Іменем України
01 червня 2022 року
Київ
справа № 280/1043/20
провадження № К/9901/25627/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Прасова О.О. від 21 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. від 10 вересня 2020 року,
Вступ
1. Позивач є вкладником ПАТ «Комерційний банк «Надра», який НБУ віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію.
2. На виконання рішення суду, відповідачем 18 вересня 2019 року виплачено позивачу 24150,64 грн недоданого відшкодування за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
3. У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач, уважаючи, що відповідач зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, суму упущеної вигоди та неустойку (пеню, штраф) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, звернувся до відповідача із заявою про стягнення коштів. Відповідач у виплаті зазначених сум відмовив.
4. При вирішенні справи, Суду слід дати відповідь на такі питання: 1) чи розповсюджуються норми Цивільного кодексу України на спори пов'язані з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, чи норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цих правовідносинах є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах? 2) чи зобов'язаний Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплачувати неустойку (пеню, штраф); збитки від інфляції; завдані збитки (упущену вигоду) ; три відсотки річних від простроченої суми грошового зобов'язання у разі запровадження у банку, визнаному неплатоспроможним, тимчасової адміністрації?
Короткий зміст позовних вимог
5. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, у якому просив:
- підтвердити правильність виплати 18 вересня 2019 року заборгованості Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 25150,64 грн відповідно з судовим рішенням;
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти загальною сумою 56432,63 грн, в тому числі: 3% річних за період з 26 грудня 2014 року по 06 лютого 2015 року у розмірі 254,11 грн; неустойки (пені, штрафу) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 8993,97 грн; майнової відповідальності в розмірі 3% річних - 3359,69 грн; збитки від інфляції - 14226,66 грн; завданих збитків (упущеної вигоди) у розмірі 17,5 % річних - 19598,20 грн станом на день 18 вересня 2019 року;
- відшкодувати моральну шкоду 10000,00 грн, завдану несвоєчасною виплатою за курсом 23,13058 грн за долар США за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Надра», гарантованого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 254,11 грн - 3% річних за прострочення повернення вкладу за період з 26 грудня 2014 року по 05 лютого 2015 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.Оскільки відповідачем прострочено повернення вкладу за період з 26 грудня 2014 року по 05 лютого 2015 року за договором № 1957986 від 26 червня 2014 року, на користь позивача підлягають стягненню кошти у сумі 254,11 грн, що становить 3% річних за вказаний період.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 червня 2014 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір №1957986 строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення оформлений в рамках Пакету послуг «Новый ПУ «Базовый+».
11. Згідно з пунктом 1.1 договору № 1957986 від 26 червня 2014 року за цим договором вкладник зобов'язується в строк не пізніше 5 календарних днів з дня підписання цього договору передати, а банк зобов'язується прийняти грошову суму у розмірі 4500,00 доларів США (надалі - «вклад»), та зобов'язується повернути вкладникові вклад та сплатити проценти на умовах та в порядку, визначеному цим договором.
12. Відповідно до пункту договору № 1957986 від 26 червня 2014 року строк розміщення вкладу - 6 місяців від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок. Початок перебігу строку розміщення вкладу розпочинається з дня надходження вкладу на вкладний рахунок.
13. Пунктом 2.3 договору № 1957986 від 26 червня 2014 року визначено, що у разі внесення вкладником коштів на вкладний рахунок в день підписання сторонами цього Договору, датою повернення вкладу є 26 грудня 2014 року.
14. Відповідно до квитанції від 26 червня 2014 року позивачем з поточного рахунку № НОМЕР_1 в валюті долар США на депозитний рахунок № НОМЕР_2 в валюті долар США перераховано кошти у сумі 4500,00 доларів США.
15. 21 квітня 2015 року через ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» позивачу було виплачено 85457,47 грн гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Комерційний банк «Надра».
16. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року у справі № 334/452/18-ц, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2019 року, який розглядався за правилами цивільного судочинства, стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 за договором № 1980579 від 26 червня 2014 року 25150,64 грн в рахунок недоплаченої суми вкладу та процентів - 54,11 грн (3% річних за прострочення повернення вкладу за період з 26 грудня 2014 року по 05 лютого 2015 року).
