02 червня 2022 року м. Чернігів Справа № 620/3650/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.
за участі секретаря - Грищенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати дії головного державного виконавця Відділу Ленька Андрія Миколайовича щодо винесення постанови про накладення штрафу від 15.02.2022 у виконавчому провадженні №67898342 - неправомірними;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу Ленька Андрія Миколайовича про накладення штрафу від 15.02.2022 у виконавчому провадженні №67898342.
Позов мотивовано тим, що судове рішення виконане ГУПФУ в Чернігівській області у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, законами України, тому накладення відповідачем штрафу спірною постановою є необґрунтованим. Разом з тим, затримка у виконанні судового рішення, в частині виплати різниці перерахованої пенсії, виникла за незалежних від позивача обставин, а саме через відсутність достатніх бюджетних асигнувань.
Ухвалою судді від 24.05.2022 поновлено позивачеві строк на звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав відзив на позов, у якому зазначив, що спірна постанова винесена правомірно, у зв'язку із невиконанням боржником у повному обсязі, без поважних причин, рішення суду. При цьому, державний виконавець зазначив, що ГУПФУ в Чернігівській області не надано доказів відсутності бюджетного призначення на виплату стягувачу перерахованої пенсії.
Розгляд справи просить проводити без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.
Відповідно до матеріалів справи, на підставі заяви стягувача відповідачем 15.12.2021 відкрито виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа від 03.12.2021 №620/915/20. Відповідно до змісту виконавчого документу, ГУПФУ в Чернігівській області зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2016, з урахуванням виплачених сум (а.с. 39-41).
31.11.2021 державним виконавцем складено акт, у якому зазначено, що божником рішення в повному обсязі не виконано. Зокрема, ГУПФУ в Чернігівській області проведено стягувачу перерахунок пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2016. Доплата пенсії після перерахунку в сумі 90246,60 грн. нарахована, але не виплачена. Про конкретні заходи, вжиті на виконання рішення суду ГУПФУ в Чернігівській області не повідомило (а.с. 42).
Листом від 06.01.2022 боржник повідомив виконавчу службу, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік. Виплата коштів здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Станом на 05.01.2022 профінансовані доплати пенсій на виконання рішень судів, що надійшли до Головного управління по 10.11.2019 (включно) (а.с. 43-47).
Відповідно до поданої стягувачем заяви, державним виконавцем перевірено виконання боржником рішення суду та складено акт від 15.02.2022, у якому зазначено, що ГУПФУ в Чернігівській області нараховано, але не виплачено заборгованість по пенсії за період з 01.01.2016 по 30.09.2020 та з 01.11.2020 по 31.01.2021 в сумі 90246,60 грн. Управління не повідомило про конкретні заходи, вжиті на виконання рішення суду у повному обсязі. Посилання на відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичну відсутність коштів, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку із відсутністю належних доказів, якими можна встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходжень та графік погашення заборгованості з пенсійних виплат. Крім того, зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №126 передбачено виділення 360 млн. грн. на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (а.с. 49).
15.02.2022 державним виконавцем винесено постанову про накладення на ГУПФУ в Чернігівській області штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк в сумі 5100,00 грн. (а.с. 50), отриману позивачем 23.02.2022 (а.с. 6).
Вважаючи вказану постанову неправомірною, ГУПФУ в Чернігівській області звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно із частиною другою статті 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Приймаючи постанову про накладення штрафу, державний виконавець відповідача виходив з того, що позивач не виплатив перераховану пенсію.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел.
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно із статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 16.07.2018 у справі №811/1469/18.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини.
Накладення штрафу є мірою покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, видатки ГУПФУ в Чернігівській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджені бюджетом Управління на 2020 рік (зі змінами), становили 9 965 000,00 грн. Протягом 2020 року до ГУПФУ в Чернігівській області надійшли кошти в сумі 9 964 952,47 грн. Враховуючи наявні бюджетні асигнування у 2020 році було забезпечено виплату заборгованості по 1151 рішенню суду, які набули чинності та були прийняті на облік по 13.12.2018 (а.с. 9-12).
В бюджеті Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 №126, на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду передбачено 360 000,00 грн.
Видатки ГУПФУ в Чернігівській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджені бюджетом Управління на 2021 рік, становлять 7 279 900,00 грн. Станом на 01.04.2021 до ГУПФУ в Чернігівській області надійшли кошти в сумі 3 035 631,90 грн., у зв'язку із чим було забезпечено виплату заборгованості по рішеннях суду, які набули чинності та були взяті на облік з 13.12.2018 по 31.03.2019. Звітом про використання бюджету станом на 01.07.2021 підтверджується, що із отриманих для виплати заборгованості 9 911 000,00 грн. відповідачем було використано 9 910 999,08 грн. Залишок коштів для виплати заборгованості на виконання рішення судів склав 0,92 грн. (а.с. 13-14).
З огляду на наведене, судом не встановлено обставин, які б свідчили про умисне невиконання позивачем рішення суду або його недобросовісність, ухилення від виконаня.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання дій неправомірними та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 15.02.2022 у виконавчому провадженні №67898342 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).
Відповідач: Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (код ЄДРПОУ 43316700, просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна