21 лютого 2022 р.Справа № 520/8415/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Сагайдак В.В.) від 26.07.2021 року (повний текст рішення складено 26.07.21 року) по справі № 520/8415/21
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Слобожанської митниці Держмитслужби
про скасування рішення,
Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 07.12.2020 № UA807000/2020/002340/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вчинив всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надав всі необхідні документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення, у зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року по справі № 520/8415/21 позовні вимоги задоволено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
До Другого апеляційного адміністративного суду від Слобожанської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про заміну первісного відповідача по справі № 520/8415/21 Слобожанської митниці Держмитслужби на її правонаступника Харківську митницю.
Колегія суддів вважає за необхідне замінити Слобожанську митницю Держмитслужби на її правонаступника Харківську митницю з наступних підстав.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова).
Пунктом 1 Постанови передбачено спосіб реорганізації територіальних органів Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби (створення єдиної юридичної особи).
Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Харківську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Таким чином, Харківська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01.07.2021 року.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Слобожанська митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код 43332958) перебуває в стані припинення та не здійснює функції і повноваження з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Пунктом 4 Положення про Харківську митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 (далі - Положення) встановлено, що Харківська митниця відповідно до покладених на Держмитслужбу завдань здійснює у зоні своєї діяльності окремі делеговані повноваження, визначені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 5 Положення передбачено, Митниця з метою виконання повноважень представляє свої інтереси та інтереси Держмитслужби в усіх без виключення судах з усіма відповідними правами та обов'язками наданими законодавством для учасників судового процесу.
Статтею 52 КАС України визначено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність замінити відповідача по справі № 520/8415/21 - Слобожанську митницю Держмитслужби на Харківську митницю.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , (покупець) в рамках укладеного контракту від 12.08.2020 №1208/20209 з Junrao International Croup CO., Limited (продавець) придбано товар.
Додатком № 2 від 20.08.2020 погоджений товар, кількість, сума та строк оплати між сторонами за контрактом.
Платіжними дорученнями від 25.08.2020 №235 та від 16.11.2020 №273 оплачений товар за додатком №2.
Декларування товару здійснено через Слобожанську митницю Держмитслужби, митна декларація від 07.12.2020 №UA807170/2020/066499.
Позивач зазначає, що подав до відповідача всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
07.12.2020 відповідачем було прийняте спірне рішення № UA807000/2020/002340/2.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 МК України).
Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положеньчастини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 5 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вказаних положень Кодексу вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.
Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
При цьому, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості вбачається, що митний орган вказував про: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, в зв'язку з тим, надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України; не надана інформація щодо угод на подібні товари та на ідентичні товари, які продаються на митній території України; не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.
Судовим розглядом встановлено, що 04.12.2020 року до митного посту «Харків-товарний» Слобожанської митниці Держмитслужби ФОП ОСОБА_1 була подана електронна митна декларація (далі - ЕМД) № UА807170/2020/066174 на товари «Трубки гнучкі із ПВХ…», «Ланцюги з чорних металів ...», походженням з Китаю, який надійшов на адресу ФОП ОСОБА_1 за зовнішньоекономічним контрактом від 12.08.2020 № 1208/2020, укладеним з JUNRAO INTERNATIONAL GRUP CO, LIMITED., Китай. У вказаній ЕМД митна вартість була визначена декларантом - за першим методом (за ціною договору) на рівні: товар № 1 - 1,5733 США за 1 кг. товару, товар № 3 - 2,1055 США за 1 кг. товару.
Як зазначив відповідач в доводах апеляційної скарги, контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД №11Л807170/2020/066174 від 04.12.2020, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.
Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД № UА807170/2020/066174 від 04.12.2020 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема, за кодами: 105-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Зазначені обставини стали підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості, що узгоджується з п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації №689), відповідно до якого у випадках спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів.
За результатом аналізу інформації та співставлений наданих документів було встановлено, що аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим ніж заявлений. А саме:
товар № 1 - заявлено митна вартість, дол. США/кг - 1,58; мінімальний рівень MB ЄАІС Держмитслужби, дол. США/кг - 2,16; джерело - МД № UA100090/2020/556854 від 17.09.2020;
товар № 3 - заявлено митна вартість, дол. США/кг - 2,10; мінімальний рівень MB ЄАІС Держмитслужби, дол. США/кг - 2,33; джерело - МД № UA807200/2020/16513 від 26.10.2020.
Апелянт також вказав, що згідно додатків до контракту № 1208/2020 від 12.08.2020 та рахунку-фактури передбачена передоплата за товар, однак наданими до митного оформлення документами це не підтверджується в повній мірі.
Згідно контракту № 1208/2020 від 12.08.2020:
«Пункт 1. Продавец поставляет покупателю товар, перечислений в Приложениях к настоящему контракту и составляющих его неотъемлемую часть. Приложения к настоящему контракту предоставляются продавцом в момент отгрузки товара по факсу».
«Пункт 2.1. Цены на товар, продаваемый по настоящему Контракту, указаны в приложениях к настоящему Контракту и устанавливаются в Долларах США на условиях FOB SHANGHAI, если иное не оговорено в Приложениях».
Додатком № 2 від 20.08.2020, додатком № 3 від 18.09.2020, додатковою угодою № 1 до контракту № 1208/2020 від 12.08.2020 та рахунком-фактурою від 20.10.2020 № 2020071501СХ визначені умови оплати товару - 100% передоплата, вартість складає 35564.06 дол. США
До митного контролю та митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані платіжні доручення № 235 від 25.08.2020, № 247 від 22.09.2020 та № 273 від 16.11.2020, за якими було здійснено оплату покупцем товару на загальну суму 38054,06 дол. США.
Однак, відповідач вказує, що згідно рахунку-фактури від 20.10.2020 № 2020071501СХ за товар повинна бути сплачена сума у розмірі 35564,06 дол. США як передоплата, а не 38054,06 дол. США.
Також відповідач вказав, що до одного із обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість відносяться, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Разом з тим, як вказує митний орган, у платіжних дорученнях № 235 від 25.08.2020, № 247 від 22.09.2020 та № 273 від 16.11.2020 не містяться реквізити рахунку-фактури від 20.10.2020 № 2020071501СХ на підставі якого здійснювалася оплата оцінюваного товару, а тому вважає, що зазначені платіжні доручення не можуть слугувати належним доказом правомірності дій позивача щодо обґрунтування заявленої митної вартості.
Також апелянт послався на не підтвердження такої складової митної вартості товарів, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідач також вказує, що разом з ЕМД №UА807170/2021/066174 від 04.12.2020 декларантом до Слобожанської митниці Держмитслужби були надані наступні транспортні (перевізні) документи:
коносамент № 882ЕС201001936А від 25.10.2020;
рахунок-фактура про оплату транспортно-експедиційних послуг №4156 від 25.11.2020;
довідка про транспортні витрати №4156 від 25.11.2020;
договір про перевезення №11.04.2018/50Д від 11.04.2018 (надавався митному
органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД).
За результатом аналізу документів, поданих декларантом на підтвердження вартості транспортних витрат було встановлено, що згідно п. 3.1 Договору транспортного експедирування від 11.04.2018 № 11.04.2018/50Д (далі - Договір) послуги Експедитора, а також витрати на інші платежі, здійснені експедитором на користь клієнта та пов'язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2 цього Договору.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що вартість послуг з організації конкретного перевезення погоджується сторонами в Заявці. Клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 5 п'яти банківських днів з дати його виставлення шляхом переказу зазначених у рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що по закінченню надання послуг експедитор оформляє в двох примірниках акт прийому-здачі наданих послуг (виконаних робіт), далі за текстом - «Акт». Сторони погодилися, що Акт підписаний уповноваженим представниками Сторін є документом, що підтверджує факт належного надання послуг Експедитором.
Відповідач вважає, що виходячи з системного аналізу положень Договору, вбачається, що він є угодою довготривалої дії, а кожна окрема послуга з організації перевезення оформляється відповідно заявкою, яка по суті є разовим договором (додатком до основного договору).
Оскільки морське перевезення товарів позивача здійснювалось за коносаментом № 882ЕС201001936А від 25.10.2020, товар був поставлений на територію України 29.11.2020 р., апелянт вважає, що станом на момент митного оформлення товарів позивача, послуги з морського перевезення були виконані та, відповідно, мали бути б засвідчені, крім поданих, транспортних документів, ще і заявкою, платіжним документом і актом виконаних робіт, але до митного оформлення на підтвердження понесених транспортних витрат декларантом заявка, акти виконаних робіт, платіжні документи не подавались, хоча зазначені документи містять відомості про дійсну вартість послуги з перевезення товарів.
Також апелянт послався на те, що у даному випадку декларація країни відправлення №530420200041246730 від 20.10.2020 складена на китайській мові без перекладу, а отже з'ясування відомостей митницею, зазначених у цьому документі, видається майже не можливим і виключно шляхом порівняння наданої позивачем експортної декларації з деклараціями інших суб'єктів ЗЕД, що подавалися до митного оформлення з перекладом.
Вказує, що дата оформлення митної декларації країни відправлення раніше дати видачі поданого до митного контролю коносаменту, а саме - експортна митна декларації країни відправлення № 530420200041246730 датована 20.10.2020 р., а коносамент № 882ЕС201001936А від 25.10.2020.
Відповідач також зазначає, що додатком №2 від 20.08.2020 до контракту №1208/2020 від 12.08.2020 визначені умови поставки товару: FOB SHENZHEN (Щеньчжень). Додатком №3 від 18.09.2020 до контракту №1208/2020 від 12.08.2020 визначені умови поставки товару: FOB SHANGHAI (Шанхай). Згідно коносаменту № LSSZEC201001936A від 25.10.2020 товар був відправлений із порту SHEKOU.
Зазначає, що надані декларантом до митниці прайс-листи не містить такої складової умов продажу товару як умови поставки товару, що прямо впливає на ціну товару, який поставляється. Тому, подані прайс-листи не могли бути використані Слобожанською митницею Держмитслужби як документи, що містить відомості щодо «дійсної вартості» товару позивача.
З приводу наведених вище апелянтом доводів, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2.1 умов контракту від 12.08.2020 передбачено, що продавець постачає покупцеві товар, перелічений в додатках до цього контракту, які є його невід'ємною частиною. Ціни за товар, який продається за цим контрактом, вказані в додатках до цього контракту.
Відповідно до укладеного додатку від 20.08.2020 №2 (з урахуванням додаткової угоди від 10.10.2020 про збільшення обсягу), сторони погодили кількість, об'єм та суму товару. У вказаному додатку № 2 передбачений задекларований товар № 1 трубки гнучкі на суму 28099,06 доларів США згідно якого винесене рішення про коригування).
Оплата за товар здійснювалась на підставі додатків від 20.08.2020 та від 18.09.2020 до контракту згідно до платіжних доручень від 25.08.2020 № 235 та від 22.09.2020 № 247, а сума яка була збільшена на 1653,06 доларів США була сплачена платіжним дорученням від 16.11.2020 № 273.
Суми оплат 26646,00 доларів США, 9755,00 доларів США та 1653,06 доларів США за платіжними дорученнями відповідають сумам зазначеним в додатках від 20.08.2020 та від 18.09.2020 до контракту з урахуванням додаткової угоди від 10.10.2020.
Загальна сума оплат склала за платіжними дорученнями склала 38054,06 доларів США.
Що стосується того, що позивачем було задекларовано суму 35564,06 доларів США, а сплачено 38054,06 доларів США, різниця склала 2490,00 доларів США, під час судового розгляду встановлено, що за сплаченими платіжними дорученнями в загальну суму 38054,06 доларів США входив наступний товар (додаток від 20.08.2020 № 2 пункти: 1.1; 1.2; 1.3; 1.4; 1.5; 1.6; 1.7; 2.1; 2.2; 2.3; 2.4 та додаток від 18.09.2020 № 3 пункти: 3.1-; 3.2; 5.2) це 35564,06 доларів США, а у різницю в сумі 2490,00 доларів США входив товар який задекларований у іншій митній декларації (інша поставка), декларація від 13.01.2020 № UА807170/2021/001286 (додаток від 20.08.2020 № 2 пункти: 3, 4 та додаток від 18.09.2020 № 3 пункти: 1, 2.1, 2.2, 3.3, 4, 5, 6). Товар у додатку від 18.09.2020 № 3 у пункті 6 очікує прибуття.
Що стосується незазначення в платіжних дорученнях номера рахунка-фактури, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.1 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 р. за № 910/15601, платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити такі реквізити:
код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 № 1024;
назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах";
номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може містити цифри та літери);
дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує платника (назви країни і міста);
повне або скорочене (за наявності) найменування платника:
для юридичної особи - найменування платника, що зазначене в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань/ Єдиному банку даних про платників податків-юридичних осіб/ документі, що свідчить про реєстрацію юридичної особи-нерезидента відповідно до законодавства країни її місцезнаходження;
для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), яке містить паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаним на території України для укладення правочинів;
номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;
цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - Класифікатор);
суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);
суму переказу або масу банківських металів у тройських унціях і назву іноземної валюти або виду банківського металу словами;
найменування одержувача (далі - бенефіціар) [для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові (якщо воно є)], його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку [або номер міжнародного банківського рахунку (IBAN)], на який перераховуються кошти або банківські метали (для бенефіціара - фізичної особи, який не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);
найменування, 8\ҐГРТ-код/(ВІС) або інший ідентифікатор банку бенефіціара;
комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або бенефіціара (BEN), або платника та бенефіціара (SHA), надається право банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення платника;
призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави);
код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації), або країни реєстрації (заповнюється платником або банком, що його обслуговує). У разі переказу іноземної валюти/банківських металів до філії банку-резидента України, розташованої за межами України, або на власний рахунок клієнта, який відкрито в іноземному банку, слід зазначати код країни, у якій розташована ця філія (відкрито рахунок клієнта);
ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або реєстраційний (обліковий) номер платника податку, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначаються реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово "відмова");
підписи відповідальних осіб платника згідно з наданим до банку платника переліком осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком. У разі подання електронного розрахункового документа відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком, накладають відповідний електронний(і) підпис(и) згідно з вимогами, установленими нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України;
резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та бенефіціара резидентність словами "резидент" чи "нерезидент" під час переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
З наведеного вбачається, що платіжні доручення в яких не зазначено номеру рахунка-фактури не свідчать про неможливість прийняття цього документа митним органом, оскільки такі реквізити не є обов'язковими та не ставлять обов'язок платнику зазначати їх під час здійснення валютної операції.
Натомість, в платіжних дорученнях від 25.08.2020 № 235, від 22.09.2020 №247 та від 16.11.2020 № 273 в розділі «призначення платежу» є посилання на контакт від 12.08.2020 № 1208/2020, додатки від 20.08.2020 та від 18.09.2020 до контракту за якими здійснювалась оплата.
Що стосується транспортних витрат, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 6 ч. 2 ст.53 МК України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Судом встановлено, що згідно до поданої митної декларації у графі 44 та Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 декларантом були подані наступні документи:
код 3004 Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - рахунок- фактура від 25.11.2020, які виставлені перевізником;
код 3007 документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка від 25.11.2020 про транспортні витрати, які надані перевізником;
код 4301 договір (контракт) про перевезення - договір транспортного експедирування від 11.04.2018;
код 0705* коносамент (Bill of Lading) - коносамент (Bill of Lading) від 25.10.2020.
Слід зазначити, що приписами п. 6 ч. 2 ст. 53 MK України не передбачено обов'язку декларанта підтверджувати оферту, факту оплати за перевезення та виконання робіт так як під поняттям «транспортні (перевізні) документи» та «документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів» розуміється будь-які документи у яких зазначені такі відомості.
Таким чином, одним із документів, який належить до транспортних (перевізних) документах, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів є: договір, акт, рахунок-фактура, довідка про транспортні витрати, платіжне доручення, Negotiable морський транспортний документ, контейнерний коносамент, коносамент (Bill of Lading), в яких містяться вказані відомості.
На підставі цього суд зазначає, що договір транспортного експедирування, рахунок-фактура, довідка про транспортні витрати та коносамент (Bill of Lading) є транспортними (перевізними) документами та документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а тому надання цих документів узгоджується із вимогами Митного кодексу України, а отже позивач не зобов'язаний був надавати заявку, платіжні доручення та акти виконаних робіт щодо підтвердження оферти, факту оплати за перевезення та виконання робіт.
Що стосується ненадання перекладу митної декларації країни відправлення, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 254 МК України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних Союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про засади державної мовної політики», держава сприяє розвитку багатомовності, вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед тих, які є офіційними мовами Організації Об'єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій.
Офіційними мовами ООН є: англійська, арабська, іспанська, китайська, російська і французька.
На підставі цього, суд зазначає, що китайська мова є мовою міжнародного спілкування, а тому надання документів, викладених цією мовою, узгоджується із вимогами Митного кодексу України, а отже позивач не зобов'язаний був надавати переклад копії митної декларації країни відправлення. Разом з тим, в межах гарантійного строку позивачем разом із заявою від 22.02.2021 був наданий переклад вказаної декларації на українську мову.
Що стосується умов поставки FOB SHEKOU та дати оформлення декларації країни відправлення раніше дати видачі коносаменту, судом встановлено, що у додатку від 18.09.2020 № 3 до договору, умови поставки FOB SHANGHAI, у інвойсі від 20.10.2020 умови поставки FOB SHENZHEN.
Як вказав позивач під час судового розгляду, у додатку від 18.09.2020 № 3 до договору була допущена помилка працівником компанії JUNRAO INTERNATIONAL GROUP CO. LIMITED в частині умови поставки, а саме: замість FOB SHEKOU було зазначено FOB SHANGHAI.
Оскільки порт SHEKOU знаходить в адміністративних межах міста Шеньчжень (SHENZHEN), доводи митного органу з приводу неможливості встановлення місця дійсного відправлення товару є необґрунтованими.
Також, колегія суддів зазначає, що дата оформлення декларації країни відправлення від 20.10.2020 № 530420200041246730 раніше дати видачі коносаменту від 25.10.2020 № LSSZEC201001936A не свідчить про наявність розбіжностей, оскільки спочатку складається декларація країни відправлення, після чого оформлюються супровідні документи на транспортування товару. Вказані обставини були підтверджені листом-відповіддю компанії JUNRAO INTERNATIONAL GROUP CO., LIMITED на запит позивача.
Що стосується не зазначення умов поставки згідно до прайс-листа, судом встановлено, що згідно поданого до митниці прайс-листа вбачається, що у ньому передбачені умови поставки: Terms of delivery: FOB SHENZHEN, а тому посилання відповідача на те, що надані декларантом до митниці прайс-листи не містить такої складової умов продажу товару як умови поставки товару, що прямо впливає на ціну товару, який поставляється є помилковим.
Що стосується випуску товару № 3 у вільній обіг та не скористання правом передбаченим ч. 7 ст. 55 МК України, судом встановлено, що у зв'язку із технічними помилками допущеними декларантом під час оформлення митної декларації, позивач подавав відповідачу відповідну заяву про такі обставини та наявною помилкою невірного зазначення рядка щодо визначення товару згідно до ч. 7 ст.55 МК України.
При цьому, відповідач підтверджує той факт, що позивач просив видати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів на третій товар за митною декларацією подавши до суду заяву позивача від 07.12.2020 р. Також, на підтвердження наявності технічної помилки позивачем до суду апеляційної інстанції подано декларацію № UA807170/2021/001286, додаток від 18.09.2020 № 3, платіжне доручення від 22.09.2020 № 247 та заяву від 14.12.2020.
Також суд зазначає, що згідно рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 07.12.2020 № UA807000/2020/002340/2 вартість товару визначалась за резервним методом на підставі митних декларацій від 17.09.2020 № UA 100090/2020/556854 та від 26.10.2020 № UA 807200/2020/16513, які наведені у рішенні про корегування заявленої митної вартості товарів.
При цьому, положення ст. 64 МК України передбачають, що митна вартість імпортних товарів не визначається за резервним метод на підставі: « 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей».
Вбачається, що система передбачала прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей.
Тому, застосування відповідачем резервного методу у рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не відповідає положенню п. 2 ч. 3 ст. 64 МК України.
Також, положеннями ст. 64 МК України передбачено, що митна вартість імпортних товарів не визначається за резервним метод на підставі: « 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн».
Судом встановлено, що Слобожанською митницею Держмитслужби на запит позивача в рамках отримання публічної інформації була надана митна декларація від 26.10.2020 № UA807200/2020/16513, а Київською митницею Держмитслужби на запит позивача в рамках отримання публічної інформації була надана митна декларація від 17.09.2020 № UA 100090/2020/556854.
Дослідивши зміст цих декларацій, судом встановлено наступне: 1) за митною декларацією від 07.12.2020 № UA807170/2020/066499 позивачем імпортувався товар: товар № 1/1 «Трубки гнучкі із ПВХ...», код товару: 3917320090, країна відправлення/експорт у: Китай; 2) за митною декларацією від 17.09.2020 № UA100090/2020/556854 товар - товар № 1/1 «Вироби із пластмаси, запасні частини для автотранспортних засобів...», код товару 3917320090, країна відправлення/експорту: Білорусь; 3) за митною декларацією від 26.10.2020 № ІМ807200/202 0/16513 товар - Товар №1/1 «Фітинги із пластмаси...», код товару 3917400090, Країнам відправлення/експорту: Китай.
Таким чином, порівнявши ці митні декларації, суд зазначає, що в них містяться розбіжності щодо того, що імпортовані товари є не ідентичними та не подібними товарами за своєю назвою, а також міститься розбіжність в кодах товарів та не відповідність країні відправлення/експорту (не пряма поставка).
Так, вбачається, що у декларації 17.09.2020 № UA100090/2020/556854 р.15 країна відправлення/експорту: Білорусь тобто товар завозився з інших країн до Білорусі, а з Білорусі до України, а тому у цьому випадку поставка є не прямою, а країна Білорусь є третьою країною.
На підставі цього, колегія суддів зазначає, що застосування відповідачем резервного методу у рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів не відповідає положенню п. 5 ч. 3 ст. 64 МК України.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов до висновку, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 07.12.2020 № UA807000/2020/002340/2 є протиправним та підлягає скасуванню, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року по справі №520/8415/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя Н.С. Бартош
Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 02.06.2022 року