17. На виконання судових рішень у справі № 334/452/18-ц 18 вересня 2019 року на користь ОСОБА_1 було виплачено 24150,64 грн.
18. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року рішення Ленінського районного суду у місті Запоріжжя від 25 жовтня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 травня 2019 року у справі № 334/452/18-ц скасовано, оскільки позовні вимоги, заявлені позивачем до ПАТ «КБ «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які за своєю природою випливають зі спору щодо правильності нарахування та виплати Фондом коштів за відповідним вкладом в межах гарантованої суми відшкодування, є вимогами саме до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
19. Уважаючи, що у зв'язку із простроченням повернення суми вкладу має право на отримання неустойки (пені, штрафу) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 8993,97 грн; майнової відповідальності в розмірі 3% річних - 3359,69 грн; збитків від інфляції - 14226,66 грн; завданих збитків (упущеної вигоди) у розмірі 17,5 % річних - 19598,20 грн станом на день 18 вересня 2019 року, моральної шкоди - 10000,00 грн, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
20. Касаційна скарга обґрунтована тим, що відсутній сформований Верховним Судом правовий висновок застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо наявності у вкладника банку, який виводиться з ринку, права вимагати від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити неустойки (пені, штрафу) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ; майнової відповідальності в розмірі 3% річних; збитки від інфляції; завданих збитків (упущеної вигоди).
21. Скаржник звертає увагу Суду на те, що відсутність правового висновку у справах з подібними правовідносинами призвела до того, що в практиці апеляційних адміністративних судів різних округів сформовані дві протилежні правові позиції.
22. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не звільняє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб від обов'язків по відшкодуванню гарантованої суми вкладу у встановлені цим Законом терміни, а навпаки визначає термін, суму та порядок гарантованого відшкодування банківського вкладу. Порушення норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тягне відповідальність згідно діючого законодавства України.
23. На переконання позивача, наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов'язання (як договірного так і позадоговірного), є настання відповідальності згідно Цивільного кодексу України.
24. Положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містять застереження щодо неможливості застосування положень Цивільного кодексу України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Релевантні джерела права
25. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;
ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
26. Згідно пунктів 1, 2, 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;
нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
27. Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
28. Згідно із частиною п'ятою статі 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
29. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.
30. Частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
31. Як передбачено частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
32. В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
33. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
34. За правилами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
35. Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
36. На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».
37. У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
38. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України.
39. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує грошове або не грошове зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою.
40. За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
41. Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
42. Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
43. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
44. У свою чергу, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
45. Фонд виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
46. Саме Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).
47. Відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги), за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
48. Вказана норма визначає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) та застосовується у договірних відносинах між споживачем та виконавцем.
49. Між позивачем та відповідачем договірні відносини відсутні, оскільки свої обов'язки відповідач здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом.
50. Судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
51. Під час розгляду цієї справи слід врахувати правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 761/31569/16-ц, у відповідності до якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
52. У справі № 761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
53. З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов'язання, неустойки та упущеної вигоди.
54. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19.
55. Висновок Верховного Суду сформований у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19, тобто після відкриття касаційного провадження у справі № 280/1043/20 .
56. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн, завдану несвоєчасною виплатою за курсом 23,13058 грн за долар США за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Надра», гарантованого Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів зазначає наступне.
57. Питання відшкодування моральної шкоди врегульовано статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
58. Згідно правої позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 761/13137/16-ц, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами є спеціальними, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з невиплатою банком-агентом гарантованих сум відшкодування.
59. При цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
60. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 826/18130/16.
61. У позовній заяві позивачем зазначено, що він внаслідок неналежного виконання відповідачем недоговірного зобов'язання з виплати відшкодування за вкладом неплатоспроможного банку був вимушений протягом майже 5 років вести з відповідачем тривале і виснажливе претензійне листування та судову тяжбу, що значно погіршило стан його здоров'я.
62. Однак, такі доводи не можуть слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
63. У ході розгляду справи підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
64. Суд касаційної інстанції переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 280/1043/20 застосовує висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/10300/19.
65. Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
66. Ураховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець