01 червня 2022 року м. Житомир справа № 240/33072/21
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та невиплати їй з 08.07.2021 року пенсії по інвалідності, яка пов'язана з аварією на ЧАЕС у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 08.07.2021 року нарахування та виплату їй пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII, як інваліду 2 групи, що дорівнює 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком щомісячно 9згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що є потерпілою особою від наслідків Чорнобильської катастрофи і інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач вважає, що з набуттям чинності Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року N 1-р(II)/2021 у справі N 3-333/2018(4498/18) Відповідач повинен був нарахувати та виплачувати пенсійні кошти в розмірі, що дорівнює 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком щомісячно згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), у зв'язку з чим звернувся до Відповідача із заявою про нарахування та виплату пенсії у такому розмірі. Проте Відповідач листом від 07.09.2021року повідомив Позивачу про відсутність підстав для таких виплат. Позивач вважає такі дії протиправними.
Ухвалою від 13.12.2021року після усунення недоліків позовної заяви було відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач направив до суду відзив на позов, в якому роти позову заперечує і зазначає, що Позивач не має права на обчислення підвищення до пенсії в розмірах, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Інших заперечень на доводи Позивача, в тому числі щодо правомірності врахування до спірних відносин положень ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у відзиві не наведено.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо соціального та правового захисту осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються правовими нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (далі - Закон N 796-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.10.2019 року та отримує пенсію по інвалідності (2-а група). Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про нарахування та виплату йому пенсії за спірний період в розмірі, встановленому ст.54 Закону N 796-XII.
Відповідач за результатами розгляду заяви листом від 07.09.2021року повідомив Позивача про відсутність підстав для перерахунку йому пенсії. На думку Відповідача, Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року N 1-р(II)/2021 у справі N 3-333/2018(4498/18) набуває чинності лише через три місяці.
Суть спору між сторонами зведена виключно до розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання Позивача, як особи, віднесеної до для II групи інвалідності.
Позивач вважає, що з 08.07.2021року розмір його пенсійних виплат повинен бути підвищений до 8 мінімальних пенсій за віком згідно Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Такі доводи Позивача не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, приписами частини четвертої статті 54 Закону N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР, передбачалося, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, 28.12.2014року було прийнято Закон України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” № 76-VIII, яким текст ст. 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
"Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань".
Суд зазначає, що предметом розгляду Конституційним Судом України у справі за конституційною скаргою громадянина України ОСОБА_2 та інших громадян України щодо відповідності Конституції України (конституційності) були положення підпункту 13 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII.
За результатами такого розгляду Конституційним Судом України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як зазначив Конституційний Суд України в цьому рішенні, частина третя статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Позивач не врахував того, Конституційний Суд України в пункті 3 цього рішення зазначив лише про необхідність Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
У разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року N 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР.
Тобто, умовою для відновлення застосування приписів частини четвертої статті 54 Закону N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР, щодо розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України є неприведення Верховною Радою України певного нормативного регулювання положень статті 54 Закону N 796-XII.
Позивач не врахував, що за змістом ч. 1 ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Позивач не врахував, що 29 червня 2021 року Верховною Радою України на виконання вказаного Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" № 1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021.
Таким чином, правові норми частини четвертої статті 54 Закону N 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР, щодо розмірів пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України, не відновили свою дію.
Позивач помилково вважає, що з 07.04.2021року наявні підстави для застосування норми частини 4 статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР, яка б передбачала виплату йому (Позивачу) пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком.
Інших доводів щодо обґрунтування Позивачем права на виплату йому (Позивачу) пенсії у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком в позові не наведено.
Позивач також не оспорює своє право на виплату пенсії в розмірі, передбаченому Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" № 1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021.
В розумінні вимог ст.9 КАС України суд розглядає спір не інакше як за позовною заявою та в межах доводів сторін.
Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, стали наслідком помилкового трактування Рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року N 1-р(II)/2021 у справі N 3-333/2018(4498/18), а тому є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для стягнення або відшкодування судових витрат у даній справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.2, 9, 77, 242-244, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк