на тому, що, враховуючи відсутність єдиного правового висновку Верховного Суду у цій категорії справ, має бути правильне застосування законодавства для формування однакової судової практики в одній і тій же категорії адміністративних справ чи у вирішення одного і того ж правового питання, або коли відбувається систематичне та/або значне порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів людини та громадянина;
- справа має виняткове значення скаржника, оскільки в даному випадку не відбулося ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Позивач зауважує, що є людиною похилого віку (1940 р.н.), пенсіонером, отримує невелику пенсію, інвалідом та не перераховані Казначейством кошти є значні для неї.
Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, позивач у касаційній скарзі доводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані судові рішення підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає:
- пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №826/13511/17, від 21 вересня 2018 року у справі №826/7371/15 стосовно застосування пунктів 39, 49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (без системного аналізу їх положень) про обов'язок відповідача надати докази того, що він подав протягом одного місяця з дня надходження виконавчого листа у судовій справі Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету за зазначену мету, строків направлення Казначейством вказаних пропозицій після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача;
- пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України із посиланням на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України (суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів). Скаржник стверджує, що з листами відповідача у певний період у межах місячного строку, які було подано ним до Міністерства фінансів України щодо пропозиції про збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою, сторона позивача не була належним чином ознайомлена та оцінити вказані листи, а тому, з огляду на вимоги частини дев'ятої статті 79 КАС України, суд апеляційної інстанції не міг взяти їх до уваги (як недопустимі).
Отже, доводи, які викладені в матеріалах касаційної скарги, вказують на наявність обставин, визначених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що є підставою для відкриття касаційного провадження з метою перевірки обставин вказаних скаржником.
У касаційній скарзі позивачем порушено питання про визнання причин пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновлення такого строку.
В обґрунтування такого клопотання зазначено, що вперше касаційну скаргу було направлено до Верховного Суду в межах строку, передбаченого КАС України, проте ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2021 року вперше подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, копію якої отримано скаржником 11 січня 2022 року, а 14 січня 2022 року касаційну скаргу повторно зареєстровано у Верховному Суді.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2022 року вдруге подану касаційну скаргу було повернуто скаржнику на підставі пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, копію якої отримано скаржником 09 травня 2022 року.
17 травня 2022 року касаційну скаргу було втрете направлено до Верховного Суду.
Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до вимог частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
За наведених обставин Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв'язку з чим такий строк слід поновити.
В касаційні скарзі позивачем заявлено клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі статті 133 КАС України, посилаючись при цьому на свій незадовільний матеріальний стан.
На підтвердження заявленого клопотання скаржником долучено: відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 12 травня 2022 року з 1 по 4 квартали 2021 року, довідку про інвалідність із зазначенням року народження (1940 рік), довідку про розмір пенсії позивача за 2021 рік, виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1119.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 01 листопада 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, коли, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
З указаного вбачається, що заявник є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, звільнення або розстрочення його сплати, оскільки скаржник за подання касаційної скарги повинен сплатити судовий збір у сумі, що перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу.
На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334, 340 КАС України в редакції Закону №2147-VІІІ, Суд УХВАЛИВ:
1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.
3. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити та звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги
4. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі №120/4764/21-а.
5. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
6. Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №120/4764/21-а.
7. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду